Ще в березні цього року я звертав увагу на специфічні методи роботи керівництва Одеської та Дніпропетровської податкових. Зокрема, йшлося про діяльність колишнього очільника одеської податкової Руслана Хвана та його найближчого соратника Миколи Бородюка. Минуло понад пів року, однак, судячи з інформації наданої мені представниками бізнесу, проблематика залишається актуальною.
Згадаю, що під час управління Руслана Хвана в Одеській області була створена система, основою якої, згідно з даними моїх джерел, стало застосування податкових механізмів для тиску на бізнесменів. Це включало блокування податкових накладних, внесення компаній до списку ризикових, маніпуляції з поверненням ПДВ та замовні перевірки підприємств.
Після звільнення Хвана його вплив в одеській податковій, за наявною інформацією, зберігається через заступників Ніну Сару, Юрія Вдовиченка та Олега Рудого. Водночас Микола Бородюк, якого звільнили з одеської податкової через неналежну організацію роботи, отримав посаду заступника начальника ГУ ДПС у Дніпропетровській області.
Тоді я підкреслював небезпеки створення єдиного механізму неформального впливу на податкові органи двох економічно сильних регіонів, які очолюють Юрій Павлютін та Юрій Гурський.
Тепер у нас є шанс глибше дослідити, яким чином ці механізми можуть функціонувати в реальному житті.
З того, що мені відомо про діяльність представників Головного управління Державної податкової служби в Дніпропетровській області, є податковий запит, підписаний Миколою Бородюком, а його виконавцем вказана Оксана Батрак.
Від підприємства вимагають надати понад 3000 копій документів за п'ять років і три місяці господарської діяльності. Йдеться про первинну документацію, договори, регістри бухгалтерського та складського обліку, кадрові та розрахункові документи. За цей період підприємство працювало з понад 300 контрагентами.
У цьому контексті, за словами бізнес-лідерів, податкові органи не наводять жодної конкретної декларації з недостовірною інформацією. Замість цього вони спираються на припущення щодо потенційного заниження прибутку, накопичення товарів, наявності неоформлених працівників та інших абстрактних ризиків.
Логіка цього механізму є досить зрозумілою. Насамперед, компанії ставлять вимоги, які на практиці важко виконати в межах 15 робочих днів. У результаті, відсутність необхідних документів може стати формальною причиною для проведення позапланової перевірки. Таким чином, податкові органи отримують можливість самостійно генерувати підстави для втручання в бізнес-процеси підприємств.
Особливо цинічно це виглядає на тлі офіційних заяв Державної податкової служби про зменшення кількості перевірок, послаблення адміністративного тиску та трансформацію податкової у сервісний орган.
З'являється логічне запитання до Юрія Павлютіна, який очолює Дніпропетровську податкову службу. Чи здатний він ефективно контролювати роботу своїх підлеглих, а також яку ступінь незалежності має у прийнятті рішень щодо кадрових та управлінських питань?
Окремі питання є й до центрального апарату ДПС. Чому посадовці, до діяльності яких уже виникали серйозні претензії в одному регіоні, отримують можливість продовжувати свою управлінську практику в іншому?
У період війни український бізнес виступає одним із ключових джерел фінансування оборонних потреб країни. Поки деякі підприємці докладають зусиль для збереження своїх компаній, робочих місць та забезпечення податкових надходжень, інші, здається, продовжують сприймати українську економіку як джерело своїх вигод.
Ось чому дії Хвана, Бородюка та їхньої команди управлінців потребують особливого розслідування з боку правоохоронних і антикорупційних установ.
#Економіка #Україна #Одеська область #Бізнес #Прибуток (економіка) #Одеса #Українська мова #Дніпропетровська область #Офіційний #Господарська діяльність #Державна податкова служба України #Руслана #Абстракція #Підприємство #Логічно