Віта Коваленко, член міської ради нідерландського міста Дордрехт.

Відтоді я підтримую зв'язки з різними медіа, зокрема з національним телебаченням, яке стало більш готовим приймати правдиву інформацію. Моя освіта отримана в Україні, я є фахівцем у лінгвістиці та володію п'ятьма мовами, тому завжди прагну донести правду про Україну.

Ніхто не сподівався на повномасштабний конфлікт, але відчувалася тривога, що якщо війна розпочнеться, вона обернеться на справжню кровопролитну катастрофу.

Ви раніше говорили про фундацію, яку заснували. Чи досі вона функціонує?

Вона вже відійшла в минуле. Фундація носила назву Brand New Ukraine. Ми займалися висвітленням важливих та складних питань через культурні події та виставки, організовували різноманітні заходи, зокрема перший фестиваль "Дні українського кіно" в Нідерландах.

Одночасно з нами працювали й інші організації. Я присвятила цій справі близько п'яти років.

Незабаром у моєму житті з'явилася друга дитина, я отримала роботу, про яку завжди мріяла, та взяла на себе безліч відряджень, через що перестала мати можливість приділяти цій справі належну увагу. Згодом ще один учасник команди залишив організацію, і з того моменту вона припинила своє існування.

Після цього я, звичайно, продовжила піднімати важливі для України теми, але тепер роблю це на іншому етапі — не через культурні ініціативи, а через активне просування проукраїнських наративів у медіа-просторі.

Скільки часу ви вже перебуваєте в Нідерландах? Ви переїхали сюди для навчання?

- Цього літа буде вже 20 років. Я приїхала до Нідерландів у 2006 році. Спочатку вивчала міжнародну економіку в університеті Еразмус, а потім вступила до магістратури з маркетингу та комунікацій.

- Як за ці роки змінювалося нідерландське суспільство у ставленні до України?

Все кардинально змінилося. Коли ми засновували фундацію, передати інформацію про Україну було надзвичайно важко. Згодом я навіть пережила стан вигорання.

У 2022 році з’явилася активна дискусія про ймовірність війни. Мені надходили запрошення на різноманітні форуми, де запитували про ситуацію в Україні та суспільні настрої. Я багато співпрацювала з журналістами і пам’ятаю, що приблизно за місяць до початку масштабного вторгнення всі активно міркували над питанням: чи настане велика війна?

Тоді ніхто не міг у це повірити, але відчувалося, що якщо війна розпочнеться, то вона буде жорстокою і тривалою. На жаль, ці побоювання справдилися. Вже з перших днів після вторгнення мені почали активно пропонувати участь у телевізійних програмах.

У перші пів року я з'являлася в ефірах два-три рази на тиждень, пояснюючи, що відбувається в Україні. Після новин були політичні ток-шоу, де я розповідала про ситуацію. У перші місяці відчувалося, що багато нідерландців були готові "списати" Україну.

Проте я постійно підкреслювала, що ми не збираємося здаватися, нам необхідна допомога. Ми витримали. І протягом перших шести місяців після початку повномасштабного конфлікту відбулася справжня зміна - від індиферентності до активної підтримки. Це був потужний зворот, фактично на 180 градусів.

Коли розпочалася повномасштабна війна, я усвідомила, що можу внести свій вклад двома шляхами. По-перше, це передача українських повідомлень голландцям через різноманітні медіа-ресурси.

Другий - це особистий досвід, оскільки мій двоюрідний брат служив у армії на початку війни та під час повномасштабного вторгнення. Військові завжди були мені близькі по духу. Як у будь-якій родині, я мрію, щоб мій рідний повернувся живим. Тому я активно займалася волонтерством: допомагала нашим хлопцям у реабілітації, робила переклади, дбала про них, організовувала поїздки на концерти та різноманітні заходи, щоб вони відчували нашу підтримку та вдячність.

НІДЕРЛАНДЦІ ТА УКРАЇНЦІ ПОДІЛЯЮТЬ СПІЛЬНІ ЦІННОСТІ

- Сьогодні Нідерланди входять до топ-5 країн, які активно допомагають Україні. Я добре пам'ятаю, як після початку повномасштабного вторгнення нідерландці буквально відкривали двері своїх домівок і приймали українські сім'ї, дехто живе так і досі. Як ви вважаєте, чому рівень підтримки такий високий?

Українці і нідерландці мають багато спільного в своїх цінностях. Обидва народи чуйно реагують на будь-яку несправедливість, і ця війна викликала у них справжнє обурення.

У 2014 році, коли війна тільки почалася, ще був сильний вплив російської пропаганди, звучали наративи, що "не все так однозначно", що Крим завжди був російським, що на Донбасі люди самі хочуть відокремитися від України або доєднатися до Росії. Але після повномасштабного вторгнення стало абсолютно зрозуміло, хто є агресором.

Для нідерландців було шоком, що в XXI столітті можлива така відверта агресія. Вони самі - невелика країна, і тому добре зрозуміли ситуацію України, яка значно менша за Росію. У них виникло питання: як так, що міжнародне право не працює, і чи справді той, хто сильніший, може просто нападати?

Крім того, нідерландці усвідомили, що українці - це такі ж самі люди, як і вони: щирі, працьовиті та вдячні. Варто відзначити, що загалом нідерландці проявляють обережність щодо мігрантів. Проте, зустрівшись з українцями, багато хто з них змінив своє сприйняття і став більш відкритим.

Також Нідерланди - заможна країна із сильною культурою благодійності. Донати та волонтерство тут є частиною повсякденного життя, до цього привчають з дитинства.

Голландці мають великий повагу до справедливості, людської гідності, а також активно підтримують міжнародні норми та право на життя. На мою думку, у цих аспектах наші ціннісні орієнтири значною мірою збігаються.

Однією з ключових тем цих виборів стала міграція. Часто звучали слогани на зразок "Нідерланди - для голландців", а питання міграційної політики виявилося вкрай чутливим для суспільства. У цьому контексті також можна помітити вплив російських наративів, які, здається, намагаються дестабілізувати ситуацію. Як це впливає на ставлення до українців, і чи відбуваються зміни в підтримці України в Нідерландах?

Так, це дійсно вражаюче. Я, якщо відверто, був вражений тим, скільки представництв отримала проросійська партія FVD ("Форум за демократію") у місцевих органах влади.

Але ми маємо продовжувати боротьбу. Російський газ і досі потрапляє до Європи через треті країни, тому важливо рухатися до змін і шукати альтернативи.

Наприклад, у Дордрехті налічується близько 57 тисяч житлових одиниць, з яких лише близько 7 тисяч не отоплюються за допомогою газу. Я зараз проживаю в новому будинку, який повністю функціонує на електричній енергії.

На місцевому рівні необхідно створити сприятливі умови для впровадження змін: розвивати використання сонячної енергії та вітрових установок, заохочувати жителів переходити на альтернативні джерела енергії. Безумовно, частина рішень залежить від регіону, але в межах міста ми можемо зробити багато — інформувати населення, стимулювати ініціативи, надавати фінансові дотації на утеплення будинків або встановлення теплових насосів, допомагати людям у переході на енергоефективні технології.

Важливо працювати над тим, щоб наше місто ставало більш енергетично незалежним.

Враховуючи сучасні глобальні події, це питання набуває надзвичайної актуальності. Попереду нас чекає ще чимало роботи.

Пропаганда є темою величезного значення. Вона мені дуже близька, і це обумовлено не лише моєю професійною діяльністю. Протягом дванадцяти років я активно протистою російській пропаганді, і навіть написала про це книгу. Щоб коротко відповісти на ваше запитання: серед політиків, які приймають рішення на підтримку України, я впевнена, що нам не варто хвилюватися.

Але сьогодні російська пропаганда має великий вплив серед звичайних нідерландців, що знову повертає їхню увагу до проросійської партії FVD. Це може становити загрозу в майбутньому. Партія постійно просуває проросійські наративи і досі не визнала, що Росія напала на Україну. У них велика кількість прихильників, які повторюють ці наративи.

Навіть мого сина, який з'явився на світ у Нідерландах і є наполовину нідерландцем, наполовину українцем, у школі піддавали цькуванню фразами на кшталт "повертайся у свою Україну, Нідерланди для нідерландців". Щодо цькування, яке я отримую в соціальних мережах, я вже настільки звикла, що просто ігнорую коментарі. Але діти – це зовсім інша справа, вони більш чутливі.

Чи вважаєте ви, що в Україні існує освітня проблема, яка, зокрема, призводить до того, що в сільських місцевостях жителі частіше виявляють негативне ставлення до мігрантів, легше піддаються маніпуляціям та підтримують антиміграційні ініціативи?

У невеличкому селі нещодавно пройшла кампанія перед місцевими виборами з лозунгом: "Ми не дамо дозволу на будівництво притулку для українців". Це, на жаль, свідчить про те, що опір все ще існує. Мені трохи соромно визнати, але Дордрехт суттєво відстає у прийомі українців у порівнянні, скажімо, з Роттердамом. У більших містах присутня різноманітність мігрантів з різних культур, і мешканці звикли до різних мов, традицій і стилів життя. Проте Нідерланди - це не лише великі міста на кшталт Амстердама чи Роттердама. Саме в маленьких містечках подібні наративи активно поширюються: "Чому ми повинні забезпечувати житлом українців і покривати їхні витрати? Усі кошти мають іти на підтримку нідерландців, навіть якщо вони не працюють усе своє життя".

Насправді українці отримують тут мінімальну підтримку в порівнянні, наприклад, з Німеччиною. Вони виконують ту роботу, яку не бажають виконувати місцеві жителі. Проте серед українців є й ті, хто вже давно орендує житло та сплачує податки. Приблизно 75% українців, які втекли від повномасштабної війни, мають роботу, відкривають власні підприємства та вносять істотний вклад в економіку Нідерландів через сплату податків. Вони активно намагаються інтегруватися в суспільство та дотримуватися місцевих норм.

У Нідерландах суспільство досягло значних успіхів, оскільки навіть без вищої освіти люди різного соціального статусу здатні забезпечувати свої родини. Це означає, що не кожному необхідно відвідувати університети, на відміну від ситуації в Україні, де такий шлях часто вважається обов'язковим.

Згадую, як ми мешкали в нашому старому домі, де мій сусід працював садівником і заробляв не менше, ніж я — людина з трьома дипломами вищої освіти та п’ятьма мовами на рахунку. У Нідерландах немає такої запеклої пристрасті до навчання та саморозвитку, адже люди усвідомлюють, що можуть досягти успіху навіть без університетської освіти.

Проте існує й інша перспектива: громадяни виявляють довіру до засобів масової інформації, і більшість з них не ставить під сумнів отриману інформацію. Зазвичай те, що їм повідомляється, вони приймають без жодних запитань: зайшли на сайт, ознайомилися з матеріалом і одразу ж починають вірити всьому, що там викладено.

Отже, можливість забезпечити сім'ю без вищої освіти, безперечно, є позитивним аспектом. Проте існує проблема: багато людей, які не мають освіти, не навчаються перевіряти джерела інформації або аналізувати її, що робить їх вразливими до пропаганди. Це створює труднощі як для суспільства в цілому, так і для місцевої влади, яка повинна докладати зусиль для підвищення рівня обізнаності населення.