Запланована війна: як ЦРУ та MI6 виявили наміри Путіна стосовно України і чому їм не надали віри - The Guardian.

Це оповідь про найзначніший розвідувальний тріумф з епохи Холодної війни, який, незважаючи на свою вірогідність, натрапив на стіну політичного недовіри.

Спираючись на понад 100 інтерв'ю з високопоставленими співробітниками розвідки та іншими інсайдерами в різних країнах, журналісти The Guardian детально описали, як США та Велика Британія розкрили плани путіна щодо вторгнення, і чому більшість Європи - включаючи українського президента Володимира Зеленського - поставилися до них скептично.

У листопаді 2021 року директор ЦРУ Вільям Бернс прибув до Москви з особистим ультиматумом від президента США Джо Байдена. Проте, замість очної зустрічі, він виявився в безлюдному кабінеті на Старій площі. Путін, охоплений параноєю і ізольований через пандемію, спілкувався з ним лише через захищену телефонну лінію зі своєї резиденції на Чорному морі.

Бернс висловив занепокоєння щодо можливого лиха. У відповідь Путін виголосив промову, у якій обурювався "несправедливими кордонами" та розширенням НАТО. Директор ЦРУ повернувся до Вашингтона з чітким висновком: рішення вже ухвалене. Аналітики вважають, що саме в період ізоляції 2020 року Путін остаточно прийшов до висновку, що без контролю над Україною його "місія" як керівника буде неповноцінною.

Американська і британська розвідки вчинили безпрецедентний крок, розкривши свої дані, щоб переконати міжнародну спільноту. Однак у Парижі та Берліні це було сприйнято як "істерія". Європейські розвідувальні агенції, зокрема французька DRM і німецька BND, переглядали ті ж самі зображення, але вбачали в них лише блеф.

"Проблема полягала не у нестачі інформації, а в недостатній уяві", - зізнається один з офіцерів з Європи. Європейці не могли уявити, що раціонально мисляча особа здатна розпочати масштабну сухопутну війну в XXI столітті. Скептицизм здавався більш безпечним вибором: легше помилитися, очікуючи на мир, ніж нести відповідальність за наслідки поспішного оголошення війни.

У Києві обстановка була максимально напруженою. Президент України Володимир Зеленський і голова Офісу президента Андрій Єрмак занепокоїлися можливим економічним крахом через наростаючу паніку. Під час зустрічі з Зеленським британський міністр оборони Бен Воллес вдався до жорсткої, але точної метафори:

"Ви не зможете підготувати свиню в останній момент на ярмарок. Підготовка повинна розпочатися вже сьогодні."

Зеленський, в свою чергу, закликав громадян зберігати спокій та насолоджуватися травневими шашликами. Проте, за кулісами Банкової, військові вже розпочали свій "потайний спротив".

Це була гра ва-банк: якби вторгнення не відбулося, Залужному могли б висунути звинувачення у самовільних діях, що шкодять економіці.

22 лютого міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба провів зустріч з Джо Байденом. Ця бесіда нагадувала розмову лікаря з пацієнтом, якому оголосили невтішний діагноз. Байден не використовував слово "якщо", він акцентував на "коли".

"Вони дивилися на нас, наче ми вже не існуємо. Це була дискусія про спадщину, а не про підтримку", - пригадують члени української делегації.

Напередодні в Москві відбулося театралізоване засідання Ради безпеки Росії. Глава зовнішньої розвідки Наришкін, з явними труднощами, підписав свій вирок на очах у камер. Це стало фінальною краплею - Путін відкрито пов'язав своє оточення кров'ю та непробивною ланцюговою відповідальністю.

23 лютого керівник німецької розвідки Бруно Каль відвідав Київ, намагаючись переконати українських партнерів у тому, що Путін не має наміру атакувати столицю. Проте невдовзі після його прибуття, коли пролунали перші вибухи, Каль був змушений втікати через заміновані мости. Цей момент став символом невдачі всієї німецької аналітичної системи.

О 4:50 ранку 24 лютого трансформація Зеленського завершилася миттєво. Замість евакуації, яку наполегливо пропонував Захід, він обрав опір. Його відмова покинути столицю зруйнувала головний розвідувальний розрахунок Кремля про "втечу маріонеткового режиму".

Західні розвідники вражаюче вгадали наміри, але катастрофічно недооцінили стійкість. Вони прогнозували, що Україні залишилося лише 72 години. Але, як зазначив один німецький чиновник:

Основний висновок, який ми зробили, полягає в тому, що нам слід значно більше зосередити увагу на розробці сценаріїв найгіршого розвитку подій, ніж це було раніше.

В матеріалі The Guardian зауважили - сьогодні європейські спецслужби переглядають свої доктрини. Україна довела: у світі, де диктатори нехтують раціональністю, неможливе стає неминучим.