Вето Угорщини, підтримка України, вступ до Європейського Союзу до 2030 року - інтерв'ю з єврокомісаром Мартой Кос.

Детальніше про вето Угорщини на продовження переговорів з Україною, шанси на її вступ до Європейського Союзу, а також ставлення громадян ЄС до можливого приєднання України, мільярдну фінансову підтримку та відновлення під час війни – читайте в інтерв'ю РБК-Україна з Мартою Кос, європейським комісаром з питань розширення.

Наступні офіційні кроки, пов'язані з євроінтеграцією України, зокрема відкриття першого переговорного кластеру, на даний момент фактично заблоковані через вето з боку Угорщини. На відміну від багатьох подібних ситуацій у минулому, здається, що угорський прем'єр Віктор Орбан має чітку позицію і планує зробити опір євроінтеграції України центральною темою своєї виборчої кампанії на майбутніх виборах наступного року.

Втім, як підкреслює профільний європейський комісар з розширення Марта Кос, в минулому, попри різні труднощі, Євросоюзу все ж вдавалося ухвалювати спільні рішення. Вона впевнена, що так буде і цього разу, ще до угорських виборів.

У бесіді з РБК-Україна Кос постійно посилається на досвід своєї батьківщини – Словенії, яка також зазнала війни на початку свого незалежного шляху. Після цього євроінтеграція стала для неї єдиним можливим напрямком розвитку.

"Війна була зовсім не така масштабна, як зараз в Україні, вона тривала лише 10 днів. Але з того моменту стало ясно, що єдина перспектива - це ЄС. Звісно, нам знадобилися роки, ми стали членом у 2004 році, але я пам'ятаю ту особливу енергію й надію, що колись ми будемо належати до спільноти цінностей і демократії, де ніхто не зможе нам зашкодити. І я бачу в цьому паралелі з Україною", - розповідає єврокомісарка.

У бесіді з нею РБК-Україна підняло не лише питання євроінтеграції, але й обговорило актуальну підтримку України з боку Європейського Союзу, а також можливості використання заморожених російських активів. Крім того, не обійшлося без розмови про відновлення країни, адже вже завтра, 10 липня, у Римі розпочнеться велика конференція з відновлення України, присвячена цій темі.

Як подолати вето Угорщини, що насправді блокує старт першого етапу переговорів?

Найсуттєвіше, на чому я хотіла б акцентувати увагу, це те, що всі країни-члени ЄС, включаючи Угорщину, одностайно ухвалили рішення про початок переговорів щодо членства з Україною рік тому. Це є фундаментом. Україна виконала всі необхідні умови, і ми постійно підкреслювали, що процес вступу до ЄС має ґрунтуватися на заслугах: якщо країна відповідає критеріям, вона може продовжувати рухатися вперед.

Отже, в даний момент немає обґрунтованих підстав для того, щоб не запустити перший кластер, адже він має велике значення. Я переконаний, що Україна дійсно активно працює в цьому напрямку. Ми вже направили дві додаткові скринінгові доповіді стосовно кластерів два і шість до Ради.

Дозвольте мені поділитися з вами однією цікавою історією. У свій перший день роботи в Україні, 1 грудня, я мала зустріч з президентом Зеленським. Він висловив бажання відкрити всі кластери. Спробувавши дипломатично підійти до ситуації, я пояснила йому, що це може виявитися неможливим, адже все відбувається занадто стрімко, і ми не зможемо впоратися з цим завданням.

Тепер мені потрібно виправити свою позицію, адже ви, українці, виконуєте надзвичайну і справді вражаючу роботу. Тож ми готуємося відкрити всі кластери восени.

Звичайно, рішення має бути затверджене Радою (тобто отримати одноголосну підтримку, - ред.), але з технічної точки зору ми вже готові. Я цілковито довіряю данському головуванню в ЄС, яке розпочалося 1 липня цього року. Минулого тижня я була там разом із усією Колегією комісарів, а також ваш президент брав участь у зустрічі. Ми всі донесли до України чіткий сигнал: залишайтеся сильними, продовжуйте реформи, боріться з корупцією та зміцнюйте верховенство права. Це все сприятиме створенню безпечнішої України, а отже, і безпечнішої Європи.

Проте, якщо політичне вето Угорщини в Раді триватиме ще кілька місяців, чи є альтернативний план? Які технічні рішення можуть бути запропоновані в цій ситуації?

- Наша позиція, позиція Комісії, дуже чітка. Кластер один готовий до відкриття, Україна виконала необхідне, і ми повинні відкрити його якнайшвидше. Я маю сказати, що навіть якщо іноді ЄС, із 27 країнами-членами та складним процесом ухвалення рішень, здається складним чи бюрократичним, я можу вас запевнити, що в найважчих обставинах, в минулому, ми знаходили рішення, і я впевнена, що ми знайдемо належне рішення для відкриття кластеру один як для України, так і для Молдови.

Отже, ви дійсно вважаєте, що таке рішення може бути досягнуто до виборів в Угорщині, які відбудуться наступної весни?

Так, я абсолютно впевнена.

- Ви відповідаєте не лише за шлях України до членства в ЄС, але і за всі інші країни, які хочуть стати членами ЄС. Чи можете ви сказати, які країни можуть обігнати Україну на цьому шляху?

Це не питання, хто прийде першим чи останнім. Головне полягає в тому, що процес вступу до Європейського Союзу насправді визначається здатністю країни-кандидата адаптувати своє законодавство до європейських стандартів. Таким чином, різні країни-кандидати проходять цей шлях у своєму темпі, що залежить від багатьох чинників.

Також, як я вже казала, ступінь узгодженості, політична воля країн-кандидатів пристосуватись до правил ЄС і, звісно, потужне лідерство в напрямку ЄС. І в усіх цих напрямках я можу сказати, що Україна справді дуже-дуже швидко просувається. Але ми також повинні враховувати, що є кандидати з Західних Балкан, які чекають на початок переговорів вже 20 років.

Наприклад, розглянемо Північну Македонію. Ця країна отримала свій статус у 2005 році. Якщо б Україні довелося чекати так довго, як чекала Північна Македонія, це означало б, що українці могли б сподіватися на результати лише в 2045 році. Проте ситуація не є такою.

Тобто мова не про те, щоб обігнати, мова про виконання - і з вашого боку, і з нашого.

Я хочу поділитися з вами, що більше тисячі моїх колег у Брюсселі, не тільки в моєму директораті, займаються питаннями однієї країни-кандидата. Це означає, що ми здатні оперативно виконувати свої зобов'язання.

На мою думку, розширення, зокрема в контексті України, є ключовим пріоритетом для Європейського Союзу. Я впевнена, що ми будемо активно працювати в цьому напрямку, і Україна також докладе всіх зусиль. Як ви, напевно, вже чули, наша президентка Урсула фон дер Ляйєн під час свого візиту до Києва висловила думку, що існує реальна можливість, що Україна стане членом ЄС до 2030 року.

Чи вважаєте ви, що досягнення цієї мети залишається можливим, беручи до уваги всі існуючі труднощі?

- Так. Я маю сказати, що ми вимагаємо від країн-кандидатів справді багато, тому що це означає адаптацію всієї правової системи в усіх сферах. Це не лише про верховенство права, це про економіку, це про статистику, це про створення інституцій, які будуть стійкими і здатними виконати всі Копенгагенські критерії. Тож я можу сказати, що Україна справді добре справляється.

- Чи залишається на столі ідея так званого "роз'єднання" шляхів України та Молдови до ЄС, чи вона досі можлива?

Комісія має чітку позицію в цьому питанні. Україна та Молдова готові до запуску першого кластеру, і я з нетерпінням чекаю, коли обидві країни зможуть зробити наступний крок уперед. Тепер подальші дії залежать виключно від того, як держави-члени вирішать просувати цей процес у Раді, адже саме Рада в даний момент координує весь процес.

- Наскільки здатний Європейський Союз підтримувати Україну у 2026 році і пізніше? І питання навздогін - що зрештою станеться з мільярдами заморожених російських активів у Брюсселі?

Перед тим, як перейти до важливих для вас цифр, хочу зазначити, що немає жодних сумнівів у тому, що майбутнє України пов'язане з Європою. Саме тому Європейський Союз підтримує вас і продовжить бути на вашому боці не тільки сьогодні, а й у наступні часи.

Мова йде не тільки про економічну підтримку, фінансову допомогу, процедуру вступу або гуманітарні аспекти. Проте для мене значно важливіше те, що боротьба України є також частиною нашої європейської боротьби.

Слід пам'ятати, що Європейський Союз виник з основною метою — забезпечити мир, свободу та добробут у Європі. Іншими словами, він спочатку був задуманий як проект, орієнтований на мир. Останніми роками, і я можу підтвердити це на власному прикладі (адже моя країна, Словенія, приєдналася до ЄС у 2004 році), ми часто спостерігаємо за процесом розширення переважно з економічної точки зору.

Безумовно, економічні аспекти та добробут мають своє значення, але в теперішній час, з огляду на події в Україні та вашу боротьбу за європейські цінності, мир і свобода набувають особливої ваги, навіть більшої, ніж коли-небудь раніше.

У цьому сенсі мене часто питають: чому ви так допомагаєте Україні? Тому що Україна - це Європа, і конфлікт з Росією почався не з війни 2022 року, а в 2014 році, коли Україна вирішила підписати угоду про зону вільної торгівлі з Європою. Тоді Росія була розлючена, бо ви чітко вирішили обрати європейський шлях у економічному плані, але тепер ситуація інша.

Отже, відповідь на запитання "чому ви підтримуєте Україну" є досить очевидною – це питання справедливості.

Ми нещодавно завершили опитування, яке показало, як держави-члени ставляться до вступу України в Європейський Союз. Виявилося, що Україна є найбільш підтримуваною країною-кандидатом у 14 із 27 країн-членів, що перевищує половину. Наприклад, 91% шведів висловили підтримку вступу України до ЄС, 81% данців і фінів, а також 72% литовців. Ми також отримали дані з України, згідно з якими 70% ваших громадян проголосували б за членство в ЄС, а рівень довіри до цього процесу ще вищий — 82%. Отже, ці цифри свідчать не тільки про статистику, але й про те, що в Україні існує значна надія на інтеграцію в ЄС.

І знову, якщо провести паралель з моєю країною: Словенія вперше стала незалежною у 1991 році. Ми відокремилися від Югославії. Ніхто тоді не очікував війни, але через три години після проголошення незалежності виїхали танки югославської армії.

Війна, яка відбулася, була набагато меншою за масштабами порівняно з нинішніми подіями в Україні; вона тривала всього 10 днів. Але вже тоді стало очевидно, що єдиним шляхом уперед є інтеграція з Європейським Союзом. Звичайно, нам знадобилося багато років, щоб досягти цієї мети, адже ми стали членами ЄС лише в 2004 році. Проте я досі пам'ятаю ту неповторну енергію і надію, що одного дня ми станемо частиною спільноти, яка базується на спільних цінностях і демократії, де нам ніхто не зможе зашкодити. І я вбачаю в цьому певні паралелі з ситуацією в Україні.

Щодо цифр, ЄС є найбільшим і найстабільнішим донором і інвестором в Україну. І бюджет України, відновлення, реконструкція, а також модернізація фінансуються переважно ЄС, і ми продовжимо цей шлях. Із початку російського вторгнення у 2022 році ЄС та наші держави-члени мобілізували майже 160 мільярдів євро на гуманітарну, фінансову та військову допомогу Україні - це більше, ніж будь-хто інший. Ми очікуємо, що цього року ЄС покриватиме понад 80% зовнішніх фінансових потреб України, і ми будемо продовжувати це в наступні роки.

Ви також запитували про заморожені активи Росії. Ми вже почали їх використовувати для отримання доходів. Ці кошти стали основою для позик G7 на загальну суму $50 млрд в рамках програми ERA, з яких ЄС вже виплатив €7 млрд цього року. Додатково, ці доходи йдуть на підтримку українських збройних сил: €3,6 млрд були або будуть виділені на закупівлю військового обладнання для України через Європейський фонд миру.

Конференція, присвячена відновленню України, незабаром стартує. Які важливі рішення можуть бути прийняті, і що ще можна зробити для відбудови країни в умовах тривалої війни?

Ви абсолютно праві, і мене завжди вражає той факт, який я спостерігала під час своїх подорожей Європою: не тільки держави, але й приватні підприємства готові інвестувати та співпрацювати з Україною, незважаючи на продовження війни. Особисто я брала участь у бізнес-конференціях у Гаазі, Парижі та Копенгагені, де помітила, що європейські компанії вже активно готуються або мають намір працювати в Україні.

Ця конференція має для мене велике значення, оскільки ми повинні підтримувати міжнародний інтерес до відновлення України в умовах війни, а особливо в період після її завершення.

Ця конференція стане платформою для узгодження політичної підтримки та мобілізації фінансування. Ми провели велику бізнес-конференцію навесні в Брюсселі, понад 400 компаній брали участь - тепер буде ще більша в Римі. Ми оголосимо нові заходи, підпишемо багато фінансових угод.

Факт, що конференція організована в Італії - це не лише символічно, це потужний сигнал про нашу рішучість. Ми також спілкуємось з усіма міжнародними партнерами щодо підготовки цієї конференції: Світовий банк, ЄБРР, Європейський інвестиційний банк - всі будуть присутні.

І я щиро звертаюся до приватних компаній: розумієте, тепер ідеальний момент для поїздок туди, саме час вкладати ресурси.

І звісно, я наважуся сказати - це також тому, що я бачу, наскільки потужні деякі галузі вашої економіки, з яких ми, насправді, можемо вчитися. І це один з дуже-дуже важливих моментів майбутньої співпраці між країнами-членами ЄС і Україною - я говорю головним чином про оборону. Ви - найсучасніша досвідчена країна, яка веде війну. Ви розробили багато озброєнь, особливо дронів, під час війни, ви постійно їх вдосконалюєте.

З іншого боку, безсумнівно, що нам, європейцям, слід у майбутньому більш активно займатися питаннями нашої безпеки та оборони. В цьому контексті я дійсно вбачаю перспективу для плідної співпраці з Україною.