Публікація розслідування операції НАБУ "Мідас", яке стосується корупційних дій у енергетичному секторі, сталася трохи більше тижня тому. Це співпало із неприємними новинами з фронту та проблемами з електропостачанням, що викликало у населення спочатку шок, а згодом і відчуття безвиході та безнадії. Важливо зазначити, що це лише частина масштабного розслідування — всього 20% від зібраних доказів, які свідчать про корупційні практики і їх учасників у різних сферах, включаючи оборону та медицину.
ZN.UA і так знало й писало про те, що крадіжок та корупційних схем як у малих, так і у великих масштабах на всіх щаблях війна не зупинила -- навіть навпаки (тільки про корупцію в енергетиці у нас вийшло 17 статей!). Начебто здогадувалося про це й суспільство. Проте одне -- знати загалом, а інше -- побачити в опублікованих матеріалах цинічні подробиці.
"Це – завершення. Все втрачено. Політична криза ще більше підірве нашу країну. Західні партнери не нададуть фінансової підтримки, і фронт почне руйнуватися. Навіщо тоді все це?" – подібні думки можна було почути на початку. Проте згодом вони поступово змінювалися на гнів і вічне запитання: "Що робити далі?"
Депутат Залізняк зазначив, що вже три соціологічні опитування зафіксували значне зниження рейтингу президента Зеленського. Згідно з інформацією від ZN.UA, ще до скандалу з Міндічгейтом лише 23-24% потенційних виборців планували підтримати Зеленського на майбутніх виборах. Таким чином, якщо рейтинг президента опуститься нижче 20%, це не можна буде вважати катастрофою, проте це явно вказує на певну тенденцію.
Яким чином і на яких підставах можна продовжувати співпрацю з владою, чию довіру остаточно підточино? В атмосфері відчувається напруга: щось неодмінно відбудеться.
"Який, на вашу думку, матиме вплив операція "Мідас" та пов'язана з нею інформаційна кампанія на українське суспільство?" -- саме таке питання задали українським соціологам та психологам редакція ZN.UA. У цьому матеріалі ми представляємо їхні думки.
Світлана Чуніхіна, заступниця директора Інституту соціальної та політичної психології НАПН України: "Я не очікую істотної дестабілізації суспільства під впливом саме корупційних скандалів. Ось кілька аргументів.
По-перше, за результатами досліджень, значна зміна у ставленні до влади відбулася у 2024 році. Саме в цей період українці остаточно усвідомили рівень корупції в команді Зеленського. Нинішній скандал лише підкреслив вже відому для більшості суспільства ситуацію – керівники країни виявляються недоброчесними у фінансових питаннях.
По-друге, держава й нація в їхньому теперішньому стані є значно ширшими за політичний режим. Те, що Україною керують непрофесійні й нечесні політики або чиновники, не свідчить про крах державності й не призводить до суспільного колапсу -- бо Україна не зводиться до п'яти-шести менеджерів Зеленського.Хоча російська пропаганда змальовує ситуацію саме так.
Третім аспектом є те, що дослідження показують, що українці залишаються налаштованими на протидію російській агресії, водночас не відмовляючись від можливості критики та протестів проти влади. В суспільстві існує певне усвідомлення межі, за якою законне право на протест може загрожувати стабільності держави. Ці вміння з саморегуляції в суспільстві також виявляються у цій ситуації.
По-четверте, справжні та критично важливі події сьогодні розгортаються на фронті. Доки лінія фронту залишається стабільною, громадяни, як правило, намагаються уникати радикальних поглядів. Проте, якщо ситуація на фронті почне виходити з-під контролю, вимоги до уряду можуть стрімко зростати, мов снігова лавина. Проблема корупції полягає в тому, що вона підриває обороноздатність країни і суттєво підвищує ризик перетворення війни на катастрофу для України.
Андрій Биченко, керівник соціологічної служби Центру Разумкова, зазначив: "Можемо з упевненістю стверджувати, що більшість українців висловили негативну думку про учасників цього скандалу. Проте передбачити, як це вплине на українське суспільство, є досить складним завданням."
На сьогодні, найімовірніше, вплив є незначним. Попри резонансність справи, вона цілком вписується у панівне сприйняття влади українським суспільством. Нині для громадян характерне дуже позитивне ставлення й високий рівень довіри до інституцій, пов'язаних із обороною України, з одного боку, й негативне ставлення та низький рівень довіри до інших державних інституцій і державних службовців загалом. Значна частина суспільства вважає цю частину держапарату схильною до корупції. Тому новий корупційний скандал лише додав деяких деталей, але не змінив картини бачення влади.
Щодо подальшого розвитку подій та їх впливу на українське суспільство, зробити прогнози вкрай важко, оскільки це залежить від численних чинників, які наразі важко передбачити. Серед них можна виділити кілька ключових.
Але передбачити розвиток усіх цих чинників неможливо, тому неможливо й спрогнозувати розвиток ситуації. Можливо лише вгадати або не вгадати.
Сергій Дембіцький, який займає посаду заступника директора Інституту соціології НАН України, зазначив: "Згідно з даними наших досліджень, українське суспільство знову повернулося до домінуючого стану соціально-політичного негативізму, що було зафіксовано ще минулого року. Цей тренд, який спостерігався й у 2021 році, залишається актуальним і сьогодні."
У цьому контексті записи НАБУ навряд чи суттєво вплинуть на загальний стан суспільних настроїв — їх вже важко погіршити ще більше. Проте в полі громадської думки існують елементи, які, незважаючи на виклики воєнного часу, залишаються стійкими до негативних соціально-політичних явищ.
Серед важливих аспектів, які заслуговують на увагу, є оцінка роботи Володимира Зеленського в ролі президента України. Безумовно, його рейтинги не відповідають тим високим показникам, які були в 2022 та 2023 роках, проте значна частина українського населення продовжує підтримувати його. Інцидент із "зливом НАБУ" можна розглядати як стартову позицію для атаки на політичну репутацію влади. Головне питання полягає в тому, як буде використано цей плацдарм — чи для подальшого наступу, спрямованого на підрив легітимності, чи ж як інструмент тиску під час перемовин, що мають на меті визначити майбутнє політичне поле.
У процесі прогнозування майбутніх подій важливо враховувати фактор політичної альтернативи. Українська політична культура має традицію персоніфікації влади. У той час як активне політичне життя "застигло в очікуванні", і ніхто не висуває відкритих претензій на президентське крісло, Володимир Зеленський продовжуватиме залишатися психологічною опорою не лише для свого виборчого ядра, а й для ряду інших соціальних груп.
Олег Покальчук, соціальний психолог, зазначає: "Настрій у суспільстві знову погіршиться. Цей вплив швидко вичерпається. У громадськості відсутні достатні інструменти для впливу. Хоча певна частина молоді може отримати нову мотивацію, це, на жаль, не змінить ситуацію в цілому. Молоді людей стає все менше, і ця тенденція продовжиться."
Майдани та протести не є лише засобами впливу, а скоріше відображенням суспільних настроїв. Кожен з попередніх майданів мав своїх конкретних вигодонабувачів, і це навряд чи було загальне благо для всього суспільства. Люди отримали відчуття справедливості, тоді як інші знайшли для себе нові можливості для кар'єрного зростання та корупційних схем.
Після виходу людей на площу це явище не зникне. Воно, по суті, не може зникнути. Корупція є наслідком тривалої деградації нашої соціалістичної системи. Ми маємо Українську Радянську Соціалістичну Республіку. "Радянська", оскільки Верховна Рада є основним органом влади. "Українська" — це зрозуміло. А "соціалістична" через те, що всі інституції та система взаємин між ними залишилися без суттєвих змін.
Києвоцентричний погляд стверджує: всі проблеми зосереджені на Печерських пагорбах. Проте в районних центрах відбуваються аналогічні ситуації, хоч і в менш масштабному вигляді.
Імпічмент. Цей механізм відсутній. Це питання було детально обговорене ще під час акцій "Україна без Кучми" за участю зацікавлених та кваліфікованих фахівців.
Вологі мрії про радикальні зміни режиму, перевороти й усе таке інше я чую протягом десятиліть.
Слід звернути увагу на військову економіку, що підтримується фінансовими ресурсами західних держав, які визнають нашу владу як легітимну, оскільки вона була сформована через вибори. Це є правовою основою для співпраці з нами, адже президенти, члени Верховної Ради та інші посадові особи були обрані у відповідності до закону.
Єдиним дійсно успішним прикладом в новітній історії можна вважати чилійську хунту, яка виникла в результаті унікального збігу обставин, на фоні численних невдалих спроб. Військові перевороти, як правило, є тимчасовими. Після їх здійснення жоден міжнародний гравець не прагне співпрацювати з країною. Наступного дня країни Європи та США з полегшенням зупинять фінансування. Це і є основна проблема. Технічні аспекти перевороту не викликають труднощів, справжньою складністю стає подальший розвиток. У разі такої зміни влади Україні, ймовірно, доведеться пережити економічну та політичну ізоляцію протягом приблизно трьох років. Лише після цього, якщо вдасться вижити, міжнародна спільнота почне відновлювати діалог з нами.
Можливі певні "палацові" перевороти, оскільки видимість легітимності залишається.
Проте система стримувань і противаг у суспільстві, що страждає від корупції, насправді є набагато складнішою, ніж ми можемо собі уявити. Високоорганізовані злочинні угрупування вміло забезпечують свою безпеку. Силові дії виникають лише в тих випадках, коли компроміс виявляється неможливим. Натомість, те, що ми спостерігаємо, здебільшого є демонстрацією, а не прямою агресією. Це своєрідні сигнали для тих, хто здатен їх правильно трактувати. Для широкої аудиторії ж це всього лише новий епізод тривалого тридцятирічного шоу.
Єдиний шлях до змін — це вибори. У цьому контексті зміна настроїв у суспільстві дійсно має вплив на політичні процеси, інституції та інші аспекти. Проте наразі виборів немає, і їх не планують у найближчому майбутньому.
У нас, по-перше й по-друге, -- осінь; по-третє й по-четверте, -- Різдво й Новий рік, а там уже -- після свят. Хоч які вертепи водитимуть, однаково є ентропія. Бували яскравіші вистави. Й закінчувалися тим самим".
#Європа #Агресія #Україна #Президент (державна посада) #Українці #Верховна Рада #Володимир Зеленський #Енергетична галузь #Леонід Кучма #Північна та Південна Америка #Російська мова #Корупція #Суспільство #Нація #Центр Разумкова #Дзеркало тижня. Україна #Електрика #Державна пропаганда в Російській Федерації #Державна служба #Соціальні дослідження #Легітимність (політична) #Режим #Чилі #Національне антикорупційне бюро України #Проживання #Сприйняття #Інститут соціології НАН України #Інститут соціальної та політичної психології НАПН України #Покальчук Олег Володимирович
