"Росія неодмінно втрутиться": Айвазовська про вибори, армію, "Дію" та небезпеки для України.

Ольга Айвазовська, голова правління Громадянської мережі "Опора" та експертка у сфері виборчого законодавства і політичних процесів, в інтерв'ю для Радіо Свобода поділилася своїм баченням щодо умов, необхідних для проведення виборів в Україні. Вона також обговорила проблеми, пов’язані з електронним голосуванням, шляхи забезпечення виборчих прав військових, а також потенційні сценарії російського втручання, до яких Україні слід почати готуватися вже зараз.

Які думки виникли у вас, коли ви переглянули відеозвернення колишнього міністра оборони Михайла Федорова?

Я вважаю, що я не є цільовою аудиторією, адже, будучи експерткою у виборчих питаннях, мої знання часто викликають сумніви. Тому я більше зосередилася на цьому аспекті.

Хоча частина звернення до вирішення політичної кризи у формі виборчого процесу, враховуючи загальний контекст антикорупційних розслідувань та існуючих проблем в управлінні, виглядала досить актуальною.

Проте, що стосується вирішення цієї проблеми, під час звернення не було зазначено, коли саме розпочнеться виборчий процес. Це стосується як найближчого часу, так і середньострокових перспектив, і, безумовно, викликало у мене певні емоції.

- Чи вважаєте ви, що в Україні існує політична криза?

Звичайно. Це, на мою думку, цілком природне та зрозуміле явище. Навіть у разі відсутності антикорупційних розслідувань, будь-яка влада, що залишається без електорального оновлення протягом тривалого часу, зокрема сім років президентства та парламентської діяльності, стикається з серйозними викликами.

Якщо ви подивитесь будь-яку соціологію довіри до інституцій наприкінці п'ятирічного терміну повноважень за всю історію України, ви побачите значне зниження. Неважливо, хто обирався, неважливо, які були реалізовані чи не реалізовані політичні гасла і програми,

Ми згадуємо Віктора Ющенка, який на завершення свого терміну мав лише 4% підтримки, хоча його кар'єра почалася з оптимістичних перспектив після Помаранчевої революції.

Це є невід'ємною частиною дійсності. На сьомий рік роботи будь-якого інституту накопичується чимало запитів і питань до нього. Я говорю не лише про конкретних людей, а й про ту гілку влади, яка...

Оскільки у нас немає виборів, це падіння виглядає цілком природно, але воно ще більше посилюється величезною втомою. Сьогодні хтось мав можливість відпочити, а хтось взагалі не спав через інтенсивні атаки на Київ, які призвели до загибелі людей (інтерв'ю було записано 20 серпня - ред.).

Отже, всі ці фактори взаємодіють і формують наші сподівання, а також підштовхують до потреби у змінах.

Ці зміни в умовах мирного часу здійснюються через вибори. Крім того, будь-яка політична криза також вирішується за допомогою виборів. Однак ми перебуваємо в особливому історичному моменті для України — у часі високої інтенсивності війни. Ця війна має надзвичайно великий масштаб. Виборчий процес може відігравати роль як у контексті війни, так і в пошуку шляхів до її завершення.

Федоров підкреслив, що необхідно розробити механізми, які дадуть змогу організувати вибори в умовах війни. Чи це реально?

Організувати вибори в країні, де відбуваються обстріли по декілька разів на день, тривоги щодня, забезпечити кожній людині безпеку за таких умов дуже важко. Але для прикладу Ізраїль це робить навіть під час війни, вони проводять вибори, щоб відбувалися демократичні процеси і зміна політичного укладу влади.

- Ізраїль проводить вибори в період короткої війни і довгого перемир'я. Станом на зараз це теж проблема для Ізраїлю, але я не хочу говорити про іншу державу, тому що я не є експерткою внутрішньої політики і особливостей реалізації комплексу прав саме там. Я би говорила все ж таки про Україну.

Безпека - це дійсно серйозна проблема. Уявіть, що всі виборчі пункти перетворяться на мішені.

Це про всю кампанію. Кожен із кандидатів або політичних партій, або медіа, або моніторингових організацій можуть стати незаконними цілями РФ заради того, щоб цей процес просто знищити навіть не в день голосування, а в його вході. Дискредитувати, вибити ключових гравців.

Проте завдання держави полягає в забезпеченні безпечного проведення процесів. Чи можемо ми говорити про наявність таких гарантій на даний момент? На жаль, їх немає. Тому будь-який процес, пов'язаний із безпекою, може бути здійснений тільки у рамках тривалого режиму припинення вогню, а не обмежуватися лише кількома днями.

Отже, мова йде про увесь етап виборчої кампанії. Якщо на даний момент спиратися на цей графік, то

Чи вважаєте ви, що Росія може укласти мирну угоду, яка не матиме суттєвих наслідків для суверенітету чи територіальної цілісності України, та зобов'язатися протягом чотирьох місяців не використовувати "шахеди", інші типи дронів, включно з FPV, а також утриматися від ракетних обстрілів по всій Україні? Мені важко уявити таку можливість.

Але навіть якщо прибрати напад з неба, є велика історія чи потенціал використовувати терористичну загрозу як елемент боротьби з інститутом виборів в Україні.

Я не буду знову ж таки нагадувати дуже в деталях, але тим не менш те, що в нас вибухові пристрої, які виготовлялися на замовлення або за участю чи через вербування українських громадян і залишались біля ТЦК, відділів поліції, під машинами військових, - це може бути масштабовано в тисячу разів.

Якщо держава не може гарантувати, що зовнішні учасники не втручатимуться і що її власні учасники виборчого процесу будуть у безпеці, тоді...

Отже, для того щоб уникнути невдач, необхідно розвивати інституційну спроможність як усіх учасників, так і самої держави. Важливо забезпечити не лише надійний захист, а й гарантію незворотності завершення цього процесу.

Якщо ви опинилися в ситуації, коли проголосували, але не змогли вийти з приміщення, а в бюлетені є кандидати, які вже не живі, або ж виникають інші подібні випадки, це свідчить про те, що чинна влада втратила легітимність і не має права віддавати накази, у тому числі силам оборони для захисту держави. Водночас нової влади не існує, і в такому разі можна говорити про стан проваленої держави.

Електронне голосування може бути переформульовано як "голосування в електронному форматі".

- А як щодо електронних виборів? Михайло Федоров, як майже автор "Дії"... Чи правильним, чи можливим взагалі є варіант голосування, наприклад, у тій самій "Дії"? Чи може він забезпечити нам демократичний вибір?

Звісно, ні. В основному, електронне голосування можна вважати певним феноменом. В Європі тільки Естонія успішно реалізує цю практику вже протягом 20 років. Можливо, саме це стало причиною її щасливого досвіду.

Операційні якісь процеси діджиталізовані. Людей не потрібно приймати на виборчих дільницях, це зменшує фізичне навантаження. Але Естонія - це не та історія, яка просто масштабувалася. Це єдина країна, яка всередині країни на виборах проводить голосування, серед іншого, в тому числі засобами електронного зв'язку.

Я відвідала перші вибори, на яких в Естонії вперше організували електронне голосування на загальнонаціональному рівні. Це, якщо я не помиляюся, були парламентські вибори 2007 року. При цьому спогади про наші вибори 2004 року з підробленими результатами другого туру ще були дуже яскравими в пам'яті.

Коли ми спілкувалися з представниками центральної виборчої комісії і піднімали певні питання, відчувалося, що ми не можемо знайти спільну мову. Наприклад, коли вони повідомляли про наявність паралельного сервера, або коли виникало запитання:

Багато людей не розуміють, чому влада може маніпулювати результатами виборів. Ми, в свою чергу, привнесли свій нещодавній досвід Помаранчевої революції, коли президентські вибори зазнали фальсифікацій, що викликали масові протести, а також повторний голосування, який насправді став третім туром.

Отже, коли у вас є різні обставини, застосування одного інструмента як прикладу успіху не буде доречним.

Вони спочатку не застосовували його на території країни, згодом вирішили ввести, але потім відмовилися, оскільки вважали, що це створює серйозні ризики та можливості для втручання з боку Росії. Це рішення було озвучено державними керівниками та організаторами виборів, які пояснили свої причини відмови.

Наразі електронні вибори є рідкісним явищем. Це швидше винятки з правила. Я говорю не лише про Центральну виборчу комісію, а й про загальну структуру влади.

який може просто, якщо не хакнути, зламати, то дискредитувати систему, коли все буде правильно, але ви і я не будемо вірити цьому. І в нас немає достатніх компетенцій, як для аудиторії, як для виборця, перевірити інформацію про реальні злами, зміни даних.

Проте ключова проблема електронного голосування полягає не лише в цьому, а в тому, що

У момент, коли ви підтверджуєте свою особистість і здійснюєте голосування, організатори системи здійснюють вашу ідентифікацію. Крім того, ваш голос також підлягає ідентифікації.

Наскільки мені відомо, Михайло Федоров не є прихильником голосування через "Дію". Можете запитати його про це окремо.

Крім того, "Дія" не може виступати в ролі інструмента, оскільки відповідно до Конституції та чинного законодавства, єдиним органом, що відповідальний за організацію виборів, є Центральна виборча комісія.

Програмний продукт "Дія" не може підпадати під юрисдикцію Центральної виборчої комісії, ані в практичному, ані в юридичному сенсі, оскільки ЦВК не володіє повноваженнями для адміністрування цієї системи.

Тому можна про це довго говорити, але це нічим не закінчиться.

Вибори та збройні сили

Ще один аспект стосується гарантування права голосувати та реалізувати своє волевиявлення для військовослужбовців. Проте, як здійснити цей процес під час активних бойових дій? Відповіді на це питання поки що немає.

Дозвольте мені процитувати вас. Говорячи про Зеленського і Федорова, ви зазначили у своєму дописі, що обидва володіють значними можливостями, проте жоден з них не зробив конкретних кроків для підготовки системи безпеки до найскладніших та найзначніших виборів в історії України.

Ви також підкреслили, що робоча група в парламенті, яка займалася розробкою законодавства для цих виборів, зупинила свою діяльність, коли в квітні було припинено переговорний процес. Крім того, коли ви намагалися організувати діалог з представниками Міністерства оборони, зокрема з заступниками Михайла Федорова, то отримали безвідмовну реакцію, адже це питання не входило до їхніх пріоритетів.

Я усвідомлюю, що для міністра оборони, незалежно від того, чи це попередній, чинний чи майбутній, питання виборів навряд чи стоятиме на першому місці. Проте, коли політик починає піднімати питання захисту виборчих прав військових, особливо в контексті юрисдикції Михайла Федорова, я вирішила висловити свою думку щодо цієї ситуації. Я розумію важливість пріоритетів та першочергових завдань, але це є незаперечним фактом.

Є активне виборче право - обирати, і пасивне - бути обраним.

Щоб підготувати необхідні документи та внести грошову заставу, потрібно відправитися для їх подачі. Якщо кандидат є самовисуванцем, лише він має право подавати свої документи для реєстрації.

Коли мова йде, скажімо, про президентські вибори, необхідно своєчасно зібрати грошову заставу, яка перевищує три мільйони. Це не сума, яку можна просто відкласти з зарплати; це справжній процес залучення коштів.

Якщо розглядати ситуацію, коли навіть у рамках режиму припинення вогню немає підписаної мирної угоди і жодної офіційної юридичної процедури виходу з війни, це стане серйозним викликом. Адже Збройні сили України залишаться на тих позиціях, де вони наразі перебувають.

Триста тисяч, п'ятсот тисяч — але, незважаючи на це, це все ж є складовою політичних процесів і циклів, в рамках яких ми обираємо наших керівників.

Вибори надають можливість реалізувати своє право голосу різними шляхами. По-перше, якщо вони не перебувають на фронті або під бойовими наказами, військовослужбовці повинні мати певний час, наприклад, 4-5 годин відпустки, щоб мати можливість відвідати найближчу цивільну виборчу дільницю і здійснити свій голос.

Чому важливо так? Тому що на дільницях спеціальних, закритих у частинах, наприклад, або для тих військовослужбовців, які будуть виконувати бойові завдання, членами комісій будуть військові. І там навряд чи будуть спостерігачі.

У ситуації, коли значна частина виборців складається з військовослужбовців, за певних обставин може бути активовано адміністративний ресурс для того, щоб впливати на їх вибір на користь кандидатів від чинної влади.

Чи гарантовано, що ця загроза здійсниться на 100%? Це зовсім не очевидно. Чи можливо зменшити цей ризик, якщо обмежити кількість спеціалізованих підрозділів і створювати їх лише в тих випадках, коли це дійсно необхідно? Так, це цілком реально.

, які будуть закриті і, по суті, повністю мілітаризовані.

Проте реалізація пасивного виборчого права — можливість бути обраним — є значно складнішою справою. Наприклад, якщо військовослужбовець вирішує балотуватися, йому потрібно забезпечити певні умови. Він повинен зібрати необхідні документи, вирушити до Києва, подати свою заявку, зібрати суму застави, і жоден командир не має права йому відмовити.

Отже, затягування виборчого процесу, наприклад, у вигляді дозволу на пересування з місця проживання до Центральної виборчої комісії або надання відпустки, є серйозною проблемою.

Якщо ця особа буде зареєстрована як кандидат, то на момент президентських виборів необхідно мати щонайменше 90 днів відпустки. Останній термін реєстрації кандидатів, якщо я не помиляюся, становить 70 або 72 дні. Це приблизно 2,5 місяця. Крім того, якщо цей громадянин здобуде значну підтримку з боку суспільства, можливий і другий тур виборів.

, що це не буде адмінресурс. Якщо ви відома особа, маєте рейтинг, а в нас є такі серед військовослужбовців, то вас, щоб усунути з процесу з використанням адмінресурсу, просто не допустять до виборів, тому що вчасно ви не зможете доїхати в останні строки реєстрації до Центральної виборчої комісії.

І все це, насправді, було детально розроблено та викладено в законопроєкті.

- Тимофій Милованов сказав на CNN, що вибори у 2027 році можливі, якщо суспільство цього захоче.

Також хочу навести слова Дмитра Кулеби, який підкреслює важливість проведення виборів навіть в умовах війни. Він зазначив, що якщо ми адаптували нашу економіку до умов війни і змінили повсякденне життя, то аналогічні зміни повинні торкнутися і політичної системи.

Хто зараз визначає дату і формат виборів? Чи стане суспільство головним двигуном змін, чи ж окремі політичні сили, які прагнуть змінити владу? А можливо, вплине зовнішній тиск з боку партнерів?

Тільки суспільство. Адже в моменти, коли енергія змінювала свій напрямок на інші важливі потреби та пріоритети.

Коли, умовно, партнери казали, що вам треба вибори, а ми виходили з соціологією, показували кардинально протилежну позицію суспільства. Цього не може бути. Тому що є категоричне несприйняття, не те що ворогів, а навіть партнерів у питання внутрішньої політики. І це працювало.

- внутрішніми акторами, партнерами і ворогами. І так чи інакше, оцей контекст може бути змінений під те, що це стане реальністю.

Але, знову ж таки, ця реальність не має бути самозгубною. Якщо у нас немає нічого з точки зору інфраструктури для виборів, то яких би зовнішніх контекстів не було, нічого не відбудеться.

Якщо ми готуємося до виборів і виникає кризова ситуація, ймовірно, перспектива зростає. Але це така словесна еквілібристика, тому що станом на зараз жоден інститут влади, жоден орган не має права призначити вибори. Це буде неконституційно.

Російський аспект

Якими способами Росія може впливати на ці вибори?

Нам слід підготуватися до того, що Вона неодноразово організовувала майстер-класи по всій Європі, включаючи наших сусідів, які вже починають більш активно відстоювати свої інтереси.

Яке ж є слабке місце? Я вже відповіла на ваше запитання, зазначивши, що суспільство є ключовим. Існують випадки, коли в деяких суспільствах ситуація доходить до межі, схожої на маленьку громадянську війну, але вона проявляється виключно в словах. Представники різних таборів відчувають ненависть один до одного.

Вони не просто ненавидять, вони радіють від того, що вам погано, або ви будете покарані, чи ви отримаєте якусь шкоду. Оце задоволення від покарання іншого - це вже предмет для досить серйозної дискусії про наслідки поляризації, які призвели до розколів і до суспільного протистояння.

Чи планує Росія це робити? Безумовно. Я можу зазначити, що ми вже багато разів вивчали питання соціальної згуртованості та поляризації. Ми маємо чітке уявлення про те, які групи можуть зазнати поляризації під впливом російських наративів. Наразі одним із успішних прикладів є…

Чи підтримуватиме Росія це? Так, підтримка буде. Чи отримає вона вигоду з цього? Напевно, так, але лише за умови, що у нас не виникне власної політики єдності. Або ж якщо політичні сили та майбутні учасники не визначать для себе чіткі межі.

Росія дуже класно використовує емоційний контекст. В Україні, де суспільство виснажено війною, і І він стосується не виключно лише тих, хто був поранений чи зазнав шоку від атаки, навіть цивільних, які після обстрілів мають гостру реакцію на шок. Він стосується навіть тих, хто про це зараз не знає.

Коли війна нарешті закінчиться і люди зможуть трохи заспокоїтися, ці наслідки стануть зрозумілішими. Чи використовує Росія цю ситуацію? Так, безсумнівно.

Наприклад, вчора вранці (19 серпня 2026 року - ред.) я натрапив на підроблений рілс, у якому демонструвалося відео, створене за допомогою штучного інтелекту. На ньому зображений величезний депутат вагою близько 300 кілограмів, який стоїть на трибуні Верховної Ради. Цей депутат насправді не існує, але він голосно закликав до мобілізації як жінок, так і чоловіків, які є багатодітними батьками.

І тут почали з’являтися коментарі від справжніх користувачів, які вважали його справжнім депутатом. Це не просто слова на радіо, він справді викликав емоції.

, яке між окремими групами може перетворитися на фізичну стадію.

І це дуже негативний сценарій, знову ж таки, який, на жаль, Росія точно готує.

Росія планує залучити якомога більше агентів для зриву процесу організації.

Росія, безсумнівно, створить атмосферу, в якій нашим партнерам буде здаватися, що в країні відсутня демократія. Вона формуватиме враження, що цей процес є цілковито нелегітимним, а результати – абсолютно фальшивими.

Росія безсумнівно залучатиме міжнародних спостерігачів, щоб вони приїжджали і висвітлювали ситуацію. Це не обов'язково означає співпрацю з маловідомими організаціями; цілком можливо, що вона співпрацюватиме з представниками авторитетних установ, котрі користуються довірою.

, примирення, певної політичної реінтеграції, зниження напруги між державами. І це небезпечно.

Грузинський сценарій нам відомий, навряд чи він у такій формі буде реалізований. В нас немає одного олігарха, який має кошти російського походження, який може заплатити і стати тіньовим президентом, прем'єром, парламентом одночасно. Це не наша історія.

Проте Росія здатна сформувати обставини, що сприятимуть виникненню партій, які виявлять свою прихильність до російських чи проросійських ідеологій лише після здобуття влади. Це становить суттєву загрозу.