У Сенаті наростає нетерплячка: планується введення 500% мит на країни, які купують російські енергоносії. Однак виникає питання - чи підтримає ці санкції Трамп? Це особливо актуально після його невдалого світового експерименту з підвищенням мит. І, звичайно, враховуючи, що ці санкції можуть стосуватися "друга Володимира", якого, здається, він дуже цінує. Чи варто очікувати на диво?
Ми сподіваємося, що Сполучені Штати запровадять серйозні санкції та встановлять мита на рівні 500% для країн, що імпортують російську нафту... це викликає певне здивування.
Цього ніколи не станеться. Цими санкціями можна лякати, так. Але вони ніколи не будуть введені. Чому?
Адже це могло призвести до запровадження мит у розмірі 500% на імпортні товари з Китаю та Індії. Варто згадати, що сталося, коли Трамп наклав мита на всі країни, навіть на пінгвінів? Фондові ринки відреагували різким падінням, а ринок облігацій змусив його відступити. Трамп зазнав поразки у торговій війні з Китаєм і був змушений відступити. Насправді, різниця між митами у 150% чи 500% є незначною, адже це все одно призведе до зупинки торгівлі. Китай вже дав Трампу зрозуміти, що США не можуть собі цього дозволити. Чи ризикне Трамп повторити свій крок?
І це було в ситуації, коли Трамп дуже хотів ввести ці мита. Спати не міг, так хотів. А зараз ми маємо ситуацію, коли Трамп дуже не хоче вводити санкції проти Росії. Дуже не хоче. Чому він цього не хоче - то тема для окремої розмови, а може навіть медичної дисертації (чи розслідування ФБР). Але факт є фактом. Не хоче. То якщо Трамп протягом місяця здав назад щодо менших мит, які він хотів, то чи наважиться він ввести більші мита, які він не хоче? Питання риторичне. А без бажання Трампа нічого не буде.
Отже, ці санкції можуть залишитися на папері, як меч Дамокла. Якщо Сполучені Штати вирішать посилити тиск на Росію — і це станеться внаслідок якогось несподіваного рішення Трампа — а також якщо очевидність слабкості і безсилля стане занадто помітною, то ці санкції можуть стати інструментом впливу на Індію, одного з покупців російської нафти. Це вимагатиме значних дипломатичних зусиль, щоб переконати Індію, що вигідніше купувати нафту у Саудівської Аравії, яка, до речі, активно нарощує обсяги видобутку. Але проблема полягає в тому, що після того, як Трамп відступив у торговельній війні, Індія вже не сприйматиме ці загрози всерйоз. Що стосується Китаю, то там навіть подібні розмови виявляться безперспективними, і він продовжить закупівлю російської нафти, на жаль.
Тому, якщо раптом політика Трампа і зміниться, якщо навіть вони знов повернуться до введення санкцій, то це будуть не ці атомні санкції, які активно просуває сенатор Грем. Хоча вони нам і дуже подобаються.
Але чи означає це, що тиснути не варто? Чи це свідчить про те, що санкції не є необхідними? Зовсім ні. Адже найбільший дарунок, який Трамп зробив Путіну та російській економіці, полягав у тому, що він надав їм впевненість у можливості перемоги та швидкому завершенні конфлікту. Він запалив надію, створивши образ світла в кінці тунелю. Це суттєво підтримує російську економіку, яка вже зазнає серйозного тиску. Адже економіка часто базується на очікуваннях і психологічних аспектах. Тому будь-які нові додаткові санкції, навіть якщо вони будуть незначними або символічними, могли б мати великий вплив. Вони б вдарили не стільки по доходах від продажу нафти, скільки по вірі. Позбавивши росіян надії, а російський бізнес — очікування, що незабаром все повернеться до колишніх часів.
Проте, щоб відбулося хоч щось, необхідне справжнє чудо. Чудо в уяві Трампа. І постає важливе питання: чи все ще сподіваємось на дива?
#Дональд Трамп #Нафта #Росія #Економіка #Товари #Бізнес #Китай (регіон) #Облігація (фінанси) #Міжнародні санкції щодо Росії (2014—дотепер) #Володимир Путін #Російська мова #Індія #Політика #Докторська дисертація #Психологія #Сенат Сполучених Штатів Америки #Саудівська Аравія #Мито (податок) #Федеральне бюро розслідувань #Віра #Епічна поезія
