Росія не здобуде перемогу у війні. Західні аналітики наводять прості підрахунки, які пояснюють, чому вона ледве втримується.

Втома є однією з причин, чому Москва вирішила піти на переговори, вважають експерти.

Як довго Росія зможе підтримувати свою агресію щодо України? Цю тему обговорювали провідні фахівці зі США та Європи під час круглого столу, який був організований Atlantic Council у Вашингтоні на честь трирічної річниці початку масштабного вторгнення. Цей аналітичний центр працює під егідою Організації Північноатлантичного договору (НАТО).

"Телеграф" послухав дискусію аналітиків, узагальнив думки, висловлені на заході, і пропонує познайомитися з основними висновками експертів про стан російських ресурсів і спроможність Путіна продовжувати війну.

На противагу заявам російської пропаганди, більшість росіян не прагнуть безкорисливо брати участь у війні за абстрактні цілі "демілітаризації" та "денацифікації". Участь за фінансову винагороду - це те, чого вони готові, а безкоштовно - ні. Як зазначає Джон Гербст, старший директор Євразійського центру Атлантичної ради та колишній посол США в Україні, на початку вторгнення Кремль намагався залучати людей до армії безкоштовно, але часткова мобілізація, оголошена Путіним, призвела до масових втеч чоловіків за кордон. Зрештою, Кремль вирішив не ризикувати з примусовим набором безкоштовно і знайшов спосіб вербувати солдатів за гроші.

Ідея полягала у тому, щоб за підписання контракту на службу в армії платити з регіональних бюджетів, скоротивши таким чином витрати перенапруженого федерального бюджету.

Спочатку стратегія залучення новобранців, які могли стати "гарматним м'ясом", справляла враження. Згідно з аналізом доктора Яніса Клюге, експерта Німецького інституту з міжнародних відносин і безпеки (SWP), у 20 російських регіонах зростання фінансових винагород сприяло збільшенню кількості рекрутів. У 2024 році, за словами Дмитра Медведєва, заступника голови Ради безпеки Росії, Кремль нібито зміг мобілізувати 440 тисяч нових солдатів. Однак у той же час темпи втрат серед особового складу ЗС РФ значно зросли. Збройні сили України в минулому році знищили 434 тисячі російських військових на фронті — це приблизно дорівнює кількості призваних.

Згідно з оцінкою Яніса Клюге, до кінця 2024 року більшість російських регіонів досягнуть встановлених Москвою меж щодо набору. Експерти з американського Інституту вивчення війни (ISW) підтримують думку німецького фахівця, вважаючи, що модель вербування військових за рахунок фінансових стимулів більше не здатна забезпечити збільшення чисельності російських збройних сил. На їхню думку, навіть підвищення бонусів за укладення контракту в майбутньому не зможе суттєво збільшити потік новобранців, оскільки більшість росіян, яких мотивують гроші, вже приєдналися до армії.

Крім того, фінансові витрати на бонуси для військових значно виснажили бюджети російських регіонів. У середньому місцева влада виділяє близько 23% всіх соціальних виплат на підтримку учасників війни в Україні. Проте в деяких областях цей показник досягає 83%, що свідчить про серйозний дисбаланс. Таким чином, органи соціального захисту перенаправляють кошти, які в мирні часи призначалися для допомоги дітям-сиротам, багатодітним родинам, ветеранам та людям з інвалідністю, на виплати контрактникам. Наприклад, у Ставропольському краї виділили в 12 разів більше на підтримку військових, ніж на допомогу дітям-сиротам, та в 6 разів більше, ніж на підтримку безробітних. Місцева влада усвідомлює, що подальше збільшення фінансування для військовослужбовців може призвести до серйозних проблем у системі соціального захисту населення. Не дивно, що губернатор Свердловської області Євген Куйвашев у жовтні 2024 року намагався переконати Міністерство оборони Росії зменшити кількість призовників у його регіоні.

За даними експертів ISW, у Росії щомісячний приріст нових солдатів приблизно дорівнює або навіть дещо менший за рівень втрат армії. Це означає, що Кремль не здатен забезпечити необхідну кількість людських ресурсів для підтримки поточних темпів наступу.

У Росії існує тільки один завод, що виробляє нові танки, -- "Уралвагонзавод" у Нижньому Тагілі. На піку свого виробництва у 2017 -- 2018 роках він виготовляв близько 230 нових танків на рік. Сьогодні "Уралвагонзавод" виробляє не більше 90 нових танків на рік та ще 100 відновлює. Три інші російські танкоремонтні заводи можуть відновлювати близько 17 танків на місяць кожен. Тобто всі підприємства Росії можуть поставити до війська близько 800 танків на рік.

"Курганмашзавод" є єдиним заводом в Росії, що спеціалізується на виробництві бойових машин піхоти (БМП). У свої найкращі часи, в останні роки існування Радянського Союзу, він здатний був випускати до 2000 одиниць БМП-2 щорічно. У 2021 році, перед початком масштабного вторгнення, "Курганмашзавод" виготовив 115 БМП-3. У 2023-2024 роках, значно збільшивши свої виробничі потужності, цей завод, разом із усіма його виробничими підрозділами, зміг виготовляти та ремонтувати не більше 60 броньованих машин (БМП, БТР) щомісяця, що складає приблизно 700 одиниць на рік.

До 2022 року в Росії серійне виробництво нових ствольних артилерійських систем відбувалося виключно на підприємстві "Уралтрансмаш". Саме тут виготовляли нові самохідні артилерійські установки 2С19М2 "Мста-СМ" і проводили модернізацію існуючих систем.

Наразі в Росії функціонують лише два заводи, обладнані спеціальними верстатами для виготовлення гарматних стволів. Разом вони здатні виробляти приблизно 50 стволів щорічно. Для порівняння, Україна до жовтня 2024 року вже досягла виробництва близько 20 самохідних артилерійських установок "Богдана" щомісяця.

Експерти вважають, що такі темпи виробництва не дозволяють Росії компенсувати високі втрати бойової техніки.

До останнього часу російську армію рятували запаси радянської бронетехніки та артсистем, що знаходилися на базах зберігання. Наприклад, з 2023 року масовим відновленням бойових машин (БМП, БМД, БТР та МТЛБ різних модифікацій), законсервованих на базах зберігання, займалися не менше 14 підприємств у різних куточках Росії. Але радянський ресурс закінчується -- аналітики прогнозують, що Росія повністю вичерпає запаси військового обладнання до кінця 2025 року чи у 2026 році.

Британський міжнародний інститут стратегічних досліджень (IISS) оцінює, що у 2024 році Росії вдалося зібрати, модернізувати та відновити приблизно 1500 танків та 2800 бойових броньованих машин, включаючи БМП та БТР. Водночас, українські збройні сили, згідно з консервативними оцінками IISS, які значно відрізняються від даних Генерального штабу ЗСУ, ліквідували 1400 російських основних бойових танків та понад 3700 БМП і БТР. Це свідчить про те, що кількість танків, які були введені до війська, ледь покривала їхні втрати, а виробництво та відновлення БМП і БТР зовсім не компенсувало понесені збитки.

Експерти одностайно вважають, що, з огляду на обмежені ресурси російської оборонної промисловості та вичерпання запасів озброєння часів СРСР, Москва не зможе у середньостроковій та довгостроковій перспективах компенсувати зростаючі втрати бойової техніки.

Найбільшим виробником боєприпасів у Росії є ВАТ "Завод Пластмас", розташований у Копєйську. З моменту початку військових дій це підприємство збільшило обсяги виробництва снарядів у п'ять разів. За інформацією західних аналітиків, що базується на даних НАТО, російські фабрики нині здатні виготовляти до 250 тисяч артилерійських снарядів щомісяця, що в цілому дорівнює виробництву всіх країн НАТО разом. Проте навіть така кількість снарядів не забезпечує Росію необхідними ресурсами для підтримки темпів вогню, які спостерігалися на початку вторгнення. Аналітики Королівського об'єднаного інституту оборонних досліджень (RUSI) зазначають, що з червня 2022 року темп вогню російської артилерії залишався "досить стабільним" на рівні від 7000 до 16 000 пострілів щодня, в середньому близько 10 000, або приблизно 300 000 пострілів на місяць. Цей показник перевищує середньомісячне виробництво снарядів російськими підприємствами. Для покриття дефіциту використовувалися радянські запаси, а також пізніші поставки з Північної Кореї. В другій половині 2024 року до 60% снарядів, випущених російськими військами, були корейського походження.

Попереднє співвідношення артилерійської переваги Росії над Україною, що складало 5:1, до грудня 2024 року скоротилося до 1,5:1 і, ймовірно, продовжить знижуватися за збереження поточних тенденцій, вважають експерти з ISW.

Західні експерти вказують на кілька причин, які сприяють вирівнюванню артилерійського вогню. По-перше, це обмежені можливості виробництв російських оборонних підприємств. По-друге, існують складнощі з доставкою більшої кількості боєприпасів до фронтових позицій. Крім того, українські безпілотники здійснюють удари по стратегічним запасам боєприпасів на території агресора. Останнім чинником є зростання постачання артилерійських снарядів з боку західних союзників.

Експерти вважають, що російський ВПК не може виробляти або закуповувати достатньо артилерійських боєприпасів для задоволення поточних оперативних потреб у середньостроковій та довгостроковій перспективі.

У 2024 році загальні витрати Росії на оборонний сектор досягли приблизно 13,3 трлн рублів, що на 2,5 трлн рублів перевищує попередні плани, як зазначив Яніс Клюге. Цей обсяг витрат становить 7–8% від валового внутрішнього продукту країни. За даними бюджету, частка витрат на військові цілі складає 32,5%.

У 2025 році Росія виділила на військові цілі 17 трлн рублів (близько 177 мільярдів доларів США), тобто 7,5% ВВП (на оборону 13,5 трлн рублів і національну безпеку 3,5 трлн рублів). У структурі видатків держбюджету військові витрати становлять близько 41%.

Незважаючи на те, що інтенсивність бойових дій в Україні залишилася стабільною протягом останнього року, витрати Росії на військові потреби зросли як у реальному вираженні, так і в контексті ВВП та бюджету, зауважує Яніс Клюге. У 2021 році військові витрати Росії становили 3,6% від ВВП. Для порівняння, серед держав НАТО найвищий відсоток витрат на оборону до ВВП зафіксовано в Польщі - 4,12%, далі йде Естонія з 3,43%, а витрати США на оборону складають 3,38%. Вісім країн альянсу поки що не досягли 2% ВВП у військових витратах.

У 2022-2023 роках Москва зуміла забезпечити своє фінансування завдяки історичному зростанню експорту енергоресурсів, що стало значним тягарем для бюджету. Проте, як зазначає колишній заступник міністра енергетики Росії Володимир Мілов, з початку 2023 року доходи столиці від реалізації вуглеводнів зменшилися унаслідок санкцій та зниження цін на ці ресурси. Як результат, на січень 2025 року Росія зазнала негативного сальдо платіжного балансу в розмірі 700 мільйонів доларів США, у той час як у січні 2024 року країна мала профіцит у 2,9 мільярда доларів США.

В результаті, у січні 2025 року бюджетний дефіцит Росії зріс більше ніж у десять разів — з 124 мільярдів рублів (приблизно 1,3 мільярда доларів США) у січні 2024 року до 1,7 трильйона рублів (близько 18,6 мільярдів доларів США) у січні 2025 року.

Дефіцит такого масштабу Москва покриває із Фонду національного добробуту (ФНБ), куди раніше на чорний день складалися гроші від експорту енергоносіїв. До січня 2025 року Москва вичерпала вже дві третини ФНБ. На думку шведського економіста Андерса Ослунда, останні ліквідні резерви Росії можуть закінчитися 2025 року, якщо поточні тенденції збережуться. Грошей у російській скарбничці залишилося не так багато, щоб пережити фінансові проблеми, спричинені, наприклад, зниженням цін на нафту.

На думку Яніса Клюге, у цій ситуації єдиним виходом для Кремля буде скорочення невійськових витрат, підвищення податків та відстрочення інвестиційних витрат. Від цього здатність Росії вести війну в Україні не постраждає, але економічні труднощі послаблять оптимізм населення і змусять уряд йти на політичні компроміси, прогнозує експерт.

Експерти наголошують, що в останні місяці Путін своїми пафосними звітами про силу армії та економічні досягнення намагається приховати критичний стан справ у Росії. "Росія не здобуде перемогу у війні – ми перебуваємо на етапі її ослаблення. І Зеленський правий, коли стверджує, що Україні та Заходу потрібно продовжувати тиснути", – зазначив Стівен Фредерік Старр, американський спеціаліст з російських питань та голова Інституту Центральної Азії і Кавказу Американської ради з міжнародних відносин.

Виснаження сил стало однією з причин, чому Москва вирішила сісти за стіл переговорів щодо завершення конфлікту, так вважає більшість аналітиків. Кремль сподівається таким чином отримати або дипломатичну перевагу, або можливість відновити свої ресурси для нової атаки на Україну. Разом із тим, експерти вважають, що Сполучені Штати можуть скористатися серйозними проблемами, з якими Росія зіткнеться в 2025 році, як важелем для досягнення важливих поступок від Кремля в рамках поточних переговорів.