На фоні загострення кризи між Польщею та Україною, поліпшення відносин між Україною та Словаччиною виглядає досить неочікуваним. Нещодавно уряд Роберта Фіцо вважався одним із найскладніших партнерів для Києва в рамках Європейського Союзу. Однак наразі стосунки між офіційним Києвом і Братиславою стали більш прагматичними, відкриваючи нові можливості для взаємовигідної співпраці.
Нещодавно у Словаччині з'явилася майже сенсаційна новина: мовляв, країна непомітно долучилася до "коаліції охочих", яка координує посилену підтримку України. Портал euBrief, посилаючись на посольство Франції у Братиславі, повідомив, що Словаччина взяла участь у зустрічі коаліції 13 липня в Парижі та підтримала підсумкову заяву її співголів.
Роберт Фіцо рішуче спростував це твердження. Він підкреслив, що Словаччина "ніколи не була, не є і не планує бути" частиною коаліції. Міністр закордонних справ Словаччини Юрай Бланар також зазначив, що посол країни у Франції взяв участь у зустрічі лише в ролі спостерігача.
Але за гучною суперечкою загубився важливіший факт: уряд Фіцо все-таки прийняв французьке запрошення й направив свого представника на засідання структури, яку сам прем'єр публічно демонізує. Статус спостерігача, звісно, не означає готовності Словаччини посилати війська в Україну чи брати на себе військові зобов'язання. Проте це ще одна ознака того, що реальна політика Братислави щодо Києва змінюється.
У розпал конфлікту між Польщею та Україною, з Братислави надійшла низка заяв, що були вкрай проукраїнськими. Словаччина та Україна домовилися провести вже четверте спільне засідання урядів у Львові. Місце зустрічі узгодили Роберт Фіцо та українська прем'єрка Юлія Свириденко, а наприкінці червня цю угоду підтвердили міністри закордонних справ Юрай Бланар і Андрій Сибіга. Після зміни в українському уряді нову дату зустрічі, ймовірно, доведеться узгоджувати з новим прем'єр-міністром Сергієм Корецьким, але підготовка міжурядових консультацій триває. Також обговорюється можливий візит Володимира Зеленського до Братислави. Важливо зазначити, що Польща й Україна не практикують спільні засідання урядів, тоді як Словаччина, навіть за Фіцо, виявляється більш готовою до співпраці з Україною, ніж Польща під керівництвом Туска і Навроцького.
Яскравим підтвердженням підтримки України став червневий візит Юрая Бланара до Вінниці. Міністр закордонних справ Словаччини розпочав свою поїздку зі вшанування пам'яті українських військових, які загинули в боротьбі за країну. Він висловив глибоку солідарність із українським народом та підкреслив, що основою миру повинно бути міжнародне право і повага до територіальної цілісності України в межах її визнаних кордонів. Юрай Бланар також зазначив, що Словаччина прагне мати мирне, стабільне і процвітаюче сусідство з Україною і підтримує її прагнення до вступу в Європейський Союз за умови виконання всіх необхідних вимог. Крім того, він привіз з собою гуманітарну допомогу.
Переговори у Вінниці вийшли за межі традиційних дипломатичних формальностей та гуманітарних питань. Учасники обговорили можливість створення переговорних кластерів у контексті євроінтеграції України, співпрацю оборонних підприємств, а також питання розмінування територій, будівництво укриттів для шкіл і постачання генераторів разом із медичним обладнанням. Крім того, предметом обговорення стали питання розширення прикордонних переходів, удосконалення залізничного сполучення та реалізації нових транспортних і енергетичних ініціатив між Україною та Словаччиною. Українська делегація також підкреслила, що Словаччина підтримала всі двадцять пакетів санкцій Європейського Союзу проти Російської Федерації.
Словацька опозиція підтримує Україну, тоді як Фіцо виявляє себе як адаптивний популіст.
Звідки ж походить ця зміна? Чи справді ми спостерігаємо якусь трансформацію? Стверджувати, що Фіцо кардинально змінив свої погляди щодо України, було б не зовсім коректно. Роберт Фіцо — це досвідчений політик і популіст, який вперше зайняв пост прем'єр-міністра ще в 2006 році, а в політичному житті перебуває з дев'яностих. Для нього стосунки з Україною та Росією є інструментом для утримання чи відновлення влади, а не чіткою ідеологічною позицією.
Ситуація зовсім інша, ніж у випадку зі словацькою опозицією, яка послідовно підтримує Україну з ідеологічних причин. Отже, якщо прозахідні сили здобудуть перемогу восени 2027 року, й утворять коаліцію з партіями "Прогресивна Словаччина" (PS), "Демократи" (Demokrati), "Свобода та солідарність" (SaS) і "Християнсько-демократичний рух" (KDH), це безумовно стане позитивним сигналом для Києва. Наразі ж Фіцо залишається на посаді прем'єра ще понад рік і продовжує дотримуватися своєї звичної стратегії в питанні України: часом робить різкі заяви проти України, які вигідні Путіну, а вже наступного дня в закритих кабінетах ухвалює конкретні рішення, що підтримують українські інтереси.
Українська проблема перестала бути злободенною.
До парламентських виборів у Словаччині залишилось трохи більше року. Перш ніж відбудуться ці вибори, заплановані місцеві вибори восени. Хоча кампанія вже стартувала, на відміну від польських місцевих виборів у квітні 2024 року, в словацькій кампанії практично не порушують тему України.
Ситуація дещо нагадує процес нормалізації відносин між Словаччиною та Угорщиною, які залишалися напруженими до 2015-2016 років. Після цього давня ворожнеча поступово зникла, і навіть словацькі націоналісти відмовилися від використання угорського питання у своїй риториці. Наразі подібний процес спостерігається і в контексті України.
Три роки правління Роберта Фіцо продемонстрували, що навіть серед виборців, які підтримують проросійські настрої, існує готовність до реалізації інфраструктурних проектів, таких як модернізація контрольно-пропускних пунктів, покращення залізничного сполучення з Україною та будівництво автобану Кошице — Ужгород. Проросійські настрої в частини словацького населення, ймовірно, зумовлені пацифістськими поглядами та помилковою думкою, що Володимир Зеленський "продовжує війну без причин", замість того щоб "вирішити питання з Путіним". Таким чином, проросійськи налаштовані словаки, напевно, підтримують ініціативи цивільної співпраці з Україною, але виступають проти військової допомоги та вступу України до НАТО. Тому Фіцо і міністр закордонних справ Юрай Бланар постійно підкреслюють своє бажання розвивати економічне, транспортне й політичне співробітництво, а також підтримують швидке вступ України до ЄС, однак не мають наміру надавати безкоштовну зброю чи відправляти війська.
Ще один важливий аспект – це Угорщина. Роберт Фіцо, будучи політичним партнером Віктора Орбана, дозволяв собі різкі антиукраїнські та проросійські висловлювання в ті часи, коли Орбан займав найжорсткішу позицію щодо України серед лідерів ЄС. Проте Фіцо завжди намагався проявляти поміркованість у своїх висловлюваннях у порівнянні з угорським колегою. Тепер, коли Орбан відійшов, він прагне уникнути ролі "нового Орбана", що, безумовно, сприяє покращенню відносин із Києвом.
Словаччина активно модернізує свою оборонну галузь.
У 2023 році Роберт Фіцо різко висловлювався проти проукраїнського уряду Едуарда Геґера та президентки Зузани Чапутової через безкоштовну передачу зброї Україні. Він запевняв, що після зміни влади Словаччина більше не надасть Україні жодних боєприпасів.
Словацька опозиція наголошує на очевидному парадоксі. Фіцо зупинив безкоштовну передачу зброї з державних запасів, проте дозволив комерційні постачання, зокрема в Україну. У 2024 році експорт словацької зброї та боєприпасів досягнув приблизно 1,1 мільярда євро, що майже вдвічі більше, ніж у попередньому році. У 2025 році цей показник знову виріс більш ніж удвічі, до рекордних 2,39 мільярда євро, що становить 2,2% всього експорту Словаччини. Значна частина цього зростання була зумовлена попитом, викликаним війною в Україні, особливо на 155-міліметрові боєприпаси. Крім того, держава володіє половиною акцій одного з провідних виробників – компанії ZVS Holding.
Для словацької економіки це має особливе значення. Країна загалом переживає стагнацію, тоді як оборонні підприємства отримують нові замовлення, відкривають виробничі лінії та створюють робочі місця. Тому зміна політичного клімату навколо України не є випадковою: уряд Фіцо дедалі більше зацікавлений у тому, щоб наша країна та її союзники залишалися клієнтами словацьких заводів.
Враховуючи обмежені розміри Словаччини, вона не зможе повністю замінити Польщу для України. Однак у контексті польсько-українських суперечностей Словаччина може виступити привабливою та надійною альтернативою. Перспективи співпраці між Україною та Словаччиною в сферах оборонної промисловості, транспорту, енергетики та прикордонної інфраструктури є надзвичайно великими, але наразі реалізовані лише частково.
#НАТО #Росія #Боєприпаси #Україна #Київ #Володимир Зеленський #Популізм #Енергетична галузь #Ужгород #Міжнародні санкції щодо Росії (2014—дотепер) #Експорт #Євро #Польща #Інфраструктура #Володимир Путін #Коаліція #Прем'єр-міністр #Угорщина #Львів #Політика #Українська мова #Словаччина #Словацька мова #Опозиція (політика) #Ідеологія #Клімат #Вінниця #Франція #Міжнародне право #Братислава #Віктор Орбан #Кошице #Антиукраїнські настрої #Пацифізм #Польсько-українська війна #Християнсько-демократичний рух #«Свобода» (політична партія) #Європейський Союз #Роберт Фіко #Галісійська русофільність
