"Навіть у воєнний час жінки прагнуть виглядати привабливо," - зазначила дизайнерка Марія Величко.

Військова форма повинна бути зручною, функціональною та витривалою, проте часто не беруть до уваги, що кожна людина має свої індивідуальні особливості. На невеликому підприємстві, яке належить Марії Величко, виготовляють унікальний одяг для військових: як для стрункої жінки, так і для міцного чоловіка. Ми зазираємо за куліси цього процесу і дізнаємося, що ж саме робить їх продукцію особливою, а Марія ділиться історією становлення свого бізнесу.

СШИЛИ ВОДОЛАЗКИ ДЛЯ ПОРАЖЕНИХ, А ЗА ПОТІМ СКОНСТРУЮВАЛИ БРОНЕЖИЛЕТ.

- У своєму дитинстві я розрізала мамині сукні на шматочки, щоб створити одяг для ляльок. І тоді мої однокласниці з радістю обмінювалися зо мною цими ляльковими сукнями на солодощі, - з усмішкою пригадує жінка.

Її шлях до швейної справи був непростим. Мама Марії хотіла, щоб донька стала медсестрою - і вона навіть намагалася вступити до медичного коледжу. Але зрештою, всупереч усьому, пішла до швейного училища.

- Моя мама дала згоду, але з однією умовою: рік часу — і ти знову намагатимешся вступити на медичний факультет. Але з медициною все не зрослося. Я залишилася в швейній індустрії, а потім ще здобула освіту дизайнера одягу, - ділиться своїми спогадами Марія.

Згодом працювала на швейному виробництві, але мріяла про власну справу, пов'язану з жіночим одягом. Повномасштабне вторгнення Росії все змінило. Марія почала допомагати у волонтерському осередку "КропХаб" у Кропивницькому.

- Ми виготовляли білизну для поранених. А потім одна жінка звернулася з проханням створити плитоноску для свого брата. Я ніколи раніше не займалася пошиттям плитоносок і навіть не знала, що це таке. Проте ми розробили макет, і брат погодився, додавши: "Потрібно ще". – ділиться спогадами дизайнерка.

Шити вдома не було де - техніка згоріла під час пожежі. Допомогла жінка, яка замовила ту першу плитоноску: в неї була швейна машинка. Потім допомогло училище, де колись навчалась Марія - директорка дозволила там шити. Люди донатили на тканини, і виробництво працювало.

Утім, військові почали замовляти все ширший асортимент необхідних речей: не лише деталі амуніції, як підсумки чи аптечки, а й одяг. Купити те, що було необхідно, вони не могли - таких речей тоді просто не було у продажу.

Стало ясно, що ці замовлення волонтерські можливості не покриють.

Ось так усе і почалося. Марія вирішила ризикнути та організувати пошиття одягу на індивідуальні замовлення для військових. Нині в її власному виробництві працює кілька людей, і обсяги замовлень постійно зростають. Коли її запитують, чому так відбувається, вона пояснює, що хоча форма й надається всім, це стандартний пошив, який не завжди відповідає реальним розмірам. Крім того, військові прагнуть мати більше одягу: як більш функціонального та якісного, так і просто різноманітного.

- Виробництво зараз має три основних напрямки. Перший - цікавий одяг для військових, який їм не видають. Це наші анораки, штани за індивідуальним кроєм або шорти. Ще один - нестандартні розміри. В Україні багато великих чоловіків, навіть кремезних козаків. На них немає форми, такі розміри не видають. Її доводиться замовляти, на кожного потрібно створювати крій за його параметрами, - говорить Марія.

Найбільш захоплюючим, третім аспектом є жіноча форма. Хоча її надають, багато замовниць зазначають, що зазвичай існують певні нюанси: жінки прагнуть, щоб вона ідеально підходила їм.

НАЙБІЛЬШ РОЗПОВСЮДЖЕНИЙ ЖІНОЧИЙ ЗАПИТ - "ЕСТЕТИЧНО І КОМФОРТНО"

- Жінки говорять, що хочуть бути красивими навіть на війні. Коли форма не висить мішком, то це і зручніше, і гарніше. А ще жінки часто не хочуть ходити в одних і тих самих штанах і курточці. Хочеться і якусь іншу футболочку, і декілька штанів, і щоб вони гарно сиділи. Часто навіть уточнюють: "Треба такі штани, щоб було зручно у високу машину залазити", - каже Марія.

Він зазначає, що використовує всі свої дизайнерські навички, розмірковуючи над тим, як створити конкретну модель, щоб вона мала не лише ідеальну посадку, але й високу функціональність. Демонструє анораки та штани, в яких кожен елемент ретельно продуманий, включаючи найменші деталі фурнітури. Кишені різного розміру, регулятори, застібки у найнеочікуваніших місцях – все це робиться для зручності військових.

Марія демонструє штани з оригінальною резинкою на поясі. Вони нагадують одяг для жінок у положенні. Вона стверджує, що це дійсно так. Хоча на фронті вагітні жінки, звичайно, не служать, багато жінок-військовослужбовців займають різні посади і можуть виконувати свої обов'язки, готуючись до материнства. З усмішкою ділиться тим, що російські пропагандисти натрапили на відео, де вона обговорює цей вид одягу, і спотворили його для своїх цілей. Однак це не дуже хвилює дизайнерку.

Вказує на те, що всі бійці, включаючи жінок, повинні відчувати комфорт у своїх вбраннях.

- Ми не займаємось перешиванням готового одягу або виробів інших брендів. Натомість, ми створюємо нові речі за індивідуальними запитами. Саме з цим жінки до нас звертаються, щоб отримати одяг, який ідеально підходить саме їм, - наголошує Марія.

Жіночий одяг відрізняється переважно конструктивно, зазначає дизайнерка: вужча лінія плечей, тонша талія, ширші стегна. Жіночу форму у війську видають, але буває й так, що жінкам "перепадає" шите на чоловіків.

- Якщо ми беремо штани середньостатистичного чоловіка і одягаємо на середньостатистичну жінку, то вони будуть великі. Тому що розмір М жіночий, наприклад, менший за аналогічний чоловічий. Талія буде велика, а в стегнах, можливо, тісно. Це дуже незручно. Жінки носять, беруть на розмір менші, щось придумують. Скидали мені фото: там щось намотали, там затягнули. Комусь і пасує більш-менш, сідає по фігурі. Кому зовсім ні - тоді перешивають чи шиють під себе, - говорить Марія.

Він зазначає, що в армії служать чимало невисоких жінок, наприклад, зростом близько 150 сантиметрів, і вони дуже стрункі.

- Як можна організувати масове виробництво для таких виробів, якщо вони фактично мають дитячий розмір? - зазначає вона.

Негативні відгуки сприяють вдосконаленню.

Замовникам-військовим показують базову модель штанів, можливі варіанти деталей. Є можливість щось прибрати, замінити.

Надійність окремих елементів можуть протестувати в реальних умовах лиш військові, тож усе оптимізують після їхніх відгуків.

- Ще коли пробували робити плитоноски, прийшов один військовий і каже: "Фігня". І бере отак одну і рве на частини. Я побачила це і розплакалася, бо хотіла зробити якнайкраще для воїнів. Це - дуже відповідально. Ми так ставимось і до нашого одягу. Неприйнятно, щоб у якийсь момент відпала якась кишенька, щось десь тріснуло чи розстібнулося, - говорить Марія.

Він зазначає, що з цієї причини завжди підтримує зворотний зв'язок. Іноді траплялися ситуації, коли потрібно було враховувати непередбачувані обставини.

- Один військовий розповів, як поклав кілька гранат у кишені, і вони повідривалися. Мене аж у жар кинуло, дуже переживала. Він порадив, як підправити - ми так і зробили. Я не задумувалася, що в кишені можуть складати гранати. І ось такий відгук був дуже важливий.

Вона уточнює, що 99% випадків - позитивні.

Проте я переконана, що саме конструктивна критика дає можливість для вдосконалення. Найбільше ціную, коли люди кажуть: "Дівчата, все чудово, але було б краще, якби в тих-то місцях було ось так". Я ж не можу з упевненістю стверджувати, наскільки ефективним є той наколінник, як мені хочеться вірити. Чи потрібні кишені в тих точках, чи вони не створюватимуть незручностей? Хтось вважає, що одна з кишень зайва, а хтось, навпаки, стверджує, що саме там їй і місце. Я зрозуміла, що це залежить від конкретних потреб, тому ми адаптуємося, – додає вона.

Дизайнерка підкреслює, що створення речей відбувається в процесі співпраці. Вона наводить приклад з зимовою термобілизною. У майстерні вважали, що сезон завершився, і цей вид одягу можна відкласти до осені. Однак військові почали висловлювати потребу в літньому варіанті термобілизни.

— Це абсолютно новий виклик, але якщо є інтерес, ми спробуємо, — усміхається Марія.

УКРАЇНСЬКИЙ СТРІЙ - ІЗ УКРАЇНСЬКИХ ТКАНИН

Коли мова йде про матеріали, стає очевидним, що існують певні труднощі.

- Тканини нібито дуже багато, але, на жаль, не такої, з якою я б хотіла працювати. Дуже багато неякісної, а хороша - дорога. Є дуже класні тканини, які випускає Україна - ми з ними працюємо. Тканина виробництва Туреччини у нас є. Китай майже не беремо - є лиш одна така, класна по складу. Фурнітуру також використовуємо турецьку. Загалом хочеться, щоб у нас було більше якісного свого. Класно, коли можемо крутитися грошима всередині нашої держави і підтримувати економіку, - розповідає дизайнерка.

Вона зазначає, що зараз у виробників є набагато ширший асортимент тканин, у порівнянні з початком повномасштабної війни:

- Виробники експериментують. Я розумію, як це відбувається. У нас теж є зразки одягу, які не одразу виходили ідеально, - додає.

Марія говорить, що її команда старається долати всі труднощі, виконувати всі запити. На запитання щодо замовлень, від яких відмовилися через складність, відповідає, що таких ще не було:

Усі ми маємо певні вміння. Так чи інакше, це відбувається. У нас є постійний клієнт, великий чоловік, який потребує жилетки, адже готових варіантів його розміру немає. Це досить складний проект через велику кількість кишень і деталей. Проте, навіть якщо я не отримаю значного прибутку від цього замовлення, я все ж вирішив його виконати. Якщо він стверджує, що йому потрібна ця жилетка, значить, вона справді необхідна.

Він також зазначає, що цікавих замовлень отримують практично щодня.

Іноді відбуваються моменти, які торкаються серця. Наприклад, один з клієнтів надіслав прапор, підписаний ним, і поділився своєю історією про початок служби в 2014 році. Загалом, військові мають чимало розповідей. Як чоловіки, так і жінки часто прагнуть поділитися своїми переживаннями. Ми завжди намагаємося уважно слухати їх і сподіваємося, що це приносить їм хоча б трохи підтримки, - ділиться своїми думками Марія.

Наостанок говоримо про мрії. Хочеться порозмірковувати про мирні часи, коли військова форма не буде такою широкою необхідністю. Але Марія говорить реалістично.

- Хочеться, щоб армія в Україні була сильною. Ми вже знаємо: "Хочеш миру - готуйся до війни". Якщо армії не буде - у нас будуть проблеми. Тому нехай наше виробництво буде невеликим, але працює. Це і внесок в українську економіку. А я паралельно відшиваю жіночий одяг. Додаю стиль мілітарі, обожнюю свої комбінезончики, курточки. Хочеться мені цього, життя ж покаже, - ділиться Марія Величко.