Експерт зазначає, що погляди Трампа на конфлікт в Україні подібні до стратегій, які використовує Путін.

Трамп вважає, що конфлікт в Україні може стати можливістю для відновлення зв'язків з Росією.

Здається, Дональду Трампу та його оточенню й досі бракує переконливих аргументів, аби усвідомити: Кремль не має жодного наміру припиняти війну, якщо це не означатиме повну капітуляцію України. Та й навіть на тлі очевидної агресії Росії, американський президент демонструє готовність обговорювати можливість введення санкцій... проти самої України, якщо її позиція не відповідатиме його уявленням про завершення війни. Це виглядає як відвертий тиск на державу-жертву. Про це у статті "Український рубікон Дональда Трампа" пише Надзвичайний та Повноважний посол Олег Шамшур.

Риторика Трампа стає ще більш тривожною, якщо згадати його недавнє порівняння війни з бійкою між дітьми, які, на його думку, повинні спочатку «побитися», а вже потім їх розвести в різні сторони. Ці слова звучать як цинічне зневажання до мільйонів людей, які постраждали або загинули внаслідок російського вторгнення. Його позиція знову підкреслює, що бачення Трампа щодо миру в Україні не ґрунтується на принципах справедливості чи міжнародного права, а скоріше на бажанні якнайшвидше покласти край війні, щоб звільнити місце для реалізації власних політичних амбіцій.

Пріоритети Дональда Трампа цілком очевидні: він акцентує увагу на внутрішніх питаннях, таких як контроль за імміграцією, економічні реформи та зміни в системі управління. Окрім того, він прагне переорієнтувати зовнішню політику США, зосереджуючи зусилля на Азії та конфронтації з Китаєм. На жаль, Україна не входить до числа його головних завдань. Трамп вважає, що європейський конфлікт потрібно вирішувати без значного втручання Америки.

Більше того, Трамп не вважає, що Україна здатна протистояти Росії, і виступає проти продовження фінансової та військової підтримки Києва. В рамках його політичної команди вже обговорюються варіанти "реалістичного" вирішення конфлікту, які передбачають територіальні поступки на користь Росії і відсутність реальних гарантій безпеки для України. Такі пропозиції, по суті, повторюють російські ультиматуми, що ставить під питання саму суть підтримки демократії на глобальному рівні.

У Трампа -- чітка ієрархія: великі держави, як-от США чи Росія, мають право диктувати умови, тоді як менш впливові країни повинні підлаштовуватися. Саме тому Трамп не робить чіткого розмежування між агресором і жертвою, і, ширше -- намагається зруйнувати засади світового порядку, заснованого на міжнародному праві. Його бачення -- це повернення до моделі сили, де домінують супердержави, а інші -- лише пішаки.

Таким чином, зовнішньополітична стратегія Трампа виглядає як спроба відродити міфічне "величне минуле" Америки, використовуючи методи з ХХ, а іноді й ХІХ століття. І тут неважко провести паралелі між його підходом і манією Путіна щодо "відновлення імперської величі" Росії.

Цілком імовірно, що Трамп бачить у Росії потенційного союзника у справі перегляду глобального балансу. Разом із прагненням налагодити "мегапроєкти" на кшталт "Кримської Рив'єри" чи відтягнути Москву від Пекіна, війна в Україні розглядається ним лише як засіб для переосмислення відносин між США та Росією -- у вигідному для Вашингтона ключі.

Нагадаємо, що днями Трамп, під час зустрічі в Білому домі з канцлером Німеччини Фрідріхом Мерцем, порівняв повномасштабне вторгнення Росії в Україну з бійкою між "двома маленькими дітьми, які оскаженіло б'ються в парку". Він також додав: "Іноді краще дати їм побитися ще трохи, а потім уже розтягувати". За словами Трампа, саме таку аналогію він озвучив очільнику Кремля Владіміру Путіну під час їхньої телефонної розмови.