У Путіна виникли суттєві труднощі: чи готові західні країни знищити російську економіку, примусивши Кремль припинити військові дії?

Згідно з інформацією The Washington Post, у 2025 році відбудеться зустріч між Трампом і Путіним, які є самопроголошеними геополітичними лідерами, що позиціонують себе як альфа-самці.

Фактично, це було очевидно. Ми добре пам'ятаємо, як Трамп проявляв схильність до співпраці з авторитарними лідерами під час свого першого президентського терміну. Улітку 2018 року він зустрівся з Путіним у Гельсінкі. Хоча цей саміт не дав жодних значних результатів, він став приводом для великого скандалу, коли на спільній пресконференції Трамп віддав перевагу словам російського президента над даними американської розвідки, які свідчили про втручання Москви у вибори 2016 року в США.

З публічних коментарів Трампа та його команди зрозуміло, що їхня ціль - якнайшвидше закінчити війну Росії проти України шляхом заморозки й встановлення режиму припинення вогню. Мета Путіна - виторгувати за це послаблення санкцій проти Росії. Про це вже публічно каже його європейський друг, угорський прем'єр Віктор Орбан, закликаючи ЄС не поспішати продовжувати санкції проти Росії до інавгурації Трампа 20 січня 2025 року.

Під час прямої лінії 19 грудня, Путін назвав російську економіку "надійною й стабільною" з інфляцією 9,2-9,3%. Проте все ж визнав розігрів економіки. Це офіційні дані. Проте не є секретом, що справжній рівень інфляції в Росії у три-чотири рази вищий. Щоб хоч якось її стримати, в кінці жовтня Центробанк РФ був вимушений підвищити ключову ставку до 21%, залишивши її на цьому рівні кілька днів тому після критики низки російських олігархів і самого Путіна. Хоча всі очікували підвищення до 23-25%. Проте навіть ці кроки, за словами експертів, не допоможуть втримати інфляцію.

Отже, чи справді Росія на краю економічного краху? Як довго Володимир Путін зможе підтримувати свою військову машину? Які саме санкції з боку Заходу можуть призвести до занепаду російської економіки? Дізнайтеся в статті на ТСН.ua.

"Все вимірюється економікою", - заявив Путін на початку прямої лінії 19 грудня, разом із фразою про "двіжуху", якою він, вочевидь, описав війну, геноцид і масові вбивства українців. Те, що кремлівський божевільний почав свій багатогодинний монолог саме з економіки, не випадково, адже зростання цін на базовий продуктовий кошик вже не приховати. В листопаді всі світові ЗМІ облетіли новини про гострий дефіцит вершкового масла в Росії, яке здорожчало на понад 30%.

У деяких російських супермаркетах вершкове масло стало предметом підвищеної уваги: його почали зберігати за замком. Це призвело до випадків крадіжок. Таке сталося після того, як Центробанк Росії знову підвищив облікову ставку до 21%, намагаючись контролювати інфляційні процеси. На сьогоднішній день дефіциту вершкового масла вже немає — Росія почала імпортувати його з Туреччини, Індії та Ірану, а ціни виявилися приблизно такими ж, як в Україні. Аналогічна ситуація спостерігалася і рік тому з яйцями, коли їхня вартість зросла майже на 50%. Тоді Росія почала імпортувати яйця з Казахстану, про що публічно заявив президент Путін, стверджуючи, що внутрішнє виробництво не скорочувалося, а попит зріс через підвищення доходів населення. Таким чином, на його думку, проблема полягала не у війні, а в тому, що росіяни почали споживати більше їжі.

Лише за останній рік ціни на хліб в Росії зросли на 12%, молоко - 15%, вершкове масло - 30%, картоплю - 74%, цибулю - 35%, яблука - 14%. Але, чи так це багато в порівнянні з українськими та європейськими цінами? ТСН.ua порівняв ціни на базовий продуктовий кошик в Росії, Україні та Польщі. Ціни на молоко та картоплю в Росії та Польщі приблизно однакові. А от в Україні - вищі. Вартість хліба та м'яса в Росії, Україні та Польщі приблизно однакова. То, чи можна, з огляду на ціни в російських супермаркетах, сказати, що все не так погано? Адже, наприклад, ціна бензину й дизпалива там вдвічі нижча, ніж в Україні.

Росія дійсно має проблеми з перегрітою через війну економікою. Наскільки вони серйозні оцінити досить складно, адже Кремль не оприлюднює справжніх цифр. Проте з окремих заяв навіть самого Путіна приблизну картину скласти можна. Й вона доволі невтішна. Так, кремлівський "фюрер" рапортує про рекордно низький рівень безробіття в Росії - лише 2,3%. Проте, разом із цим, він не приховує, що російська економіка потребує понад мільйон нових працівників. Дефіцит робочої сили має кілька головних причин.

Протягом цих майже трьох років повномасштабної війни з Росії емігрували більше 1,3 мільйона осіб, проте реальна кількість може бути значно більшою, адже тільки в Об'єднаних Арабських Еміратах наразі проживає приблизно 700 тисяч росіян.

По-друге, багато людей зайняті в ОПК, де отримують вищі за ринкові зарплати, тому іншим галузям дуже важко конкурувати за робочу силу, працюючи собі в збиток.

На фоні високих відсоткових ставок Центрального банку, які ускладнюють отримання нових кредитів для підприємств, російські медіа все частіше акцентують увагу на зростаючій кредиторській заборгованості компаній. Наприклад, приблизно 25% торговельних центрів перебувають на межі банкрутства і можуть закритися до 2025 року. Багато підприємств після початку повномасштабного вторгнення в Україну взяли кредити, що залежали від ключової ставки Центробанку, яка зараз охоплює близько 53% всіх корпоративних запозичень. У результаті, багато з них стикаються з труднощами у виконанні своїх фінансових зобов'язань. Лише у 2024 році кількість банкрутств у Росії зросла на 20%.

Державні підприємства також стикаються з подібними викликами. Наприклад, Російська залізниця планує підвищити тарифи, особливо на вантажні перевезення. Через санкційні обмеження та закриття європейського ринку "Газпром" відчуває значні втрати. У наступному році очікується, що тарифи на газ зростуть більш ніж на 10%, досягнувши рівня на 40% вищого, ніж у лютому 2022 року. Крім того, тарифи на електроенергію для громадян Росії піднімуться на 13%, а ставка податку на прибуток для підприємств зросте з 20% до 25%. Всі ці витрати лягуть на плечі росіян.

Наприкінці листопада, коли Сполучені Штати ввели санкції проти п’ятдесяти російських фінансових установ, серед яких опинився і "Газпромбанк", курс рубля зазнав різкого падіння, досягнувши найнижчого рівня з 2022 року. Це спростувало аргументи Кремля про те, що санкції не мають ефекту, і чітко показало, що Захід володіє потужними інструментами впливу на російську економіку. Застосування цих інструментів може істотно ослабити російську військову машину, позбавивши Путіна ресурсів для продовження агресії проти України. Ключовим кроком у цьому процесі є обмеження доходів Росії від експорту нафти, адже саме цей сектор є основним джерелом фінансування державного бюджету.

Як зазначив радник президента Байдена з питань національної безпеки Джейк Салліван, важко передбачити, коли саме економічні труднощі в Росії змусить Путіна сісти за стіл переговорів щодо завершення конфлікту. Проте він підкреслив, що ще кілька місяців тому багато експертів наполягали на тому, що Росія здатна витримувати тиск санкцій. Сьогодні ж ми спостерігаємо іншу картину: зростання інфляції та висока процентна ставка Центрального банку значно зменшують доходи як населення, так і бізнесу. В той же час величезні кошти з державного бюджету та Фонду національного добробуту витрачаються на фінансування війни, що ще більше підвищує споживчі ціни.

Путін може вважати, що Росія має достатньо ресурсів, щоб витримати довше, ніж Україна. Проте роки 2025-2026 можуть стати критичними для Кремля. Вже у 2025 році витрати Росії на війну можуть скласти 7-8% ВВП, що на 25% більше, ніж у поточному році. Таким чином, єдиним успішним сектором в економіці Росії стає війна, оборонна промисловість і збройні сили. Водночас соціальні витрати у наступному році планується скоротити на 16%, що вплине на пенсії, зарплати державним працівникам та різноманітні соціальні виплати. У ситуації з високими військовими витратами, перегрітою економікою, інфляцією, зменшенням Фонду національного добробуту і замороженими активами Центробанку РФ, Кремль не має можливості компенсувати ці витрати.

Через високу відсоткову ставку російського Центробанку багато людей не можуть взяти кредити. Натомість підприємства ВПК отримують пільгові позики й прямі дотації з бюджету. Проте, здається, на підтримці Путіна, яка залишається доволі високою, це жодним чином не відбивається. Все частіше можна почути тезу, що в Росії відбувся "справедливий" перерозподіл доходів, коли бідніші регіони через виплати військовим отримали гроші. Проте довго так тривати не може. За підрахунками різних експертів та економістів, у такому перегрітому стані російська економіка може протриматися ще два-три роки.

Згідно з інформацією, поданою виданням Financial Times, існує ймовірність, що Путін може ухвалити рішення про завершення війни. Посилаючись на слова колишнього високопосадовця з Росії, журналісти пишуть: "Путін усвідомлює, що розпад СРСР стався через гонку озброєнь та невдалі економічні рішення. Він постійно наголошує, що ми не маємо права повторювати помилки минулого". Водночас раніше в інтерв'ю Financial Times російський олігарх Костянтин Малофєєв зазначив, що Путін не має наміру шукати мирного врегулювання війни за допомогою переговорів, які пропонує обраний Дональд Трамп, якщо це не призведе до повної капітуляції України та не матиме ширшого впливу на Європу і світ.

Путін упевнений, що час все ще працює на нього, особливо в контексті можливого зменшення або навіть припинення постачання американської зброї Україні під час президенства Трампа. Крім того, попри зусилля Кремля зменшити негативні наслідки санкцій для російської економіки, їхнє послаблення залишається однією з ключових умов для початку мирних переговорів. Дивно, але повне завершення війни може виявитися невигідним для Путіна та його оточення, оскільки це ризикує підірвати їхню підтримку. Мільйони росіян, які проживали в економічно депресивних регіонах, отримали можливість доступу до фінансових ресурсів і покращили своє життя.

Водночас, перегрів економіки, технологічне відставання та ризик банкрутства провідних російських підприємств, зокрема в нафтогазовій галузі, можуть змусити Кремль звернутися до переговорів щодо справжнього завершення конфлікту. Наприклад, "Роснафта", найбільший нафтовий виробник у країні, призупинила модернізацію своїх нафтопереробних заводів через високі відсоткові ставки. Аналогічні дії вжила і Російська залізниця. Усе це, разом із більш жорсткими санкціями з боку Заходу, спрямованими на скорочення надходжень нафтодоларів до російського бюджету, а також зниження світових цін на нафту, може суттєво підірвати фінансову стабільність російської економіки, позбавивши Путіна та його оточення можливостей для продовження активних військових дій.