Путін здійснює магнетичний вплив на Трампа — FT

Росія сподівається досягти на переговорах зі Сполученими Штатами того, що не вдалося здобути на фронті.

Якщо б була Нобелівська премія за витривалість, Володимир Зеленський, безумовно, став би її лауреатом, вважає Едвард Льюс — національний редактор і колумніст американської версії Financial Times.

Лютнева зустріч з Дональдом Трампом, що відбулася незабаром після його інавгурації, стала знаковою подією, яка увійшла в історію як один з найбільш гнітючих моментів політичного приниження в останні роки. Українському лідерові довелося змиритися з цією образою в Овальному кабінеті. Схоже, що його випробування на міцність ще не закінчилося.

В минулу п'ятницю Трамп знову розпочав словесну атаку, заявивши Зеленському, що його країна буде знищена, якщо не погодиться на поступки щодо територій на користь Росії. Український президент, як завжди, продемонстрував стриманість у відповіді. Чи коли-небудь Трамп підвищував голос на Путіна? Це питання залишається риторичним.

Справедливості заради, і сам Путін міг би претендувати на премію за терпіння. Ще на початку своєї фатальної кампанії вторгнення 2022 року, яку Трамп назвав "геніальним кроком", російський лідер зробив довгострокову ставку: він отримає на переговорах із переобраним Трампом те, чого не здобуде на полі бою. Тоді такі розмови здавалися фантастичними. Але, судячи не з риторики, а з дій Трампа після його повернення до влади, ставка Кремля, схоже, спрацьовує.

Не виконавши жодної з вимог Трампа, Путін уже отримав від нього обіцянку другуої зустрічі за рік -- цього разу в Угорщині, де господарем виступив проросійський прем'єр Віктор Орбан. Зеленському ж доведеться проявити ще більше витримки в найближчі дні.

На противагу цьому, Трамп починає проявляти все більшу нетерпимість. Він вже висловив думку, що з усіх глобальних конфліктів залишився тільки "один нерозв'язаний". За словами Трампа, він нібито "поклав край" війнам між Ізраїлем та ХАМАС, Індією та Пакистаном, Таїландом і Камбоджею, Вірменією та Азербайджаном, а також між Руандою та Демократичною Республікою Конго. І єдине, що, на його думку, завадило йому отримати Нобелівську премію миру цього року, — це впертість Зеленського.

Як і у випадку з Газою, Трамп розглядає Україну як комерційну можливість -- країну з великим потенціалом, але з нерозбудовании узбережжям. Він сприймає уряд Зеленського як ослабленого опонента, який має зрозуміти, що битву програно. Як сказав Трамп українському президентові в лютому: "У тебе на руках немає козирів".

Зеленський має певні переваги – перш за все, зростаючу підтримку "коаліції охочих". Європейські країни, ймовірно, знайдуть спосіб передати Україні більшу частину заморожених російських резервів Центрального банку, які становлять близько 200 мільярдів доларів. Ця сума дозволить стабілізувати економіку протягом найближчих двох років. Окрім того, удари українських сил по нафтопереробним заводам і авіабазам на глибині російської території значно розширили військові можливості Києва.

Дехто сприйняв нещодавні російські дрони, що вторгалися в повітряний простір кількох країн НАТО, як ознаку впевненості Путіна. Та ця його "сіра зона" діяльності радше свідчить про слабкість. За даними The Economist, лише у 2025 році загинуло близько 100 тисяч російських військових -- це співвідношення приблизно п'ять до одного у порівнянні з українськими втратами. Це щонайменше вшестеро більше, ніж радянські втрати в Афганістані у 1980-х -- війні, що підірвала підтримку московського режиму.

Якщо ці цифри точні, то Росія має більшу проблему з набором солдатів, ніж Україна, попри те, що її населення майже вчетверо більше. До того ж удари України по нафтових і газових об'єктах, які фінансують російську війну, позбавляють Путіна грошей для виплат призовникам і контрактникам. Йому, можливо, доведеться повернутися до примусового призову -- а це ризиковано для підтримки його влади.

Хоча Україна також стикається з втратами, загарбники, як правило, зазнають більшого числа casualties, ніж ті, хто захищається. Незважаючи на величезні жертви, Путін не може похвалитися істотними досягненнями. Цього року російська армія лише трішки розширила контрольовані нею території — про це постійно говорить Зеленський, демонструючи карти. За інформацією ЗМІ, минулої п'ятниці Трамп просто скинув ці карти зі столу.

Остання заява Білого дому вказує на те, що американці, здається, втомилися від війни. Це може вразити багатьох, адже конфлікт Росії з Україною майже не відображається в медіа. Ще більше це стосується платників податків: останній пакет фінансування для України, затверджений Конгресом, був у весні 2024 року, а Трамп не має наміру запитувати новий. Усі майбутні поставки озброєння, які він дозволить, будуть продаватися, а не надаватися безкоштовно.

Чому Трамп вважає, що Путін досягає успіху? Причини, чому російський президент так впевнено маніпулює американським лідером, викликають жваві дискусії. Деякі вважають, що Путін має на Трампа якісь компрометуючі матеріали чи таємний вплив. Інші ж вважають це лише міфами, поширюваними "глибинною державою". Проте, незалежно від мотивів, які спонукають Трампа підтримувати Путіна, очевидно одне: у російського президента значно менше сильних карт, ніж вважає Трамп. І одним із цих козирів є сам Трамп.