Прифронтові регіони зазнали втрат у розмірі 182 мільярдів доларів. Які причини для надання їм спеціальної фінансової допомоги та впровадження нових механізмів?
Згідно з оцінками RDNA4, регіони, що знаходяться поблизу фронту, зазнали найбільших втрат внаслідок війни, які складають приблизно 182 мільярди доларів, що більше ніж 31% від загальних збитків країни. Ця ситуація суттєво відрізняється від умов у відносно безпечних областях, що вимагає коригування економічної політики.
Як мер Харкова, розташованого біля фронту, я чітко усвідомлюю ключову проблему: діючі механізми державної підтримки в нашому регіоні функціонують значно менш ефективно, ніж у тилових областях, незважаючи на вищі ризики та потреби. Якщо ситуацію не виправити, ми ризикуємо поступово втратити населення, підприємства та податкові надходження з прифронтових зон.
Держава пропонує різноманітні програми підтримки, такі як кредити під 5-7-9%, гранти на започаткування бізнесу, фінансовий лізинг та іпотечні програми, включаючи "єОселя". Хоча на перший погляд це виглядає як універсальні рішення для всіх регіонів, фактичні дані свідчать про протилежне.
Отже, регіони, що характеризуються високим рівнем воєнного ризику, отримують лише приблизно 13% від загальної кількості кредитів, виданих в рамках програми "5-7-9%". Водночас, близько 6-7% кредитів надаються через програму "єОселя", а частка фінансового лізингу в цих регіонах складає 12% від загальноукраїнського показника.
Спостерігається явний структурний дисбаланс: у тих регіонах, де ризики є найвищими, можливості отримання кредитів, страхових послуг, лізингу та програм розвитку залишаються на найнижчому рівні.
Коли ми обговорюємо особливе ставлення до прифронтових територій, це часто розглядається як спроба отримати додаткові пільги чи фінансову підтримку. Проте насправді йдеться про щось більше: визнання того, що бізнес у прифронтових зонах функціонує в умовах, які суттєво відрізняються від ризиків, витрат і планування, з якими стикаються компанії в тилу.
Отже, спільно з колегами з Асоціації міст і громад, що розташовані поблизу фронту, ми пропонуємо всебічне системне рішення: заснувати фонд, що підтримуватиме прифронтові території як спеціалізований інструмент, який зосередиться виключно на роботі з цими регіонами і буде доповнювати створювану Національну установу розвитку. Які, на нашу думку, є основні аспекти цієї ідеї та відмінності в організації діяльності цих установ?
У процесі реформування існуючої системи державної підтримки та відновлення економіки в Національній установі розвитку буде створено спеціалізований напрямок, що зосередиться на підтримці прифронтових громад. У рамках цієї ініціативи НУР слід зосередити свої зусилля на виконанні наступних завдань:
Своєю чергою основними напрямами роботи фонду підтримки прифронтових територій мають стати:
Окремий трек - залучення міжнародних ресурсів: використання механізмів на кшталт Pillar II, співпраця з експортно-кредитними агентствами і страховими компаніями. Формат простий: страхування, кредит і грант в одному пакеті.
За підрахунками Асоціації прифронтових міст і громад, у прифронтових областях трудяться 1,1 млн найманих працівників, які генерують значну частку місцевих бюджетів і забезпечують понад 12% загальних податкових надходжень держави.
У межах прифронтових регіонів щорічно акумулюється більше 120 млрд грн податків, що безпосередньо сприяють зміцненню оборонного потенціалу держави. Таким чином, економічний занепад цих територій є серйозною загрозою для національної безпеки. Кожна гривня, інвестована в бізнес прифронтової зони, працює на благо всієї країни, адже це:
Навіть після закінчення основних бойових дій, регіони, що розташовані поруч із фронтом, відновлюватимуться найдовше. Зруйновані споруди, заміновані території, порушена інфраструктура та виведення людей - усі ці проблеми не можуть бути вирішені за один-два роки.
Тому фонд підтримки прифронтових територій та спеціальні інструменти не можуть бути тимчасовою акцією. Це має бути довгострокова політика, яка працює роками і дає бізнесу зрозумілий сигнал: держава бере частину ризиків на себе.
Системна підтримка економіки в прифронтових регіонах полягає не лише у створенні нових інституцій, а й у гармонізації усіх аспектів державної політики. У цьому контексті ми стикаємося з рішеннями, які здатні зменшити ефективність будь-яких заходів розвитку. Наприклад, можливість введення податку на додану вартість для фізичних осіб-підприємців з доходом вище 1 мільйона гривень може стати таким рішенням.
За оцінками, запровадження цього податку може призвести до закриття 15-25% малих підприємств у громадах з високим рівнем безпекового ризику. Це означає втрату тисяч робочих місць і ще більший відплив людей, що неприпустимо.
У період війни податкова політика повинна підтримувати місцеву витривалість, а не завдавати їй шкоди. Якщо підприємства зупинять свою діяльність, держава не лише втратить податкові надходження, а й контроль над територіями, робочі місця та соціальну гармонію.
#кредит #Українська гривня #Економіка #Бізнес #Інфраструктура #Ризик #Політика #Податок на додану вартість #Міський голова #Харків #Сигнал #Економічна політика #Папір #Місцевий бюджет #Собівартість #Державна політика #Страхування #Держава (політика) #Підприємство #Фінансова оренда #Задня частина (військова)
