П'ять можливих варіантів розвитку війни. Які прогнози щодо фронтових подій у 2025 році та чи реальною є перспектива переговорів з Росією?

Протягом більше року Росія проводить активні військові дії на фронті. Водночас західні лідери все частіше підкреслюють важливість ведення переговорів та досягнення миру. Новообраний президент США ще до офіційного вступу на посаду висловив впевненість у своїй здатності вирішити цю проблему. Яким буде становище війни у 2025 році - про це розповідає військово-політичний експерт РБК-Україна Уляна Безпалько.

Зміст:

Війна в 2024 році розвивалася не на користь України. Затримка у наданні підтримки з боку головного партнера – США – разом із внутрішніми проблемами військових сил ускладнили можливість стримати натиск з боку Росії. Москва, яка вже понад рік веде наступальні дії, демонструє поступове просування на фронті.

У висловлюваннях західних керівників та представників нашої влади можна вловити натяк на те, що війна, можливо, наближається до своєї кульмінації – а можливо, вона вже розпочалася. Однак ця війна може виявитися не такою, якою її очікували багато з нас у 2022 або навіть у 2023 році.

Росія зараз концентрує зусилля на захопленні південної частини Донецької області - ділянці, де окупаційні війська після захоплення Авдіївки домоглись найбільшого прориву за півтора року. Найважчі напрямки фронту - район Великої Новосілки та Курахового.

Перший - район, з якого українські сили здійснювали свій контрнаступ у 2023 році, нині опинився в напівоточенні. На північ від Великої Новосілки російські війська заблокували два шляхи, що ведуть до міста. На південь окупанти змогли відновити контроль над частиною населених пунктів вздовж річки Мокрі Яли, які українські військові звільнили в 2023 році. Водночас, наші підрозділи, які оборонялися в селі Макарівка, тепер піддаються загрозі оточення.

Курахово - важливий вузол оборони ЗСУ на півдні Донеччини - вже майже під контролем агресора, за виключенням території Курахівської ТЕС. Складна ситуація і на південь від нього - в районі так званого курахівського "мішка".

Далі фокус ворога, у разі захоплення Курахового, найбільш ймовірно, зміститься на Покровськ. Найближчі позиції противника від цього міста - в шести кілометрах з півдня та сходу. У наступні місяці окупанти зосередяться на тому, щоби підійти до цього міста ще й з півночі, з району Гродівки, і, можливо, ще і з південного заходу, створивши умови для напівоточення міста. Тільки після цього росіяни перейдуть до лобових атак.

Дві інші складні ділянки - район Торецька та Часового Яру, в межах яких уже кілька місяців йдуть бої. Захоплення цих двох міст вкладається в план противника з окупації північної частини Донецької області. У разі окупації Торецька та Часового Яру ці два угруповання противника триматимуть курс на Костянтинівку, а після - на Слов'янську-краматорську агломерація. Хоча операція з захоплення цієї ділянки поки на дуже ранньому етапі.

Українські солдати проводять підготовку до бою за Покровськ (джерело: GettyImages)

Для того, щоб окупувати цю агломерацію, російським військам необхідно подолати ще кілька складних завдань на північ від неї. Перше з них полягає у захопленні всього лівого берега Осколу в Куп'янському напрямку. Це дозволило б противнику просунутися на південь уздовж річки з підстрахованим флангом. Хоча ворог ще місяць тому зумів вийти до берегів Осколу, йому не вдалося розширити своє вклинення під тиском контратак наших військ.

Іншим важливим завданням, яке ще не було вирішене агресором, є захоплення плацдарму в районі Святогірська та Лимана. Саме звідти в 2022 році планували наступ на Слов'янськ, проте контроль над цими територіями було втрачено восени того ж року в результаті нашого контрнаступу. Ще однією перешкодою для російських військ є наш Сіверський виступ, який наразі залишається найбільш стабільною частиною фронту, хоча останнім часом спостерігається активізація атак з боку ворога. Отже, бої за Слов'янсько-Краматорську агломерацію поки що не виглядають як найближча перспектива.

Один із ключових фронтів, де тривають запеклі бої, розташований у Курській області. Російські та північнокорейські сили здійснюють атаки на цей плацдарм з кількох напрямків: північного заходу, північного сходу і південного сходу. Солдати КНДР змогли наблизитися до населеного пункту Мала Локня та захопити Плехове, чого не вдалося досягти російським частинам раніше. За даними джерела, українські військові наразі контролюють лише 45% території Курської області, яку вони утримували на піку бойових дій. Кремль встановив крайній термін для повного витіснення українських сил - 1 березня.

Дві ділянки на півдні України залишаються під загрозою, про що вже повідомляло РБК-Україна. Кілька поінформованих джерел підтвердили, що Москва не відмовилася від планів розпочати наступ у Запорізькій області та просунутися до Херсона. За їхніми словами, ворог має вищу готовність до наступу на правобережжя Херсонщини, ніж до активізації в Запоріжжі.

Наші військові вважають, що основний удар може бути спрямований на район П'ятихаток, що розташований паралельно Дніпру, оскільки це зона відповідальності угруповання військ противника "Дніпро". Однак вони також не виключають можливість активних дій ворога поблизу Гуляйполя. Щодо Херсонської області, яка також підпадає під контроль УВ "Дніпро", то окупанти вже намагалися здійснити атаки в напрямку правого берега Дніпра. Остання спроба трапилася минулого тижня, коли російські диверсійно-розвідувальні групи намагалися прорватися до Антонівського мосту з боку Олешок, але ці дії були успішно відбиті.

Співрозмовники видання вказують, що рішення про наступальні дії на Херсон уже ухвалено. Курувати цю операцію буде командувач повітряно-десантними війська РФ Михайло Теплинський. За даними РБК-Україна, для участі в наступальних діях може бути залучено близько 4 тисячі штурмовиків. Це зокрема 61-ша окрема бригада морської піхоти РФ, а також десантура, наприклад, 7-а десантно-штурмова дивізія ВДВ. Символічно, що саме десантники восени 2022 року відступали з Херсонщини. При цьому напрямків атак може бути два: один - північніше, неподалік Нової Каховки, другий - південніше Херсона.

Активність окупантів безпосередньо залежить від погодних умов і результатів їхніх дій у Курській області. Щоб просуватися до Херсона, їм необхідно буде перетнути Дніпро, однак в даний момент там немає жодного цілого мосту. Отже, перейти цю річку їм доведеться за допомогою човнів або будувати нові переправи. Проте, на деяких ділянках Дніпра, після підриву Каховської ГЕС, утворилися великі болота, які при низьких температурах можуть замерзати, що спрощує пересування. Цю інформацію також добре знає противник.

По-друге, частину десантних військ з УВ "Дніпро" було направлено для підтримки російських сил у Курській області, і досі вони не повернулися. Проте джерела видання висловлюють сумніви щодо успіху планів Москви через складність реалізації такої операції, а також через те, що на правому березі окупанти вже готові до зустрічі.

Нинішній план Росії - наступати скрізь, де це тільки можливо. Україна і з об'єктивних, і з суб'єктивних причин не в змозі ні зупинити темп ворога, ні перехопити ініціативу на фронті. І поки всі тенденції не вказують на те, що нам вдасться в близькій перспективі переломити ситуацію на нашу користь.

Більшість, якщо не всі західні лідери, схоже, не вірять у можливість повернення всіх наших територій силовим шляхом і все гучніше закликають до мирних переговорів з Росією. Цю ідею в авангарді чітко артикулює Дональд Трамп та його команда. Насправді подальша доля війни зараз, насамперед, у руках США. І хоча поки з США не надходило якоїсь чіткої стратегії щодо припинення бойових дій, наразі немає сумнівів, що відразу після інавгурації нова команда Білого Дому активно візьметься за "мирний процес".

Представники української влади вже почали обережно висловлюватися про те, що шляхом сили неможливо повернути всі окуповані території. Тема ведення війни до відновлення законних кордонів України 1991 року перестала бути частиною їхньої публічної дискусії.

З українських чиновників почали звучати обережні заяви про можливість переговорів. За підсумками бесіди з українським президентом, Дональд Трамп повідомив, що Володимир Зеленський готовий до укладення угоди, що має на меті припинення конфлікту. Це може свідчити про готовність до певних компромісів, зважаючи на не найвигідніші позиції України в даний момент. Які саме компроміси можуть бути обговорені — це стане зрозуміло під час самих перемовин. Зеленський, у свою чергу, після зустрічі з Трампом зазначив, що Україні потрібен справедливий мир та надійні гарантії безпеки, які запобігли б можливому поверненню Росії до війни.

Три інших вагомих фактори, які досі залишаються невідомими - по-перше, які гарантії безпеки може отримати Україна у разі припинення війни. По-друге, чи готова до перемовин Росія. В адміністрації Білого дому є важелі, як змусити Москву - "кнутом" чи "пряником" - почати домовлятись про припинення бойових дій. Це може бути і обвал цін на нафту, і введення вторинних санкцій проти країн, що допомагають Росії, і розширення санкцій на ті сектори російської економіки, яких вони ще поки не торкнулись. І по-третє, чи готові, власне, США задіяти ці важелі. Саме зважаючи на усі ці фактори - відомі та невідомі - можна будувати сценарії розвитку війни в 2025 році.

Перший варіант - Трампу не вдається змусити Москву до переговорів, через це він поступово втрачає інтерес до "миротворчого процесу" і переключається на внутрішні американські питання. Допомога Україні при цьому не збільшується або навіть зменшується. Ми продовжуємо поступово втрачати території. Виснажлива війна переходить у 2026 рік.

Другий варіант розвитку подій передбачає, що США вдається зібрати усі зацікавлені сторони для переговорів. Однак Путін лише вдає, що прагне закінчити конфлікт, насправді ж використовує цей переговорний процес як засіб для затягування війни та здобуття нових територій. У той же час інтерес до війни зменшується, а підтримка України стає менш активною. Бойові дії тривають, а Україна продовжує втрачати свої території. Виснажлива війна затягується й у 2026 році.

Дональд Трамп повідомив, що має намір покласти край конфлікту між Україною та Росією (фото: GettyImages)

На підтримку першого та другого сценарію свідчить те, що Путін наразі дійсно досягає певних успіхів на полі бою. Хоча його війська діють з великими витратами, вони продовжують просуватися вперед. Як повідомляє РБК-Україна, в цьому році Росії вдалося залучити до армії 430 тисяч добровольців, а план на 2025 рік передбачає ще 450 тисяч. Чому йому слід зупинятися, якщо є можливість захопити ще більше територій?

Протилежністю цим сценаріям є той факт, що завершення конфлікту в Україні стало одним із ключових акцентів кампанії Трампа. Він постійно критикував Байдена за недостатню активність, нерішучість, а також часто згадував про ситуацію в Афганістані, де після відведення американських військ до влади повернулися таліби. Україні може загрожувати стати для Трампа його власним "Афганістаном". Крім того, у команді Трампа вже висловлювали думку про те, що новий президент планує досягти "миру через силу".

Отже, якщо Трампу не вдасться переконати Путіна сісти за стіл переговорів, ситуація може розвиватись за третім варіантом: він не в змозі змусити Кремль до діалогу. У відповідь США різко нарощують військову допомогу Україні. Це дозволяє Україні в середині року перейти від оборонних дій до активної наступальної кампанії, що суттєво зміцнює її позиції на переговорах. Тоді питання про переговори знову стане актуальним. При цьому бойові дії можуть як завершитись до кінця 2025 року, так і продовжитись у 2026 році.

У цьому сценарії теж є своє "але". Путін, ймовірно, теж розуміє, чим обернеться для нього відмова від пропозиції Трампа про припинення бойових дій. Для нього може бути більш раціональним почати переговори, коли його вмовляють, а не коли змушують до цього силою, причому як для внутрішньої аудиторії, так і в очах міжнародної спільноти. Ба більше, іншої пропозиції від Трампа потім може не надійти.

Виходячи з цього, можна визначити четвертий сценарій: Сполученим Штатам вдається зібрати всіх учасників за столом переговорів. Водночас бойові дії тривають протягом цього процесу. Україна матиме можливості для здійснення наступальних операцій у 2025 році. Якщо їй вдасться провести успішну операцію, це зміцнить її позиції на переговорах. Бойові дії можуть завершитися до кінця 2025 року або ж продовжитися в 2026-му.

Існує також п'ятий сценарій, в якому Трампу вдається зібрати всіх учасників за столом переговорів. Важливою умовою стає призупинення бойових дій під час цього процесу. До кінця 2025 року Україна, Росія та посередники досягають згоди щодо умов мирної угоди або заморожування конфлікту.

На підтримку цього сценарію свідчить те, що команда Трампа може виступити за тимчасове припинення вогню, якщо відбудуться переговори між Росією та Україною. Цю інформацію раніше озвучило CNN, посилаючись на свої джерела. Окрім того, в Росії також існують внутрішні виклики, які можуть спонукати її до зупинки бойових дій. Відчуття втоми від війни наростає не лише в Україні. Навіть незначні територіальні досягнення обходяться Москві в значні втрати – як у людських ресурсах, так і в економіці.

Більшість галузей російської промисловості, крім нафтової, стали збитковими. Близько 40% бюджету РФ в наступному році піде на війну та "оборонку". Через масове залучення російського населення до війни та сфери ВПК знижується рівень безробіття, чимало "цивільних" підприємств не може найняти працівників на конкурентну зарплату і, як наслідок, закриваються. І ці всі тенденції тільки погіршуються.

Ситуація з чисельністю військ на фронті в Росії також далека від ідеальної. Незважаючи на те, що Москва контролює ініціативу в усіх напрямках і планує нові наступальні дії, навряд чи б північнокорейські війська вирушали "визволяти" Курську область, якби у Путіна було достатньо своїх власних сил.

Існує, ймовірно, інше пояснення цієї ситуації: Москва, здається, також має свій власний термін. Тому вона намагається активізувати свої дії в усіх можливих напрямках. У Курській області Росії, в свою чергу, можуть бути задіяні солдати КНДР, які поки що не беруть участі в бойових діях на території України. Цей термін може співпадати з інавгурацією Дональда Трампа, після якої, ймовірно, почнеться процес переговорів. До того моменту Путін прагне досягти якомога більших успіхів на фронті, щоб мати більше аргументів під час цих переговорів.