Олександр Кірш: Від гривні до євро: коли це станеться? -- Блоги

Вступ України до ЄС не призведе до автоматичного переходу на євро як національну валюту, хоча зобов'язання здійснити такий перехід у майбутньому - все ж буде взято.

Одночасно цей процес займе певний час, і, як зазначають у Національному банку, він точно не буде завершений до 2030 року.

Більш того, деякі країни-члени ЄС все ще використовують свої національні валюти:

Швеція продовжує використовувати шведську крону, незважаючи на те, що вона є членом Європейського Союзу з січня 1995 року.

Польща зберегла злотий, Чехія - чеську крону, Угорщина - форинт, а всі вони є членами Євросоюзу з травня 2004 року,

Румунія продовжує використовувати лей, тоді як Болгарія лише планує перейти на євро. Обидві держави стали членами Європейського Союзу з січня 2007 року.

Велика Британія також не впровадила євро, оскільки вона вийшла з Європейського Союзу у 2020 році. На момент введення євро (безготівкова форма почала діяти з початку 1999 року, а готівкова – з початку 2002 року) країна вже була членом ЄС.

Коли національні банкіри серйозно обговорюють можливість переходу України на євро з 2030 року, це, м'яко кажучи, виглядає як перебільшення. Адже наразі навіть не ясно, чи буде Україна в той час членом Європейського Союзу.

(Чи встигне він потрапити туди до моменту, коли цей невдалий консенсус, в якому влада належить меншості "шантажистів на дотації", остаточно розпадеться).

Не кажучи вже про те, що для переходу України на євро шановний ЄС, що не складе собі ціни, ще й висуває безліч вимог, включаючи, приміром, такі, як:

гармонізація банківського законодавства з європейськими стандартами;

надійна економічна система

невисокий рівень інфляції

економічна стабільність та курсова надійність

Однак якщо ми вже матимемо все це, то навіщо нам Європейський Союз чи навіть євро?

Іноді безцеремонно нагадують окривавленій Україні про її зобов'язання.

Це хто кому, за великим рахунком, заборгував?

Є одне цікаве старослов'янське слово — дефолт. Навіть Ленін, хоч і використовував інше терміни, був з ним знайомий.

Отже, якщо підсумувати, сприймаючи заголовок як запитання, найвідвертіша відповідь звучатиме так:

А хто насправді може це сказати? Можливо, й ніколи не дізнаємося!

Замість того, щоб вдаватися до шантажу, доцільніше зосередитися на покращенні освіти в Україні. Освічені громадяни зроблять життя в країні легшим і кращим.

Ось з ким, наприклад, Харківський національний економічний університет імені Саймона Кузнеця має спільні програми для отримання двох дипломів:

Об'єднане Королівство, Французька Республіка, Італійська Республіка, Республіка Польща, Королівство Швеція, Республіка Австрія, Королівство Норвегія, Румунія, Португалія, Греція, Словаччина, Литва, Латвія.

У зв'язку з обговоренням валютних питань, хочу зауважити декілька слів про двох привабливих учасниць цих програм.

Про Норвегію, яка активно підтримує Україну та ніколи не входила до складу Європейського Союзу, -

Її крона (зрозуміло, без жодних євро!) класифікується як фіатна валюта, тобто легальний засіб для платежів, номінальна вартість якого:

запроваджується та забезпечується державою,

не прив'язана до фізичних активів (наприклад, золота),

а базується винятково на довірі громадськості до економічної системи та здатності держави ефективно стягувати податки.

Щодо ще одного учасника - Австрії, варто зазначити, що місцеві жителі мають особливе і, можна сказати, скептичне ставлення до євро. Часто вони жартома називають його "teuro", що походить від німецького слова "teuer", що означає "дорогий".

Австрійці, між іншим, досі з ностальгією згадують про ціни в старій валюті - місцевому шілінгу.

Отже, виходить, що з перелічених (до речі, в порядку їх абсолютного ВВП) 13 країн, які не використовують євро, прекрасно існують. Як згадувалося раніше, це Велика Британія, Польща, Швеція, Норвегія та Румунія — всього 5 країн, жодна з яких не має наміру переходити на цю валюту.