Ветеран Збройних Сил України Ігор Шепетін вважає: Росія ніколи не зупиниться сама, її потрібно зупиняти.

#Політика

Ігор Шепетін -- бойовий офіцер, який пройшов війну з 2015 року, командував 135-м батальйоном тероборони на Бахмутському напрямку і був поранений у бою. Після реабілітації повернувся до строю, а зараз -- претендує на посаду директора Бюро економічної безпеки.

У бесіді з РБК-Україна Шепетін поділився своїми спогадами про початок великої війни, битви за Бахмут, адаптацію до мирного життя, а також своєю участю у конкурсі на посаду керівника БЕБ. Він також розкрив, чому важливою основою для сучасної України є реформи, стабільна економіка та потужна армія.

- Ви один з тих військових, які розпочали свій шлях ще до повномасштабного вторгнення, у 2015 році. Це вам допомогло у перші дні? Ви були готові, ви не здивувалися, які у вас були емоції?

У 2022 році, подібно до інших громадян, ми усвідомлювали, що відбуваються певні події і що ворог готується до потенційного нападу. Проте до останнього моменту не могли повірити, що таке реально можливе, що наші сусіди можуть так вчинити, так безсоромно завдати нам удару в спину. Тому я, як і багато інших, не був повністю готовий до цього, на жаль.

Ви здивовані?

- Так. Ну ми розуміли в останні дні, що ситуація накаляється, була різна інформація, здивування було. Моя родина, мої діти були зі мною.

Чоловіки, які вирушили на фронт після початку повномасштабного вторгнення, опановували його виклики в реальному часі. Однак ця війна суттєво відрізняється від конфліктів, що мали місце до 2022 року. Можливо, з досвідом справлятися легше?

Цей досвід значно полегшив наступні кроки, сприяв формуванню підрозділу та бойовим операціям. Він виявився надзвичайно корисним.

- На початку великої війни ви вирішили очолити батальон ТРО. Ці люди, які пішли до вас, якими вони були?

Ситуація була надзвичайно складною, адже це були перші два тижні з моменту початку війни. Я на той час обіймав посаду начальника управління внутрішньої безпеки та боротьби з корупцією в Державній службі надзвичайних ситуацій. Прибувши на місце служби за тривогою, я поспілкувався з керівництвом і зрозумів, що конкретні завдання мені не поставили. Тож ми вирішили створити добровільне формування територіальної громади. Дехто може плутати це з територіальною обороною, але це не зовсім коректно; ДФТГ є частиною територіальної оборони. ТРО ж є окремим підрозділом Збройних Сил України, а їхні військовослужбовці мають статус, подібний до інших військових.

Вже пізніше мені запропонували очолити батальон. Ситуація була дуже складна, потребувала жорстких, швидких рішень. І ми почали формувати списки в батальон. Це дуже цікаво. Зараз згадуємо ці моменти з посмішкою, але тоді було зовсім не до сміху. Зброя, списки особового складу, люди... Люди були тоді дуже мотивовані. Ми тоді не знали слова "ухилянт". Такого не було навіть в голові.

Люди приходили і вибудовувалися в черги. Вони намагалися домовитися про якісь неофіційні благодійні внески – принтери, ноутбуки – щоб передати їх Збройним Силам України. Всі розуміли, що важливо долучитися і захищати рідну землю. Серед них були різні особи: фінансисти, банкіри, керівники великих компаній, представники кримінального світу, співробітники СБУ – величезна кількість різноманітних людей. Всі вони були щиро налаштовані, а мій батальйон складався виключно з добровольців, що значно полегшувало виконання складних бойових завдань.

- А яким був Київ у перші дні?

- Пустий. Я пам'ятаю Київ, коли їхав у перші дні, він був взагалі пустий.

- Мені один знайомий описав Київ у перші дні, як фортецю, яка наче "трошки наїжачилась".

Так, так і сталося. Всі почали готуватися. Багато цивільних, родин і дітей залишили місто. Саме тому ми активно займалися підготовкою. Ми перебували на території Обухівського району, який має значну площу і включає безліч міст та територіальних громад. Наші зусилля були спрямовані на оборону, оскільки це був небезпечний напрямок. Незважаючи на труднощі, ми діяли злагоджено, за короткий час виконали всі завдання, налагодили комунікацію між усіма і стали повністю готовими. І на сьогоднішній день ми залишаємося в бойовій готовності.

У вас за плечима безліч битв. Ви стали учасником численних бойових дій, але травму отримали саме в Бахмуті. Яким чином це сталося?

Батальон активно залучався до бойових дій на різних фронтах. З літа 2022 року, коли розпочалися сраження за Северодонецьк, Лисичанськ, Ямполівку, Торське, а також у районі Бахмута і самого Бахмута, потім у Часів Ярі. З того часу батальон не зупиняється у своїх діях, і зараз його бійці ведуть боротьбу на особливо складних ділянках.

Операція в Бахмуті виявилася надзвичайно складною. Мій батальон перебував на піку бойової готовності. Завдяки підтримці небайдужих людей, командування дало мені можливість організувати власний навчальний центр. Я запросив спеціалістів, ветеранів зі США, які також брали участь у підготовці наших бійців. Ми отримали наказ від Верховного головнокомандувача, який приймався на Ставці, а згодом і від командувача ТРО, генерала Ігоря Танцюри. Він зателефонував мені і запитав: "Чи готові ви вийти на складне завдання з батальйоном?" Ми підтвердили, що дух нашого підрозділу на висоті, і заявили, що готові тримати складну ділянку фронту, але тільки разом.

Коли підрозділи покидали місто в останні місяці, їм було необхідно відновлення. Ми, із новими силами, увійшли до міста і закріпилися в нашій фортеці, що складалася з житлових будинків. Це була важлива територія, цілий квартал.

Яке саме завдання було перед нами?

Завдання полягало в тому, щоб завдати ворогу максимальних втрат і затримати контроль над містом якомога довше. Ці дати мали особливе значення для противника — 1 травня та 9 травня. Вони покладали великі надії на ці символічні дні, а "вагнерівці" впевнено заявляли, що ось-ось захоплять місто. Коли я вступав у місто, деякі командири, які виходили, стверджували, що ми зможемо утримуватися максимум два-три дні. Проте ми вистояли набагато довше і завдали ворогу значних втрат.

- А скільки протримались?

Ми витримали у безперервному протистоянні цілих 21 день, коли вже 95% території міста опинилось під контролем ворога. Головною проблемою не були самі стрілецькі сутички, а перевага противника в артилерії. Ворог обстрілював нас з усіх можливих видів озброєння — від "Градів" до баражуючих боєприпасів, керованих авіабомб, мінометів, ствольної артилерії та танків. Інтенсивність обстрілів була надзвичайною, і ситуація залишалася вкрай складною.

- Яким чином ви отримали травму?

Я першим увійшов до міста, організовуючи розміщення хлопців на їхніх позиціях. Також я координував вихід батальйону. Ми покидали місто одними з останніх, залишивши найкраще підготовлених бійців, щоб мати можливість вийти пішки, оскільки в останній місяць ситуація з в'їздом та виїздом була дуже складною. Якщо ти вже потрапив в місто, не було гарантії, що ти зможеш виїхати на броньованій техніці. Логістика створювала чимало труднощів.

В останні дні мені вдалося евакуювати понад 50 поранених, залишивши тих, хто міг вибратися самостійно. Вихідна ділянка була досить небезпечною, оскільки ворог активно проводив аеророзвідку і усвідомлював, що залишилося всього близько десяти будинків, по яких працювала вся артилерія. Коли ми вирушали, за мною прибула броньована техніка, але декілька автомобілів були знищені раніше. Наше місцезнаходження стало відомим ворогу, і він вдарив по нам баражуючими боєприпасами, в результаті чого ми опинилися заблокованими в підвалі. Нам вдалося вибратися, зв’язатися з іншими та надати допомогу пораненим. У підсумку, все обійшлося.

- Яке у вас було ушкодження?

Закрита травма черепа та мозку, контузії. Це, звісно, неприємно, але могло бути й гірше. Інші хлопці поруч отримали серйозніші ушкодження, на жаль, проте вони залишилися на ногах. Підлікувалися і зараз почуваються краще.

Порівняйте армію 2014 року і нинішню: які зміни сталися?

- Зовсім дві різні армії. Взагалі і армії 2022 року, 2023, 2024 і 2025 - це теж різні армії. Кожного року суттєвий прогрес, хороші зміни. На жаль, є проблеми, всі про них говорять, але це все досвід. Люди, командири, бійці отримують серйозний бойовий досвід. Такого досвіду немає в жодній армії світу. І умови ведення бойових дій змінюються. Ми бачимо як з початку війни ми взагалі не знали, що таке дрони, і на якому зараз ми рівні.

Протидія безпілотникам та сама концепція ведення бойових дій постійно еволюціонують. Той, хто має досвід і здатний адекватно реагувати на нові виклики, здобуде перемогу. У нас є особи, які вже довели свою ефективність і отримують підтримку з боку держави. Я вважаю, що необхідно посилити цю підтримку, а також заохочувати участь громадянського суспільства у підтримці цих людей і командирів, наскільки це можливо. Адже армія є складною системою. Це природно, але важливо створювати можливості для реалізації позитивних ініціатив тих, хто готовий їх впроваджувати.

Чи помічаєте ви також зміни у прогресі російських збройних сил?

Так, вони також здобувають досвід і є серйозними супротивниками. Ніколи не слід недооцінювати ворога. Потрібно боротися з ним до останнього.

Наше суспільство переживає значні трансформації, і під впливом війни змінюються наші емоції та погляди. Що ви відчули, повернувшись з фронту? Які зміни ви помітили в людях навколо вас?

Міста, які продовжують жити своїм звичайним життям, – це цілком природно, адже люди не завжди перебувають у стані бойових дій. Вони намагаються вести цивільне життя наскільки це можливо. Ветеранам важко адаптуватися до нових умов, і для цього потрібен певний час. Не варто боятися цього процесу; я помічаю, що деякі люди мають певні побоювання. Важливо підтримувати ветеранів у їхній реінтеграції в суспільство. Це не передбачає створення якихось особливих умов, а лише потребує нормального ставлення. У ветеранів є сім'ї, діти — це також значна підтримка, яка особисто мені дуже допомогла. У мене троє дітей, і їхня підтримка допомагає мені відновитися та рухатися вперед.

Зміни в суспільстві - різні ситуації. Бачу, що обговорюються гострі ситуації, але не слід забувати, що російська пропаганда теж працює, і коли ми даємо привід для того, щоб вона працювала, починаються, вибачте за слово, "срачі" на суспільному рівні. Я думаю, це не зовсім нормально.

- Самі військові по-різному кажуть. Хтось радий повернутися в місто, яке живе, посидіти в кафе, побачити людей. А для декого те, що місто ніби живе своїм життям, ніби обезцінення того, що відбувається на фронті.

- Потрібна золота середина в цій історії. Коли люди забувають, що у нас війна, і дозволяють собі якісь ненормальні вчинки і вислови - так, це тригерить. Але і військові хочуть приїхати і попасти в це середовище, щоб відновитися. Все життя не може бути війна, навіть під час війни є життя. І ми вже всі це відчули на собі, ми не можемо три роки бути в стані глухої депресії. Всі травмовані, у всіх ПТСР - і військові, і цивільні, у когось просто більше, у когось менше.

Кожен переживає це по-своєму. Дехто здатний впоратися самостійно, тоді як іншим потрібна підтримка. Суспільство повинно усвідомлювати це і проявляти терпимість один до одного. Лише так ми можемо створити середовище, де ветерани отримують повагу, а ті, хто допомагав їм відновитися, також будуть цінуватися.

- Після фронту ви вирішили претендувати на посаду директора Бюро економічної безпеки. У вас в біографії написано, що у вас є 15 років досвіду боротьби з корупцією. Ви працюєте в СБУ до того ж. Чому вирішили претендувати на таку складну посаду? Вам тісно на службі?

Коли керівництво служби знову призначило мене до СБУ, я, спираючись на свій досвід, залишаюсь у Силах оборони та виконую завдання, які сприяють нашій перемозі. Дізнавшись про конкурс на посаду директора БЕБ, я був зацікавлений, оскільки це перший незалежний відбір на цю посаду в правоохоронному органі, що має можливості для зміцнення економічної складової нашої країни. Ця установа повинна стати лідером у боротьбі з економічною злочинністю.

Я зрозумів під час війни, що вона є дуже дорогою справою. Щоб витримати цю боротьбу, нам необхідна стабільна економіка. Війна не може тривати вічно, і коли вона завершиться, економіка стане на перший план і вимагатиме відновлення. Враховуючи свій досвід і мотивацію, я вирішив взяти участь у цьому конкурсі і сподіваюся, що все пройде максимально прозоро. Нехай переможе найсильніший!

- А вже є питання до його прозорості?

Є кілька особливостей. На мою думку, процес конкурсу міг би тривати дещо швидше. Проте існують певні законодавчі норми та регламент. Сподіваюсь, що закон дотримуватиметься, і комісія не передасть своїх повноважень для оцінювання кандидатів іншим експертам чи державним установам.

- Коли ви вирішили подати свою кандидатуру на посаду директора БЕБ, в публічному просторі про вас одразу з'явилися різноманітні заяви. Ми не можемо їх обійти, бо висота посади, на яку ви претендуєте, вона значна. Перший скандал - щодо непрозорості доходів, ви задекларували ніби-то більше ніж могли заробити, звідси два будинки, машина, яка зареєстрована на батька, доходи дружини.

Посада, на яку я претендую, вимагає відкритості як перед суспільством, так і перед конкурсною комісією. Я готовий відповісти на всі запитання, адже мені немає чого приховувати. Як військовослужбовець, я міг би не подавати декларації під час дії військового стану, однак, з огляду на участь у конкурсі, я вирішив відзвітувати про своє майно. Це спричинило певну медійну кампанію проти мене. Я розумію, що мої опоненти можуть нервувати і намагатися залучити недобросовісні засоби масової інформації, щоб знайти якісь компрометуючі факти. Але ніякої сенсації не буде.

Насправді, це не два окремих будинки. Перший з них є таунхаусом, який мені подарувала моя сестра. Земельна ділянка займає 4,5 сотки, а загальна площа будинку складає 188 квадратних метрів. У 2002 році моя сестра вийшла заміж за німця і з того часу живе в Німеччині. Вона займається бізнесом, і її чоловік також має справи, включаючи деякі в Україні. У 2018 році вона вирішила придбати будинок в Україні, оскільки прагнула мати місце поблизу батьків, куди могла б навідуватися. Після покупки вона зробила ремонт, щоб створити комфортну атмосферу.

Однак із початком війни все змінилося. Коли розпочався масштабний конфлікт, моя сім'я мешкала в цьому домі, і моя сестра вирішила зробити нам такий подарунок. Як брату і як людині, що боронила нашу землю, щоб моя родина могла мати безпечний дім.

Щодо другого будинку, я раніше придбав нерухомість через програму "Є оселя". Це житло площею 140 квадратних метрів. Мої батьки живуть в одноповерховому будинку, який також є частиною таунхаусу; це половина будинку з ділянкою площею 5,5 сотки. Це не має виходу на воду і не відноситься до гектарів землі. Якби в Монако у мене виявили яхту, це стало б справжньою сенсацією. Проте я не володію жодним дорогим майном, яке могло б викликати таке захоплення.

- Ви ж розумієте, яка на це все реакція у людей? Співробітник СБУ, два будинки в Київській області, Land Cruiser, записаний на батька. Класична історія.

Я не приховую, що користуюсь цим автомобілем. Ви ж теж спробуйте зрозуміти мою позицію — люди бачать заголовки, але не намагаються розібратись у справжній ситуації. Мої друзі навіть жартують з цього, адже їхні гостьові будинки значно більші за мої два житла. І вони натрапляють на статті про "багатство". Моя ділянка в 4,5 сотки викликає в них усмішку, коли вони читають ці публікації.

Кожен сприймає інформацію по-своєму, але я хочу підкреслити, що готовий до відкритого діалогу з журналістами і відповім на будь-які запитання. Багато хто навіть не ознайомився з моєю декларацією, але прагне привернути увагу та створити негативний імідж у суспільстві. Мої батьки все своє життя працювали, і у них також є певні заощадження, що можна побачити у декларації мого батька. Він — колишній військовий, обіймав державні посади і працював в Адміністрації президента, народився в 1958 році і його кар'єра почалася ще в сімдесяті. Він трудився все своє життя і заробив певні засоби.

І це не космічні статки. У мене немає п'яти квартир у Києві.

- Ще один скандал стосується вашого ніби-то знайомства з Андрієм Портновим. Це було у 2019, коли ви виступили проти Віктора Кононенка, це був заступник голови СБУ. І з вами працювала група адвокатів, серед яких і був Портнов. Спілкувались з ним особисто?

Я особисто не мав можливості поспілкуватися з ним, про що вже згадував у своєму інтерв'ю. Ситуація виглядала наступним чином: я чекав в черзі на отримання службового житла, починаючи ще з 2012 року. Як багатодітний батько та учасник бойових дій, я мав на це право, але, на жаль, не отримав нічого. Це питання стало для мене принциповим, і мої колеги, які також переживали подібні труднощі, підтримали мене в цій ситуації.

При цьому керівництво отримувало вже третю квартиру в якомусь крутому житловому комплексі. Ми хотіли показати, що так не має бути, щоб керівники, використовуючи своє становище, отримують вже не першу квартиру. Є певна черга, певна процедура. У нас працювала група адвокатів, вона нас консультувала, і серед них особисто не було Андрія Портнова, але він входив до складу цієї групи.

Я особисто не мав можливості зустрітися з ним і не обговорював деталі ситуації. Наша співпраця проходила в режимі дистанційної роботи, тому й не виникало потреби бути присутнім на судових засіданнях.

- А ви знали, що у цій групі Портнов?

Спершу не було зрозуміло, але зрештою стало ясно.

- Не думали відмовитися від цих адвокатів?

Результат для мене мав велике значення. Не всі адвокати наважувалися б вступати в судову боротьбу зі Службою безпеки. Я не представляв інтереси Портнова і не був на його стороні. Він мав ліцензію адвоката, тому не розумію, в чому тут може бути проблема.

Ще одна скандальна ситуація виникла в контексті кримінального розслідування, яке стосується організації схеми уникнення податків для кількох компаній. Цю справу ви самі ініціювали, але зрештою опинилися в її епіцентрі. Як це сталося?

- Дуже цікава історія. Мене вона забавляє. Коли почалася моя кампанія з участі у конкурсі, почалися певні медійні атаки і з'явилася публікація, що я є фігурантом кримінального провадження. Я не був жодного разу фігурантом у кримінальному провадженні. У мене навіть за 21 рік служби в СБУ немає жодного дисциплінарного стягнення в особовій справі.

Щодо кримінального провадження. Під час моєї служби в Державній фіскальній службі ми займалися супроводом кримінальної справи, пов’язаної з посадовими особами Державної податкової служби. Одне з прізвищ, яке було озвучено, належало особі, яка фігурувала в цій справі. Ми проводили оперативний супровід і фіксували його незаконну діяльність. Всі зібрані матеріали під моїм підписом були передані до Офісу Генерального прокурора. Суть у тому, що ЗМІ не перевірили цю інформацію. Простий запит до ОГП міг би прояснити ситуацію та зняти з мене всі можливі звинувачення. Це один із елементів нашого незалежного конкурсу — своєрідна медійна атака.

- Повертаючись до БЕБ. Загалом вся ця вертикаль органів, які займаються корупційними злочинами, постійно знаходиться під прискіпливим поглядом як нашої влади, так і іноземних союзників, які допомагали нам у їхньому створенні. Чому ви впевнені, що можете керувати таким складним у керуванні органом?

З 27 років я обіймав керівні посади. У Службі безпеки я став одним із наймолодших керівників і досяг значних результатів. Моя діяльність охоплювала всю територію країни, не обмежуючись лише окремими підрозділами. Я також працював у Державній фіскальній службі, пройшовши шлях від заступника начальника управління до виконуючого обов'язки начальника Головного управління внутрішньої безпеки ДФС за чотири роки. Ця структура включала в себе митну, податкову служби та податкову міліцію, володіючи значними повноваженнями.

У там у мене є теж результати в боротьбі з системною корупцією. У нас правоохоронні органи звикли показувати свою діяльність в медійних історіях. Ці фото, де один затриманий і 6-7 людей в жилетах з написами різних правоохоронних органів, викликають суперечливі емоції.

Після цього я зайняв посаду керівника управління власної безпеки та протидії корупційним проявам у ДСНС. Мій досвід та прагнення ще до початку війни – це окрема тема, так само як і моя діяльність в умовах війни. У ситуаціях великого стресу багато людей втрачають здатність ефективно працювати й ухвалювати рішення. Однак, коли ти береш на себе відповідальність за велику кількість людей у такі складні часи, вмієш їх правильно організувати та згуртувати, це вже свідчить про наявність певних навичок. Крім того, я усвідомлював, що навіть найменша моя помилка може призвести до трагічних наслідків для цих людей. Це почуття відповідальності супроводжувало мене як до, так і під час війни.

Я готовий взяти на себе відповідальність і усвідомлюю, що мої рішення можуть вплинути не лише на фінансові результати, але й мати більш серйозні наслідки. Це є важливим показником. Також я помічаю запит суспільства на залучення військових, які проявили себе під час конфлікту, до відповідних посад. Якщо мені вдасться здобути перевагу у чесній боротьбі і бути призначеним на цю позицію, у мене вже є чіткий план дій. Я розробив концепцію, яку готовий презентувати на співбесіді.

- Скільки часу ви вже спостерігаєте за роботою БЕБ?

- По-різному. На мою думку, існує безліч недоліків, які потрібно виправити. Закон, в принципі, виглядає добре та чітко сформульований, але мені не зовсім зрозуміло, чому він не функціонує.

Яким чином ви бачите реформу БЕБ? Що, на вашу думку, є причиною її неефективності?

На початку все було досить важко. Я особисто знайомий з першим керівником БЕБ, і мені важко зрозуміти його позицію. Він продовжує вважати, що все робить правильно і немає жодних проблем. Відсутність керівництва в організації суттєво впливає на її роботу. Коли співробітники вважають, що можуть самостійно приймати рішення і відходити від своїх обов'язків, це виглядає абсолютно неадекватно.

Важливо мати чітку вертикаль управління та коректно сформульовані цілі, адже просто приваблива картинка в медіа та безкінечні звіти не вирішують справжніх проблем. Існує безліч сухих статистичних даних і цифр, але реальних результатів, на жаль, бракує.

Чи вважаєте ви доцільною модель, за якою керівництво цього органу не має жодного впливу на детективів і не знає, які справи вони ведуть?

Згідно з законом, керівник несе повну відповідальність за діяльність Бюро і здійснює нагляд за розслідуванням кримінальних справ. Я вважаю, що керівник зобов'язаний контролювати процес, особливо в резонансних і серйозних справах, які сприяють системній боротьбі з певними негативними явищами. Саме такі справи повинні сприяти наповненню Державного бюджету та демонструвати суспільству, що існування Бюро є виправданим.

Це не завжди потрібно здійснювати через кримінальні провадження. Бюро повинно активно запобігати діяльності таких схем і зміцнювати аналітичні аспекти своєї роботи.

Багато хто недооцінює оперативну складову. Навіть під час проведення конкурсу я не побачив жодного питання щодо оперативно-розшукової діяльності. Я все життя займався оперативно-розшуковою діяльністю. На жаль, не всі кандидати розуміють, що це, вони працювали або в прокуратурі, або слідчими в інших правоохоронних органах, у них інший напрямок діяльності.

На мою думку, аналітичні аспекти та оперативно-розшукові заходи повинні бути посилені для ефективного запобігання економічним злочинам, їх виявлення та системного протистояння. Це можна реалізувати не лише в межах кримінальних проваджень, а й без застосування фізичного тиску, обшуків, вилучення доказів чи призупинення роботи підприємств. Всі ці дії можуть бути здійснені на початковому етапі через ефективну оперативно-розшукову діяльність.

- Наша влада постійно намагається так чи інакше мати певні важелі впливу в антикорупційних органах. У кращому випадку, щоби знати про те, що розробляють умовного Князєва, у гіршому - контролювати і впливати на процеси. Тому питання щодо цієї схеми.

- Я думаю, що директор Бюро економічної безпеки - це людина, яка повинна мати характер і брати на себе відповідальність за тих людей, які працюють, для досягнення результатів, і вміти говорити ні. Тому що будуть різні виклики і я вже навіть на етапі проведення конкурсу відчув певний тиск від тих, хто хоче мати вплив. Можливо, я не зовсім зручний кандидат для когось. Я думаю, що директор повинен мати чітку громадянську позицію і чітку позицію, яка прописана в законі про БЕБ. Завдяки цьому законі він буде мати певний імунітет і можливість здійснювати свою діяльність незалежно від того, хто у нас керує певними процесами.

- Якщо ви здобудете перемогу в конкурсі і відчуватимете тиск з боку Офісу президента, які ваші дії?

Я усвідомлюю, що уникнути цього не вдасться. Цю думку я вже обмірковував раніше і підготувався до неї. Мої дії будуть відповідати вимогам чинного законодавства.

- Будете виходити і говорити про це публічно?

Якщо виникне така необхідність і конкретна ситуація, я буду аналізувати її безпосередньо на місці та вживати заходів. Я отримую підтримку від ветеранів, а також від колег з БЕБ та моєї команди, яка приєднається до роботи. Разом ми впораємось з усіма викликами.

- Повертаючись до вашого військового досвіду. Зараз ситуація наступна - є певні переговори, союзники їх дуже хочуть, влада каже про те, що треба досягнути спершу 30-денного перемир'я. А чого хочуть військові?

Військові та цивільні громадяни прагнуть до миру, проте шлях до цього миру у військових має свої особливості, адже вони виконують свій обов'язок. Військова складова йде своїм курсом, і я переконаний, що військове командування та державні лідери усвідомлюють ситуацію на фронті. Наші хлопці готові боротися до останнього, якщо це буде необхідно. На жаль, за останні три роки ми втратили чимало людей — наймотивованіших, найсильніших, справжніх патріотів, яких уже не повернути.

Є дипломатична складова, треба працювати в цьому напрямку. Якщо ми досягнемо зараз перемир'я хоча б на 30 днів, ми зрозуміємо, як це буде працювати далі, буде час, щоб осмислити, є план щодо подальших кроків. Цим повинні займатися дипломати і вище керівництво держави. Я думаю, у них є певний план і вони його тримаються. Зараз всім треба набратися терпіння і чекати результатів.

- Російський диктатор Володимир Путін каже, що не хоче перемир'я, бо українська армія зможе якось неймовірно швидко відновитися, перегрупуватися і так далі. Наші деякі експерти також висловлюють побоювання щодо того, що армія РФ зможе зробити за 30 днів тиші. А ви, як військовий, що можете сказати щодо 30 днів? Що за них можна встигнути?

Якщо розглядати 30 днів безперервних бойових дій, це дійсно тривалий період. Натомість, 30 днів миру можуть здаватися непомітними, пролетівши швидше, ніж один день. Вважаю, що тут більше йдеться про політичні аспекти. Це, на мою думку, лише початок процесу, коли ми повинні об'єднатися за столом переговорів. Важливим елементом є обмін полоненими. Коли ми зможемо обміняти всіх на всіх, це стане серйозним кроком до досягнення миру. Ми готові, на мою думку, провести обмін всіх на всіх, адже є багато хлопців, які перебувають у полоні з перших днів конфлікту.

Декілька військових експертів рекомендують на деякий час відкласти питання кордонів, встановлених у 1991 році. Які у вас є пропозиції з цього приводу?

Я вважаю, що наш шлях до перемоги має ґрунтуватися на поступових кроках. Якщо нам не вдається здійснити значні стрибки вперед, варто знайти можливість просуватися повільніше. Важливо шукати компроміси і досягати конкретних результатів, які будуть прийнятні для нас. Незважаючи на те, як це звучить, мир також є важливою складовою. Ми досягли успіхів у багатьох сферах: наша армія зміцнюється, ми налагоджуємо виробництво власного озброєння, і спостерігаємо позитивні зміни.

Я вважаю, що ми вже зробили певні перші кроки на шляху до миру. Всі сподіваються, що зможемо захистити наші території, державний суверенітет та національну ідентичність. Не варто забувати про те, як ми об'єдналися – багато людей перейшли на українську мову. Я переконаний, що за ці три роки наше громадянське суспільство зазнало значних змін, і це в майбутньому принесе позитивні результати для розвитку України як країни.

Яка ваша точка зору на те, чого прагне Росія і чи є ймовірність, що вона коли-небудь припинить свої дії?

Росія не зможе зупинитися сама — її потрібно зупиняти. У 2022 році ми проявили хоробрість, щоб зупинити її агресію. Це вже стала своєрідною перемогою для нас. Чи зможе Росія знову наважитися на повномасштабне вторгнення? Я переконаний, що ні. Ми змінилися, стали сильнішими та готовими до будь-яких викликів, і навіть цивільні громадяни готові до цього. Усі ми усвідомлюємо, що таке війна, і ті, хто знає з власного досвіду, ніколи не захоче знову опинитися у такій ситуації.

Маємо гордитися тим, що маємо, пам'ятати про це, але водночас прагнути до сили. Важливо бути єдиними. Не варто шукати виправдання для розколу суспільства, а навпаки — знаходити те, що нас об'єднує і робить сильнішими. Саме тому я вирішив долучитися до БЕБ — прагну відновити довіру до правоохоронних органів, необхідно їх реабілітувати.

Яка ідея повинна стати невід'ємною складовою повсякденного життя українців для полегшення їхнього існування?

Не втрачайте надії. Все залежить від нашого внутрішнього стану, від того, наскільки ми готові до щоденних викликів, коли прокидаємося зранку, чи то погода нас непокоїть, чи інші труднощі. Важливо налаштуватися на позитив і знаходити його в дрібницях повсякдення — у наших сім'ях, у наших захисниках, підтримуючи армію, починаючи зі себе та малих змін. Змінивши щось у собі та в своєму оточенні, ми зможемо об'єднатися та відновити віру в перемогу та спільне майбутнє для наших дітей. Ми всі прагнемо, щоб наші діти зростали в сильній Україні, а не шукали щастя за кордоном.