Анушаван Арутюнян, голова правління Української асоціації гуманітарного розмінування та відновлення
Повномасштабна війна перетворила проблему мінного забруднення на один з найтриваліших та найскладніших викликів для України. Площа, що потребує обстеження та очищення, вже перевищує 137 тисяч квадратних кілометрів — це найвищий показник мінної небезпеки у світі. Водночас система протимінної діяльності, яка була сформована у 2018-2019 роках, була спроектована для зовсім інших обсягів роботи. Тоді обговорювалися лише 7 тисяч км² на підконтрольних територіях і близько 9 тисяч км² на тимчасово окупованих.
Це був період, коли гуманітарне розмінування в Україні здійснювали переважно кілька спеціалізованих організацій, і сама сфера вважалася вузькоспеціалізованою. Наразі ж протимінна діяльність стала однією з основних умов для відновлення економіки, повернення людей, а також відновлення інфраструктури й агросектора. Стара система вже не відповідає сучасним викликам, не кажучи вже про ті, з якими ми можемо стикнутися в майбутньому, коли розмінування стане можливим на територіях, які наразі перебувають в зоні бойових дій.
Чому важливо впроваджувати зміни
Звіт Рахункової палати з аудиту ефективності гуманітарного розмінування сформулював проблему максимально чітко: спостерігається розмитість міжвідомчої координації, значне дублювання функцій та повноважень органів влади. Усе це призводить до низької ефективності у використанні як внутрішніх, так і міжнародних ресурсів.
У аналітичному документі "Біла книга щодо оновлення інституційної архітектури протимінної діяльності в Україні", підготовленому Інститутом Тоні Блера для глобальних змін, на основі опитувань представників українських органів влади, міжнародних партнерів та операторів протимінної діяльності, відзначається ускладненість співпраці з українським урядом через численність учасників у державному секторі. Цей звіт є узагальненою думкою всіх сторін, залучених до протимінної діяльності.
На сьогоднішній день сфера протимінної діяльності має декілька регуляторів: Міністерство оборони в особі Збройних сил України та Державної спеціальної служби транспорту; Міністерство внутрішніх справ в особі ДСНС і Національної поліції; Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства і Центр гуманітарного розмінування.
Існує також Національний орган з питань протимінної діяльності, створений відповідно до законодавства. Це колективний міжвідомчий допоміжний орган, який функціонує на основі колегіальних принципів під керівництвом Міністра оборони України. Секретаріат цього Національного органу забезпечується одним із підрозділів Міністерства оборони.
Сертифікацію операторів виконують підрозділи Збройних сил України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій та Державної служби спеціального транспорту, що призводить до різноманітності в практиці застосування правових норм.
Така складна нескоординована система безпосередньо впливає на ефективність. Зокрема, як зазначають у звіті міжнародні партнери України, відсутність "єдиного вікна" для взаємодії з урядом України посилює бюрократію, ускладнює процес ухвалення рішень, заважає розробці спільних програм і унеможливлює належну підзвітність за надану підтримку.
Окрім цього, приблизно 40% операторів у цій сфері — це державні організації, які отримують фінансування з державного бюджету. Їхня значна роль у гуманітарному розмінуванні призводить до системного дисбалансу і перешкоджає розвитку ринку, що, в свою чергу, позбавляє сектор гнучкості та динамічності, характерних для підприємницьких моделей.
Таким чином, система потребує трансформації відповідно до масштабу загроз.
Глобальний досвід реформування системи первинної медичної допомоги.
Україна може використовувати досвід інших країн, які вже зіткнулися з серйозними проблемами, пов’язаними з мінним забрудненням. Проте важливо не просто механічно повторювати їхні підходи, а глибше аналізувати їхню логіку, сильні та слабкі сторони. Це дозволить уникнути їхніх помилок і адаптувати найуспішніші практики до власних умов.
Після закінчення війни 1990-х років Хорватія спочатку зосередилася на державних структурах для розмінування. Протягом перших трьох років цю діяльність виконували виключно державні органи Республіки Хорватія. Однак незабаром стало зрозуміло, що цього підходу недостатньо, оскільки він виявився дорогим, повільним і неефективним на великих територіях. Згодом хорватський уряд вирішив відкрити ринок для приватних компаній, що стало поштовхом до трансформації процесу. Було створено Хорватський центр протимінної діяльності, який став основною установою в сфері гуманітарного розмінування. Центр займався збором даних, координацією операторів, встановленням стандартів та впровадженням міжнародних практик. Лише коли площа мінно-небезпечних територій скоротилася з 13 000 км² до менше 500 км², протимінна діяльність була інтегрована в систему цивільного захисту.
Азербайджан також обрав шлях формування чіткої організаційної структури, що передбачає розподіл повноважень за ключовими напрямками діяльності. Згідно з законом "Про розмінування", в країні чітко визначені межі між військовим і гуманітарним розмінуванням: дії Збройних сил, які стосуються оборони, не підпадають під цей закон, проте результати їхньої роботи враховуються в загальному державному обліку. Це сприяє прозорості процесу та дозволяє ефективно розмежувати обов'язки в сфері оборони та відновлення країни.
В Азербайджані уряд координує діяльність військових структур, співпрацюючи з Агентством з протимінної діяльності (ANAMA). Це агентство виконує роль координатора та організатора гуманітарного розмінування на національному рівні. Така організація процесів гарантує єдність та злагодженість всієї системи.
В якому напрямку розвивається Україна?
Після початку повномасштабного вторгнення Україна уникнула помилок, пов'язаних із "закритою моделлю". Ми одразу інтегрували приватних операторів, міжнародні організації та технічних донорів у процес, що сприяло формуванню ринку гуманітарного розмінування. Вже сьогодні функціонує близько 130 операторів, які займаються протимінною діяльністю. Водночас, ця структура базується на старій адміністративній системі, яка була спроектована з урахуванням 16 тис. км² потенційно забруднених територій, а не 137 000, як ми маємо зараз.
Як показує статистика - комерційні оператори розміновують найбільше земель від всіх операторів протимінної діяльності. Площа забруднених земель в Україні диктує логіку збільшення кількості таких операторів, але ми впираємось в застарілу систему управління, розподілу функцій та визначення пріоритетів.
За підсумками 2024 року, лідерство за кількістю очищених територій займають комерційні компанії, які спільно очистили 4 642,74 гектари, що становить 56,6% від загальної площі розмінованих земель. На другій позиції розташувалася ДССТ з показником у 1 638,08 гектарів (20%). Третє місце займають державні та комунальні підприємства, які очистили 1 064,35 гектарів (13%). Міжнародні оператори забезпечили очищення 614,25 гектарів (7,5%), благодійні фонди - 205,2 гектарів (2,5%), а загони ДСНС - 37,75 гектарів (0,5%).
Отже, значна частина зусиль у сфері гуманітарного розмінування здійснюється комерційними компаніями та підрозділами Міністерства оборони. Проте, головною метою підрозділів МО (ДССТ) зал залишається військове розмінування, на якому вони зосереджують свою основну увагу.
Варто також зазначити, що весь парк машин механізованого розмінування, які передавалися Україні міжнародними донорами для потреб гуманітарного розмінування (а це понад 100 машин), майже в повному обсязі був розподілений між державними операторами (ДСНС та ДССТ).
Сьогодні Україна перебуває на етапі, який можна порівняти з тим, через що проходили свого часу Хорватія та Азербайджан. Для того щоб успішно реагувати на виклики сучасності, Україні необхідно змінюватися та адаптувати свою систему до нових загроз. Хоча ми не можемо просто імплементувати модель, що працює в Хорватії чи Азербайджані, нам слід ретельно вивчити їхній досвід, адаптувати найефективніші практики та просуватися вперед швидше, ніж того вимагає обстановка.
Українські спільноти, підприємці, агропромисловий сектор, а також міжнародні інвестори і донорські організації прагнуть до прозорості, стабільності та результативності. Ми стоїмо перед викликом, який вимагає не лише безпрецедентних зусиль, але й виняткової відповідальності. Здійснити ці цілі буде надзвичайно важко без модернізації системи управління проектами та програмами розвитку.
Україна вже просувається у цьому напрямку.
Сучасна структура протимінної діяльності
Законопроєкт, що модернізує старий Закон України "Про протимінну діяльність в Україні", вже готується до подання у Верховну Раду. Цей документ є підсумком дворічної праці, проведеної Українською Асоціацією гуманітарного розмінування та відновлення в співпраці з партнерами.
По-перше, необхідно заснувати центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом, який відповідатиме за формування та реалізацію політики в галузі протимінної діяльності. Це означає, що йдеться про єдиного регулятора, підпорядкованого Кабінету Міністрів, який також координуватиме міжвідомчі та міжнародні ініціативи у сфері боротьби з мінами.
Іншими словами, з'явиться орган безпосередньо відповідальний за стан розмінування в Україні.
По-друге, даний законопроект встановлює ясне розділення між різними типами розмінування: бойовим, оперативним та гуманітарним. Це також визначає відповідні повноваження для Міністерства оборони, Міністерства внутрішніх справ та Центру гуманітарного розмінування, який підпорядковуватиметься Національному агентству.
Третє, гуманітарне розмінування буде розглядатися як різновид підприємницької діяльності, що здійснюватиметься спеціалізованими організаціями у цій сфері. Цей підхід покликаний забезпечити справедливі умови для всіх учасників ринку та стимулювати діяльність операторів.
Актуалізований закон має на меті впорядкувати систему, забезпечити її ясність, ефективність та зрозумілість для наших закордонних партнерів.
Але важливо не втратити темп. Попереду нові, складніші території, інша щільність мінування, нові типи загроз. Для їх подолання потрібна сильна система, здатна прораховувати, координувати, контролювати й забезпечувати якість на кожному етапі.
Мінна загроза залишатиметься актуальною протягом багатьох років. Проте сьогодні у нас є можливість вирішити, наскільки цей період може бути скорочено або продовжено. Ефективність системи протимінної діяльності вплине на те, як швидко країна зможе повернутися до нормального життя, відновити економіку та гарантувати безпеку своїх громадян.
#бюджет #Азербайджан #аудит #Економіка #Україна #Міністерство оборони (Україна) #Уряд України #Збройні сили України #Державна служба України з надзвичайних ситуацій #Інфраструктура #Бюрократія #Міністр оборони України #Логіка #Забруднення #Розмінування #Гектар #Міністерство економіки (Україна) #Національна поліція України #Архітектура #Міністерство внутрішніх справ #Хорватія #Сертифікація #Хорвати #Цивільна оборона #Державна спеціальна служба транспорту
