Сі завітав до Путіна з особливим "подарунком" та наміром ознайомитися з "планами" Кремля. Інтерв'ю з Безсмертним.

Президент США Дональд Трамп вчергове висловився з приводу ініціатив російського диктатора Володимира Путіна. На цей раз американський лідер зазначив, що оголошене Москвою перемир'я "не звучить як щось значне", проте "це дуже багато", порівняно з тим, "з чого ми починали. Трамп змушений видавати неіснуюче "перемир'я" Путіна за те, що Росія робить ще якісь кроки на зустріч Сполученим Штатом.

Поки президент США все ще робить вигляд, що Путін до нього прислухається, російський диктатор кілька днів матиме переговори з лідером Китаю - Сі Цзіньпінем, багатоденний візит якого до Москви розпочався 7 травня. Для Сі це можливість дізнатися наскільки Москва все ще у спільному "окопі" з Пекіном, проте його присутність поряд з Путіним на Червоній площі неминуче нагадає світові про підтримку Китаєм війни Росії в Україні, яка триває вже понад три роки, забрала життя сотень тисяч людей і підірвала безпеку в Європі.

Схоже, що Путін і Сі знову беруть участь у нинішньому серйозному загостренні між Індією та Пакистаном. Нещодавно ці держави обмінялися відчутними військовими ударами та не мають наміру зупинятися на досягнутому.

Своїми думками щодо цих та інших актуальних питань в ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA поділився український дипломат і політик Роман Безсмертний.

Сьогодні, 8 травня, Верховна Рада намагається ратифікувати угоду з США щодо корисних копалин. Американський міністр фінансів Скотт Бессент висловив думку, що Дональд Трамп планував використовувати цю угоду як важіль впливу на російське керівництво під час ведення переговорів. Як ви вважаєте, чи може ця угода підвищити шанси на мирне врегулювання конфлікту, або, принаймні, змінити позицію нинішньої адміністрації США щодо України? Адже якщо Сполучені Штати справді мають намір розвивати українські ресурси, їм потрібно буде або забезпечити безпеку своїми силами, або досягти хоча б часткової стабільності — навіть через замороження конфлікту.

Якщо розглядати ситуацію в США, то Трамп, держсекретар Рубіо та Бессент мають абсолютно різні погляди на ціль цього кроку. Після підписання угоди, ще до її ратифікації, Трамп знову заговорив про можливість повернення 350 мільярдів доларів, які, за його словами, "втратив" Джо Байден. Його мета — показати виборцям, що він робить важливі кроки на благо країни. У свою чергу, Рубіо вважає, що це має на меті продемонструвати Росії, що США підтримують Україну. А Бессент вважає цю угоду інструментом для тиску на Росію. Яка ж тут істина? Це лише проміжний етап. Адже для реалізації задуманого, початку досліджень та розробок знадобиться час — навіть у випадку встановлення миру, це може зайняти від 2 до 3 років. Давайте будемо реалістами. Ті прогнози і показники, які ми обговорюємо, є результатом досліджень 60-х і 70-х років. Я не хочу стверджувати, що радянська геолого-розвідка була повністю відсталою, адже я сам мав можливість ознайомитися з цими документами і знаю, що до них ставилися серйозно. Проте їх потрібно підтвердити та провести нові дослідження. І, безумовно, проблема полягає не лише в Україні, але й у США. Якщо говорити відверто, то американці в цьому аспекті виглядають як учні порівняно з Китаєм.

Що ж насправді приваблює Трампа?

У сучасному світі, завдяки активним діям Китаю та Росії, їх вплив вже відчувається в багатьох регіонах, зокрема в Африці та Арктиці. Вони мають доступ до інформації практично з усіх куточків планети. Проте існує одна країна, в яку вони ще не змогли проникнути через різні фактори — це Україна. Це має важливе значення, якщо розглядати потреби сучасної промисловості та майбутні перспективи. Хочу підкреслити, що в цій області ще залишилося безліч таємниць та сюрпризів. Зокрема, мова йде про значні запаси фосфатів, які досі не використовуються. Таким чином, Україна є унікальним резервуаром ресурсів. Безумовно, хтось у Вашингтоні міг обговорювати ці питання. Однак, на мою думку, Трамп підходить до цього не як президент Сполучених Штатів, а скоріше як приватна особа, керуючись власними інтересами, а не національними інтересами Америки.

- Чи є це для Путіна складним етапом, або ж ця угода не має жодного впливу?

Путін усвідомлює, що Трамп свідомий усіх маніпуляцій, які здійснює Кремль. Це є яскравим підтвердженням того, що, незважаючи на слова Трампа, його дії та пріоритети, він надсилає чіткий меседж до Москви: президент США розуміє, що Путін намагається його обдурити.

Як Трамп буде реагувати, якщо його цілі не будуть досягнуті? Для нього важливо, щоб Путін погодився на його пропозиції щодо припинення вогню, перемир'я та тривалих мирних переговорів. На сьогоднішній день позиції обох сторін залишаються вкрай протилежними, і за останні кілька місяців ситуація не змінилася. Це не може тривати вічно. Коли Трамп зрозуміє, що Путін не має наміру приймати його пропозиції і що переговори не призводять до конкретних результатів? В такому випадку йому доведеться переглянути своє ставлення до путінської політики та визнати, що справжнє врегулювання конфлікту не відбувається.

У цій ситуації поведінка Трампа стосовно дій Путіна, на мою думку, може тривати вічно. Важливо усвідомити, що Путін не відпустить Трампа, адже президент США постійно говорить, але в результаті чуємо: "Ну, ці три дні — це вже більше, ніж нічого". Російський лідер добре розуміє цю динаміку і використовує її, маніпулюючи Трампом. Він раз обіцяє одне, потім інше: то презентує йому свій портрет, то привозять ікони, то звільняють когось, то повертають активи американським компаніям і так далі. На жаль, Трамп потрапляє в цю гру, яку затіває Путін.

Щодо процесу мирного врегулювання, Трамп несподівано поділився своїми думками про ініціативу Путіна відносно нового "перемир'я". Він зазначив, що оголошене припинення вогню "не виглядає як щось суттєве", проте "це вже багато", якщо порівнювати з початковими умовами. Ситуація виглядає так, ніби Трамп змушений представляти навіть неіснуюче перемир'я як певні зусилля з боку Росії для поступок на користь США та його ініціатив. Водночас, спеціальний представник Трампа Келлог підтвердив, що "Київ наполягає на забезпеченні принаймні 30-денного припинення вогню з можливістю продовження, а також пропонує створити 30-кілометрову буферну зону з відведенням військових сил на 15 км з кожного боку". Крім того, він додав, що "президент США здатен гарантувати дотримання перемир'я в Україні, якщо Росія дасть на це згоду".

Від 2014 року я постійно чую висловлювання про необхідність "заморозити" лінію фронту. Однак важливо, щоб це розуміли не лише в Україні, але й у Вашингтоні та Європі: ситуація ніколи не заморозиться. Це було очевидно з самого початку, адже московський лідер та його оточення не можуть вчинити інакше – для них війна є суттю існування, а існування – це війна. Цей аспект варто усвідомлювати. Як зазначив колишній президент США Джо Байден у своєму недавньому інтерв’ю, лише наївна особа може вірити, що Путін зупиниться, якщо йому віддадуть частину території. Суть пропозицій Келлога полягає в тому, щоб просто припинити вогонь, але на цьому все і закінчується. Тому замороження конфлікту неможливе; якщо фюрер зупиниться, внутрішні проблеми в Росії його знищать. Для нього необхідна не лише образ зовнішнього ворога, а й сама війна, адже внутрішнє невдоволення потрібно кудись "перенаправити". І він обере Україну як об’єкт для цього.

Голова КНР Сі Цзіньпін планує візит до Росії з 7 по 10 травня. Вірогідно, його поїздка не обмежиться лише участю у військовому параді. Як повідомляється, Путін і Сі мають намір обговорити найважливіші питання під час зустрічі в Москві, особливо враховуючи, що останнім часом у відносинах між Москвою та Пекіном спостерігається певне охолодження. Основною причиною цього є підозри Китаю щодо можливих таємних переговорів Кремля з Трампом, які можуть проходити без відома Пекіна. Які, на вашу думку, мотиви візиту Сі, і яким буде результат його переговорів з Путіним?

Основна тема обговорення – це клятва вірності, яку озвучить Путін, і яка стане визначальним моментом у переговорах. Іншим важливим питанням є агресивні наміри російського лідера. Для Сі Цзіньпіня нині Європа виступає єдиним значущим ринком. Якщо ж Путін вирішить, а це, ймовірно, так і станеться, перевірити НАТО на готовність виконати 5 статтю Альянсу, це може призвести до серйозних труднощів для Сі. Ще одна важлива тема – відносини між Пакистаном і Індією. Варто зазначити, що існує безліч спільних проектів між Москвою і Пекіном, і наразі Москва активно обговорює ці ініціативи з Вашингтоном. Наприклад, мова йде про освоєння Арктики. Угода з Китаєм вже підписана, проте варто зауважити, що ця тема час від часу піднімається у виступах Трампа. Отже, освоєння Арктики є також критично важливим питанням, адже воно відкриває доступ до величезних запасів корисних копалин і є перспективою для забезпечення сировиною промисловості в майбутньому. Усі ці питання будуть предметом обговорення, але важливо врахувати, що реалізація плану може бути поставлена під загрозу вже на першому етапі, якщо Путін не знайде спільної мови.

На відміну від нас, лідер КНР знає деталі процесу російсько-американських перемовин. Я в цьому не сумніваюся. Китайці дуже глибоко проникли в середовища державної машини РФ. Однак з одного боку, Китай і Сі Цзіньпінь мають амбіції на лідерство в так званій осі зла, а з іншого - є розуміння, що економіка може розвиватися тільки тоді, коли вона відкрита. Коли є вільний рух капіталу, робочої сили. І це стримує дещо Сі Цзіньпіня в діалозі з Путіним.

Щодо параду, організованого Путіним, чи зможе Кремль створити враження, що у нього є союзники?

Прибуття цих африканських "комсомольців", представників жорстоких режимів, які в буквальному сенсі можуть бути охарактеризовані як людожери, є цілком зрозумілим. Це особи, яких тримають під контролем приватні військові структури та інші подібні організації. Вони пов’язані кров’ю, тому їхня присутність тут не викликає сумнівів. Сюди також належать всі п’ять країн Центральної Азії, адже вони входять до кола інтересів Путіна. Що ж стосується зрадників, таких як прем'єр-міністр Словаччини Роберт Фіцо, угорський лідер Віктор Орбан та президент Сербії Александр Вучич, то їхня діяльність є просто виконанням вказівок російського диктатора. Можливо, Орбан намагається продемонструвати Трампу, що розколює Європу, адже минулого тижня з'явилася інформація про те, як він звітує про свої дії, які шкодять європейським інтересам. Не виключаю, що з оточення Трампа надходять сигнали Орбану про співпрацю з Фіцо та політичними силами в сусідніх державах, зокрема, з угорською партією в Румунії, яка є вірним союзником Орбана. Тому не варто дивуватися результатами виборів у Румунії. На мій погляд, ці особи є другорядними фігурами, чиї ролі не мають істотного значення. Натомість, Сі Цзіньпін має зовсім інші цілі та інтереси.

Варто підкреслити, про що повідомляють світові ЗМІ: Путін відчуває реальний страх, що українці можуть вчинити щось під час його параду. Усі ці розмови про перемир'я та інші подібні теми безпосередньо пов'язані з його тривогою щодо цього. Мушу зазначити, що в Вербну неділю ця нещадна істота вбила цивільних українців. У святий день, коли люди йшли до церкви, вшановуючи свої традиції та цінності. І тепер ця особа планує влаштувати святкування у Москві, і це, на його думку, має залишитися безкарним? У мене немає жодних сумнівів щодо того, як українське керівництво та військові сприймають цю ситуацію.

Індія та Пакистан здійснили обмін ракетними ударами, при цьому Пакистан повідомив про перехоплення індійських літаків. Конфлікт безсумнівно досяг нової стадії. Багато експертів вважають, що у цій ситуації можна вбачати вплив Китаю, оскільки все почалося після того, як низка міжнародних компаній оголосила про намір перенести виробництво з Китаю до Індії через мита, введені Трампом. А буквально в цей же час на індо-пакистанському кордоні розгортаються такі події.

Ситуація виглядає доволі схожою, оскільки навіть Apple планував перенести 20-30% своїх виробничих потужностей з Китаю до Індії. Проблеми почали виникати вже півтора місяці тому, коли одне з підприємств в Індії згоріло. Варто зазначити, що без китайського впливу тут не обходиться. На мою думку, ситуація з терористичним актом у Кашмірі також має корені в цьому контексті. Адже за час перебування Нарендри Моді на посаді прем'єр-міністра вдалося досягти стабільності, і території під контролем Індії стали популярними серед туристів. Очевидно, що акт тероризму був спричинений силами, які прагнули зірвати процес стабілізації в регіоні. Я не бачу жодних причин, чому Пакистан на цьому етапі мав би провокувати напруженість з Індією, і навпаки. Обидві країни нині перебувають у стані рівновіддаленості та намагаються налагодити відносини зі США. Яка мета могла б бути у Ісламабада чи Нью-Делі в загостренні ситуації, якщо всі усвідомлюють, що це негативно вплине на стосунки з Вашингтоном? Тому китайський вплив тут явно прослідковується, як і російський. Для Путіна вигідно, щоб у світі спалахнув ще один конфлікт високої інтенсивності. Це не лише відволікає увагу міжнародної спільноти від його агресії в Україні, але й дає йому можливість запропонувати свої "миротворчі послуги". Таким чином, Москва може стати вигодонабувачем у випадку загострення конфлікту між Індією та Пакистаном.