Якщо історія чомусь і може нас навчити, то лише тому, що потурати агресорам, приймаючи бажане за дійсне, є абсолютно безглуздим. Це є зрадою власного минулого та нехтуванням своєю свободою. Під час обговорення ідей щодо заморожування ядерної зброї я щиро закликаю вас уникати спокуси гордині, яка може призвести до необдуманого самопроголошення себе вище всіх, а також до рівномірного навішування ярликів вини на обидві сторони, при цьому ігноруючи історичні факти та агресивні наміри імперії зла.
Ці, без сумніву, визначальні слова були виголошені понад три десятиліття тому 40-м президентом США Рональдом Рейганом під час його виступу на зібранні Національної асоціації євангелістів. Тодішній глава американської адміністрації закликав своїх співвітчизників та весь світ не ігнорувати гонку озброєнь між західним блоком і Радянським Союзом, оскільки вважав таку позицію зрадою у глобальному протистоянні між силами добра і зла.
Менше ніж через 10 років після проголошення слів, що стали крилатими, Радянський Союз розвалився. Однак фантомні болі за минулою геополітичною "славою" всі ці роки не полишали кремлівських коридорів.
Москва неодноразово втручалася у справи своїх сусідів, таких як Придністров'я, Південна Осетія, Абхазія та Нагірний Карабах. Проте з цих конфліктів Росія не зробила жодних висновків. Західні держави тривалий час або ігнорували дії Кремля, або намагалися примирити агресора, організовуючи відомі "перезавантаження".
Така млява політика Заходу лише підсилювала агресивні амбіції Росії. Кремль активно розширював своє впливове коло: втручався в різноманітні конфлікти в Африці, налагоджував зв'язки з диктаторами, розпочав військові дії проти Грузії, анексував Крим і втрутився в Сирію. Відсутність адекватної реакції з боку цивілізованого світу спонукала Москву до відважного кроку — розв'язання повномасштабної війни проти України.
Проте, якщо три десятиліття тому Радянський Союз вважався самодостатньою "імперією", то в нинішніх умовах його правонаступниця виявилася без достатніх ресурсів для ведення довготривалої виснажливої війни. Для підтримки необхідної інтенсивності бойових дій на допомогу їй прийшли союзники, як безпосередньо, так і опосередковано, створивши сучасну "Вісь зла".
"Українська правда" нагадує, хто та якою мірою допомагає Росії здійснювати терор проти України, і чому роль її помічників не варто забувати. Бо на горі українців ці країни заробляють гроші, обкатують озброєння та отримують політичні дивіденди.
Незважаючи на присутність більш значних і впливових геополітичних акторів, давайте зосередимося на нашому найближчому північному сусідові. Адже саме через територію Білорусі Росія здійснила вторгнення в Україну в лютому 2022 року.
Попри численні дискусії про те, що Москва лише експлуатує Мінськ для досягнення своїх цілей, Олександр Лукашенко отримує безпосередню вигоду від конфлікту в Україні.
У 1991 році Білорусь отримала у спадок численні перспективні оборонні підприємства та близько десяти конструкторських бюро. Проте більшість із цих організацій стикається з певною проблемою: вони фактично не займаються виробництвом готової продукції, а здебільшого виконують замовлення для російських заводів.
Замість того, щоб шукати нові ринки збуту, Лукашенко ще в 2000-х роках обрав легший шлях — розпочав активну інтеграцію з російським оборонним сектором.
На відміну від України, Білорусь зберегла тісні політичні зв'язки з Росією, що дозволило їй протягом цього часу активно розвивати військово-технічну співпрацю. У 2013 році білоруські компанії отримали однакові умови з російськими у конкуренції за державні контракти для збройних сил Російської Федерації.
Завдяки фінансовій підтримці з Кремля країна змогла утримати на плаву більшість військових виробництв, які дісталися у спадок. Наразі ці підприємства активно реалізують свою продукцію авторитарним режимам "глобального півдня", однак залежність від Росії залишається на надзвичайно високому рівні.
Без доступу до російського ринку білоруські підприємства можуть опинитися на межі банкрутства, тому зовсім не дивно, що вони наразі виконують замовлення для російської армії. В умовах західних санкцій військові контракти з Москвою додатково сприяють стабілізації білоруської економіки.
Інформація про обсяги продажу зброї Росії залишається недоступною для дослідників, оскільки фінансові розрахунки між державами здійснюються в рублях. Проте, згідно з висловлюваннями білоруських урядовців, до 2022 року Білорусь регулярно постачала Росії військову продукцію на суму від 250 до 300 мільйонів доларів щорічно. Наразі ці показники значно зросли.
Білоруські підприємства займаються виготовленням оптичних систем, агрегатів, компонентів та окремих елементів, які використовуються для оснащення російських танків, літаків, ракетних систем та інших військових машин. Деякі з цих заводів отримали настільки значні контракти, що в 2022 році вирішили розширити свої виробничі потужності.
Одними із найцінніших для росіян є постачання шасі. Наприклад, мінський завод МЗКТ робить машини майже для всієї найдорожчої російської зброї: ракетних систем "Тополь-М", "Ярс", "Іскандер", зенітно-ракетних комплексів С-400 та С-500, РСЗО "Ураган-1М" тощо.
Мінський автомобільний завод (МАЗ) займається виробництвом шасі для зенітних систем С-300 та реактивних систем залпового вогню "Смерч". У той же час, Мінський тракторний завод (МТЗ) спеціалізується на виготовленні гусеничних шасі для зенітних комплексів "Тунгуска" та "Тор".
Також важливим аспектом є постачання тепловізійних прицілів та електронних компонентів від компанії "Пеленг". Вироблена продукція цього заводу активно використовується російськими військовими для оновлення танків Т-72, Т-80, Т-90, бронетранспортерів та систем протиповітряної оборони. Без белоруських тепловізорів ці бойові одиниці залишилися б без можливості ефективно оцінювати обстановку.
Згідно з інформацією, наданою розслідуванням BelPol, у 2022 році Росія здійснила замовлення на приблизно 1500 таких пристроїв, які сприяли укомплектуванню сотень російських військових частин новітньою бронетехнікою. Наразі компанія "Пеленг" пропонує комерційні контракти на ще більшу кількість.
Білоруська компанія "Інтеграл" спеціалізується на виробництві мікросхем для стратегічних ракет і наразі зводить новий завод на території Росії. У свою чергу, компанія "Екран" займається виготовленням бортової апаратури для російських винищувачів, таких як МиГ-29, Су-27, Су-30 та Су-33.
За даними Головного управління розвідки Міністерства оборони України, "558-й авиационный ремонтный завод" у Барановичах допомагає росіянам у відновленні винищувачів Миг-29. А розслідування Liga.net показало, що це підприємство ще й ремонтує російські військові гелікоптери.
І це далеко не вичерпний список оборонних товарів та послуг, які надає Білорусь.
Окрім цього Мінськ віддає Москві частину своїх запасів законсервованої бронетехніки та боєприпасів, які залишились з радянських часів. Рух ешелонів з військовою технікою час від часу фіксує моніторингова група "Беларускі Гаюн". За даними ресурсу, в жовтні 2022 року Білорусь передала Росії 211 одиниць бронетехніки.
Військово-технічне партнерство між Росією та Білоруссю є взаємним. Лукашенко імплементує близько 100% свого озброєння з Російської Федерації, а також отримав гарантії від північного сусіда щодо розміщення ядерних боєголовок і передачі системи "Орєшнік". Це створює умови для того, щоб Білорусь виготовляла військову продукцію на потреби путінського режиму до його завершення або до падіння режиму Лукашенка.
Лише кілька держав можуть надати Росії не лише виробничі потужності своїх оборонних підприємств, але й власні технологічні розробки та досвід. Іран став одним з таких партнерів для Росії.
У 2022 році окупанти випробували на українцях іранські дрони-камікадзе Shaheed-131/136. На той момент Росія не мала серійних безпілотників у цій ніші, тож уклала угоду на купівлю цієї технології, щоб розгорнути виробництво всередині країни.
Комплексна локалізація вимагала певного часу, але Росія вже прагнула здійснити атаки на українську енергетичну інфраструктуру. Тому Кремль уклав угоду з Іраном на придбання 6000 готових комплектів дронів.
Інакше кажучи, саме завдяки іранським виробництвам Росія змогла здійснювати терор проти українського населення та руйнувати енергетичну інфраструктуру за допомогою "Шахедів" у період 2022-2023 років.
І хоча зараз Кремль уже самотужки виробляє далекобійні безпілотники-камікадзе, іранські заводи продовжують обслуговувати армію окупантів.
Основний інтерес Москви в Ірані полягає у виробничих потужностях для боєприпасів та великих складах зброї. Тегеран оснащений артилерією радянських стандартів, тому його заводи виробляють снаряди калібру 152 мм та 122 мм, 120 мм міни, а також ракети для реактивних систем "Град".
Використання росіянами іранських боєприпасів, виготовлених у 2022-2023 роках, неодноразово фіксував проєкт Ukraine Weapons Tracker. За даними Wall Street Journal, минулого року Іран погодився поставити Росії 300 тисяч артилерійських снарядів. Наявність відповідних угод між Росією та Іраном підтверджують і російські Z-блогери.
Наразі з'являється все більше свідчень того, що Росія та Іран не планують зупинятися і продовжують розширювати свою військово-технічну співпрацю проти України. У травні в Курській області було зафіксовано падіння іранського ударного безпілотника Mohajer-6, який був оснащений керованою авіабомбой Qaem.
Все більше з'являється інформації про можливу передачу Іраном балістичних ракет Fath-360 до Росії. Проте, наразі ці ракети ще не використовувалися для атак на Україну, що може свідчити про те, що угода між країнами ще не реалізована.
Росія та Іран потрібні одне одному. Обидві країни обкладені тисячами західних санкцій, тож вони постійно обмінюються досвідом на спільних бізнес-форумах і діляться зв'язками, щоб їх обійти й надалі підтримувати свої режими.
Ілюстрація співпраці двох держав в умовах санкцій - цивільна авіація. У 2023 році російська авіакомпанія "Аэрофлот", позбавлена можливості користуватися сертифікованими сервісними центрами через західні обмеження, вирішила відправити свій літак Airbus A330 на ремонт до Ірану.
Однак мова йде також про більш масштабні ініціативи. За даними дослідження агентства Bloomberg, Тегеран і Москва вкладають величезні суми, вимірювані мільярдами доларів, у створення мережі сухопутних і морських торгових маршрутів із країнами Близького Сходу та Азії, які, як стверджується, будуть повністю захищені від санкційного тиску.
Спільні виклики, спільні супротивники та багатомільярдні антизахідні ініціативи створюють потужні підстави для взаємної підтримки та захисту, що дозволяє подальше зміцнення військово-технічного співробітництва.
Протягом тривалого періоду Москва та Тегеран виступали союзниками в підтримці режиму Башара Асада в Сирії. Однак, незважаючи на їхню спільну підтримку, Асад не зміг утримати свою владу. Ця ситуація може стати приводом для роздумів щодо результативності їхньої співпраці та спонукати до більш тісної кооперації в майбутньому.
Для активного ведення бойових дій в Україні Росії необхідно забезпечити себе великою кількістю боєприпасів. Хоча існує стереотип, що у Москви досі є значні запаси радянських часів, з кожним роком стає дедалі ясніше, що це не зовсім так.
Основним союзником Кремля у розв'язанні цієї проблеми виступила Північна Корея. Війська Кім Чен Ина традиційно відрізняються потужною артилерією, що супроводжується значними запасами боєприпасів, накопиченими за багато років підготовки до конфлікту з південним сусідом.
Згідно з інформацією ГУР, станом на листопад КНДР постачила Росії 5 мільйонів боєприпасів. Однак, невідомо, наскільки ці постачання будуть корисними, оскільки снаряди мають сумнівну якість і часто зберігаються на складах Північної Кореї з часів 60-х років минулого століття. Раніше українська розвідка інформувала, що приблизно половина з цих боєприпасів не спрацьовує, а деякі потребують ремонту на російських виробництвах. Крім того, російські військові блогери неодноразово скаржилися на серйозні проблеми з пороховими зарядами.
З початку 2023 року Північна Корея зосередилась на постачанні боєприпасів для Росії, але зараз стала ключовим союзником у війні. На зимовий період 2024 року Кім Чен Ин почав передавати Путіну не лише мільйони снарядів, а й військову техніку, ракети та навіть особовий склад.
З початку 2024 року Північна Корея розпочала постачання Росії своїх балістичних ракет типу KN-23, що нагадують російський "Іскандер". У цій партії також присутній певний відсоток дефектних виробів.
Протягом року в Росії було зафіксовано присутність корейської військової техніки. Серед неї можна виділити 170-мм артилерійські системи M1989 Koksan, ракетні установки залпового вогню М-1991 і протитанкові бойові машини Bulsae-4.
Але справді тривожним дзвоником стали північнокорейські військовослужбовці, яких розвідка уже нарахувала понад 7 тисяч осіб.
Якщо подивитись на такий крок КНДР з історичного погляду, то одразу згадується, що випадки, коли азіатські армії брали участь у європейських війнах, можна перелічити на пальцях.
З часів монгольського вторгнення, з деякими винятками, країни Азії не наважувались відправляти свої війська до Європи. Навіть під час Другої світової війни, Японія, яка була активним учасником конфлікту, не брала участі у бойових діях безпосередньо на європейському континенті.
Така глибока співпраця між Росією та КНДР стала можливою завдяки стратегічному договору, який фактично є воєнним союзом. У випадку "загрози вторгнення" сторони зобов'язуються зібратись на консультації, а у випадку "нападу" - надати допомогу всіма наявними засобами.
Зрозуміло, що для Кім Чен Ина така співпраця має свої переваги. Крім забезпечення захисту від потенційного ворога на південь, Росія може надати Пхеньяну широкий спектр військових та ядерних технологій. Наприклад, під час нещодавніх випробувань у Північній Кореї з'явилися безпілотники-камікадзе, які зовні нагадують російські "Ланцети".
Офіційно китайська влада стверджує, що не надаватиме підтримки Путіну в конфлікті, аби уникнути нових західних санкцій.
Знайти китайський вплив у конфлікті в Україні на перший погляд може бути досить важко, якщо не взяти до уваги малі розвідувальні безпілотники подвійного призначення та постачання електронних елементів для них. Ці технології, тим не менш, фіксуються як в Росії, так і в Україні.
Однак Китай виступає ключовим рятівником для Росії, оскільки його промислова потужність і економічний потенціал відкривають можливості для заробітку на китайському ринку. Зокрема, це стосується закупівлі Пекіном російських природних ресурсів, які потрапили під санкції в Європі. У відповідь Росія має шанс знаходити необхідні матеріали та обладнання для своїх оборонних підприємств у Китаї.
Незважаючи на безліч клікбейтних заголовків на зразок "Китай відвернувся від Росії", насправді Пекін поступово поглиблює свою участь у конфлікті. Зокрема, згідно з інформацією Bloomberg, китайські підприємства постачають Росії знімки, отримані з розвідувальних супутників. Тим часом Reuters повідомляє, що Росія займається розробкою дальнобійних безпілотників у Китаї.
На передовій помічено також певну китайську військову техніку. За інформацією "Мілітарного", серед неї є всюдиходи Desertcross-1000-3 та броньовані автомобілі ZFB-05, що використовуються агресорами.
Наразі Китай, завдяки своїй активній участі у торгівлі з країнами Заходу, не має можливості відкрито надавати всебічну допомогу Росії. Проте, спільна антизахідна риторика, яку пропагують Сі Цзіньпін та Володимир Путін, а також можливість отримання доступу до російських військових технологій, може стати каталізатором для ще більшого зближення між авторитарними режимами обох країн.
Чимало країн підтримують Путіна у його військових зусиллях, керуючись політичними зв’язками або залежністю від Росії. Наприклад, Узбекистан та Казахстан відіграють важливу роль, допомагаючи Кремлю в виготовленні боєприпасів, постачаючи сировину для пороху через логістичні маршрути, які були прокладені ще в часи Радянського Союзу.
Деякі держави-партнери перетворюються на центри для обходу санкцій та перепродажу критично важливого обладнання й запчастин російським підприємствам з західних країн. Серед таких країн можна виділити Грузію, Вірменію, а також ряд держав Середньої Азії. Найяскравіший приклад – Киргизстан, який у 2020-2021 роках експортував до Росії товарів на суму 600 мільйонів доларів, а за 2022-2023 роки ця цифра зросла до 1,8 мільярда доларів.
Росія також набирає найманців з бідних країн для війни або роботи на оборонних заводах. Деякі країни, такі як Непал, пручаються російським рекрутерам й дають їм по руках, а деякі, схоже, навпаки - не заважають їм вербувати своїх людей.
Перш за все, мова йде про африканські країни, які підтримують Росію. Зокрема, Міністерства освіти Уганди та Ефіопії активно популяризують російську ініціативу Alabuga Start. Ця програма має на меті залучення місцевих жителів до роботи в Елабугі, де здійснюється виробництво бойових дронів.
Своєю чергою в лояльних до Росії Нігері та Малі темпи вербовки африканців на війну значно зросли, оскільки в пошуку найманців росіянам допомагають безпосередньо місцеві чиновники.
Не всі держави, згадані в цьому розділі, можна вважати невід'ємною частиною "Вісі зла", проте вони безсумнівно слугують їй підтримкою, а їхні громадяни прямо чи опосередковано залучені до вбивств українців.
***
З моменту початку масштабного вторгнення західні партнери одностайно дійшли висновку, що питання про закінчення війни не може бути вирішене без участі України.
Протягом певного періоду позиція щодо того, що Росія, як агресор, повинна відшкодувати за всі страждання, які вона заподіяла українському народу, залишалась незмінною і впертою.
З кожним новим роком і політичним витком у різних демократіях, здається, забуваються принципи, на яких раніше наполягали. У той же час тоталітарні режими, які стали основою дедалі більш помітної "Вісі зла", продовжують надавати підтримку Москві.
Втім, хочеться вірити, що прийде той час, коли Росія сповна заплатить за скоєне. І дуже хочеться, щоб про її союзників теж не забули.
#Башар Асад #Європа #Росія #Боєприпаси #Україна #Українці #Москва #Китай (регіон) #Міжнародні санкції щодо Росії (2014—дотепер) #Кремль (фортифікаційна споруда) #Радянський Союз #Володимир Путін #Bloomberg L.P. #Озброєння #Безпілотний літальний апарат #Північна Корея #Військові технології #Оболонка (снаряд) #Артилерія #Літак. #Грузія (країна) #Олександр Лукашенко #Ракета. #Іран #Білорусь #Крим #Оцінка розвідданих #Танк #Південна Осетія #Винищувальна авіація #Бойові дії #Тегеран #Африка #Авторитаризм #Рональд Рейган #Кім Чен Ин #Сирія #Приціл (пристрій) #Придністров'я #Абхазія (регіон) #Бронетехніка #Рухоме шасі #Мінськ #Барановичі #Нагірний Карабах #Аерофлот
