Урядова криза у Франції: поки що немає ознак виходу з ситуації.

Слідом за Німеччиною - першою економікою ЄС - урядова криза охопила другу - Францію. У середу, 4 грудня, парламент Франції висловив недовіру уряду прем'єр-міністра Мішеля Барньє, відправивши його більшістю голосів у відставку. Це стало першим подібним актом в історії Франції за більш ніж 60 років. Наступного дня прем'єр формально подав прохання про відставку президенту Франції Еммануелю Макрону і тепер очолює уряд лише як виконувач обов'язків.

Незважаючи на історичну природу подій у Парижі, багато експертів вважають, що швидкий кінець уряду Барн'є був неминучим з самого початку, оскільки він не мав власної більшості в Національних зборах. На дострокових парламентських виборах, що відбулися влітку, перемогу здобув блок "Новий народний фронт", який об'єднав соціалістів, Зелених, комуністів та інші ліві сили, проте жодна з партій не отримала абсолютної більшості. У зв'язку з цим президент Макрон ухвалив рішення призначити на посаду голови уряду представника консервативної партії, що зайняла четверте місце на виборах. Для забезпечення проходження законопроєктів Барньє змушений був покладатися на підтримку лівих або правопопулістського "Національного зібрання", яке очолює Марін Ле Пен.

І ось і ті, і інші спільними зусиллями відправили уряд у відставку - непересічний факт спірної співпраці, на який оглядачі у Франції звертають окрему увагу.

Приводом для голосування про недовіру до уряду став проєкт бюджету Франції на 2025 рік. Барньє прагнув зменшити дефіцит бюджету з 6,1 до 5,0 відсотка ВВП - за рахунок скорочення видатків та підвищення податків. Аби уникнути вотуму недовіри з боку опозиції, він пішов на чимало поступок, зокрема, правим популістам на чолі з Ле Пен, зазначає експерт із Франції в Німецькому товаристві міжнародної політики (DGAP) Якоб Росс у розмові з телеканалом ZDF. "Барньє, очевидно, сподівався, що "Національне об'єднання" дасть йому час до нового року, дасть йому свій проєкт бюджету. Очевидно, це не спрацювало", - каже він.

Перед початком голосування Барньє зробив останню спробу переконати депутатів, підкреслюючи свою основну мету - знизити боргове навантаження на країну. Він наголосив, що Франція щорічно витрачає близько 60 мільярдів євро лише на сплату відсотків. За прогнозами, до кінця 2024 року державний борг Франції перевищить 110 відсотків від ВВП. Ці 60 мільярдів - це ресурси, які бракують, наприклад, у секторі оборони, зазначив Барньє, вказуючи на те, що це є тягарем для французів як у сьогоденні, так і в майбутньому. У відповідь Ле Пен охарактеризувала нинішню ситуацію з державними витратами як парадоксальну, адже неясно, чому борг зростає, тоді як соціальний захист для незаможних громадян і пенсіонерів стає все більш обмеженим.

Те, що французька економіка продовжує функціонувати, незважаючи на високі рівні заборгованості, не є чимось незвичайним. Від 1974 року, коли президентом був Валері Жискар д'Естен, Франція жодного разу не змогла скласти бюджет без дефіциту. На початку першого терміну президентства Еммануеля Макрона у 2017 році фінансові ринки покладали надії на те, що він зможе впорядкувати фінансову політику країни, але цього не відбулося, як зазначає швейцарський інвестиційний експерт Рене Ерманн з інституту Independent Credit View в інтерв'ю Neue Zürcher Zeitung (NZZ). На думку Ерманна, за останні роки зростання державного боргу лише прискорилося. Після падіння уряду Барньє Франція опинилася "на порозі боргової спіралі", підкреслює він.

Політична нестабільність у Франції, яка є другою за величиною економікою в Єврозоні після Німеччини, може вплинути на спільну валюту ЄС. Згідно з оцінками Артура Юруса з банку Oddo BHF, що базується в Німеччині та Франції, існує ризик, що економіка Франції може впасти в рецесію наприкінці року. Це, в свою чергу, може негативно позначитися на темпах економічного зростання в усій Єврозоні, як зазначає експерт у коментарі для NZZ.

Вихід із складної політичної ситуації у Франції може бути доволі складним. У центрі уваги опинився президент Макрон, який незабаром повинен призначити нового прем'єр-міністра. Законодавство не вимагає від нього затверджувати кандидатуру в парламенті, тому новому прем'єру доведеться шукати підтримку різних політичних сил для реалізації своїх законодавчих ініціатив. "Ситуація в парламенті залишиться такою ж, як і раніше, але з новим лідером на чолі. Це навряд чи принесе суттєві зміни", - зазначає польовий експерт з державного права з університету Сорбонна в Парижі Поль Кассья в інтерв'ю німецькому телеканалу ARD. Таким чином, новий прем'єр може зіткнутися з ризиком вотуму недовіри, якщо не зможе досягти згоди з представниками різних політичних угруповань, наприклад, з приводу нового бюджету.

У засобах масової інформації можна натрапити на ряд імен, які можуть стати потенційними наступниками Барньє. Серед кандидатів фігурують колишній президент-соціаліст Франсуа Олланд, екс-прем'єр Бернар Казньов, міністр оборони Себастьян Лекорню, а також лідер партії "Демократичний рух", що підтримує Макрона, Франсуа Байру. Деякі аналітики навіть припускають, що Макрон може знову призначити прем'єром Барньє, який вже пішов у відставку.

Вихід з політичної кризи у Франції міг би забезпечити проведення нових парламентських виборів, проте чинне законодавство дозволяє розпустити парламент не раніше ніж через рік після його формування. Це означає, що до літа 2025 року вибори провести не вдасться. Іншою теоретичною альтернативою є відставка президента, наступні вибори якого заплановані на 2027 рік. За даними опитувань, 64% французів підтримують ідею відставки президента, про що повідомляє інформаційне агентство AFP. Проте сам Еммануель Макрон неодноразово заперечував можливість свого виходу з посади.

Відповідно до французького законодавства, неможливо примусити президента піти у відставку. Серед політичних супротивників Макрона лише ліві популісти відкрито виступають за його відставку. Вони навіть розпочали процедуру імпічменту, яка, проте, має мало шансів на успіх. Що стосується Марін Ле Пен, то вона прямо не закликає президента залишити пост, але постійно натякає на це.

Актуальна політична криза в уряді може мати негативний вплив на обсяги допомоги, яку Франція надає Україні. Цю думку висловив чинний міністр оборони Франції Себастьєн Лекорню. "Більша частина підтримки України полягає в передачі застарілого обладнання французької армії, яке потім замінюється новими системами", - зазначив Лекорню в інтерв'ю для видання Le Parisien, на яке посилається інформаційна агенція Reuters. "Якщо ми затримаємо замовлення нового обладнання, це призведе до затримок у постачаннях для України", - підкреслив він.