Росіяни ігнорують погрози Трампа, - зазначає філософ Володимир Єрмоленко.

-- Цієї ночі (29 липня. -- Ред.) загинуло щонайменше 20 людей. За попередніми даними, в Україні, зокрема, бомбардували в'язницю в Запорізькій області, у результаті чого загинуло 16 людей. Чи Росія навмисно націлилася на цю в'язницю і, якщо так, чому, на вашу думку, вона обрала ціллю пенітенціарний заклад?

Російські війська здійснюють бомбардування українських міст, і їхні удари іноді вражають лікарні, іноді адміністративні будівлі, а також можуть потрапити у в'язниці. Нещодавно, під час нашої гуманітарної місії у Сумах на півночі України разом з дружиною Тетяною, ми стали свідками того, як дрон вразив адміністративну будівлю в центрі міста серед білого дня, всього за сто метрів від нас. На мій погляд, вибір цілей виглядає вкрай випадковим.

У будь-якому випадку, це ще раз підтверджує, що погрози Дональда Трампа не справляють жодного враження на Володимира Путіна. Відомо, що президент США тільки що зменшив термін свого ультиматуму для Росії з 50 до 10 днів.

-- Я думаю, що з самого початку було очевидно, що підхід Дональда Трампа до переговорів із Путіним буде провальним. Ми знаємо, що було багато спроб із боку лідерів західного світу провести ці переговори, але вони були провальними, тому що Путін не хоче їх слухати. Путін хоче продовжувати війну, Путін хоче військової експансії Росії в Україні та інших країнах. Тож зараз, звичайно, ми бачимо, що Трамп намагається змінити свою політику, бо розуміє, що продовжувати переговори немає сенсу. Але правда в тому, що росіяни наразі не звертають жодної уваги на ці погрози. Побачимо, що з цього вийде.

Прослухати інтерв'ю французькою можна за посиланнямGuerre en Ukraine: "La Russie ne prête aucune attention aux menaces de Donald Trump"

Ці загрози свідчать про можливі нові санкції. Якщо цього виявиться недостатньо, як ви вважаєте, які кроки має зробити Дональд Трамп, щоб змусити Росію зупинити конфлікт?

На мою думку, важливо усвідомлювати, що економіка Росії є досить вразливою. Відповідно, існує безліч (...) слабких ланок у її економічній структурі. Звісно, питання видобутку нафти та газу займає ключову позицію. У країнах Європи, США та інших регіонах є чимало ресурсів, які можуть бути використані для посилення тиску на Росію. Проте ця війна також являє собою технологічну боротьбу. Україні часто не вистачає необхідних засобів і фінансування для протистояння російським технологічним досягненням. Росія виявляє швидкість у навчанні та адаптації, зокрема, змінюючи свої технологічні стратегії, особливо в сфері безпілотників. Я вважаю, що західний світ повинен активніше долучатися до цієї технологічної боротьби, оскільки наслідки цієї війни можуть суттєво вплинути на майбутнє Європи, США та інших країн.

На фронті російські війська продовжують розширювати свої територіальні здобутки, захоплюючи дрібні населені пункти. Проте за останні кілька місяців не спостерігається жодних істотних змін у ситуації. Україна продовжує чинити опір, але як довго вона зможе витримати?

На жаль, темп цього просування збільшується. Тому важливо усвідомлювати, що, хоча прогрес дійсно надзвичайно повільний, швидкість все ж зростає, і не слід мати ілюзій щодо цього. Якщо ця тенденція продовжиться, російська сторона може просуватися набагато швидше. Отже, як я вже зазначав, Україні також необхідно досягти більш швидкого розвитку в технологічній сфері. Ключовим є підтримка з боку західних партнерів.

Війна продовжується не лише на фронті, але й у тилу, де відбуваються бомбардування. У цьому контексті минулого тижня Володимир Зеленський зіткнувся, мабуть, з найсерйознішою політичною кризою з моменту початку війни в Україні. Вона виникла через законопроект, який мав на меті ліквідувати незалежність двох антикорупційних організацій. В результаті, український президент вирішив піти на компроміс і запропонував новий законопроект, який планується ухвалити в четвер. Як ви вважаєте, чи вийшов український президент з цієї ситуації з ослабленими політичними позиціями?

Я б сформулював питання інакше. На мою думку, ця ситуація демонструє, що українське суспільство залишається надзвичайно демократичним у своїй суті, незважаючи на війну. Можливо, важко уявити, що під час військового конфлікту можуть проходити масові акції протесту, але люди, особливо молодь, вийшли на вулиці. Це свідчить про те, що демократичний дух у суспільстві залишається надзвичайно сильним. Це суттєва відмінність від Росії та інших авторитарних режимів. Саме тому для Зеленського важливо мати підтримку громадськості. Безумовно, існували певні негативні тенденції, і цей закон є одним із таких випадків. Я вважаю, що він усвідомлює серйозність ситуації і розуміє, наскільки важливими є настрої в суспільстві для його політичної діяльності.

-- Володимир Зеленський, який виправдовував цей закон потребою боротьби з російським впливом, чи був він щирий? Чи, як стверджує опозиція, він мав на меті насправді послабити боротьбу з корупцією, знаючи, що деякі члени його оточення були або будуть об'єктом розслідувань?

-- Я думаю, що так. Є багато факторів, але важливо те, що ця інфраструктура антикорупційних органів в Україні завжди думає, як зробити свою роботу ефективнішою. Тому є також критика цих інституцій всередині українського суспільства. І я думаю, що Зеленський дійсно намагався зміцнити свою вертикаль, сказавши, що він зробить боротьбу з корупцією більш ефективною. Але ми бачили, що спосіб, у який цей закон був підготовлений і прийнятий, фактично викликав багато підозр щодо щирості цих заяв.

-- Серед демонстрантів, як ви сказали, було багато молоді, дуже багато молоді. Деяким із них було лише 10 років 2014 року, під час Майдану. Це дійсно сильний символ, коли це покоління в такий спосіб переймає естафету боротьби з корупцією в Україні.

На мою думку, це так, ми дійсно спостерігали подібні явища. Ми бачили молодь, яка виявляє традиційну українську креативність, вигадуючи гасла та влаштовуючи театралізовані акції (...). Особливо парадоксально і цікаво, що цього разу акція пройшла неподалік театру.

Наприклад, наша шістнадцятирічна дочка також вийшла на демонстрації. Їй шістнадцять, і це була її ініціатива. Тобто це показує, що це важливо для молоді, що українська молодь не є аполітичною, (...) тому що в багатьох з цих людей насправді їхні батьки, їхні друзі знаходяться на передовій. І вони розуміють, що ситуація дуже серйозна.