Перемога полягає не в поверненні кордонів 1991 року, а в ліквідації фашистського режиму Російської Федерації, - зазначив Огризко.

Експерт зазначив, що наразі у Путіна відсутні фізичні ресурси для масштабної війни із Західними державами.

Нещодавно прозвучала низка важливих та цікавих заяв, які стосуються не лише війни в Україні, але й можливої загрози від Росії для Європи та Заходу. Наскільки дійсно вірогідна велика війна в Європі, хто має продемонструвати Росії силу та чи багато у Путіна неочевидних союзників - про це УНІАН поговорив з Володимиром Огризком, дипломатом, колишнім міністром закордонних справ України.

Путін фактично підтвердив, що причиною трагедії з літаком Azerbaijan Airlines у Казахстані є дії Росії. Однак водночас він поклав відповідальність на Україну, стверджуючи, що російська система протиповітряної оборони намагалася знищити українські безпілотники. Що може означати цей його жест у відносинах з Азербайджаном? Чому він вирішив заговорити про це саме зараз? Чи намагається він знайти нових союзників або підтримку?

Це банальна і дурна спроба пояснити збиття літака, що ракета вибухнула не просто в літаку, а десь за кілька метрів. Так всі ракети вибухають за кілька метрів. Тому що вражає літак не сама ракета, а кульки, які його продірявлюють. Тому це таке неоковирне пояснення, розраховане на людей, які в цій справі мало що розуміють. Це була цілеспрямована атака на літак. І ще й підтвердження того, що хвалена російська ППО не може розрізнити, що рухається в небі, і гатить по всьому однаково. Це ще раз говорить про те, що всі заяви Росії, які були зроблені перед цим, були брехнею, і Путін в цьому цього разу розписався.

А відносно того, що він хоче: він же бачить, що угоду про примирення з Вірменією Алієв і Пашинян підписали не в Москві, а у Вашингтоні. От і відповідь на питання: йому треба бодай у якийсь спосіб перехопити ініціативу в свої руки і знову продемонструвати, що він може про щось з кимось на пострадянському просторі домовлятися.

Зараз формально дев'ять учасників СНД. На фотографії в Душанбе Алієв і Пашинян стоять крайні праворуч. Я думаю, це не випадково, бо дуже скоро ці дві країни, я думаю, з цього збіговиська пострадянських тоталітарних режимів нарешті вийдуть. Тому шансів, я думаю, у Путіна в цьому плані дуже мало. Я думаю, що Азербайджан уже чітко і ясно продемонстрував, що після вирішення Карабахського питання його особливо з Москвою мало що поєднує. І тому він буде йти у зовсім іншому напрямку. В фарватері щонайменше Туреччини і деяких інших країн, які явно не будуть виконувати вказівки Кремля. А відносно Пашиняна, думаю, що його намір все ж таки розвернутися в бік Європи не буде тактичним ходом, а буде ходом стратегічним. І відтак, думаю, що і Європа допоможе йому в тому, щоб нарешті відірватися від Росії.

Зеленський висловлює думку, що якщо в Росії буде оголошено масштабну мобілізацію, це призведе до зниження рейтингу довіри до Путіна серед населення. Щоб виправити ситуацію, він може бути змушений ініціювати значний військовий конфлікт в Європі, аби продемонструвати певні досягнення. Які ж реальні ймовірності початку такого великого війни в Європі?

Я не знаю, якими даними оперує президент Зеленський. Мені особисто здається, що у Путіна фізично немає можливостей для того, щоб починати повномасштабну війну, яку він розпочав проти України у 2022 році, щодо Європи. Тому що обламавши зуби об Україну, що вже говорити про НАТО і про те, що все ж потенціал країн НАТО в рази більший за російський.

Провокації - так, зальоти "Шахедів" чи "Гербер" - так, порушення територіальних вод - так, провокації з "тіньового флоту" - так. Але повномасштабне вторгнення - це означає, що він таки справді є "директором ЦРУ". Бо саме в такий спосіб можна остаточно знищити Росію. Якщо він виконує таку функцію, то тоді і такий варіант не виключається.

Також зараз йдеться про те, що союзники по НАТО обговорюють рішучішу реакцію на провокації Путіна, а саме розгортання озброєних безпілотників уздовж кордону з Росією та послаблення обмежень для пілотів, аби дозволити їм відкривати вогонь по російських літаках. Крім того, раніше вже йшлося і про інші заходи реагування на російські провокації. Чи є це зараз можливою ознакою, одним з перших дзвіночків такої великої війни?

Мене переповнює радість від того, що європейські країни нарешті не лише обговорюють Росію як потенційну загрозу, але й усвідомили, що це дійсно серйозна небезпека, з якою потрібно вживати заходів. Наразі ці заходи, на мою думку, призведуть до поступового формування оборонного щита на межах цивілізованого світу і Росії. Це надзвичайно позитивний розвиток подій. Я вважаю, що цей щит буде включати більше, ніж просто дрони.

Ця система повинна стати потужним бар'єром, який унеможливить для Москви будь-які спроби порушити встановлені кордони і перевірити на міцність НАТО. Якщо Європа матиме достатню кількість ресурсів і сил для швидкої реакції, навряд чи Путін або його оточення наважаться випробовувати, що таке європейські військові потужності чи американські ракети "Томагавк".

Сікорський зазначив, що стратегічні амбіції Путіна залишаються незмінними: відновити Російську імперію, підточити трансатлантичні системи безпеки, розділити Захід і послабити США. Однак, як він підкреслив, з Росією можливо вести переговори, вживаючи двоетапний підхід: спершу варто продемонструвати міць, а потім перейти до діалогу. Отже, хто саме має проявити цю міць: Європа, США чи ми самі?

Вважаю, що лише спільними зусиллями ми можемо продемонструвати Росії нашу силу. Переговори повинні стосуватися умов її капітуляції перед цивілізованим світом. Тільки в такому випадку існує надія на те, що в постросійському регіоні нарешті встановиться мир і зникне агресія. Якщо ж Росія залишиться в тому ж стані, в якому ми її спостерігаємо сьогодні, то повторення її агресивних дій буде неминучим. Це закладено в саму суть існуючого режиму, який функціонує в контексті безперервної війни з оточенням. Адже без цієї війни не має сенсу існування такого режиму.

Александр Мотиль, професор політичних наук у Ратґерському університеті в Ньюарку, підкреслив, що Путін перетворив Росію на "паперового ведмедя". Він зазначив, що саме російський лідер розпочав війну проти України, яку не в змозі виграти, і яка вже призвела до численних жертв — понад мільйон загиблих і поранених. Тож чи можливий варіант, що Путін відмовиться від своїх планів окупації і коли це може призвести до завершення конфлікту?

Він не може капітулювати, оскільки це призведе до його політичної та фізичної, ймовірно, загибелі. Тому він готовий боротися до останнього російського солдата. Але суть полягає не тільки в Путіні, а в тому, що недоімперія, яку нині називають Російською Федерацією, приречена за об'єктивними обставинами. Економіка не справляється, а внутрішній розвиток свідчить про те, що, якщо в якійсь частині щось почне руйнуватися, то наслідки миттєво поширяться по всій недоімперії. Отже, її існуванню прийде кінець, питання лише в швидкості цього процесу. Якщо цивілізований світ об'єднається і надасть допомогу, результат буде менш болючим. Якщо ж залишиться думка, що з Росією потрібно вести переговори, цей процес гниття триватиме десятиліттями, постійно отруюючи навколишню ситуацію.

Тому в інтересах цивілізованого світу не думати про переговори з Росією, а думати, як зробити так, щоб путінський режим впав. А після падіння цього режиму впаде і сама конструкція російської псевдодержавності. А після цього якраз і почнеться новий етап розвитку цієї території, але вже без ядерної зброї, з суб'єктами, які там виникнуть, на нормальній цивілізованій основі.

Троє депутатів з ультраправої партії "Альтернатива для Німеччини" відвідали закриту вечірку на честь дня народження Путіна, що пройшла в російському посольстві в Берліні. Цей вчинок викликав обурення у політичних опонентів, які вважають його ще одним доказом проросійських настроїв серед членів АдН. Які ще неочевидні союзники можуть підтримувати кремлівського лідера? І скільки їх насправді?

Безсумнівно, їх багато. Росія протягом тривалого часу здійснює стратегію, спрямовану на розколювання Європи та НАТО — це її незмінна мета. Сьогодні ми спостерігаємо, як в Європі є політичні діячі та сили, які не лише не виступають проти російської агресії, а й, навпаки, її підтримують. Деякі з них займають владні позиції. У цьому контексті це одна з багатьох "п'ятих колон", що діють на Заході за вказівкою Кремля, і вони активно працюють над своїми цілями. Вважаю, що Європа нарешті повинна припинити зайву ліберальність і почати дбати про власну безпеку. Інакше можуть повторитися трагічні події, подібні до тих, що мали місце в Німеччині, коли Гітлер прийшов до влади цілком легітимно, а потім розпочалася глобальна катастрофа. Це має стати уроком для всіх.

Які трансформації відбудуться у глобальному порядку, якщо Росія здобуде перемогу в Україні? І яка нація може опинитися на черзі наступною?

Росія не здобуде перемоги в Україні, отже, жодна інша країна не стане наступною жертвою.

Трамп оголосив, що разом з НАТО "збільшує тиск" для досягнення мирної угоди щодо України. Він сподівається на швидке залучення Росії та України до переговорного процесу. Як ви вважаєте, чи можливі такі швидкі результати, і чи можуть вони бути вигідними для нас?

Якщо ми змусимо Росію зупинити війну, і це можливо лише через силу, тоді можна сподіватися, що Росія почне відступати. Проте наша перемога не полягає лише у відновленні кордонів 1991 року. Вона полягає у ліквідації фашистського режиму, що нині контролює Росію. Лише в такому випадку з’являться реальні перспективи. Якщо цього не станеться, ми продовжимо залишатися в такій же ситуації, лише чекаючи на наступну агресію.