Постачання газу відбувається без жодних затримок, і збільшення його ціни наразі не спостерігається. У майбутньому також немає намірів змінювати цінову політику.
З 1 січня 2023 року Україна завершила транспортування газу з країни-агресора до європейських країн. П’ятирічна угода, укладена у 2019 році між НАК "Нафтогаз України" та російським "Газпромом", не була продовжена через зрозумілі обставини. Відтепер газотранспортна система України функціонує виключно для задоволення внутрішніх потреб. Попри побоювання щодо можливих негативних наслідків такого кроку, ситуація не виявилася критичною: проблеми з постачанням газу не виникли, а тарифи не підвищилися до непомірних рівнів. Хоча Україна втратить приблизно $800 мільйонів щорічно через відсутність транзиту, Росія також зазнає значних збитків — близько $4,5-5 мільярдів, а за деякими оцінками, навіть до $6 мільярдів. Найголовніше, що Росія втрачає важливий важіль впливу на Європейський Союз, який і без того ослаб у 2022 році, коли європейські країни почали активно шукати альтернативні джерела енергії та відмовлятися від кремлівських проєктів, зокрема "Північних потоків".
УКРАЇНА БЕЗ ТРАНЗИТУ: ТАРИФНІ "МОДЕЛІ" НЕ ВІДПОВІДАЮТЬ РЕАЛЬНОСТІ
Перед тим як розглянути можливі наслідки зупинки транзиту, варто зосередитись на питаннях безпеки. Чи може агресор спробувати завдати шкоди нашій внутрішній газовій інфраструктурі? Адже українська газотранспортна система виконувала не лише роль транспортування газу до Європи, але й забезпечувала зворотні постачання та перекачування пального з газосховищ, більшість з яких знаходяться на заході країни, в інші регіони.
Безумовно, існує ймовірність збільшення цілеспрямованих атак на критично важливі компоненти газової інфраструктури з використанням ракет і дронів. Це стало одним з основних аргументів для тих, хто підтримує продовження транзитного контракту. Вони вважають, що постачання газу з Росії до Європи виконувало роль стримуючого фактора для агресії з боку Путіна стосовно нашої газотранспортної системи. Проте варто зазначити, що, починаючи з березня минулого року, російські війська не стикалися з серйозними перешкодами. Ворог регулярно здійснював атаки на наші підземні газосховища та компресорні станції, які є критично важливими для функціонування газопроводу. Незважаючи на це, навіть якщо Кремль вирішить посилити свої удари, експерти вважають, що завдати істотної шкоди нашій газовій системі буде складніше, ніж електричній інфраструктурі.
Ворог дійсно здатен активізувати атаки на українську газову інфраструктуру. Проте, відновлення цієї системи відбувається значно швидше, ніж відновлення електричних мереж. Ще в 2014 році ворожі диверсанти намагалися здійснити теракти на трубопроводах та компресорних станціях, але технічні засоби вдалося швидко відремонтувати після таких нападів. Проблеми з наявністю запасних частин для ремонту не є критичними, оскільки труднощі з постачанням обладнання для електропідстанцій, які були знищені ворогом, викликані різницею в класах напруги між нашою країною та Європою. Це призводить до того, що заміна пошкодженого обладнання на нові або вживані європейські аналоги часто стає неможливою. Натомість газові компресорні установки відповідають універсальним стандартам, які визнані по всьому світу, - зазначив у коментарі для Укрінформу керівник Бюро комплексного аналізу та прогнозів Сергій Дяченко.
Загалом, експерт відзначає, що наша газотранспортна система володіє вражаючим запасом надійності. Вона спроектована для транспортування до 150 мільярдів кубометрів пального щорічно, що істотно перевищує внутрішнє споживання. Це означає, що навіть у разі пошкоджень на окремих ділянках, можна швидко відновити баланс, перенаправляючи потоки через альтернативні маршрути.
"Існують різноманітні методи захисту компресорного обладнання від можливих атак дронів. Витрати на ракети для ворога при цьому значно перевищують цінність об'єктів, які він може знищити. Крім того, відновлення цих об'єктів займе лише кілька днів, в той час як відновлення після атак на великі електропідстанції або гідро- і теплоелектростанції може зайняти значно більше часу," - зазначає Дяченко.
Він вважає, що фінансові втрати України не будуть значними. Хоча ці суми не досягнуть сотень мільйонів доларів, які могли б щорічно поповнювати державний бюджет, стабільна підтримка міжнародних партнерів дозволяє розглядати це як незначний компроміс, що приносить політичні вигоди та обмежує фінансові ресурси агресора.
Експерт в енергетичній галузі Геннадій Рябцев запевняє, що відсутність транзиту не вплине на економічну ситуацію в українських домогосподарствах. "Зупинка транзиту не матиме жодних наслідків для звичайних громадян України. Це не позначиться ані на обсягах споживаного в країні газу, ані на його вартості. Раніше були вжиті необхідні заходи для зменшення впливу тиску в трубопроводах на внутрішній розподіл газу. Ці роботи розпочалися після 'другої газової війни' і були завершені до початку повномасштабної агресії з боку Росії. Оператор газотранспортної системи успішно перенаправив ресурси на задоволення внутрішніх потреб. Транзит здійснювався лише через одну з чотирьох основних магістральних ліній, і в останні роки його обсяги не перевищували 15 мільярдів кубометрів на рік", - підкреслив експерт у своєму коментарі для Укрінформу.
Нагадуємо, що 1 січня 2009 року компанія "Газпром" зупинила постачання газу в Україну через відсутність підписаного річного контракту. Через кілька днів Господарський суд Києва заборонив НАК "Нафтогаз" здійснювати транзит російського газу до Європи, що призвело до повної зупинки транзитних поставок з боку "Газпрому" 7 січня. У результаті українська газотранспортна система перейшла в автономний режим роботи, а держава почала готуватися до можливих "газових криз", які могли виникнути з боку Росії.
Оператор газотранспортної системи України завчасно адаптував свою інфраструктуру до умов нульового транзиту, що забезпечує стабільне постачання газу споживачам в Україні. Генеральний директор ОГТСУ Дмитро Липпа наголосив на готовності команди до нових викликів. Він також повідомив, що ОГТСУ уклав угоди, спрямовані на збільшення гарантованих обсягів постачання газу як для внутрішнього ринку, так і для європейських споживачів через українську територію. Крім того, компанія реалізувала заходи для оптимізації витрат, зокрема, зменшила споживання газу для власних потреб і оптимізувала активи, які не використовуються в газотранспортному процесі.
Варто також підкреслити, що нещодавнє підвищення тарифів на транспортування та розподіл газу, яке було затверджене НКРЕКП наприкінці минулого року, не вплине на ціни газу для населення та бюджетних організацій. Хоча деякі намагалися представити це як серйозну загрозу для споживачів, насправді "ціни регулюються окремими постановами уряду через механізм покладених спеціальних обов’язків (ПСО), що поширюється на учасників ринку природного газу", – зазначає Рябцев. Крім того, Дяченко підкреслює, що частка тарифу, що стосується транспортування, є досить незначною.
ПРИЗУПИНЕННЯ ТРАНЗИТУ І ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ: БАГАТО КРАЇН ЗНАЙШЛИ КРЕАТИВНІ ШЛЯХИ РОЗВ'ЯЗАННЯ ПРОБЛЕМ
У 2024 році Італія, Австрія, Чехія та Словаччина в Європі все ще були залежні від російського газу. Поставка пального проходила через Україну до Молдови та Придністров'я. Італія нещодавно активізувала зусилля для пошуку альтернативних джерел газу, проте продовжує імпортувати російське паливо через Туреччину.
Австрійська міністрка з екології та енергетики Леонор Гевесслер оголосила про повну зупинку імпорту газу з Росії. Вона зазначила, що австрійські компанії на газовому ринку швидко і результативно знайшли нові альтернативні джерела постачання.
У Міністерстві промисловості та торгівлі Чехії заявили, що призупинення транзиту не вплине на постачання газу. Це підтверджується стратегічними інвестиціями, надійною інфраструктурою та різноманітними джерелами постачання. Від 2022 року чеські споживачі здебільшого отримують паливо з Нідерландів і Норвегії, а також з Алжиру.
Словацький прем'єр Роберт Фіцо, здається, продовжує підігрівати напругу в ситуації. Він сподівався, що Україна або дотримуватиметься укладеного контракту, або прийме його пропозицію про транзит російського газу під виглядом азербайджанського. Тепер же він висловив Києву загрозу зупинки імпорту електроенергії та зменшення допомоги українським біженцям.
Згідно з даними експертів, в останні дні грудня запаси газу у сховищах Словаччини перевищували 65%. Це свідчить про те, що навіть якщо Братислава сподівається на підтримку з боку Москви, вважаючи, що Європейська комісія стане на її захист і почне тиснути на Україну, їй не доведеться шукати альтернативні джерела постачання газу. Цього обсягу цілком достатньо для комфортного проходження зимового періоду. Крім того, Чехія вже до початку нового року пообіцяла надати паливо своїм сусідам. Таким чином, ця ситуація ще раз підкреслює, що Фіцо більше турбує не забезпечення газом своїх співвітчизників, а захист інтересів Кремля.
Європейська комісія підтвердила, що після того, як Україна призупинила транзит російського газу до Європи, постачання пального стало можливим завдяки альтернативним маршрутам, зокрема через Німеччину та Італію. Також було активізовано відбір газу з підземних резервуарів. Представники ЄК наголосили, що після спроби газового шантажу з боку Кремля у 2022 році, енергетична безпека Європейського Союзу була посилена значними обсягами імпорту зрідженого природного газу.
Разом із цим, питання можливого транспортування азербайджанського газу до Європи залишається у фокусі обговорень. Україні доведеться враховувати думку своїх європейських партнерів, якщо виникне потреба у формалізованому зверненні. Прем'єр-міністр Денис Шмигаль зазначив, що відповідно до Угоди про асоціацію з ЄС та Договору про Енергетичну хартію, Україна зобов'язана забезпечувати транспортування російської трубної нафти та газу до Європи. Проте існує ризик, що фактично постачатиметься російський газ. На думку фахівців, навряд чи Європейська комісія ініціює запит на поставки азербайджанського пального до завершення поточного опалювального сезону. І в подальшому ймовірність цього, на щастя, залишається дуже низькою.
Водночас, напередодні базова вартість газу в Європі зросла на 4,3%, досягнувши 51 євро за мегават-годину, що приблизно еквівалентно 552 доларам за тисячу кубометрів. Це є найвищий показник з початку жовтня 2023 року. Однак, ця сума залишається значно нижчою, ніж восени 2022 року, коли Кремль застосував газовий тиск на європейські країни, що зрештою змусило більшість держав ЄС шукати альтернативні джерела пального. Тоді ціни на газ тимчасово підскочили до понад 300 євро за мегават-годину (понад 3200 доларів за тисячу кубометрів).
В даний момент найбільше постраждали від призупинення газових поставок через українську газотранспортну мережу Молдова та невизнане Придністров'я. Молдова вжила суворих заходів для обмеження споживання пального, але може розраховувати на підтримку з Румунії. Слід зазначити, що раніше значна частина газу, імпортованого з Росії, використовувалася Молдовою для забезпечення сепаратистського регіону в обмін на електричну енергію.
У Придністров'ї наразі діють суворі обмеження: газопостачання для промислового сектора зупинено, гаряче водопостачання відсутнє, а в багатоквартирних будинках з автономними системами опалення людей залишили без тепла. Молдовська ДРЕС, розташована на території, що не підлягає контролю Кишинева, забезпечує електроенергією цей проросійський регіон та частину потреб Молдови, тепер використовує вугілля. Така ситуація стала наслідком не лише зупинки транзиту з України, а й дій російського Газпрому, який, незважаючи на продовження угоди з НАК "Нафтогаз", уже давно погрожує припинити постачання пального через суперечки щодо боргів за газ. Водночас угода між Молдовою та Росією, на відміну від контракту між Нафтогазом і Газпромом, термін дії якого закінчився, залишається в силі до кінця жовтня 2026 року.
Таким чином, якщо б не втручання Кремля, Молдова та Придністров'я мали б можливість отримувати газ через Туреччину. Це свідчить про те, що Росія сама ж підриває свої позиції, позбавляючи Придністровський регіон енергетичної підтримки, хоча саме там вона зберігає військову присутність і контролює місцеву "владу".
