Багато людей сприймають новий 2025 рік як критичний момент, який може суттєво вплинути не лише на майбутнє України, але й на розвиток ситуації в контексті російсько-української війни.
Які ключові труднощі та можливості розвитку очікують Україну у 2025 році? Які наслідки можуть виникнути для всіх нас? На які аспекти нам слід акцентувати свою увагу та зосередити зусилля, щоб здобути перемогу над ворогом? Чи є миротворча ініціатива президента США Дональда Трампа справжнім стартом мирного процесу, чи це лише призупинення підтримки для України? Які фактори можуть вплинути на російського лідера Володимира Путіна?
Політичний аналітик та публіцист Віталій Портников висловив свої думки з приводу цих та інших важливих тем в ексклюзивному інтерв'ю для OBOZ.UA.
Як ви гадаєте, які ключові сценарії можуть реалізуватися для України у 2025 році? Чи це будуть мирні переговори та замороження конфлікту, або ж, ймовірно, ми станемо свідками продовження активних бойових дій з Росією? Які ризики можуть виникнути в цих випадках?
На даний момент ми не спостерігаємо жодних ознак наближення до припинення конфлікту. Щоб новий президент США, Дональд Трамп, зміг ініціювати російсько-українські переговори, йому спершу необхідно досягти певних угод із Москвою. Водночас Володимир Путін та інші представники Кремля заявляють, що наразі не вбачають жодних підстав для завершення війни або зупинки її активної фази. Вони підкреслюють, що інаугурація нового президента США не є приводом для розгляду можливості мирних переговорів. Російська Федерація готова погодитися на якісь мирні ініціативи лише в тому випадку, якщо Захід врахує її вимоги щодо завершення конфлікту.
Ці умови залишаються незмінними практично з 2022 року. Вони фактично передбачають відмову України від усіх територій Донецької, Луганської, Херсонської, Запорізької областей та Автономної Республіки Крим. Мова йде про нейтральний статус, демілітаризацію та так звану денацифікацію. Я не зовсім розумію, чим ці нинішні вимоги Кремля відрізняються від попередніх. І в цій ситуації, чим Дональд Трамп відрізняється від діючого президента США Джозефа Байдена з точки зору інструментів, які можуть вплинути на думку Володимира Путіна?
Ви думаєте, що найближчим часом не буде ніяких переговорів?
Хотів би звернути увагу на те, що деякий час тому ми почули заяви від спеціального представника президента Трампа з питань України Кіта Келлога. Він стверджував, що ситуація зміниться ще до завершення цього року. Але зараз, на початку 2025 року, ми можемо констатувати, що нічого не відбулося. Відсутні навіть ознаки того, що щось може змінитися, і немає жодних підстав для обговорень на цю тему.
Президент США є інституційною структурою, а не просто конкретною особою. Хоча на цю позицію обирають певну людину, сама інституція має встановлені механізми для реагування на різноманітні виклики. Ці механізми не змінюються в залежності від того, які політичні сили мають владу — республіканці чи демократи, Білий Дім та Конгрес, або ж хто саме займає Овальний кабінет. Наприклад, якщо санкції США проти Росії ефективно руйнують її економіку та змушують Путіна переглянути свої військові плани, то ці санкції залишаються дієвими незалежно від того, чи є президентом Байден чи Трамп. У випадку, коли санкції не приносять результатів, це також не залежить від особи президента. Якщо Росія здатна продовжувати війну та переводити свою економіку на військові рейки для зміцнення оборонного комплексу, вона може робити це як за Байдена, так і за Трампа.
- Добре, тоді чи є реальні інструменти у президента Сполучених Штатів, які примусили б Росію змінити свою думку щодо продовження російсько-української війни?
Так, дійсно. Наприклад, президент Трамп заявляє, що не має наміру надавати підтримку Україні, припиняючи військову та фінансову допомогу, аби уникнути конфлікту з Росією. Його не турбує, що українська територія може стати частиною РФ, оскільки він зосереджений на інших безпекових викликах. Це є одним із способів впливу на Путіна, що може призвести до завершення війни шляхом ліквідації української державності.
Другий аспект – президент Трамп стверджує, що він постачає Україні озброєння нового типу, зокрема, ракетні комплекси "Томагавк" та збільшує кількість літаків F-16. Він також дає можливість американським пілотам керувати цими літаками і висловлює готовність створити на українській території американські військові бази з потенційним застосуванням ядерної зброї, що має на меті стримати Росію. Таким чином, він може примусити Путіна, якщо той дійсно відчує загрозу – хоча в цьому я не зовсім впевнений – до початку переговорів щодо замороження конфлікту, принаймні на фронті між російськими та українськими силами.
Деякі неймовірні пристрої, які повинні бути представлені у вигляді телефону, через який Дональд Трамп планує спілкуватися з Володимиром Путіним або Володимиром Зеленським, для мене не є справжніми інструментами. Я вважаю, що телефон, навіть якщо він потрапить до рук президента США, не може слугувати засобом тиску. Це і є те, що вирізняє мене з числа політичних прихильників нового американського президента. Я дивлюсь на речі реалістично і абсолютно впевнений, що у новообраного президента США немає жодних ефективних засобів. Якщо їх немає, то про вирішення російсько-українського конфлікту в найближчі роки навіть не варто мріяти.
Ця війна завершиться лише тоді, коли один з учасників повністю вичерпає свої ресурси. Це може статися як з обома сторонами, так і з однією — Росією або Україною. Важливо, щоб ресурс був знищений саме в Росії, адже якщо це трапиться в Україні, то українська державність зникне, разом із національною ідентичністю на цих теренах. Це проста істина, для розуміння якої не потрібен Дональд Трамп.
- Стосовно винищення ресурсів Російської Федерації, на що ми можемо, повинні звертати увагу в 2025 році, концентруватися, щоб цей процес пришвидшити та масштабувати?
- Якщо будуть реальні торгівельні війни між Китаєм і Сполученими Штатами. Якщо США вдасться довести КНР, що допомога Росії має припинитися. Якщо Сполученим Штатам вдасться завадити отриманню Іраном ядерної зброї і більш тісному союзу між Іраном і Росією. Якщо Сполучені Штати зможуть дійсно зупинити тіньовий флот Російської Федерації і позбавити Росію значної кількості доходів від нафти. Якщо будуть інші економічні елементи примусу не тільки Росії, але і союзників на так званому Глобальному Півдні, включаючи Китай і Індію, тоді у 20-х роках цього сторіччя можуть виникнути передумови для закінчення російсько-української війни. Точний рік я не назву, в мене просто є сподівання, вони не абсолютні, що це не буде в 30-х, а буде в 20-х роках 21-го сторіччя.
Сьогодні ми обговорюємо тривалий конфлікт, який не має жодних ознак можливого завершення, адже це, так би мовити, екзистенційна боротьба між двома ворогуючими народами, які обидва прагнуть контролювати одну й ту ж територію. Існують також конфлікти, де один народ намагається захопити частину території іншого.
Росіяни сприймають Україну як невід'ємну частину Росії, тоді як українці наполягають на її статусі як незалежної держави, що займає власну територію. Конфлікт між цими двома народами не має ознак завершення, поки один з них не буде знищений або поки один не продемонструє свої сили іншому в боротьбі за територіальні права. Такі протистояння тривають роками, без жодних сподівань на мирне вирішення. Українці і росіяни навряд чи зможуть переконати один одного в своїй правоті: перші стверджують, що Україна — це окрема країна, а другі — що вона є частиною Росії. Отже, можна говорити про наявність національного консенсусу в обох народів. Висновок простий: незалежно від того, чи буде Трамп на посаді, війна не має реальних підстав для завершення, окрім як через можливість одного народу знищити інший, що росіяни прагнуть зробити з українцями, коли усвідомлюють їхню присутність. Або ж українці зможуть захистити свою територію за допомогою підтримки цивілізованого світу. Будь-які надії на альтернативний розвиток подій ґрунтуються на нерозумінні екзистенційності цього конфлікту, як з боку українців, так і з боку росіян.
- Добре, а що тоді робити з Трампом, який, принаймні, офіційно все ще заявляє, що планує розпочати перемовини та завершити війну? Що буде, коли він зрозуміє, що ця війна на багато років? Його дії - мені, мовляв, не цікаво, розбирайтеся самі. Скине на Європу ці проблеми, адже зараз він активно саме про це і заявляє, що саме вона має цим займатися і миротворцями, і фінансово допомагати Україні, і зброєю?
- Я думаю, що Трамп вже розуміє, що це надовго. Ті заяви, які він робить зараз, вони абсолютно відрізняються від тих, які він робив під час передвиборчої кампанії. Як це буває з будь-яким політиком популістом, коли ці люди починають зустрічатися з реальністю, то вони починають думати, що ж мені робити з цієї реальності. Для Трампа найголовніше, це не допомогти Україні, а збереження обличчя. Це можна зробити різними шляхами.
Перший варіант - це коли він звинувачує Росію у зриві мирних переговорів і надає підтримку Україні. Але виникає питання, якою має бути ця підтримка з позиції Трампа, щоб уникнути ризику ядерної війни. Адже він, можливо, боїться цього навіть більше, ніж Байден, який вважає, що значна допомога Україні, спрямована на повне знищення російських військових можливостей, може спровокувати ядерний удар з боку Росії по Україні. На відміну від багатьох своїх співвітчизників, які вважають дії Байдена нерішучими й безглуздими та критикують його, я вважаю, що така загроза є цілком реальною.
Для Америки це є проблемою через те, як їй відповідати на такий крок РФ. Байден висував ультиматуми Путіну, але навіть після цих ультиматумів, він міг сподіватися тільки на, скажімо так, готовність Путіна до них прислухатися.
У Трампа, як мені здається, існує ще сильніший страх перед ядерною загрозою. Цей страх проявляється у тому, що він не наважиться погрожувати Путіну, оскільки справді побоюється ймовірності ядерної війни. Тому важливо, щоб підтримка України не була заблокована цим страхом. Необхідно, щоб Путін не зміг скористатися цим тривожним настроєм Трампа, який може виявитися навіть сильнішим, ніж побоювання Байдена.
Інша ситуація полягає в тому, що Україні надають підтримку, але роблять це так, щоб не спровокувати нову кризу. З точки зору Трампа, це може проявлятися у звинуваченнях обох сторін у відсутності готовності до компромісу. Я можу стверджувати, що певні дії щодо дискредитації України вже реалізуються прем'єр-міністром Угорщини Віктором Орбаном та його словацьким колегою Робертом Фіцо. Я впевнений, що вони не діють самостійно. Принаймні, Орбан, здається, дотримується сценарію, складеного командою Трампа, а не приймає рішення самостійно. Це робиться для того, щоб у разі необхідності оголосити Україну недієздатною для переговорів. Таким чином, вони зможуть покласти відповідальність на Європу, мовляв, я намагався, але обидві сторони виявилися нездатними до миру. Нехай європейці самі вирішують цю проблему. І цей варіант виглядає цілком імовірним.
Далі ж розвиток подій буде залежати від того, наскільки європейці зрозуміють небезпеку російського тріумфу в Україні, як небезпеку для європейського континенту. Я вважаю, що якщо Європа все ж не зробить необхідних висновків, то це призведе до тріумфу ультраправих і ультралівих політичних сил і краху європейського проєкту, європейської демократії. І до речі Путін саме до цього і прагне. Для нього Україна важливий інструмент для дестабілізації Європейського союзу. Я не знаю, як і що будуть вирішувати європейські політики і суспільство, але Європа дуже часто виглядала абсолютно неадекватно перед обличчям такої небезпеки. Подивимося, що буде зараз.
Третій варіант, який може бути використаний Трампом, полягає в глобалізації конфлікту. Це може призвести до нової динаміки, де Росія стане частиною його боротьби проти Китаю, Ірану та Північної Кореї. Війна в Україні може продовжитися, але виявитися на периферії цієї більш широкої ситуації. Україну не залишать напризволяще, однак епіцентр ескалації може зміститися в інші регіони. Це можуть бути Азійсько-тихоокеанський регіон, Корейський півострів або Близький Схід у контексті Ірану. Таким чином, конфлікт в Україні може стати елементом масштабної Третьої світової війни. Спочатку він може вестися з використанням звичайної зброї, але існує ризик, що це призведе до ядерної загрози.
Отже, на цей момент існує безліч можливостей, але чим саме вирішить зайнятися Трамп, залишається невідомим. Однак, в загальному, ми вступаємо в епоху значного безладдя в глобальному масштабі. Ви ж помічаєте, що навіть у колі найближчих радників Трампа відсутня єдність у ключових питаннях.
