Як Гренландія ухвалювала рішення між власною незалежністю, Данією та США, і які перспективи чекають її в майбутньому.

11 березня у Гренландії відбулись вибори, на яких нечисленні мешканці найбільшого острова планети обирали місцевий парламент. І якщо на попередніх виборах домінували економічні проблеми і способи поліпшення добробуту громадян, то нині "тінь Трампа" створила дещо інший настрій.

Зростаюча конкуренція між потужними країнами в Арктичному регіоні, стратегічне положення Гренландії та її природні ресурси посилили інтерес до цього острова з боку американського президента.

Про те, хто прийшов до влади у Гренландії, що обіцяють і як ставляться до заяв Дональда Трампа, читайте в статті журналістки "Європейської правди" Іванни Костіної Без шансів для Трампа: яке майбутнє обирає для себе Гренландія. Далі - стислий її виклад.

Гренландія, яка раніше була колонією, а тепер є автономним регіоном Данського Королівства, здобула можливість створити власний парламент у 1979 році.

А законом про самоврядування від 2009 року гренландський народ був визнаний міжнародним правом як народ, що має право на самовизначення.

Сучасний політичний лад Гренландії зазвичай описують як "комбінацію автономії та абсолютної незалежності".

Гренландія не має можливості самостійно ухвалювати рішення, за винятком питань, які стосуються державної конституції, громадянства, Верховного суду, а також зовнішньої, оборонної та безпекової політики, разом із валютною та монетарною політикою.

Натомість щорічно острів отримує від Данії щедру субсидію у розмірі понад 500 мільйонів євро на цілі "соціальної держави" - при населенні острова в менше ніж 57 тис. осіб це складає більш ніж 17 тисяч євро на душу населення.

Під час нинішньої кампанії представники офіційного Копенгагена демонстративно підкреслювали своє невтручання у вибір гренландців, стверджуючи у відповідь Трампу, що острів не продається і що його долю мають право вирішувати лише його мешканці.

Перед виборами соціологічні дослідження виявили, що більшість жителів Гренландії підтримують ідею незалежності. Проте, у них немає єдиного бачення щодо термінів цієї події та її впливу на їхній добробут.

Тож не дивно, що три чверті гренландців на парламентських виборах проголосували за партії, що пропонують не поспішати з проголошенням незалежності.

Неочікувану перемогу здобула правоцентристська партія "Демократи", яка отримала близько 30% голосів, тоді як на попередніх виборах їхня частка становила лише 9%.

Ця політична сила традиційно проявляє скептицизм щодо ідеї незалежності, вважаючи за краще підтримувати концепцію розширеної автономії в рамках королівства.

Хоча у своїй виборчій програмі "Демократи" все ж зазначили про намір забезпечити незалежність Гренландії з вільною ринковою економікою, партія попереджає про необхідність обережності, щоб уберегти населення та економіку від можливого падіння рівня життя.

Друге місце, яке зайняли популісти з "Налерак" ("Точка орієнтації"), стало яскравим свідченням їхньої активної позиції щодо розширення співпраці зі Сполученими Штатами. Цю політсилу підтримали 24,5% виборців.

Проте і вони не підтримують ідеї Трампа про входження Гренландії до складу США. Але, в порівнянні з іншими, наполягають на негайному голосуванні за незалежність, що може ускладнити їм шлях до коаліції.

Чинна правляча партія "Спільнота людей", якій прогнозували успіх, несподівано зайняла третю позицію, отримавши лише 7 мандатів. Ця політична сила виступає за економічну та політичну незалежність Гренландії, проте обіцяла не квапитися з проведенням відповідного референдуму.

Соціал-демократична партія "Сіумут", яка є одним із найпалкіших прихильників гренландської незалежності, зазнала ще більшого спаду. Ця партія співпрацює з партією, що підтримує прем'єр-міністра Данії.

Лідер партії-переможниці називав постійне втручання Дональда Трампа абсолютно неприйнятним, а натяки американського президента на Гренландію як товар - абсолютно огидними.

Переможцям виборів доведеться досягти такого компромісу, який би з одного боку задовольняв прагнення гренландців до незалежності, а з іншого - не створював би можливостей для Трампа посилити свій вплив на острів.