Середина ноября для Сухуми, столицы непризнанной сепаратистской республики Абхазия, где Москва долгое время имеет мощные рычаги влияния, стала слишком жаркой из-за массовых протестов. Ситуация остается напряженной и поныне, потому что абхазская оппозиция отказалась от предложения фактического главы региона Аслана Бжании о проведении "досрочных выборов", как способа разрешить конфликт и выдвинула ему ультиматум, главное требование которого - отставка.
Далее текст на языке оригинала
Водночас лідер самопроголошеної республіки Абхазія, фактично підконтрольний Кремлю Аслан Бжанія, у своїх коментарях характеризує протестні акції як "спробу державного перевороту", нібито піклується про "імідж" країни та зв'язки зі своїм "стратегічним партнером", яким є тільки Москва. Проте саме ці "стратегічні" зв'язки стали каталізатором протестів і суспільного невдоволення. Варто зазначити, що ситуація, яка зараз розгортається в Сухумі, викликана спробами ратифікувати угоду з Росією, що передбачає посилення присутності російського бізнесу в Абхазії.
Основні аспекти угоди, проти якої виступають абхазці, включають надання земель російським підприємствам, тривалі податкові канікули для інвесторів з Росії, можливість залучення іноземних працівників та безмитний імпорт будівельних матеріалів для реалізації проектів, а також відкриття філії російського банку в Абхазії для фінансування цих ініціатив. З фактичного погляду, ця угода дозволяє росіянам отримати контроль над економікою Абхазії. Це вже не перший випадок конфлікту, спровокованого російською стороною, який має на меті подальше підпорядкування самопроголошеної республіки Абхазія, поступово перетворюючи її на російську колонію.
За непокору місцевих жителів Москва застосовує різні санкції, такі як блокування транспортних шляхів або введення заборони на імпорт абхазьких цитрусових, що сталося, наприклад, у 2004 році. Для багатьох абхазьких сімей цитрусові є основним джерелом доходу та засобом для виживання. Крім того, у самопроголошеній республіці відбувається "чистка" грузинського населення, яке поступово замінюється росіянами. Таким чином, історія Абхазії чітко свідчить про те, що будь-яке партнерство з Росією завжди має свою ціну та певні цілі.
Нагадаємо, що Абхазія проголосила свою "незалежність" після збройного конфлікту з Грузією в 1993 році. Це самопроголошене утворення не отримало визнання від Грузії та більшості країн світу, за винятком Росії, а згодом ще й Сирії, Нікарагуа, Венесуели та Науру — свого роду компанії, що надає підтримку. Насправді ж, ця "незалежність" є лише формальністю, вигідною Москві. Проте події, які відбуваються в Сухумі останніми днями, свідчать про те, що навіть маріонетки можуть протестувати і не бажають сліпо підкорюватися волі Путіна. Це також вказує на те, що в Абхазії все ще існують основи громадянського суспільства, а протестні настрої підтверджують це і слугують своєрідним лакмусовим папірцем для російських імперських амбіцій.
Окремі експерти припускають, що Кремль міг навіть спланувати сьогоднішні протести в Абхазії, щоб мати більший вплив на політику грузинської влади. Адже свого часу Росія визнала незалежність Абхазії для того, щоб таким чином покарати Грузію. Коментуючи ситуацію грузинська президентка Саломе Зурабішвілі наголосила, що в самопроголошеній республіці Абхазія відбувається спроба впровадити російське законодавство, а громадянське суспільство цьому протистоїть. Росія вже давно остаточно зробила ставку на поглинання самопроголошеної республіки Абхазія і нова угода - лише черговий крок до наближення окупованих регіонів Грузії до російських реалій. А після вторгнення Росії в Україну, темпи посилення контролю над регіоном навіть зросли. Але якщо навіть через 32 роки імперського "патронату", а фактичної російської окупації, громадянське суспільство здатне на рішучі дії, то, сподіваємося, що воно і здатне реально оцінити ситуацію та зрозуміти, що умовний "гарант" їхньої умовної незалежності одночасно є головним руйнівником самої ідеї абхазького суверенітету.
Очевидно, що Росія продовжує вести свої гібридні війни, вдаючись до всіх заборонених форм агресії. Проте не завжди ці дії виявляються успішними, оскільки Кремлю так і не вдалося досягти своїх цілей і підкорити Україну, яка вже третій рік відстоює не лише свої кордони, а й європейську єдність. Путін не зміг підірвати солідарність Європи, а навпаки, посилив її. Російська агресія 2008 року стала першим кроком Кремля в спробі змінити суверенні кордони в Європі та відкритим викликом всьому демократичному співтовариству. Вторгнення в Абхазію та Південну Осетію виявилися лише початком руйнівної стратегії Кремля. Подібний агресивний сценарій було реалізовано в Криму та на сході України. Якщо в 2008 році відсутність рішучої реакції міжнародної спільноти сприймалася Росією як дозвіл на агресію, то тепер ситуація кардинально змінилася. Світ усвідомив російську загрозу в більш широкому контексті: якщо сьогодні під нападом опиняються Грузія чи Україна, то в майбутньому жодна країна не може почуватися в безпеці, адже може стати мішенню для кремлівських амбіцій. Росія, під керівництвом свого лідера, не може позбутися шкідливих наслідків більш ніж півстолітнього радянського експерименту і навіть прагне відродити його не лише на власній території, але й на глобальному рівні. Проте, як відомо, всі імперії рано чи пізно розпадаються, і російська недоімперія не є винятком із цього правила. Достатньо лише трохи почекати та пришвидшити цей процес перемогою України у боротьбі з російським агресором.
#Європа #Агресія #Росія #Економіка #Імпорт #Україна #Бізнес #Москва #Московський Кремль #Радянський Союз #Володимир Путін #Російська мова #Законодавство #Суспільство #Грузія (країна) #Саломе Зурабішвілі #Агресивна війна #Держава (політичний устрій) #Крим #Громадянське суспільство #Південна Осетія #Суверенітет #Історія #Будівельний матеріал #Анексія Криму Російською Федерацією #Венесуела #Сирія #Сухумі #Державний переворот #Колонія #Абхазія (регіон) #Абхазька мова #Цитрусові #Ультиматум #Науру #Нікарагуа
