Спостерігач вважає, що Росія вимушена йти на компроміси через зовнішню політику Трампа.

Інтереси Трампа відрізняються від інтересів Росії, каже Галеотті.

Так само, як європейці намагалися заспокоїти президента США Дональда Трампа щодо Гренландії, російські діячі також зрозуміли, що мають певним чином підкоритися лідеру Америки, який не лише готовий до демонстрації сили, але й, здається, отримує від цього задоволення. У Москві знову виникли думки про те, що нестабільна, вперта та егоцентрична зовнішня політика Трампа може бути як загрозою, так і шансом. Цю точку зору виклав у своїй статті для The Sunday Times британський політолог і експерт з питань Росії Марк Галеотті.

"Спочатку ми сподівалися на певні гарантії стосовно територіальних поступок. Однак в підсумку нам залишалося тільки прийняти умови американців," – зазначає один з інсайдерів Галеотті щодо процесу тристоронніх переговорів в Абу-Дабі, коментуючи ситуацію в російській зовнішній політиці.

Друг та ворог

У Росії ніколи не сприймали Трампа як свого союзника. Хоча президенти Росії та США мають спільні погляди на ряд глобальних питань, інтереси Трампа суттєво відрізняються від російських. І хоча їх позиції можуть перетинатися, як, наприклад, у питанні врегулювання конфлікту в Україні, де американський лідер прагне знайти рішення, яке, на його думку, проходить через Київ, він водночас ставить Кремль у складну ситуацію. Це відбувається через його дії, такі як викрадення венесуельського диктатора Ніколаса Мадуро, тиск на Іран, введення нафтових санкцій та перехоплення танкерів з "тіньового флоту".

Росіянам подобалось спостерігати за тиском Трампа на європейців щодо Гренландії, і вони також цінують те, що президент США хоче відвʼязати свою країну від війни в Україні. Але вони, як пише Галеотті, знають, що Трампом керує власне его та інтереси.

Пастка Ради миру

У Москві ініціативу Трампа щодо створення Ради миру сприймають скоріше як підступ, аніж як шанс. Російський президент став одним із перших, кого запросили до складу Ради, і навіть висловив готовність внести мільярд доларів із заморожених у США російських активів за членство.

Путін, можливо, не має можливості відмовитися від участі у Раді миру, але це не свідчить про його повне задоволення новим форматом. Членство в Радбезі ООН дає Росії статус, рівнозначний США, тоді як у Раді миру РФ матиме статус одного з багатьох учасників, порівнянного з Албанією чи Вʼєтнамом. До того ж, Трамп займатиме пост голови на довічній основі.

"Ми роками стверджували, що маємо особливий статус у світі, а Америка просто пропонує нам можливість зробити внесок у черговий марнославний проект Трампа", -- каже російський дипломат у відставці.

Російська економіка, як пише Галеотті, скочується в рецесію під тиском війни. Країна вже майже відмовилася від своїх претензій на гегемонію на Південному Кавказі та в Центральній Азії, а після Венесуели напризволяще кинули ще одного давнього союзника -- Кубу.

Росія скористалася обережністю Заходу та його схильністю до прийняття компромісів. Це дало їй можливість діяти більш агресивно та ризиковано, оскільки вона мала більш ясне уявлення про межі своїх дій, перш ніж зіткнутися з ескалацією, яку не зможе витримати.

Нерівномірна глобальна структура.

Як казав у Давосі премʼєр Канади Марк Карні, росіяни, схоже, давно сприймають світ як "суперництво великих держав, де наймогутніші переслідують свої інтереси". Але вони розраховували, що Захід або цього не усвідомлює, або не бажає визнавати.

"Отже, яку роль виконує Росія у світовій системі, що формується під час правління Трампа, де санкції можуть бути застосовані до союзників так само швидко, як і до супротивників? Де сьогоднішні загрози та угоди можуть бути легко знехтувані вже завтра, а право підпорядковується силі — військовій, політичній чи економічній?" — зазначає автор.

Попри ядерну зброю, природні ресурси та велику армію, Росія все ще залишається "середньою державою". Канадський премʼєр казав, що такі країни мають "діяти разом", інакше "опиняться в меню".

"Але з ким може співпрацювати Росія? Зростаючим та амбітним Китаєм, чия економіка затьмарює російську, і який готовий допомогти Москві, але лише за часто лихварську ціну? Серйозно, Китаєм, серед еліти якого багато хто мріє повернути території, втрачені Росією у 19 столітті? Динамічною Індією, яка була рада купувати дешеву російську нафту, але не має бажання брати участь у російських суперечках через неї?", -- додає він.

Галеотті також нагадує, що під час останньої "Прямої лінії" Путін казав про готовність співпрацювати з Європою та Британією. Це частково відображає цілком реальне занепокоєння тим, що Росія сама по собі є вразливою в новому світі Трампа.

Раніше було зазначено, що американські чиновники високо оцінили результати тристоронніх переговорів між Україною, Росією та США, які відбулися в Абу-Дабі в пʼятницю та суботу.