Прежде чем стартовать новый раунд переговоров в Абу-Даби, давайте подытожим, что мы уже узнали о данной ситуации.
Вот текст на оригинальном языке.
Склад делегацій свідчить про те, що в "переговорах" знову беруть участь переважно представники військової розвідки. Це можна вважати ознакою більш серйозного підходу з боку росіян до процесу переговорів. На відміну від історика Мединського, який міг годинами виголошувати лекції про корені конфлікту, починаючи з половців, військові мають доступ до детальної інформації про ситуацію на фронті та в тилах, що дає їм можливість краще усвідомлювати необхідні кроки для досягнення миру.
Крім того, відсутність інформаційних витоків щодо перебігу переговорів є свідченням серйозності дипломатичних зусиль. Як я вже зазначав раніше, ситуація, коли сторони діляться своїми позиціями у ЗМІ, характеризується як медійна кампанія. Справжня дипломатія відбувається в конфіденційності, а перехід до публічної сфери свідчить про те, що переговори зазнали невдачі.
2. Як зазначив держсекретар США Марко Рубіо, у ході переговорів спостерігається позитивна динаміка за всіма аспектами, за винятком питання території.
На даний момент нам невідомо, яким чином українські переговорники визначають межі територіального компромісу, а також що саме має на увазі заява Зеленського про те, що після обстрілу ця позиція буде "відкоригована". Раніше Україна висловлювала готовність до припинення бойових дій за нинішньою лінією фронту. Якщо ця позиція залишилася незмінною, то що саме можна в ній "відкоригувати"?
3. Путін вважає, що вже пішов на великий компроміс в переговорному процесі. Декілька місяців тому він заявив це американцям, і ця розмова була переказана Дональдом Трампом.
Як відомо, однією з "першопричин конфлікту" була незгода Путіна з самим фактом існування незалежної від Кремля України. Вторгнення 2022 року мало на меті взяття під контроль всієї України, тоді як зараз йдеться про контроль над 30% Донецької області.
Звичайно, причина цього не криється в будь-якому компромісі з боку Путіна. Протягом чотирьох років "друга армія світу", заплативши величезну ціну, не змогла захопити навіть невелику територію однієї з українських областей. На сьогоднішній день немає жодного сценарію, за якого Росія могла б сподіватися на контроль над ключовими регіонами. Отже, це не компроміс, а усвідомлення Кремлем реальних обставин.
4. Про роль територій для завершення війни вже багато писав на своїй сторінці. Оскільки це не війна за території, то територіальне питання носить другорядне питання. Єдина причина, чому Путін визначає його принциповим - прагнення завершити війну якщо не повною капітуляцією України, то як мінімум національним приниженням. Тому він вимагає здачу Україною своїх територій без бою, адже вважає, що виснажене війною суспільство не витримає таких умов миру, вважатиме їх ганебними і скотиться у внутрішню кризу та громадянську війну.
Як видно, адміністрація Зеленського усвідомлює складність ситуації і намагається знайти альтернативні шляхи, які допоможуть пом'якшити наслідки мирних умов для суспільства. У цьому контексті ідея створення вільної економічної демілітаризованої зони грає важливу роль, оскільки передбачає виведення військ не лише з української, а й з російської сторони, що може бути сприйнято як взаємна поступка. Крім того, важливими є заяви про можливе прийняття України до ЄС вже наступного року, що дозволить суспільству зосередитися на європейському майбутньому замість обговорення несправедливих умов завершення конфлікту.
Малоймовірно, що в поточному складі делегацій, які ведуть переговори в Абу-Дабі, вдасться досягти компромісу щодо територіальних питань. Як вже зазначалося, розбіжності в цій сфері мають політичне підґрунтя, тому розвідники можуть лише збирати дані для політичного керівництва країн, яке й повинно ухвалювати відповідні рішення.
5. Рішення про зупинення війни як і раніше залежить від однієї особи. Війна на виснаження зумовлює тиск не лише на Україну, але і на Росію. Зниження цін на російську нафту та запровадження додаткових санкцій проти нафтового експорту, тиск на Індію щодо зменшення закупівель російської нафти, збільшення знижки, яку Росія робить для продажу енергоносії, арешт російських танкерів - все це у сукупності знижує здатність Росії безболісно фінансувати війну.
Ситуація з російським бюджетом, м'яко кажучи, не проста, і Путін не може це не враховувати в переговорному процесі. Зі всіх можливих форм тиску на Путіна американці обрали тиск економічний, і судячи з показників бюджету РФ, це вже приносить свої результати. Російська економіка розвалюється, і хоча це процес не одного дня, але якщо швидко це не зупинити, процес буде незворотнім. Путіну треба якомога швидше закінчувати війну, і саме тому ми бачимо і більш серйозне ставлення з його боку до нинішнього етапу переговорів, і більш масивні удари по українській енергетиці, які, на його думку, мають прискорити капітуляцію України та завершення війни на його умовах. Ніякої капітуляції, звісно, не буде, але для завершення війни владі і суспільству доведеться ще багато попрацювати.
#бюджет #Дональд Трамп #Нафта #Європейський Союз #Росія #Економіка #Україна #Володимир Зеленський #Міжнародні санкції щодо Росії (2014—дотепер) #Московський Кремль #Експорт #Володимир Путін #Дипломатія #Російська мова #Індія #Суспільство #Компроміс #Бойові дії #Історія #Донецька область #Військова розвідка #Абу-Дабі #Державний секретар Сполучених Штатів Америки #Війна на виснаження #Передня лінія #Танкер (корабель) #Капітуляція (здача) #Починається #Російська громадянська війна #Арешт
