Україна зобов'язана виплатити понад 1 трильйон рублів (приблизно 12,1 мільярда доларів) як репарації для відновлення Донбасу після завершення бойових дій. Таку інформацію озвучив наприкінці вересня "сенатор РФ" з угруповання "ДНР" Олександр Волошин.
Це далеко не перша заява представників окупаційної адміністрації, російського політикуму та силових структур про відшкодування збитків, які нібито спричинила Україна на окупованих Росією територіях. Але цьогоріч такі повідомлення від Москви почастішали.
Голова Слідчого комітету РФ Олександр Бастрикін щонайменше тричі за цей рік публічно говорив про підрахунок вартості зруйнованих нібито Збройними силами України цивільних об'єктів у "нових регіонах" - так Москва називає захоплені території Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей.
Прес-секретар президента Російської Федерації Володимира Путіна, Дмитро Пєсков, висловив погрози щодо можливості притягнення Києва до юридичної відповідальності за "злочини" після серії масштабних атак українських дронів на нафтопереробні заводи та військові об'єкти в Росії та на окупованих територіях.
Які значення можуть мати ці висловлювання в даний момент? І чи існує ймовірність того, що країна, яка зазнала нападу, буде зобов'язана компенсувати збитки агресору? Це питання вивчало Радіо Свобода.
Звідки ж виникла сума у 1 трильйон рублів?
Документування пошкоджень цивільної інфраструктури внаслідок збройних конфліктів на Донбасі розпочалось Слідчим комітетом РФ ще до початку повномасштабного вторгнення. Українські військові були в цьому звинувачені, хоча в соціальних мережах і на федеральних телеканалах неодноразово демонструвалися кадри, на яких проросійські бойовики вели вогонь із житлових районів або самі здійснювали обстріли цих територій.
У вересні 2014 року на державному "Першому каналі" Росії був представлений репортаж про запеклі бої за Донецький аеропорт. У цьому сюжеті журналіст Сергій Зенін продемонстрував, як один із бойовиків веде вогонь з автоматичного гранатомету АГС-17 по українським військовим позиціям, перебуваючи у вікні квартири багатоповерхового будинку, де все ще проживали цивільні особи.
"АГС знову перебирає свою стратегію, адже цілком ймовірно, що може надійти відповідь", - говорив Зенін, поспішно спускаючись сходами разом із стрільцем.
В мережі можна знайти записи свідомих атак на цивільні об'єкти, якими хвалилися представники угруповань "Л/ДНР". Наприклад, є відео ударів по житловому будинку під час битв за Вуглегірськ в Донецькій області взимку 2015 року.
На записі видно чоловіка в військовій формі без відзнак, який носить "георгіївську стрічку" на шоломі. З характерним російським акцентом він віддає наказ іншому бійцеві, що має танковий шоломофон, обстрілювати житловий район осколково-фугасними снарядами: "якщо що, "складаємо" к ...матері будинок". Після цього з'являються кадри влучань по багатоповерховому будинку, супроводжувані радісними вигуками бойовиків: "Укропи, прівєт!"
З моменту початку широкомасштабної агресії російські збройні сили влаштували атаки на українські міста та села, практично знищуючи цивільну інфраструктуру до основи, як це сталося в Маріуполі, Попасній, Бахмуті, Мар'їнці та інших населених пунктах. Вони називали свої дії "звільненням", а в жертвах серед мирного населення та руйнаціях традиційно звинувачували Україну.
7 березня 2026 року голова Слідчого комітету Російської Федерації Олександр Бастрикін доповів президенту Володимиру Путіну про проведену масштабну роботу з визначення точних масштабів та характеру збитків, завданих на Донбасі внаслідок дій київського уряду. За його словами, загальна сума шкоди становить 580 мільярдів рублів (близько 7,3 мільярда доларів США - ред.).
У липні було оприлюднено нові дані: "У процесі розслідування кримінальних справ, сума зафіксованих збитків від знищення об'єктів цивільної інфраструктури у "нових регіонах" перевищує 560 мільярдів рублів. На території прикордонних та тилових областей ця сума становить більше 535 мільярдів рублів (еквівалентно 14,7 мільярда доларів - ред.)".
Яким чином Україна визначає втрати, спричинені російською агресією?
Наприкінці лютого 2026 року у Києві презентували документ про оцінку збитків, який підготував український уряд разом зі Світовим банком, Єврокомісією та ООН. За період від початку повномасштабного вторгнення до 31 грудня 2025 року загальний обсяг прямих пошкоджень оцінюється у 195 мільярдів доларів США. Найбільше постраждав житловий фонд, транспортна та енергетична інфраструктура.
Однак існує і більш масштабна оцінка соціально-економічних збитків України, яка становить 667 мільярдів доларів. Ця сума охоплює втрати доходів підприємств внаслідок руйнувань, закриття або захоплення, здійснених російськими окупантами, а також зменшення доходів населення та екологічні збитки.
Водночас потреби на відбудову України станом на кінець минулого року оцінювали у 588 мільярдів доларів. Нині ця сума, очевидно, зросла.
Щодо Донбасу, начальник Луганської обласної військової адміністрації Олексій Харченко повідомив, що Світовий банк оцінив шкоду, завдану регіону з 2014 року, в 15,5 мільярдів доларів, а прямі збитки склали 14,8 мільярдів. Відновлення регіону потребує приблизно 33 мільярди доларів. Ці дані Харченко навів 26 червня 2026 року.
Станом на 1 серпня цього року, попередні оцінки збитків, завданих на Донеччині внаслідок повномасштабного вторгнення Росії, перевищують один трильйон гривень, що еквівалентно більш ніж 24 мільярдам доларів. Цю інформацію надали у Донецькій обласній військовій адміністрації у відповідь на запит проєкту Радіо Свобода Донбас Реалії.
За повідомленням обласної військової адміністрації, станом на 1 серпня 2026 року загальні втрати, які зазнали підприємства реального сектора економіки Донецької області внаслідок збройної агресії Російської Федерації (включаючи упущену вигоду), перевищують 1 трильйон 80,2 мільярда гривень. Зокрема, у промисловій сфері втрати складають 909,4 мільярда гривень, в електроенергетиці та газовій промисловості - 156,5 мільярда гривень, у сільському господарстві - 11,8 мільярда гривень, на транспорті - 1,5 мільярда гривень, а в інших секторах - 1 мільярд гривень.
Окрім того, втрати підприємств, що працюють у соціальному секторі, оцінюються в 100 мільйонів гривень (приблизно 2,2 мільйона доларів).
Що вже встановлено на міжнародному рівні?
Ще 2 березня 2022 року Генеральна асамблея ООН у своїй резолюції засудила агресію Росії проти України, назвала це порушенням Статуту ООН, вимагала припинити бойові дії і вивести свої війська з території України у її міжнародно визнаних кордонах.
У листопаді того ж року нова резолюція підтвердила, що Російська Федерація повинна нести відповідальність за всі порушення міжнародного права на українських територіях, а також за наслідки своїх неправомірних дій на міжнародному рівні. Це включає зобов'язання щодо компенсації завданих збитків та шкоди.
Серед можливих джерел компенсації називали заморожені російські державні активи за кордоном. Їхня загальна сума оцінюється у 260 мільярдів євро - понад 300 мільярдів доларів.
У відповідь на звинувачення, Кремль через свого прес-секретаря Дмитра Пєскова висловив обвинувачення на адресу Заходу, назвавши його дії "рекетом" та порушенням принципів приватної власності й міжнародного права. "Росія вживе всіх необхідних заходів, щоб протистояти спробам Заходу привласнити її резерви," - підкреслив Пєсков 16 листопада 2022 року.
Відповідаючи на запитання журналістів стосовно можливості участі Росії у відновленні інфраструктури України, що постраждала внаслідок військових дій, Пєсков зазначив: "Ні, про це не може бути й мови".
У січні 2024 року прокремлівський телеведучий Володимир Соловйов у своєму ток-шоу висловився про компенсації для України: "А хтось дійсно сподівається на це? Можемо ж застосувати ядерну бомбу, щоб «на шару» вирішити питання репарацій!"
У 2026 році позиція Москви зазнала кардинальних змін: тепер вона не лише відмовляється від відшкодування збитків, завданих Україні, а й почала вимагати від Києва виплат репарацій.
Що робить Україна та міжнародна спільнота для отримання відшкодування від Росії?
У травні 2023 року Рада Європи створила Реєстр збитків для України. А за рік він уже почав приймати заяви від постраждалих.
На компенсацію збитків до Реєстру можуть подавати заявки як приватні особи, так і юридичні особи (компанії), а також державні та місцеві органи влади України.
Зокрема, громадяни мають право на отримання компенсацій у випадках вимушеного переселення, втрати житла чи роботи, а також у разі смерті або зникнення безвісти близьких, катувань та інших неправомірних дій з боку окупантів.
Державні та місцеві органи влади мають право подати заяви про відшкодування за зруйновану інфраструктуру, житлову нерухомість, об'єкти історичної та культурної спадщини тощо.
На 30 вересня 2026 року в Реєстр було подано 195 тисяч заявок, з яких більше 65 тисяч вже були зареєстровані, а решта знаходиться на етапі розгляду.
Наступним кроком є оцінка всіх цих заяв спеціальною Міжнародною комісією, яка вивчить їх і встановить точні суми компенсацій. Однак ця комісія ще не почала свою діяльність, оскільки для її функціонування необхідно, щоб принаймні 25 країн ратифікували відповідний документ. На 6 жовтня цей крок вже здійснили 10 держав.
Окрім цього, українські підприємства подають індивідуальні позови до Постійної палати третейського суду (Міжнародного арбітражного суду) у Гаазі з метою відшкодування збитків, завданих Росією. Частина з цих справ пов'язана з активами, які були захоплені чи знищені РФ ще з 2014 року.
На даний момент країни Європейського Союзу продовжують обговорення питання заморожених активів, яке розпочалося в 2025 році. Тоді Європейська комісія висунула ідею використання заблокованих російських державних коштів для надання так званого кредиту на репарації Україні. Проте через юридичні та фінансові побоювання, зокрема з боку Бельгії, лідери ЄС не досягли згоди щодо реалізації цього механізму.
Натомість у грудні 2025 року ЄС домовився про кредит на 90 мільярдів євро на 2026-2027 роки, який фінансується через запозичення на ринках капіталу під гарантії бюджету Євросоюзу.
У цьому контексті Європейський Союз залишає за собою можливість використовувати російські активи для виконання зобов'язань за кредитами у відповідності з європейським та міжнародним законодавством.
В Європейському Союзі було заморожено приблизно 210 мільярдів євро активів російського Центрального банку, з яких більшість знаходиться у бельгійському депозитарії Euroclear. Щодо використання цих заморожених коштів, Бельгія, яка зберігає значну частину резервів російського Центробанку, виступає проти їх розблокування, побоюючись "непередбачуваних ризиків і потенційно руйнівних судових позовів з боку Росії", як зазначалося у матеріалі EuroNews від 5 вересня цього року.
Які юридичні аспекти можуть бути задіяні в претензіях Росії до України стосовно виплати "репарацій"?
Такі твердження є маніпулятивними та свідомим спотворенням причинно-наслідкових зв'язків, - зазначили в Центрі боротьби з дезінформацією України у січні 2026 року.
"До 2014 року в Донбасі не було жодних "збитків від ЗСУ". Не спостерігалося масових руйнувань чи тисяч загиблих. Росія створює ілюзорну юридичну реальність, в якій агресор несподівано стає "жертвою". Кремль намагається перекласти на Україну відповідальність за наслідки своєї власної військової агресії", - зазначили в Центрі прав людини.
Росія не має жодних підстав вимагати відшкодування від України, ані в матеріальному, ані в процесуальному аспектах, - підкреслив у коментарі для Радіо Свобода доцент кафедри міжнародного права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету Захар Тропін.
З матеріальної точки зору, для того щоб зобов'язуватися до виплати коштів і бути визнаним винним, необхідно вчинити міжнародний злочин. У даному випадку Україна не здійснює жодних міжнародно протиправних дій. Вона лише захищається і діє цілком законно в рамках свого права. Навпаки, саме Росія вчинила міжнародний злочин, за що були ухвалені відповідні резолюції Генеральної асамблеї ООН, - зазначив експерт у галузі міжнародного кримінального та гуманітарного права.
За його словами, з процесуальної перспективи, одна країна має право подати позов до міжнародного суду проти іншої лише в двох випадках. Перший випадок виникає, коли між державами існує угода щодо компенсації збитків. У такому разі справу може розглядати Міжнародний суд ООН. Однак, між Україною та Росією немає жодної такої підписаної угоди.
Другий варіант полягає в тому, що може існувати інституція, яка має юрисдикцію для розгляду подібних справ. Як зазначає юрист, Російська Федерація не має обґрунтованих підстав для подання позову проти України в міжнародних судах. Зокрема, РФ не є учасником Міжнародного кримінального суду, тоді як Україна є членом МКС і має право на ініціювання розслідувань щодо злочинів, скоєних на її території.
Також, внаслідок повномасштабного вторгнення Росія була виключена з Ради Європи, що призвело до її виходу з Європейської конвенції з прав людини. Це означає, що вона не має можливості звертатися до Європейського суду з прав людини. Отже, Москва не має ані законних підстав, ані відповідної інституції для подання позову щодо "репарацій" від України, - зазначає Тропін.
Водночас Україна за підтримки міжнародних партнерів може створювати механізми притягнення Росії до відповідальності, зокрема Спеціальний трибунал щодо злочину агресії та міжнародний механізм компенсації завданих збитків.
Аналізуючи російські наративи про "репарації" з боку України, експерт зазначає, що це є спробою звалити провину за свої злочини на жертву агресії. Це також може бути вважатися підготовкою до використання таких тверджень як контраргументи в переговорах про припинення чи замороження конфлікту.
"Нещодавно спостерігається явна тенденція, що Росія вживає численні заходи, аби повністю підірвати систему міжнародного правосуддя. Формуючи нереалістичні умови та висловлюючи безпідставні заяви, вона прагне дискредитувати відповідні інституції," - зазначає Захар Тропін.
#
