Перетворення "центру зла"

Як Москва надає військову підтримку Пхеньяну, обходячи Пекін.

Протягом багатьох років КНДР сприймалася світовою спільнотою як бідна країна-відлюдник та найслабша ланка в новій осі зла. Однак завдяки підтримці з боку Росії вона здобуває статус важливого елемента цього небезпечного альянсу. Проте не всім учасникам цього угруповання це насправді приносить вигоду.

Пхеньян активно надає Москві підтримку у військових діях проти України, постачаючи зброю та військових. В обмін на це Росія фактично сприяє перетворенню Північної Кореї на потужну та озброєну диктатуру, що буде загрожувати всьому регіону. Це перетворення не слід залишати без уваги, зокрема для Китаю.

ЕВОЛЮЦІЯ У СТАНІ КРАЇН-ІЗГОЇВ

Термін "вісь зла" (англ. Axis of Evil) вперше з'явився в промові колишнього президента США Джорджа Буша-молодшого під час його щорічного звернення до Конгресу в січні 2002 року. Цей вираз використовувався для характеристики урядів країн, яких американська розвідка підозрювала у підтримці тероризму та у володінні або спробах розробки зброї масового знищення, попри міжнародні угоди, що забороняють такі дії. У різні періоди до "осі зла" відносили Ірак, Лівію та Сирію, які втратили цей негативний "статус" внаслідок зміни політичних режимів.

Проте дві держави в переліку ворогів цивілізованого світу залишаються незмінними — це Іран і Північна Корея. Іран відомий своєю підтримкою численних екстремістських угруповань, які визнані терористичними в багатьох країнах. Північна Корея, в свою чергу, проігнорувала міжнародні норми та численні резолюції ООН, успішно розробивши ядерну зброю і міжконтинентальну балістичну ракету, здатну досягти Північної Америки. Важливо відзначити, що режими в обох цих країнах мають фанатичну мету — знищення Сполучених Штатів та їхніх регіональних партнерів, таких як Ізраїль і Південна Корея відповідно.

Просто стерти з лиця землі, і все, а що будуть робити потім - розбудовувати свої території, розвивати власні економіки, аби життя людей стало кращим, чи знайдуть іншого противника і продовжуватимуть воювати, - не пояснюється. Зараз акцент робиться на перемозі над заклятими ворогами, а оскільки здолати Штати в будь-якій осяжній перспективі навряд чи комусь вдасться, то й мета існування жорстоких диктаторських правителів у Тегерані і Пхеньяні ще багато років залишатиметься актуальною.

Наразі до "клубу диктатур", що загрожують світові руйнацією, входить і Росія. Ще у березні 2014-го РФ окупувала український Крим та розпочала бойові дії з метою захоплення Донбасу. А 24 лютого 2022 року розв'язала криваву, жорстоку і позбавлену будь-якого здорового глузду повномасштабну агресивну війну за відновлення імперії. Тож порядок у стані країн-ізгоїв склався такий - Росія, Іран, Північна Корея.

Іноді Китай також потрапляє до списку сучасних осей зла, проте це питання викликає чимало суперечок. Варто зазначити, що китайська сторона не ставить собі за мету знищення інших суверенних держав і не висуває ядерних загроз. Навпаки, вони намагаються стримати агресивні настрої російських керівників у Кремлі, щоб ті не зневажали ядерними погрозами та не спровокували катастрофічну ядерну війну, яка могла б мати руйнівні наслідки для всього світу.

При цьому на Північну Корею завжди дивилися дещо скептично, оскільки попри бадьорі заяви Пхеньяна про прогрес у розробці ядерної зброї, загалом ця країна застрягла десь у другій половині минулого століття із тогочасним застарілим озброєнням, а її режим, здавалося, спроможний лише на різкі й образливі заяви на межі пристойності на адресу Сеула і Вашингтона.

НЕОЧЕВИДНИЙ ВІЙСЬКОВИЙ ПОТЕНЦІАЛ ПХЕНЬЯНА

Однак, Північна Корея не випадково залишається закритою мілітаристською країною вже протягом багатьох років. З населенням, що налічує приблизно 26,5 мільйона осіб, КНДР має одну з найбільших армій у світі, що складається з більше ніж 1,1 мільйона військових (термін служби триває від 10 до 12 років). В арсеналі країни є близько 3500 танків і 2500 одиниць іншої бронетехніки.

У 1949 році, коли відбулося утворення держави, Північ була економічно більш розвинутою, ніж Південь. На півночі корейського півострова знаходилися основні промислові підприємства, електростанції та інші важливі виробництва, тоді як Південь залишався позаду в промисловому прогресі і в основному базувався на сільському господарстві.

Після створення Корейської народно-демократичної республіки (КНДР) під керівництвом Кім Ір Сена, державна влада зосередила свої зусилля на розвитку важкої промисловості, яка фактично була орієнтована на виробництво зброї. Це призвело до того, що КНДР стала значним виробником озброєнь, випускаючи вражаючі обсяги танків, самохідних артилерійських установок, зенітно-ракетних систем та іншої бронетехніки, а також боєприпасів до них. Окрім цього, в країні активно розвивалися програми, пов'язані з ракетами та ядерною технологією.

Північна Корея, незважаючи на накладені санкції, активно виготовляє військову продукцію у великих обсягах і реалізує її за межами країни різним воєнізованим формуванням, здійснюючи свого роду нелегальний збройовий бізнес. До нещодавнього часу найбільшим попитом користувались ракети середньої та малої дальності. Хоча ці засоби озброєння створені на основі застарілих технологій, їхні характеристики виявилися достатніми для залучення потенційних покупців.

Зразком для північнокорейських систем озброєння слугували тодішні радянські, люб'язно надані московськими комуністами своїм ідейним союзникам у Пхеньяні. Таким чином, на початок 2020-х у КНДР сформувались достатньо великі запаси озброєння, аналогічного тому, що використовується в російській армії. Більшість цієї зброї застаріла, але Пхеньян постійно намагався збільшити кількість і потужність свого арсеналу й досягнув у цьому значних успіхів.

Для Північної Кореї ключовим напрямом є удосконалення артилерійських систем, зокрема через розробку нових реактивних систем залпового вогню (РСЗВ). Хоча така зброя не відзначається високою точністю, вона здатна завдати значних руйнувань, що є важливим для режиму КНДР. У разі конфлікту, влада країни має намір першою націлити удари на столицю Південної Кореї — Сеул, який знаходиться приблизно за 40 кілометрів від демаркаційної лінії і де проживає близько половини з 52 мільйонів населення Південної Кореї.

Завдяки постійній увазі до розвитку артилерійських засобів, сьогодні вона вважається наймогутнішою складовою північнокорейських збройних сил і серед найсильніших у світі. За даними цьогорічного видання The Military Balance, яке публікує британський Міжнародний інститут стратегічних досліджень, загальна кількість артилерійських систем, як ствольних, так і реактивних, у армії КНДР може перевищувати 21 тисячу одиниць.

Серед них близько 5,5 тисячі одиниць припадає на реактивні системи залпового вогню, тоді як решта три чверті складають артилерійські гармати, гаубиці та міномети. Кількість мінометів може досягати приблизно 7,5 тисячі одиниць з калібрами від 82 до 160 міліметрів, а загальна кількість артилерійських систем може сягати 8,6 тисячі гармат з калібрами 122, 130, 152, 155 та 170 міліметрів.

Одна з останніх розробок північнокорейців, випробувана наприкінці минулого року, - надвелика РСЗВ калібру 600-мм KN-25 із новими високоточними боєприпасами та дальністю ураження до 400 км, які американці й корейці класифікують як ракети малої дальності. Наразі невідомо, яку кількість KN-25 та ракет до них має Північна Корея, але є інформація, що Москва вже проявляла інтерес до придбання такої потужної зброї і готова щедро платити за неї.

Не дивно, що такі запаси і потужності північнокорейського ВПК привернули увагу посланців Кремля, а Путін і Кім, двоє диктаторів на чолі Росії і КНДР, змогли швидко порозумітися й домовитись про ціну північнокорейської допомоги для війни Росії проти України.

СТРАТЕГІЧНІ СПІВПАРТНЕРИ

За звичайних часів режим Кімів міг би правити Північчю в такій парадигмі ще багато років, розробляючи й нарощуючи запаси зброї, відбиваючись від звинувачень опонентів та критикуючи США і Південну Корею. Проте все змінила повномасштабна російська війна проти України.

У Кремлі переоцінили власні сили й так само глибоко помилилися в оцінках України й українців, через що запланований триденний бліцкриг перетворився на понад три роки безславної і ганебної для росіян війни, до якої недоімперія Путіна виявилась неготовою. Тож із Москви поїхали емісари із завданням знайти зброю для продовження війни.

Першим рятувальником країни-агресорки став Іран, проте його можливості виявились обмеженими через посилення загрози збройного зіткнення з Ізраїлем, особливо після жорстокого нападу терористичної організації ХАМАС на єврейську державу 7 жовтня 2023 року. Тож Москва звернулась по допомогу до наступної країни осі зла - Північної Кореї, і виявилося, що саме ця, одна з найбідніших країн світу (213 місце з 230 за ВВП на душу населення), має необхідну Росії зброї, і в потрібних кількостях.

Також режим Північної Кореї, що самопроголосив себе "республікою", насправді являє собою тиранію (від грецького - "свавілля") з абсолютною владою диктатора. Він виявив готовність підтримати Москву не лише постачанням зброї, а й живою силою, відправивши на чужу агресивну війну в Європі понад 15 тисяч військовослужбовців. Наразі Пхеньян продовжує підтримувати свого союзника, обіцяючи не лише зброю, але й трудові ресурси для відновлення "звільнених територій" у Курській області, а також до 25 тисяч працівників для російських заводів, що займаються виробництвом дронів.

За таку щедру підтримку потрібно розплачуватись не менш щедро, проте домовленості між Путіним і Кімом обидві сторони зберігають у великій таємниці, то ж що саме Росія передає КНДР в обмін на допомогу у війні, можна здогадатись за певними ознаками. Зокрема, це бойовий досвід північнокорейських військових у веденні сучасної війни та удосконалення наявних у КНДР видів озброєння у боях в Україні.

Як відмічали українські розвідники та військові, уже на початку цього року північнокорейські ракети й артилерія, на жаль для нас, стали значно точнішими. Вочевидь, із ними попрацювали інженери, і не корейські, а російські, бо за такий короткий час, менше ніж рік, корейці навряд чи змогли б настільки поліпшити бойові можливості складних ракетно-артилерійських систем, адже для цього необхідно проаналізувати дані стрільб у різних умовах, виявити слабкі сторони, розробити та внести зміни, знову протестувати в бойових умовах та оцінити вдосконалення.

Однак це лише найочевидніша і найпростішa "винагорода" для росіян. Набагато цікавіше те, що залишається поза рамками офіційних зустрічей і переговорів. Насправді існує не так багато варіантів щодо потреб Пхеньяна, адже основні з них - це продукти харчування для населення, яке постійно страждає від голоду, нафта та паливні ресурси, а також, безсумнівно, найважливіше для режиму - сучасні озброєння та технології їх виробництва.

Керівники Північної Кореї вже давно прагнуть здобути озброєння, яке б відповідало потужності армій Південної Кореї та Сполучених Штатів, а можливо, й перевершувало їх. Це стосується потужних військово-морських сил, які включають надводні та підводні ракетоносці, бойову авіацію, балістичні та гіперзвукові ракети, а також розвідувальні супутники на навколоземній орбіті.

Однак, щоб досягти такого рівня за умов обмежених фінансових можливостей і, що найважливіше, нестачі кваліфікованих спеціалістів, може знадобитися декілька десятків років. Зовсім інша ситуація виникає, якщо підтримку в розробках надасть країна, яка вже має необхідні технології та знання.

Офіційно представники Москви та Пхеньяна, звичайно, заперечують наявність тісної військової співпраці, оскільки такі дії з Північною Кореєю суперечать діючим резолюціям Ради Безпеки ООН, які Москва колись також підтримувала.

Визнання порушень належних обмежень може призвести до негативної реакції з боку партнерів Росії, зокрема Китаю. Тому будь-які дії, спрямовані на Північну Корею, попри їх очевидність, у Москві намагаються замовчувати і заперечувати.

Проте швидкий прогрес Північної Кореї на будь-якому із зазначених вище напрямів виробництва зброї дає змогу стверджувати про технічну й іншу підтримку росіянами їхніх стратегічних партнерів із КНДР. До того ж розвідки Сполучених Штатів, Південної Кореї, Японії та низки інших країн активно працюють над встановленням обставин російсько-північнокорейських військових зв'язків.

НОВІ ВИКЛИКИ ДЛЯ РЕГІОНУ

Москва і Пхеньян 19 червня помпезно, з дипломатичними прийняттями та довгими вітальними промовами, відзначили першу річницю підписання договору про всеосяжне стратегічне партнерство, у статті 4 якого сторони зобов'язались невідкладно надавати військову та іншу допомогу одна одній у випадку, якщо одна з них зазнає збройного нападу з боку будь-якої країни чи коаліції держав.

За кілька днів до цього начальник ГУР МО України Кирило Буданов розповів, що Росія домовилася про створення у Північній Кореї потужностей для виробництва російської версії іранських безпілотників Shahed-136 "Гарпія" і "Герань", що довели високу ефективність у війні проти України. За словами головного розвідника, наразі Москва і Пхеньян лише домовилися про початок організації виробництва таких дронів, терміни подальших етапів не відомі, та можна не сумніватися, що будівництво вестиметься максимально швидко, аби розпочати випуск у найкоротші терміни.

У контексті вдосконалення північнокорейських балістичних ракет KN-23 та вже згаданих 600-мм РСЗВ KN-25, які активно використовуються під час російської агресії в Україні, придбання іранських "шахедів" з дальністю польоту до 2 500 км суттєво підвищить можливості армії КНДР завдавати удари на великі відстані. Це дозволить вражати цілі практично на всій території Південної Кореї (відстань від кордону між країнами до південного узбережжя становить трохи більше 500 км) і навіть створить загрозу для Японії, до якої всього близько тисячі кілометрів.

Заради справедливості потрібно зауважити, що північні корейці й самі вже деякий час розробляють ударні дрони-камікадзе і відкрито повідомляють про перші успішні випробування. Проте якість цих розробок, принаймні поки що, викликає сумніви - у Кіма полюбляють підтасовувати і видавати бажане за дійсне, тож російська допомога і тут буде надзвичайно важливою для Пхеньяна.

Не можна не згадати про два нові есмінці Північної Кореї, які були спущені на воду в квітні та червні. Як заявив Кім, ці кораблі будуть оснащені балістичними та крилатими ракетами, здатними нести ядерні боєголовки. Раніше Північна Корея зазнавала невдач у спробах інтегрувати подібні ракетні системи на своїх кораблях або підводних човнах, але тепер, здається, їм вдалось досягти успіху. Цей розвиток подій, якось парадоксально, співпав зі зростанням "братських" відносин між Москвою і Пхеньяном, що, ймовірно, свідчить про можливу роль Росії у цьому процесі.

Є підстави вважати, що наступним великим досягненням північнокорейських авіаційних спеціалістів стане створення сучасного винищувача. Водночас, ракетники можуть досягти нових висот, а космічна програма Пхеньяна, можливо, зможе подолати існуючі проблеми та виведе на орбіту справжній розвідувальний супутник у стилі чучхе, а не лише примітивний макет, що змусив демонструвати знімки Білого дому з інтернету, видаючи їх за фотографії з космічного апарата.

На фоні зростання військової підтримки з боку Москви, Північна Корея в останні 12 місяців активно розвиває свої потужності для виробництва артилерійських снарядів і ракет, які є критично важливими для потреб Росії у війні. Невідомо, чи знадобляться північнокорейським збройним силам додаткові боєприпаси, виготовлені на нових потужностях, проте їх можна буде без проблем реалізувати Росії, де попит залишиться високим навіть після завершення конфлікту в Україні, а також іншим потенційним покупцям.

Швидкий прогрес Північної Кореї у створенні сучасних озброєнь призведе до нового рівня загроз для Південної Кореї, США, Японії та їхніх партнерів в Індо-Тихоокеанському регіоні, і, безумовно, не залишиться без уваги союзників. Це, в свою чергу, вимагатиме від них посилення стратегій стримування та збільшення військового присутності на Корейському півострові. Такі дії можуть суттєво вплинути на інтереси Китаю, який навряд чи задоволений можливим нарощуванням американських військових баз поблизу своїх кордонів.

Проте велике питання, чи буде Пекін намагатися вплинути на Пхеньян, аби змусити його припинити мілітарні авантюри й не провокувати збільшення присутності американських військ у регіоні. Режим Північної Кореї і за попередніх Кімів, і за нинішнього правителя поводиться незалежно і не дуже зважає на прохання з Пекіна, якщо вони суперечать його бажанням.

Крім того, серед автократів не прийнято погрожувати ні публічно, ні непублічно. Невдоволення однієї столиці діями партнера проявляється по-іншому - зниженням активності комунікацій, зволіканням із обіцяною економічною допомогою чи інвестиціями, припиненням експорту/імпорту тощо під якимись нейтральними приводами, але щоб адресату послання дійшло, що ним незадоволені.

Нещодавно з'явилася цікава історія про ще одного "вічного лідера" — Олександра Лукашенка. Перед "президентськими виборами" в Білорусі, які відбулися в січні, він анонсував свій візит до Китаю, однак так і не отримав запрошення. Зрештою, Лукашенко вирушив до Пекіна в приватній поїздці лише через півроку, на початку червня, щоб зустрітися з Сі Цзіньпіном і підтвердити свою беззастережну лояльність. Приводом для невдоволення з боку китайських партнерів стали його невиконані зобов'язання: Лукашенко не тільки не припинив тиснути на європейських сусідів через незаконних мігрантів на кордоні, але й продовжував погрожувати ядерною зброєю Заходу, що негативно впливало на китайську торгівлю з Європейським Союзом.

Білоруський диктатор із запалом перехопив жорстку риторику господаря Кремля і в підсумку вимушений був довго розповідати в Пекіні про своє захоплення Китаєм та мудрим керівництвом Сі, дякувати останньому, а за кілька днів ще й запропонував встановити голові КНР у Мінську пам'ятник. Проте Кім не Лукашенко, він веде власну гру і не дуже боїться втратити китайську допомогу, у нього зараз є кращий і щедріший союзник - Росія.

Сьогодні, на тлі проблем Ірану та руху в економічну прірву Росії, на півночі Корейського півострова створюється територія для виробництва найзатребуваніших у сучасній війні ракет, снарядів та ударних дронів, здатна забезпечити потреби будь-якої країни у разі війни. Причому виробництво, яке з огляду на особливості зовнішньої політики КНДР наразі не викликає значного занепокоєння у світу, подібного до ядерної програми Ірану, направленої на знищення Ізраїлю.

Завдяки великомасштабній військовій співпраці з Росією, Північна Корея набуває статусу важливого гравця в осі зла, стаючи центральною фігурою та опорою в цій системі, що дозволяє їй тривалий час залишатися в категорії країн-ізгоїв. Це абсолютно не турбує Кіма та його найближче оточення.