Державний секретар США Марко Рубіо зазначив, що в даний час завершити війну в Україні через дипломатичні переговори неможливо. Конфлікт зайшов у глухий кут, і єдиним виходом може стати ескалація. Чи здатний противник на суттєве загострення ситуації на фронті, в повітрі чи на європейському театрі бойових дій? На жаль, у нього є достатні ресурси для продовження війни, зокрема завдяки доходам від продажу нафтопродуктів. Вкрай важливим залишається питання: чи буде Китай постачати Росії запчастини для безпілотників?
Одночасно, сили оборони завдають значних втрат нафтопереробній галузі агресора, а чергова хвиля мобілізації в Росії навряд чи забезпечить істотні переваги на полях бою. Хоча противник постійно вдосконалює свої засоби ведення війни, українці завжди знайдуть ефективні рішення для нейтралізації нових викликів.
Військовий експерт Павло Нарожний поділився цією думкою в ексклюзивному інтерв'ю для OBOZ.UA.
Держсекретар США Марко Рубіо висловив думку, що в даний момент немає жодних шансів на мирне вирішення конфлікту в Україні через переговори. Він підкреслив, що війна зайшла в стратегічне тупикове положення, з якого вийти можна лише через перемовини, які відсутні, або через ескалацію. Як ви вважаєте, чи дійсно єдиний вихід — це ескалація? Чи можливо існує ще якийсь альтернативний варіант?
Я, відверто кажучи, підтримую цю думку, оскільки переговори завжди передбачають досягнення компромісу, що означає, що обидві сторони мають зробити певні поступки. Наприклад, Росія вимагає виведення наших військ з Донецької області, а наступним етапом є суттєве скорочення чисельності наших Збройних Сил до визначеного рівня. Вимоги Росії передбачають залишити дуже обмежену кількість військових, що не зможе забезпечити ефективну оборону від російської агресії. Наприклад, у 2022 році Росія наполягала на зменшенні чисельності української армії до 50 тисяч, а наразі погоджується на максимум 85-100 тисяч, в той час як чисельність армії Росії під час широкомасштабного вторгнення зросла до 2,4 мільйона. І це лише одна з низки вимог, які спрямовані на зниження обороноздатності України.
Причому від Росії ми нічого не почули з точки зору їхніх компромісів, скажімо, щодо того, щоб зменшити їхню 2-мільйонну армію до 300 тисяч. Таких вимог ми не висуваємо. Те, що лунає від української сторони в публічному просторі - це фіксація на поточній лінії зіткнення тощо.
Ми готові йти на деякі компроміси, але Росія на жодні компроміси йти не хоче. І це виглядає так, що, якщо ми погодимося на їхні вимоги, для нас це означатиме капітуляцію. Тобто, якщо ми йдемо на всі вимоги Росії й дозволяємо російській військовій машині надалі розвиватися, озброюватися, накопичувати зброю для наступної війни проти України, яка станеться, адже це питання часу коли вона станеться - для нас це фактично самогубство.
Щодо можливих шляхів ескалації. Як ви вважаєте, чи є у Росії сьогодні достатні ресурси для подальшої ескалації, враховуючи, що фронт фактично залишився без змін?
- Ресурси в них, на жаль, ще є. Вони продають свої енергоносії. Причому, продають навіть країнам Європейського Союзу. Тут можна згадати Угорщину та Словаччину (станом на жовтень 2026 року російські енергоносії також закупляють Франція, Бельгія, Іспанія, Португалія, Австрія та Греція, - Ред.). Значну кількість енергоносіїв вони продають в Китай. Можна сказати, що Китай почав викуповувати об'єми, які через санкції Росія не може нікуди продати.
На жаль, світова кон'юнктура цін на нафту підтримує економіку Росії, адже ціна на нафту марки Brent тримається на рівні понад 100 доларів за барель. Якби не це, вона вже могла би схлопнутися.
Тому ресурси для продовження війни і для ескалації в Росії є. Вони можуть виробляти балістичні ракети в кількості 60-70 штук на місяць.
Наші партнери не здатні заблокувати канали постачання мікросхем та іншої електроніки з країн Європейського Союзу та США до Росії. Внаслідок цього, на жаль, вона ще має можливість вести бойові дії.
Для ведення війни необхідні дві ключові компоненти. По-перше, це значні фінансові ресурси, а по-друге, людські ресурси. Саме тому ми активно працюємо над цим напрямком: завдаємо ударів по нафтопереробним заводам, об'єктам експорту нафти та інших енергетичних ресурсів, а також по портовій інфраструктурі, щоб ускладнити вивіз зерна та інших товарів. Наші дії мають бути помітними й відчутними для звичайних росіян.
В Росії існують труднощі з мобілізацією, але визначити, де саме перебуває критичний момент, коли країна вже не зможе продовжувати війну, мені складно.
У найближчому майбутньому існують доступні ресурси для продовження конфлікту, а також для потенційного загострення ситуації.
- Для ескалації і на полі бою, і у небі, і на європейському театрі?
- Щодо ескалації на полі бою, то в Росії можуть провести більшу мобілізацію, більше людей кинути в топку, але це не призведе до просувань на фронті. Росіяни можуть зробити фронт більше, але сказати, що це дасть можливість захопити якусь іншу територію України, не можна - у них не вийде це зробити з об'єктивних причин. Для того, щоб суттєво змінити ситуацію, їм треба мобілізовувати десь 150 тисяч на місяць, а це нереально. Тому що в них немає достатньої кількості навчальних центрів, ресурсів і, найголовніше, в них не так багато бажаючих йти на війну вмирати, адже більшість мобілізованих йшли в один бік. Тут багато питань.
На сьогодні ключове питання полягає в тому, чи надасть Китай підтримку Росії та чи буде постачати їй комплектуючі для безпілотників. У світі існують численні механізми для міжнародного тиску на Китай. Варто зазначити, що підвищення цін на енергоресурси не є вигідним для Китаю, оскільки він є одним з найбільших споживачів російських енергетичних продуктів. Проте політична підтримка Китаєм Росії залишається обмеженою. Варто згадати, що офіційний Пекін досі не визнав анексію Криму. Я переконаний, що питання постачання запчастин незабаром стане критичним.
Росія не матиме можливості вести відкриту війну проти держав НАТО, проте різноманітні операції в тіні, асиметричні дії, коли на території ЄС можуть знищуватися заводи з виробництва боєприпасів, електростанції та інші важливі об'єкти, цілком реальні. Ці дії вже відбуваються, і я впевнений, що вони продовжаться, адже для їх реалізації не потрібно багато ресурсів.
- Ворог продовжує вдосконалювати свої засоби ураження. Зокрема, модернізують "Іскандер-М", засоби РЕБ, додають нові боєголовки в дрони тощо. Багато з цього ми побачили під час останніх ворожих атак. На вашу думку, чи є небезпека того, що ворог саме під час зимового періоду буде застосовувати щось принципово нове, до чого ми не будемо готові? Наприклад, щось на кшталт реактивних дронів, які стали несподіванкою для нас.
Це не стало для нас сюрпризом, оскільки наш знаний військовий Сирський вже в березні та квітні попереджав про це. Проте товариш Федоров на це не звертав уваги, оскільки мав інші пріоритети. Сирський застерігав, що ворог має намір створити до 50% "Шахедів" з реактивними двигунами. У нас був час для підготовки, але чомусь ця підготовка не була реалізована.
Такі дрони-камікадзе, відомі як "Шахеди", були використані ще у 2023 році, проте їх кількість була обмеженою. Наразі ж, як зазначив Сирський, їх частка досягла 50% від загального обсягу. Зазвичай така атака виглядає наступним чином: 300 "Шахедів", з яких приблизно 150 є реактивними. Отже, цей прогноз справдився. Хоча для широкої аудиторії це могло стати несподіванкою, для військових експертів і фахівців це не стало сюрпризом.
Які дії може вжити супротивник? Можна припустити безліч варіантів нових модернізацій. З інформації, доступної публічно, відомо про "Іскандер-М" з розширеною дальністю. Однак, для нас це не матиме суттєвого впливу.
Можна навести лише кілька окремих прикладів, коли нам вдавалося виявити "Іскандер-М" на пускових позиціях, адже їхні операції та удари плануються дуже ретельно. Пускова установка балістичних ракет залишається на бойовій позиції лише на кілька хвилин і швидко покидає її після запуску. Лише наші балістичні ракети, які рухаються з подібною швидкістю, можуть виявити та знищити їх.
Чи очікуємо ми на нововведення цієї зими? Можливо, так, проте я впевнений, що ми не зможемо знайти жодної протидії тому, що здійснюють російські сили.
- Фронт фактично завмер, якщо просування і є, то воно мінімальне. Чи припускаєте ви, що відбудеться перехід до війни зразка 2014-2022 років?
- Саме в такому форматі, коли, по суті, не відбувалося бойових дій, коли не стріляли і за рік ми мали 3-5 людей втрат - такий варіант наразі мені виглядається дуже малоймовірним. Тому що для Путіна це означає поразку. Якщо ми заморожуємо ситуацію на фронті і припиняємо вести бойові дії, це не означає, що закінчуються удари по містах. По наших українських і по російських містах.
Найголовніше - чи погодиться Україна на таку заморозку? Припустимо, Росія раптово припинила стріляти. Жодного пострілу, жодного удару дроном, жодного артилерійського обстрілу. Якою буде реакція України на це без підписання якоїсь мирної угоди? Ми будемо продовжувати бойові дії, ми будемо деокуповувати наші міста, якщо не буде угоди і якщо ця ситуація не була формалізована. Поки що про жодне підписання мирної угоди не йдеться.
#
