Зображення: Зоряна Стельмах, Ігор Ліскі, Елла Лібанова, Оксен Лісовий, Кирило Говорун і Тимофій Милованов обговорюють тему реформування освіти. Міністр ділиться своїми думками.
Реформа в освітній сфері повинна охоплювати всі рівні навчання — зміни лише у вищих навчальних закладах не принесуть очікуваних результатів, зазначає міністр освіти і науки Оксен Лісовий. Інтерес до природничих дисциплін починає зникати вже в початковій школі, і саме у цих сферах, а також у галузі інженерії, які життєво важливі для економіки, бізнесу та оборони, сьогодні спостерігається брак абітурієнтів. Якщо хоча б одна частина організму не функціонує, це призводить до хвороби. Аналогічна ситуація складається і в системі освіти.
При цьому Оксен Лісовий відзначив, що на рівні загальної середньої школи вже "закриваються певні проблеми", щоб у старшу, профільну, діти заходили більш підготовленими.
Цього року було започатковано пілотний проект старшої профільної школи в 30 ліцеях. Ця ініціатива передбачає можливість вибору профілю навчання — інженерного, технологічного або природничого, з обов'язковою кількістю годин, які можна заповнити гуманітарними дисциплінами. З наступного року до реформи приєднаються ще 100 шкіл, а з 2027 року вона пошириться на всі навчальні заклади, повідомив міністр.
Справді, як зазначив співробітник Інституту раку Олександр Довгань, це означає, що країна змінює свою освітню систему з 11-річної на 12-річну. Внаслідок цього, у 2027 році школи не матимуть випускників, а університети – нових студентів зі шкіл.
Зображення: Зоряна Стельмах, Олександр Довгань, Національний інститут онкології.
Оксен Лісовий не вважає це трагедією і впевнений, що підсумок має виправдати всі зусилля.
Які плани у університетів на цей рік? Вони продовжать навчання студентів другого, третього та четвертого курсів. Також прийматимуть на перший курс тих, хто не зміг вступити відразу після закінчення школи. Кількість таких абітурієнтів досить значна. Університети також розглянуть можливість прийому тих, хто навчався в закордонних школах. Сподіваємося, до цього часу війна закінчиться, і в університетах з'являться ветерани. Отже, університети матимуть достатньо роботи навіть без нових першокурсників.
Зменшення вступу на 50-60% (у цьому році. -- Ред.) не є підставою для призупинення реформи. Необхідно вирішувати існуючі проблеми з якістю загальної середньої освіти, зокрема в старшій профільній школі та профорієнтації учнів. Це вимагає впровадження певних підтримувальних заходів для університетів у нинішніх умовах, -- підкреслив міністр.
Зображення: Зоряна Стельмах Оксен Лісовий, Міністр освіти та науки України.
Наступним кроком після реформованої старшої школи з профільним навчанням і вдосконаленим розподілом на академічну та професійно-технічну освіту (яка також проходить процеси реформування) є необхідність змін у вищому навчальному секторі, зазначає Оксен Лісовий. Інакше, уникнути втрат людського капіталу та загострення інших криз буде неможливо.
Над якими змінами у вищій освіті працює МОН прямо зараз? Акцент, говорить міністр, робиться на трьох аспектах.
Перший -- модернізація академічного менеджменту в надії побороти "певні аномалії, якими обросла система -- сюди можна віднести "вічних" ректорів, різні корупційні прояви, питання індикативної собівартості.
"Це стосується цінової конкуренції. Коли університети, починаючи від традиційних закладів освіти і закінчуючи Національним університетом холодильних установок, навчають фахівців у галузі міжнародного права, але за різними фінансовими умовами. Як наслідок, конкуруючи за ціною, вони заважають розвитку тих, хто пропонує якіснішу освіту," -- зазначив керівник Міністерства освіти і науки.
Зображення: Зоряна Стельмах Оксен Лісовий, Міністр освіти та науки України.
Для забезпечення демократизації управлінських процесів міністерство, у співпраці з British Council та іншими партнерами, розробляє відповідні програми, повідомляє Лісовий. На даний момент вже тисяча академічних менеджерів, включаючи проректорів, деканів, завідувачів кафедр та молодих фахівців, проходять це навчання.
Ще один аспект реформи полягає в оптимізації системи університетів, що передбачає зменшення кількості вищих навчальних закладів. Міністр стверджує, що існуюча структура вже давно не відповідає актуальній або майбутній демографічній ситуації в Україні. Хоча більшість усвідомлює цю необхідність, процес об'єднання потужних університетів із менш конкурентоспроможними постійно стикається з сильним опором і протестами.
Третій аспект -- запровадження монетизації здобуття освіти за державні кошти.
Законопроект 10399, який наразі перебуває на фінальному етапі розгляду в парламенті, пропонує чотири варіанти державної підтримки для студентів. Перший варіант – національні стипендії, які включають оплату навчання та стипендію для абітурієнтів з найвищими оцінками (приблизно 5 % за даними Міністерства освіти і науки). Другий – державні гранти, що забезпечують часткове або повне фінансування для студентів, які навчаються на контрактній основі (близько 20-30 % абітурієнтів). Третій варіант – держзамовлення з гарантією працевлаштування для спеціальностей, які є пріоритетними (25-30 % вступників). Четвертий – гранти для соціально вразливих категорій населення, таких як внутрішньо переміщені особи, діти учасників бойових дій, діти з інвалідністю тощо. Міністр зазначив, що державне замовлення буде оптимізоване та стане справжнім замовленням на фахівців, які будуть затребувані на ринку праці через п'ять років.
Зображення: Зоряна Стельмах Оксен Лісовий, Міністр освіти та науки України.
Міністерство освіти і науки продовжує реалізацію індивідуальних освітніх траєкторій, розроблених за участю колишнього заступника Лісового, Михайла Винницького.
"Прийнято закон, що регулює індивідуальні освітні траєкторії. Це вимагатиме значної роботи на рівні міністерства, розробки підзаконних актів та в кожному університеті, оскільки кожен з них формує свою навчальну програму. Отже, планується вступ до широкої спеціальності, після чого студенти зможуть обирати свої профілі і самостійно комплектувати елективні курси," - підкреслив Оксен Лісовий.
Основна думка, яку має засвоїти кожен, за словами міністра, полягає в тому, що сфера освіти повинна безперервно еволюціонувати.
"Переглядати свої підходи, впроваджувати інновації, шукати нові рішення, реагувати на виклики ззовні та ще й передбачати майбутні труднощі. Які ж складнощі супроводжують реформи сьогодні? Ми прагнемо трансформувати систему, яка здатна виробляти продукти для світу, що поки залишається для нас незрозумілим і важко передбачуваним", -- зазначив міністр.
Коментарі щодо діючої освітньої системи.
60% учасників міжнародних олімпіад у галузі математики, хімії та комп'ютерних наук вирішили навчатися за межами України, у той час як лише 40% залишилися вітчизняними університетами. Талановита молодь обирає закордонні навчальні заклади, зазначає президент Київської школи економіки Тимофій Милованов. Він вважає це вагомим аргументом на користь критики існуючої системи освіти.
Зображення: Зоряна Стельмах Тимофій Милованов, глава Київської школи економіки.
На думку колишнього міністра економіки, основною проблемою є те, що радянська система виховала у громадян України негативну рису — сподіватися, що хтось інший вирішить їхні проблеми. Держава, в свою чергу, підтримує ці сподівання, хоча не має можливості їх виправдати. Це стосується й освітніх реформ, де особи, що приймають рішення, роками уникають радикальних змін, обираючи компромісні рішення. Яскравим прикладом цього є об'єднання університетів.
"Ніхто не має сміливості закрити низькоякісні університети, через що наша освіта залишає бажати кращого, і люди починають виїжджати. В результаті, ми зупиняємося на посередньому компромісі, намагаючись об'єднати виші, не закриваючи навіть ті, які дійсно потребують закриття. І в підсумку стикаємося з протестами, опором, а також стигматизацією тих, хто прагне внести зміни," -- зауважив Милованов.
В цьому контексті Милованов акцентує увагу на тому, що приватні університети, такі як KSE, які намагаються реформувати систему зсередини, стикаються з труднощами у отриманні як державних, так і приватних коштів. Перевага надається навчальним закладам з державною формою власності, що є ще одним істотним недоліком, на його думку.
"Мені неприємно й образливо, коли члени журі, яке виділяє гроші, в тому числі державні або приватні, де бере участь Київська школа економіки, кажуть: "Треба підтримати державні ВНЗ". Мене це фундаментально ображає, тому що це порушує Конституцію України і показує неадекватність ментальності певних людей. Але мене ще більше ображає, коли це роблять підприємці і люди з бізнесу, а не чиновники. Коли кажуть, що треба ж підтримати когось не на основі того, що ми будуємо найкраще, а на основі права власності, стосунків чи чогось іншого. Завтра ми дрони будемо купувати державні чи тому, що треба підтримати якесь конкретне підприємство?" -- заявив він.
Милованов вважає, що в умовах війни витрачати час на очікування рішень з боку інших — це надзвичайно недоцільно. Його порада для змін звучить просто: залишити скарги позаду, визначити свою мету і розпочати активні дії. Кожен має зосередитися на тих речах, які він може реалізувати самостійно.
Зображення: Зоряна Стельмах Тимофій Милованов, глава Київської школи економіки., і редакторка LB.ua Cоня Кошкіна
"На стан сучасної освіти ще можна було б закривати очі, киваючи на радянську спадщину, якби у нас не було війни. Сьогодні зміни в освіті і науці -- це питання нашого виживання. Без фундаментальної науки не буде сучасної зброї. Китайські дрони, що ми "скручуємо", -- це не зброя майбутнього. Ми нічого не зможемо протиставити ворогу, який нікуди не подінеться, якщо ми не перетворимося на Ізраїль. Чому маленький Ізраїль не боїться? Тому що має технології, власне виробництво зброї. Я вже не кажу про все інше", -- заявив бізнесмен, голова наглядової ради інвестиційної компанії EFI Group Ігор Ліскі.
На думку його думку, освітня реформа має враховувати економічну стратегію держави, її бачення того, де ми хочемо бути через 20 років.
Я дуже сподіваюся на створення ради за участю представників великого бізнесу, яка б визначила наші пріоритети на майбутнє, адже нам не вдасться реалізувати все одразу. Необхідно сформулювати чіткі завдання — будівництво електростанцій, атомних електростанцій, літаків, швидкісних залізниць, склозаводів тощо. Важливо мати стратегічний план розвитку на 20-30 років. Від цих цілей можна буде визначити, які спеціалісти будуть потрібні для їх реалізації.
"Настав час визначити, які університети нам необхідні, які галузі науки слід розвивати та яких спеціалістів потрібно готувати. Варто ефективно використовувати наш обмежений ресурс для цих ключових напрямків. Треба створити принаймні три-чотири-п'ять успішних університетів за зразковою моделлю, де випускники вже матимуть чітке уявлення про своє майбутнє працевлаштування," – зазначив підприємець.
Фото: Зоряна Стельмах Ігор Ліскі, голова наглядової ради EFI Group
Зараз же, на думку Ліскі, підстави для об'єднання університетів -- через "поганого" ректора чи брак фінансування -- не є достатньо обґрунтованими. Бо так можна закрити й справді потрібні навчальні заклади. Також, за його словами, є питання до ефективності фінансових витрат на реформу освіти. Чи справді МОН раціонально витрачає ті невеликі гроші, які виділяє держава на освіту, просто скорочуючи мережу ВНЗ?
Скорочення кількості університетів не було метою само по собі, зазначив колишній заступник міністра освіти Михайло Винницький, який у Міністерстві освіти і науки працював над реформуванням вищої освіти, відповідаючи бізнесмену.
Протягом останніх двох з половиною років до нас приєдналися 12 університетів. Це свідчить про те, що ми фактично закрили 12 не надто сильних навчальних закладів. Процес скорочення університетів не є самоціллю; це, скоріше, питання укрупнення, -- підкреслив Винницький. -- Також хочу висловити подяку депутатам, які, на жаль, не можуть бути присутніми тут (на дискусійній панелі. -- Ред.), бо їхні вимоги щодо мого звільнення чітко свідчать про те, що укрупнення та зміна освітньої мережі наразі не є пріоритетом. Оксен і його команда залишаються, але основна вимога полягала в "без Винницького". Це факт, який може підтвердити Оксен.
Окрім того, зазначив екс-представник Міністерства освіти і науки, експеримент з впровадження наглядових рад у вищих навчальних закладах, які мали б обирати ректорів, виявився невдалим. За його словами, це стосується таких міст, як Київ, Запоріжжя та Івано-Франківськ.
"Суть справи полягає не в процесі призначення ректорів, а в рівні компетентності управлінців цих закладів вищої освіти," - підкреслив Винницький.
Зображення: Зоряна Стельмах, екс-заступник міністра освіти Михайло Винницький.
Апелюючи також до аналогії Ігоря Ліскі щодо Ізраїля, він підкреслив, що університети в Ізраїлі є державними, і саме освіта стала драйвером розвитку країни.
"У 60-х роках вони не ставили собі питання про те, кого ми виховуємо, ким станемо в майбутньому і якою буде наша економіка. У них була чітка відповідь: освічені особистості зможуть створити більше, ніж будь-які чарівники, візіонери чи аналітики, які роблять прогнози," – підкреслив Винницький.
У цілому колишній заступник міністра освіти закликав всіх відмовитися від думки, що українська освіта є неякісною.
"Наш рівень освіти досить високий. Завдяки цьому ми здатні протистояти різним викликам. Саме ті, хто отримав знання в 'непристойних' радянських та пострадянських навчальних закладах, сьогодні виявилися на передовій інновацій, які, вибачте за відвертість, поставили світ у незручне становище. Ніхто з нас цього не передбачав. Звідки ж з'явилися ці фахівці? Не з-за океану або з інших планет, а саме з нашої освітньої системи. Наші західні партнери, зізнатися, вражені. У нас чудові університети. Зараз відбувається формування різних типів навчальних закладів. Деякі з них будуть зосереджені на наукових дослідженнях, інші — на підготовці до ринку праці, і це абсолютно нормально. Однак це не свідчить про те, що система є поганою," — зазначає Михайло Винницький.
-- Часто чути, чому нас немає Гарварда чи Кембриджа. Але скажіть, будь ласка, шановні політики, ректори і присутні бізнесмени, хто готовий спрямувати половину державного бюджету на вищу освіту і науку на три-п'ять наукових центрів? Не на переміщення, не на міфічне збереження нібито унікального кримського чи донецького, луганського чи тепер вже херсонського і миколаївського закладів. Не на підвищення зарплат для всіх 120 000 викладачів, які в системі. А на три-п'ять наукових університетських центрів. Хто готовий? І що буде з тими 160 тисячами вступників, які не є переможцями олімпіад і не здобули 200 балів на НМТ, але все ж хотіли би отримати вищу освіту і нам їх треба з вищою освітою".
Зображення: Зоряна Стельмах Чому вища освіта не пов'язана з ринком праці?
В Україні виникає тривожний тренд, що стосується надмірної кількості осіб з вищою освітою, з думкою, що потрібно зосередитися на підготовці простих працівників. Але варто пам'ятати, що вища освіта — це не лише про потреби ринку праці. Вона стосується розвитку особистості. Ринок праці ж потребує навичок. Навички і освіта — це два важливі аспекти. Саме університети повинні забезпечувати освіту.
І це дуже добре, що наша молодь хоче отримувати цю вищу освіту. Скільки я не намагалася проаналізувати елементарні речі: рівень безробіття за різними рівнями освіти; рівень зайнятості за різними рівнями освіти; рівень доходів за різними рівнями освіти -- не треба мені казати, що можна стати мільярдером, не маючи вищої освіти. Хтось, може, і стане, але доходи переважно прямо пропорційні рівню освіти, зайнятість прямо пропорційна рівню освіти, безробіття зворотно пропорційне рівню освіти. Це статистика, і вона доволі об'єктивна", -- каже директорка Інституту демографії та соціальних досліджень імені М.В. Птухи Елла Лібанова.
Великі університети мають стати осередками освіти, науки та розвитку нової української ідентичності. Це, на її думку, також необхідно для того, щоб українці могли ефективно протистояти Росії в інформаційній війні. Важливо, щоб нарешті зникли коливання між Радянським Союзом, Європою — "адже там краще жити", і Росією — "бо там є порядок".
Зображення: Зоряна Стельмах Елла Лібанова, керівниця інституту демографії та соціальних досліджень, академік НАН України.
"Іноді мені некомфортно переглядати новини в соціальних мережах. Не всі можуть правильно розрізнити правду від фальші," — зазначила Лібанова.
Міністр Оксен Лісовий підкреслив, що освіта є ключем до подолання ментальних деформацій, що виникли у нашому суспільстві внаслідок пережитих глибоких травм.
Оксен Лісовий зазначив, що передача відповідальності від громадян до держави, яка колись жорстоко позбавила українців їхніх прав на прийняття рішень і свободу, стала наслідком важких історичних подій. Репресії, фізичне знищення еліт, їхнє вигнання в еміграцію та депортації в Сибір вплинули на формування певних моделей поведінки, які, на жаль, передаються через покоління. Він підкреслив, що для відновлення природного стану, коли українці відчували високу відповідальність за своє життя, необхідно звернутися до освіти. Лідерство в освітній сфері є ключовим, і це стало його особистою мотивацією перейти сюди з іншої сфери діяльності.
Університет забезпечує насамперед фундамент для світосприйняття, що базується на цінностях, на які потім накладаються різноманітні інструменти: навички, знання, а також інші технічні та м'які навички, зазначає Оксен Лісовий.
"Розберімо, що таке патріотизм? І як він повинен сформуватися в школі. Як нам навчити людину бути патріотом? Ніяк. Не можна навчити людину бути патріотом. Патріотизм -- це наслідок трьох зосереджених дій педагога і середовища, в якому зростає людина.
Перше -- формування ціннісних орієнтирів. Друге -- формування ідентичності, яка формується в основному в гуманітарних науках, але зашити його можна наскрізно в усі дисципліни, включно з фізикою і математикою. І третє -- громадянські компетенції. Де я? Вкорінення моє? Куди я хочу йти? Яким способом і якими інструментами я досягну своєї мети?
Коли ти сформував у своїй дитині усвідомлення, що вона може ефективно управляти своїми матеріальними та нематеріальними ресурсами — культурою, територією, мовою, — вона починає розуміти, як її дії впливають на управління країною, яку називають Україною. Дитина знає, куди рухатися далі, усвідомлює, що свобода є ключовим елементом її особистої продуктивності, а гідність — важливою складовою комфортного життя, де вона не зазнає принижень і, відповідно, не принижує інших. Також довіра стає важливим елементом стосунків між людьми. Це і є основні ціннісні орієнтири.
Отоді виникає патріотизм як наслідок сформованих цих трьох векторів", -- вважає міністр і наголошує, що необхідно підтримувати й гуманітарну науку, а не виключно прикладну.
Зображення: Зоряна Стельмах, Кирило Говорун та Оксен Лісовий.
Доктор філософії, професор Лойола Мерімаунт університету в Лос-Анджелесі (Каліфорнія, США), богослов Кирило Говорун наводить приклад країн, які зазнали травм від війни, але попри це змогли досягти значних успіхів в освітній сфері.
"Я мав особистий досвід викладання в Боготі у Колумбії і в Сантьяго, в Чилі. Колумбія взагалі близька нам за низкою параметрів. Коли я був у Медельїнському університеті, мене вразила виставка малюнків доби громадянської війни, де були показані звірства ФАРК -- угруповання повстанців. І це фактично про наші дитячі малюнки, коли діти малюють, як росіяни окуповують Україну. Сюжетні лінії, стилістика ті самі. Було таке враженні, ніби я дивлюся на український дитячий малюнок. І при цьому цей університет розвинувся до найкращих зразків, став одним із кращих у Колумбії, -- зазначив Кирило Говорун. -- У Чилі я викладав у Папському університеті. Це приватний католицький понтифікальний університет. Він вважається найкращим у Південній Америці взагалі. І от я побачив, з одного боку, травмоване суспільство, яке ще нещодавно було в злиднях через громадянську війну, з іншого -- як вони змогли цю травму перетворити на суттєвий ривок в освіті".
Безумовно, зазначає професор, це не є загальним правилом для всіх навчальних закладів, але ілюструє, що навіть у найскладніших обставинах існують можливості для вдосконалення освіти.
Він також навів інший приклад — Демократична Республіка Конго, яка є однією з найбільш нерозвинених країн на континенті Африка.
На вулицях там дійсно існує небезпека. Водночас, у цьому місті розташовані відмінні університети, що вражають своєю якістю освіти, контрастуючи з ситуацією на вулицях. Наприклад, Національний університет у Кіншасі (столиця Конго. -- Ред.) є одним із таких закладів, а також Протестантський і Католицький університети, які навіть перевершують його за рівнем.
Це також ілюстрація того, як країна, яка досі переживає громадянську війну і несе на собі наслідки колоніального терору короля Леопольда II, якого я часто порівнюю з Путіним. Адже Леопольд II також стверджував, що виступає проти колоніалізму і рабства, але водночас запровадив одну з найжорстокіших колоніальних систем на початку XX століття. В Африці я розповідаю про Путіна в тому ж дусі. Незважаючи на це, ця ситуація є яскравим прикладом того, як освіта може сприяти прогресу суспільства, — підкреслив Кирило Говорун.
Зображення: Зоряна Стельмах Кирило Говорун, доктор філософії, професор в університеті Лойола-Мерімаунт у Лос-Анджелесі. Які аспекти повинна включати реформа в освіті?
Професор Кирило Говорун вважає, що в Україні необхідно трансформувати освітню систему в напрямку формування цілісної особистості. Це означає, що студенти повинні мати можливість не лише заглиблюватися в свою спеціалізацію, а й отримувати знання з різноманітних предметів.
"Щоб, наприклад, уникнути синдрому Путіна. У чому проблема Путіна? Він навчався на юрфаці Ленінградського університету. Але очевидно, що в нього завжди був інтерес до історії. Оскільки в нього все ж таки спеціалізація була вузька -- юридична, він не міг реалізувати себе як історик. І зміг тільки тоді, коли в нього з'явилося трошки більше часу, коли став диктатором. Але став він істориком-аматором з відповідними наслідками.
Якби Путін навчався в єзуїтському університеті (просто для прикладу, це стосується багатьох інших університетів), він мав би можливість обирати не лише юриспруденцію, а й історію, богослов'я. Не те богослов'я, яке йому проповідує Кирило, у нього було б своє критичне ставлення до богослов'я. Тоді вже "русскім міром" не обдуриш.
Коли є можливість вибору, як це роблять у Liberal Arts College, людина не стає апріорі ідеальною або уникає тих сценаріїв, за якими почав розвиватися Путін. Але можливість такого сценарію мінімізується. Мені здається, для нас, для України, дуже важливо мати можливість отакого формування студента -- з правом вибору не лише спеціалізації, а й різних дисциплін. Тоді, можливо, не було б і Путіна", -- каже Кирило Говорун.
Він також підкреслив значущість гуманітарного аспекту в освіті, який стане основою для об'єднання суспільства та академічної спільноти. Як приклад, він зауважив, що в більшості університетів США викладаються філософія та релігієзнавство.
Нині науковці починають глибше розуміти, як стародавні римляни змогли зводити свої споруди, такі як Колізей та акведуки, без використання цементу. Виявляється, для виготовлення цегли вони застосовували особливий розчин з добавками крейди. Коли цей розчин піддається впливу вологи, крейда перетворюється в нову структуру, що дозволяє конструкції витримувати всі навантаження, незважаючи на зміни в її складі. Цей матеріал, навіть без сучасних технологій, надійно з'єднує всі елементи. Я вважаю, що гуманітарна освіта та знання в цій сфері можуть стати важливим зв'язком для українського суспільства, -- поділився своїми думками Говорун.
Зображення: Зоряна Стельмах, Ігор Ліскі, Елла Лібанова, Оксен Лісовий, Кирило Говорун, Тимофій Милованов та Соня Кошкіна в процесі обговорення.
Президент KSE Тимофій Милованов уважає, що принаймні частина проблем вищої освіти точно має вирішення. Наприклад, "вічних" ректорів, котрі стали на кшталт богів з необмеженою владою у своїх ВНЗ, можна обмежити у термінах.
"Згідно з історичними свідченнями, добрі люди зазвичай рухаються вперед самостійно, тоді як погані цього не роблять. Поганих слід контролювати," -- зазначив Милованов.
За його словами, слабкі університети слід закривати, а не об'єднувати. Як це сталося з Національним банком, який ліквідував ненадійні фінансові установи в 2014-2016 роках, що в свою чергу забезпечило макроекономічну стабільність під час повномасштабної агресії.
Відмінним прикладом інтеграції університетів, на думку президента КШЕ, служить ініціатива уряду Ангели Меркель у Німеччині в період 2004-2005 років, що була частиною реформи ринку праці.
"Меркель потрібно було змінити рівень безробіття, рівень конкурентоспроможності людей. Ситуація була така, що, наприклад, у моїй галузі, в економіці, в Німеччині були лише два гідні університети. Решта гнили. За 12 років Меркель змогла довести кількість департаментів до світового рівня тільки в моїй галузі до 12. Це безпрецедентно.
Це було реалізовано через об'єднання, але не під егідою Меркель. Замість цього виникли міжуніверситетські кластери, де університети, які бажали співпрацювати, розробляли спільні освітні та наукові ініціативи, проєкти та подавали їх до відповідного міністерства. Проте рішення щодо цих ініціатив ухвалювали міжнародні наукові ради, в основному складені з американських науковців з діаспори, -- поділився своїми думками Милованов.
За словами представника, Міністерство освіти Німеччини не впливало на рішення щодо об'єднання установ. Основним стимулом для цього процесу стало фінансування: ті організації, які не брали участі в створенні кластерів, зазнали зменшення бюджетних асигнувань на 20-30 %.
Зображення: Зоряна Стельмах Тимофій Милованов, глава Київської школи економіки.
Це виявилося успішним. Протягом десяти років кількість достойних департаментів у моїй сфері зросла в шість разів. Оцінювання було безкоштовним. Його здійснив Дірк Бергман, авторитет у нашій галузі, німецький діаспорянин, який працює в Єльському університеті. Він виступав у ролі рецензента, вирішуючи, чи надати фінансування Кельнському університету чи університету Карлсруе.
Я згоден, що ситуація дійсно непроста. Проте ключовим моментом є те, що уряд Меркель займався лише розробкою політичних принципів та контролем їх реалізації, але не приймав рішень всередині системи, -- наголосив Милованов.
За словами екс-міністра економіки, українські університети повинні досягти певного рівня розвитку, щоб готувати "юнікорнів" — "рідкісних, диких та унікальних особистостей, які володіють знаннями в двох-трьох сферах і є ефективними менеджерами та лідерами". На його думку, це є життєво важливою умовою для збереження української нації.
Що ж коїться в Україні? Люди здобувають експертність у певних сферах, деякі з них досягають адміністративних висот, і, дай Боже, якщо їм пощастить стати фахівцями в двох напрямках. Проте, таких випадків не так вже й багато. А ось експертів, які володіють знаннями в трьох або чотирьох галузях, майже не існує. Це типовий досвід реального менеджменту, що включає вирішення проблем, боротьбу та лідерство, аби вести за собою інших.
Генетичний матеріал, з якого ми створюємо людей, залишається незмінним, однак "воронка" в нашій спільноті значно вужча, ніж у деяких інших. Коли мова йде про виживання нації, варто оцінювати не просто чисельність населення, а кількість тих, хто зможе пройти через цю освітньо-науково-бізнесову "воронку". Саме з цієї причини університети повинні стати справжніми фабриками юнікорнів, -- підкреслив Милованов.
І для цього буде достатньо десяти університетів, вважає він, не 400.
Однією з важливих тем обговорення стало питання інтеграції бізнесу в сферу освіти.
Бізнесмен Ігор Ліскі вважає, що виробництво і освіту потрібно зблизити настільки, щоб бізнес не просто забезпечував окремі стипендії, а й виступав реальним замовником для галузі.
Фото: Зоряна Стельмах Ігор Ліскі, голова наглядової ради EFI Group
Мене цікавить, яким чином я можу зробити так, щоб випускники приносили користь моєму бізнесу, оскільки я є ключовим замовником. Державі важко виконувати роль замовника, якщо не йдеться про дуже специфічні сфери. В глобальному масштабі вона ще не досягла такого рівня, щоб прогнозувати майбутні потреби. Наприклад, у моєму бізнесі я планую розвиток на термін не менше 12-15 років. Деякі проекти можуть будуватися сім років, а їх окупність може займати до 15 років. Натомість, держава часто не має можливості планувати навіть на п'ять років – переважно її стратегія обмежується термінами до виборів або ж короткостроковими періодами, щоб «протриматися» до наступного голосування.
"Тільки тоді, коли підприємець або приватний сектор усвідомлять свою роль реального замовника, коли вони зрозуміють, що освіта приносить їм вигоду і відкриває можливості для довгострокових інвестицій в інноваційні сфери, можна буде говорити про співпрацю", – зазначив Ігор Ліскі.
Народний депутат від партії "Слуга народу", член комітету з освіти Верховної Ради Роман Грищук висловив думку, що процес зближення між бізнесом і освітою вже активно відбувається. Він звернув увагу на те, що ряд підприємців взяли на себе управлінські ролі в державних університетах в рамках реформи корпоративного управління. Наприклад, колишній президент компанії "Київстар" став головою Наглядової ради Національного авіаційного університету, а співвласник та керівний партнер групи HD-group (Хлібодар) Борис Шестопалов очолив Запорізький національний університет. Проте, Михайло Винницький, який відповідав за цей напрямок у Міністерстві освіти, вважає, що цей експеримент не виправдав сподівань.
Изображение: Зоряна Стельмах и народный депутат Роман Грищук.
Також варто відзначити, що народний депутат, співвласник і президент групи компаній "MTI" Володимир Цой став членом наглядової ради Національного авіаційного університету. Засновник компанії Octava Defence Олександр Кардаков запустив DHUB, призначений для інженерів та програмістів, а засновник Ajax Systems Олександр Конотопський відкрив лабораторію електроніки в НАУ.
Міністр освіти та науки Оксен Лісовий зазначив, що університети тепер мають можливість запрошувати бізнесменів для проведення елективних курсів, не зобов'язуючи їх виконувати наукову діяльність або працювати на кафедрі.
Ректорка Харківського національного університету ім. Каразіна Тетяна Кагановська наголошує, що для того, щоб залучити необхідних спеціалістів, бізнесу слід не лише звертати увагу на старші курси та магістратуру, але й активно співпрацювати з університетами на рівні шкільної освіти.
Фото: Зоряна Стельмах Ректор Харківського національного університету ім Каразіна Тетяна Кагановська
"Якщо ми сьогодні розглянемо прийом на природничі спеціальності, наприклад, на хімію в університеті Каразіна, який славиться однією з найпотужніших наукових шкіл, то ми бачимо, що до нас вступило 13 студентів. Це значний успіх, за ним стоїть багаторічна праця. Цього року на фізико-технічний факультет зараховано 20 студентів, що вдвічі більше, ніж у минулому році. Тому я звертаюся до бізнесу: якщо ми прагнемо думати про майбутнє, необхідно почати з освіти в школах", - підкреслила Кагановська.
Ректор Київського національного університету імені Шевченка Володимир Бугров згадав про успішну співпрацю університету з бізнес-сектором. Цього року на факультеті інформаційних технологій КНУ була запущена нова міждисциплінарна бакалаврська програма з хімії, на яку було зараховано 10 студентів на контрактній основі. Витрати на їхнє навчання повністю покриває компанія Biopharma Plasma.
При цьому Бугров поділяє думку Тетяни Кагановської про те, що стимулювати дітей до вивчення прикладних наук слід якомога раніше.
"У складі університету (КНУ. -- Ред.) є фізико-математичний ліцей, де 320 учнів 50 -- переможці всеукраїнських олімпіад -- 21 з фізики, 15 з математики, хімія, астрономія, IT тощо. На всю мою рідну Тернопільську область -- 10, тут на одну школу 50", -- зазначив ректор.
Зображення: Зоряна Стельмах Володимир Бугров, голова Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Який стан української науки?
"Я пропрацювала в Національній академії наук 30 років", -- розповідає ректорка Академії Добробут Нана Войтенко. -- Коли я прийшла туди 30 років тому, десь 50 % працівників, 50 % лабораторій працювали на дуже якісному світовому рівні, видавали якісний фундаментальний продукт, який виражався, перш за все, в якісних публікаціях в міжнародних журналах.
Наразі, якщо мені пощастить, у інституті, де я раніше працювала, лише 10% науковців займаються реальною роботою. Фактично, функціонує всього три лабораторії. Інші ж або приходять на роботу, або ні — це не має жодного значення. Якщо весь інститут залишить свої місця, ситуація абсолютно не зміниться. Це ще, можна сказати, найкращий варіант, оскільки це Національна академія наук. Але є ще Академія педагогічних наук та Академія медичних наук. Коли я входила до наукового комітету і оцінювала звіти, мушу зазначити, що в цих академіях наукова діяльність фактично відсутня. Під час пандемії Академія педагогічних наук запропонувала нам якісь нові онлайн-методики? Ні, все пішло шкереберть. Те ж саме стосується й Академії медичних наук. У нашій країні наразі існує 29 програм підготовки лікарів, але жодна з них не відповідає навіть приблизно європейським чи американським стандартам. Ми досі викладаємо в медичних університетах так, як це робили сто років тому.
Фото: Зоряна Стельмах Нана Войтенко, ректорка Академії Добробут
Згідно з Михайлом Винницьким, сучасний розвиток науки переважно відбувається в університетах, а не в академіях наук.
"Тверде паливо для ракет розробляється в університетах. Евакуаційні дрони виробляються в університетах. Розробляються, виробляються. Кібербезпека, системи наведення без GPS, РЕБи, плати ініціалізації вибуху для мінування і дронів -- це не відбувається в академії наук, це відбувається в університетах, переважно державних. І це добре", -- зазначив він.
На думку міністра Оксена Лісового, неможливо очікувати від академії наук результативності без попередніх інвестицій. Проте сьогодні для цього не вистачає фінансових можливостей. Міністр підкреслює, що державне фінансування на всі наукові академії становить лише 11 мільярдів гривень, що в процентному відношенні до ВВП є вкрай недостатнім, якщо порівнювати з іншими країнами, що колись входили до радянського блоку. У цей час Міністерство освіти і науки намагається спершу реформувати застарілу систему управління.
Чим ми займаємось? Ми руйнуємо систему, що оцінює саму себе. І та деградація, про яку йдеться, сталася також через управлінську модель. Відсутність зовнішнього контролю та критеріїв оцінки вплинула на цей процес.
Сьогодні ми запровадили новий інструмент – державну атестацію, яка визначатиме, кому слід виділяти фінансування. Протягом року ми працювали над створенням цієї моделі та самою державною атестацією. Ми витратили чимало зусиль на консультації з академічною спільнотою. І що в результаті? Наступного року ми матимемо три мільярди гривень, а також на кожен з наступних років протягом п'яти років до наступної атестації. Цього року ви отримали лише чотири мільйони. Залишилося дочекатися, який результат дасть формульний розподіл у наступному році, – зазначив міністр.
Таку форму фінансування він характеризує як цільову — "для досягнення результатів та ефективності". Адже кошти повинні розподілятися безпосередньо пропорційно між відділом чи лабораторією та науковцем, які досягли успіху.
Зображення: Зоряна Стельмах Оксен Лісовий, Міністр освіти та науки України.
"Формула, критеріальні складники, за якими оцінюємо, затверджена Кабміном. Експертний складник -- 20 %, решта -- критеріальність, жорсткі речі. Цими лінійками важко міряти гуманітарну, соціальну або фундаментально-природничу науку. Але, однак, є хардовий складник: скільки грошей грантових залучено, скільки є публікацій і в яких квартилях (категорія наукових журналів. -- Ред.) -- це кількісні речі, яких не обдуриш. Прозорі правила на столі, і всі бачать, куди треба прагнути для того, щоб отримувати більше грошей", -- пояснив Лісовий.
За результатами атестації, відзначає він, 43 % інституцій отримали категорію А і більше коштів; категорія Б отримує додаткові кошти, але менші. Третя категорія залишається без додаткових грошей і мусить подумати, як покращити результати й уникнути ліквідації. Четверта категорія не атестована з відповідними наслідками.
На думку президента KSE Тимофія Милованова, проблема Академії наук у тому, що вона захоплена адміністраторами, які за хабарі розпоряджаються нерухомістю академії замість того, щоб займатися наукою. І від таких людей НАНУ треба звільняти.
Зображення: Зоряна Стельмах Учасники обговорення разом із модераторкою після завершення дискусії.
Дивіться також відеоверсію дискусії:
#Ангела Меркель #Київстар #Херсон #Національний банк України #Європа #Росія #Україна #Президент (державна посада) #Уряд України #Китай (регіон) #Луганськ #Німеччина #Радянський Союз #Ціна #Володимир Путін #Демографія #Ізраїль #Суспільство #Ринок праці #Підприємництво #Крим #Ректор (академії) #Запоріжжя #Боже. #Івано-Франківськ #Студент #Стипендія #Київська школа економіки #Вища освіта #Африка #Кембридж #Національна академія наук України #Карцинома #Міністерство освіти і науки України #Університет #Київський національний університет імені Тараса Шевченка #Колумбія #Ліс #Ліцей #Лос-Анджелес #Математика #Вищий навчальний заклад #Донецьк #Чилі #Лібанова Елла Марленівна #Демократична Республіка Конго #Колоніалізм #Патріотизм #Національний авіаційний університет #Харківський національний університет #Тимофій Милованов #Ліскі Ігор Іванович #Санкт-Петербурзький державний університет #Богослов'я #Леопольд II Бельгійський
