Ветеран з Київщини пройшов шлях від продажу м'яса до створення крафтового виробництва, а офіровані небайдужими 30 тис. грн дали старт бізнесу, що випускає 300 кг продукції на місяць.
"Копчена свинка" виникла як ініціатива родини Данілєвських у пошуках додаткового прибутку після повернення Андрія з фронту. Спочатку подружжя торгувало своїм м'ясом, але незабаром усвідомило, що переробка є більш вигідним напрямком. Після перезапуску бізнесу вони організували виробництво та відкрили нові канали для реалізації своєї продукції.
Як функціонує маленьке сімейне підприємство, чому після легалізації бізнесу родина вирішила відмовитися від власного м'яса, скільки витрат потрібно для перетворення кілограма сировини на готовий продукт і як "Копчена свинка" бореться з конкурентами, які пропонують дешевшу продукцію?
Малий бізнес є ключовим елементом нової економіки. Його учасники, хоч і не мають доступу до великих фінансових ресурсів, все ж прагнуть досягти успіху, незважаючи на численні виклики. ЕП підтримує цінності, які сповідують ветерани-підприємці: відповідальність, стійкість та прагнення до змін. Саме тому наша редакція ділиться історіями людей, які перетворили свій бойовий досвід на діяльність, що не лише допомагає іншим, але й укріплює країну. Це розповіді про тих, хто продовжує служити Україні, але вже в бізнесовій сфері.
Як з'явилася "Копчена свинка"
Після початку масштабного конфлікту Андрій Данілєвський вирішив стати добровольцем і взяти участь у бойових діях. Спочатку його не прийняли до війська, оскільки на той момент він не відповідав вимогам. Перш ніж вступити до армії, йому довелося пройти кілька медичних операцій. В серпні 2022 року Андрій успішно пройшов відбір і вирушив на 45-денне навчання до Великої Британії. Повернувшись, він продовжив підготовку в Україні, а в січні 2023 року його відправили на фронт.
Через місяць на Лиманському напрямку, у Серебрянському лісі, отримав поранення. Це була вибухова травма правої руки та лівої ноги, закриті травми легень і сильна контузія. Після тривалого лікування його звільнили зі служби.
Після повернення додому, він разом із дружиною вирішив зайнятися м'ясним бізнесом. Спочатку вони вирощували свиней та продавали м'ясо, яке доставляли, зокрема, до Києва. Наприкінці 2024 року пара вирішила перейти до нової стадії — перетворити сировину на готову продукцію. У грудні вони вперше спробували закоптити м'ясо для власних потреб. "Спробували – і нам дуже сподобалося", – ділиться спогадами ветеран.
Так зародилася концепція займатися копченими виробами. Проте, перша спроба не виправдала сподівань: з'явилася дитина, сім'я зіткнулася з фінансовими труднощами, і виробництво довелося зупинити.
Улітку 2025 року підприємець вирушив пішки з Володарки до Одеси, щоб привернути увагу до проблем військових із виплатами. За тиждень він подолав цей шлях. Під час походу вдалося не лише привернути увагу до проблеми - люди також допомогли зібрати гроші на відновлення м'ясного виробництва.
Зібравши 30 тисяч гривень, родина змогла розпочати новий етап свого бізнесу. Вони підготували всі необхідні документи, успішно пройшли сертифікацію і зареєстрували своє крафтове виробництво, що дало їм можливість реалізовувати продукцію в магазинах та на ринках.
Дорога до легалізації виробництва
Для повторного відкриття "Копченої свинки" подружжя вирішило облаштувати окреме приміщення. Вони провели невеликий ремонт та доповнили асортимент обладнання. Деяке устаткування залишилося з першої спроби, а для нових виробничих потреб було придбано фаршемішалку та м'ясорубку. "Вимішувати великі обсяги ковбаси вручну дуже складно," - зазначає Андрій.
М'ясо з власного господарства використовувати вже не могли, бо воно походило з домашнього забою, тому сировину почали купувати на м'ясокомбінаті.
Виготовлення крафтових м'ясних виробів не передбачає використання найдешевших інгредієнтів, тому їх вартість важко порівняти з дешевими промисловими аналогами. У "Копченій свинці" застосовують лише шматки м'яса, які не містять жилок і зайвої шкіри. Як зазначає підприємець, у промисловому виробництві для виготовлення дешевих варених ковбас часто використовують механічну обвалку, яка потім подрібнюється у кутері і додається до емульсії.
Ще одна особливість виробництва - склад продукції. "Ми не використовуємо хімії, лише натуральні спеції. Знаємо, що будемо давати наші вироби власній дитині", - говорить підприємець. За його словами, бажання робити натуральний продукт було однією з причин, чому вони вирішили займатися виробництвом.
Виробництво, асортимент, собівартість
Економічний процес розпочинається зі сировин. Ціна на м'ясо становить 240 грн за кілограм, але після обробки вона зростає до 250 грн за кілограм. Потім до цієї вартості додаються витрати на спеції, оболонки та електроенергію. "Ще нічого не виробив, а вже витратив 250 гривень", - зазначає підприємець.
Виробник встановлює націнку на готову продукцію в межах 30-35%. Хоча в останні часи спостерігається зростання цін на м'ясо, він поки що не підвищував свої ціни. Навпаки, намагається зменшити вартість тушонки, усвідомлюючи, що споживачі тепер купують продукти про запас. "Збагачення – не наша мета, ми навіть прагнемо знизити ціни", – зазначає підприємець.
Згідно з його оцінками, 65-70% зароблених грошей витрачається на покриття витрат виробництва, тоді як 30-35% залишається у вигляді прибутку. Підприємець зазначає, що його увага зосереджена не стільки на визначенні точки беззбитковості за місяць, скільки на аналізі рентабельності окремих партій товарів. При розрахунках за місяць він враховує витрати на електрику, податки та інші фінансові зобов’язання.
Ціни варіюються в залежності від типу м'яса та методу його приготування. Наприклад, варено-копчені свинячі ковбаси мають ціну 550 грн за кілограм, тоді як курячі ковбаси коштують 450 грн. Балик можна придбати за 530 грн, підчеревина – за 450 грн, шия – за 200 грн. Вирізка та ошийок оцінюються в 600 грн, а ціна курки становить 280 грн.
Ціни на випечену продукцію варіюються в залежності від її типу: шинка коштує 500 грн за кілограм, домашня свиняча ковбаса - також 500 грн, куряча ковбаса - 400 грн, підчеревина і ребра - 450 грн, свиняча тушонка - 200 грн, а куряча - 180 грн. Тушонку упаковують у банки об'ємом 0,5 кг.
Ціна готового продукту вища за ціну м'яса, бо під час приготування частина ваги втрачається. "З кілограма балика залишається 750 грамів", - каже Данілєвський.
Приготування - тривалий процес. М'ясо після шприцювання маринадом залишають у холодильнику на 12 годин, після чого його вивішують у коптильню. Там воно обсихає, коптиться і шість-сім годин готується парою.
Процес приготування для ошийка триває ще довше. Підприємець зазначає, що великі шматки м’яса вимагають більше часу для приготування, а тонке нарізання не допустиме, оскільки це призведе до втрати соковитості. Ковбасу можна зробити швидше, але їй рекомендується провести ніч у холодильнику, щоб м’ясо добре просякло спеціями. В цілому, від моменту використання свіжого м’яса до отримання готового продукту може пройти до доби.
За словами підприємця Андрія, покупці часто цікавляться, чому існує різниця між ціною м'яса та дешевої промислової ковбаси. "Головна проблема для людей — це ціна. Вони вважають, що це занадто дорого. Часто порівнюють нашу продукцію з магазинною", — зазначає він.
Де можна придбати "Копчену свинку"?
Компанія виготовляє від 250 до 300 кг продукції щомісяця, не враховуючи тушонки. У деякі тижні обсяги можуть досягати 90 кг. Підприємець вважає, що ці показники є досить скромними і прагне їх збільшити. "Відверто кажучи, 300 кг – це незначна кількість," - зауважує він.
Основні канали продажу - інтернет і місцевий базар. Для просування бренду підприємці замовляють рекламу в блогерів. Із соцмереж подружжя використовує інстаграм, тікток, фейсбук і телеграм. Там показують продукцію і приймають замовлення. Постійні клієнти вже є: частина замовляє через інтернет, частина регулярно приїжджає за продукцією додому або купує її на базарі.
Виробництво прив'язують до попиту, щоб продукція не залежувалася. На базарі торгують у вівторок і п'ятницю, тому напередодні коптять свіже м'ясо.
Особливо виділяються інтернет-замовлення: коли клієнт замовляє 5 кг балику, під це підбирають необхідну кількість м'яса, маринують його та готують до встановленого терміну. Як зазначає виробник, іноді через такі замовлення процес копчення може тривати декілька днів безперервно.
Підприємство надає послугу з копчення сировини клієнтів. Людина привозить м'ясо, а виробник його готує за 100 грн за кг. Таким чином, "Копчена свинка" заробляє не лише на продажу власної продукції, а й на послузі виробництва.
Інший канал збуту - магазин "Фламінго" у Володарці та магазин у Білій Церкві, де продають товари з ЄС. Ціни встановлюють так, щоб після магазинної націнки кінцева ціна була приблизно така ж, як при купівлі клієнтами у виробника.
"Я пропоную їм нижчу ціну, а вони встановлюють свою націнку, щоб їхня вартість приблизно відповідала моїй. Можливо, в деяких випадках ціна може бути трохи вищою на кілька гривень," - розповідає він.
Для виробника магазини - додатковий спосіб дістатися до покупців. Водночас він не називає їх маркетинговим інструментом: торгових точок поки мало. Зате люди, які не побачили продукцію в соцмережах, можуть купити її в магазині.
Головною труднощю, з якою стикається підприємець під час реалізації продукції, є ціна. Проте він переконаний, що покупці зацікавлені у домашніх виробах. Він зазначає, що великі виробники можуть запропонувати більші обсяги товару за нижчими цінами, тоді як його бізнес орієнтується на менші партії та використовує натуральні спеції без додавання підсилювачів смаку.
На даний момент "Копчена свинка" не має власного інтернет-магазину. Його запуск планується після зростання обсягів реалізації та наявності додаткових фінансових ресурсів.
Підприємство намагалося реалізувати свою продукцію на ярмарках у Києві, проте через спекотну погоду та нестабільну безпекову ситуацію вирішило призупинити ці поїздки. Наразі основним місцем продажу залишається місцевий ринок. Восени підприємець сподівається на збільшення попиту. Як він зазначає, прохолодніша погода та наближення свят сприяють росту обсягів продажів.
Масштабування без фінансової підтримки.
Виробники активно розвивають свій бізнес: за рік асортимент продукції зріс майже в два рази. До копчених м'ясних виробів та ковбас додалися нові лінійки, такі як печене та варене м'ясо, сардельки і тушонки. Наступним етапом стане розширення виробничих потужностей. "Поряд із нашим нинішнім приміщенням є ще одна будівля. Ми плануємо провести її ремонт і розширення", - ділиться планами підприємець.
Знадобляться й додаткові працівники. Наразі значну частину роботи подружжя виконує самостійно: від купівлі та зачистки м'яса до маринування, копчення, фасування і продажу. За словами підприємця, це майже щоденна робота. Вони планують найняти SMM-менеджера, однак поки соцмережі веде дружина.
Бізнесмени активно використовують акційні пропозиції для збільшення попиту. Наприклад, безкоштовна доставка доступна для покупок від 2000 гривень. Цей поріг був підвищений у зв’язку з підняттям тарифів на доставку. Також є можливість замовлення тушонки великими партіями, наприклад, від десяти банок.
Підприємець інвестує в свій бізнес за рахунок особистих заощаджень. Він не планує звертатися до грантових програм, оскільки сім'ї Данілєвських важко відповідати їх вимогам. "Ми покладаємося на власні ресурси, але якщо з'явиться вигідна можливість отримати грант, обов'язково подамо заяву", - зазначає Андрій.
Він вважає, що основним фактором зростання є збільшення обсягів виробництва та реалізації продукції. Для цього необхідно розширити обсяги закупівлі сировини. Виробник вже зробив крок від купівлі маленьких партій м'яса в магазинах до співпраці з м'ясокомбінатом.
Масштабування для "Копченої свинки" - це не лише питання кількості продукції. Підприємець водночас хоче зберегти свіжість товару і не виробляти зайвого. Він орієнтується на попит, залишки та замовлення. За його словами, навіть за обсягу 300 кг на місяць виробництво ще працює без надмірного навантаження.
"Копчена свинка" ще не доросла до команди працівників, виробництво залишається сімейною справою. Частину роботи ветеран виконує сам. Коли потрібно начиняти ковбасу, долучається дружина. З дитиною допомагає знайома.
У нашій команді є лідер, який не дуже зацікавлений у виробничих планах і працює у власному ритмі. "Наш директор, мовляв, як дитина: якщо має бажання нас розбудити, то зробить це, а що там у нас заплановано — його не обходить", — жартує підприємець.
Коли потрібно надіслати замовлення ввечері, доводиться вставати о пʼятій ранку. В інші дні робота розпочинається лише після того, як прокинеться вся родина. "Ми працюємо вдвох, але, сподіваюсь, з часом розширимо команду та наймемо співробітників," - ділиться ветеран.
#
