Зміїний хаос: яких подій слід чекати у 2025 році

Основним пріоритетом внутрішньої політики стало перенаправлення національної економіки на військові потреби, розробка дієвої моделі мобілізації та перерозподілу економічних ресурсів (фінансових, трудових та матеріальних) з метою якнайкращого забезпечення потреб сектору оборони та збройних сил.

Отже, важливо провести об'єктивний аналіз досягнень і невдач державної політики 2024 року, що допоможе більш чітко визначити завдання на майбутнє. Протягом року було досягнуто кілька значних успіхів, але не всі виклики вдалося подолати.

Сформована коаліція країн-партнерів України сприяла витривалості на фронті та підтримці фінансової стабільності в економіці.

Зображення: EPA/UPG Ключові досягнення 2024 року

Україна змогла зберегти свою незалежність і державний суверенітет. Попри величезні втрати серед населення та руйнування виробничих потужностей, а також серйозні ушкодження фізичної та соціальної інфраструктури, економіка країни функціонує як єдине ціле. Уряд залишається в змозі здійснювати свою повноту влади та має всі ресурси для ухвалення та реалізації політичних рішень.

Економіка України поступово оговтується від початкового шоку, викликаного війною. Вдалося зупинити падіння виробництва, запроваджуються нові технології, триває перехід до нових форм роботи в реальному секторі, а морський транспортний коридор відновлено. За прогнозами урядових експертів, у 2024 році реальний ВВП України зросте на 3,9%. Проте варто зауважити, що на даний момент продуктивність національної економіки становить лише близько 80% від показників, які були до війни.

Триває переведення вітчизняної економіки на воєнні рейки для проведення військово-оборонних дій і збереження державного суверенітету. За час війни потужності оборонно-промислового комплексу (ОПК) зросли в 20 разів. Зараз у вітчизняному ОПК працює понад 500 компаній різних форм власності.

Залучення безпрецедентних обсягів військової та фінансової підтримки від міжнародних партнерів стало важливим аспектом у ході війни. На початковому етапі конфлікту вдалося об'єднати потужну міжнародну коаліцію на підтримку України, що стосується як постачання озброєнь, так і фінансових ресурсів. Протягом періоду з лютого 2022 року по жовтень 2024 року союзники оголосили про свої зобов'язання надати Україні військову, фінансову та гуманітарну допомогу на загальну суму 421 мільярд доларів, з яких 176 мільярдів – це військові витрати (згідно з даними Кільського інституту). Допомога надходила регулярно та вчасно, за винятком січня-лютого 2024 року. Станом на 19 грудня 2024 року до державного бюджету надійшло 111,3 мільярда доларів у вигляді грантів та кредитів від партнерів, що становить близько 20% щорічного ВВП. У 2024 році пряма бюджетна підтримка від донорів перевищила 41 мільярд доларів США. Укладання угод викликає оптимізм щодо можливості повного покриття дефіциту зовнішнього фінансування у 2025 році. Наступного року очікується отримання 13,7 мільярда доларів від ЄС (Ukraine Facility), 19,1 мільярда доларів – від заморожених російських активів за планом ERA 7, 3,1 мільярда доларів – від МБРР, 2,7 мільярда доларів – від МВФ, 1,0 мільярда доларів – від Великобританії та інших джерел.

Співпраця з МВФ. У 2024 р. Україна продовжила реалізацію програми EFF, що підтримується МВФ, загальним обсягом 15,6 млрд. дол., з яких в поточному році отримано 5,3 млрд дол. Виконані всі структурні маяки та індикативні цілі, визначені програмними зобов'язаннями. Продовження програмної співпраці з МВФ - важливий дороговказ для розширення фінансування з боку інших міжнародних організацій та приватних інвесторів, ознака якості та результативності проведених ринкових реформ.

Стабільність банківської системи збережена. Вона залишається надійною, добре капіталізованою, ліквідною та прибутковою. Війна не вплинула суттєво на стан банківського сектору. Показники капітальної та ліквідної достатності значно перевищують встановлені нормативи. За прогнозами, прибуток банківської системи до сплати податків у 2024 році може досягти приблизно 200 млрд грн. Це свідчить про значний потенціал для розширення кредитування, що може стати одним із важливих чинників відновлення економіки.

Бюджетна система працює безперебійно, але із значним фіскальним дефіцитом, який складає близько 25 % ВВП (без врахування грантів в складі доходів). Міжнародна фінансова підтримка покриває близько 35% потреб ДБУ, пов'язаних з фінансуванням видатків і погашенням державного боргу. Стабільність фінансування фіскального дефіциту дозволила задовольняти критично важливі потреби оборонної сфери. Однак державний борг вже складає близько 90% ВВП, а в наступному році, ймовірно, перетне рівень у 100% ВВП, що сигналізує про високі ризики для боргової стійкості державних фінансів.

Успішна мобілізація доходів до Державного і місцевого бюджетів. Співвідношення доходів Зведеного бюджету (без іноземних грантів) до ВВП 2024 року досягло 40% ВВП, що суттєво перевищує довоєнний рівень (30.5% ВВП у 2021 р.) і рівень першого року війни (32.7% ВВП). У 2024 році реальний обсяг доходів відновився до довоєнного рівня. Позитивну динаміку надходжень до бюджету демонстрували ПДВ, податок на прибуток підприємств, єдиний податок для підприємців, власні надходження бюджетних установ, відрахування прибутку державних і муніципальних підприємств.

Обдумане перетворення зовнішнього державного боргу. У серпні 2024 року єврооблігації уряду, загальна вартість яких становила 24,3 мільярда доларів США (включаючи капіталізовані відсотки, що були відстрочені), були конвертовані в нові цінні папери з номіналом, знижений на 37%. Завдяки цій операції вдалося зменшити державний і гарантований державою борг України майже на 9 мільярдів доларів США.

Удосконалення інституційного і правового базису для участі держави у інвестиційній відбудові країни. Наприкінці 2024 р. Верховна Рада внесла зміни до Бюджетного кодексу, які передбачають реформу інвестиційних видатків державного бюджету.

Підтримка підприємництва та громадян через механізми державних грантів, кредитів і гарантійних програм. Уряд активно впроваджує ініціативи для розвитку індустріальних парків, а також програми "Доступні кредити 5-7-9", "єРобота", "єОселя" і державні гарантії на портфельній основі. На кінець 2024 року обсяг пільгових кредитів, наданих бізнесу та населенню, досягне приблизно 230 мільярдів гривень, що становить 30% загальної структури банківського кредитного портфеля. Серед бізнес-кредитів цей показник становить 39%, а серед кредитів для населення — 10%. Реалізація цих програм сприяла підвищенню ефективності перерозподілу національних заощаджень на підтримку економічних процесів.

Поліпшення умов торговельного балансу країни. Відновлення функціонування Чорноморського транспортного коридору та оптимізація сухопутних логістичних маршрутів сприяли зростанню обсягів товарного експорту з України на 12,7 % за перші десять місяців 2024 року в порівнянні з аналогічним періодом минулого року. Натомість темпи зростання імпорту товарів склали лише 6,9 %. Хоча торгове сальдо залишається значно негативним (28,5 млрд доларів США), його показник покращився на 2,9 млрд доларів у порівнянні з попереднім роком. Важливу роль у національному експорті займають продовольчі товари, чорні метали та продукти з них, а також мінеральна продукція.

Що не вдалося здійснити в 2024 році?

Економічне відновлення залишається на досить низькому рівні. Високі ризики в сфері безпеки, сувора монетарна політика, енергетичний дефіцит, нестача робочої сили та недостатні темпи інвестицій негативно впливають на приріст реального ВВП. Реальний сектор економіки потребує фінансових ресурсів для покращення і розширення виробничих потужностей. Однак, "політика високих процентних ставок" Національного банку України та недоліки фіскальних інструментів підтримки реального сектора зменшують обсяги продуктивних інвестицій і сповільнюють темпи економічного відновлення. На сьогоднішній день жодна з галузей економіки не змогла повернутися до довоєнних показників, за винятком державного управління. У 2024 році реальний ВВП становитиме лише 80% від довоєнного рівня. Промисловість зазнала значних втрат у виробничих потужностях і має найбільший негативний вплив на рівень ВВП. Зростання торгівлі стримується низьким приватним споживчим попитом. Сільське господарство, транспорт і будівництво показують найшвидше відновлення, проте ще не змогли компенсувати падіння, яке відбулося у 2022 році.

Структурний дефіцит іноземної валюти залишається актуальною проблемою. Згідно з даними Меморандуму Міжнародного валютного фонду, структурний дефіцит платіжного балансу на 2024 рік зріс на 8,4 млрд доларів, досягнувши загальної суми 37 млрд доларів на рік (враховуючи позитивний ефект від реструктуризації боргових зобов'язань). Головними причинами валютного дефіциту є висока залежність економіки від імпорту та зростаючий попит на готівкову іноземну валюту. Основні шляхи відтоку валюти з країни включають: дефіцит торговельного балансу (23,6 млрд доларів), накопичення готівкових коштів поза банківською системою (13,3 млрд доларів) та виплати за іноземними кредитами і інвестиціями (7,3 млрд доларів). На щастя, обсяги зовнішньої допомоги були достатніми, щоб покрити ці втрати. Україні не вдалося істотно підвищити продуктивність власних виробництв, що ускладнює зменшення потреби в імпорті. Крім того, політика валютної лібералізації лише посилила попит на валюту.

Дестабілізація валютного ринку. У 2024 році Національний банк України (НБУ) поступово реалізував стратегію валютної лібералізації, яка передбачала перехід до більш гнучкого курсоутворення та зменшення валютних обмежень. Однак ця стратегія не змогла пом’якшити шоки платіжного балансу, навпаки, вона призвела до дестабілізації валютних очікувань. Протягом року обсяги валютних інтервенцій НБУ для підтримки обмінного курсу зросли на 20% у порівнянні з попереднім роком. Водночас населення збільшило купівлю іноземної валюти в три рази, придбавши приблизно 12 млрд доларів (чистими). У 2024 році громадяни витратили в одинадцять разів більше на іноземну валюту, ніж на гривневі депозитні активи. Тепер зростаючий попит на валюту задовольняється за рахунок значніших інтервенцій НБУ, ніж це було б за умов фіксованого курсу. Це свідчить про провал політики НБУ, що вимагає аналізу та переосмислення з боку українських експертів, МВФ та інших міжнародних партнерів. Наступного року МВФ прогнозує, що чисті інтервенції НБУ досягнуть 36,0 млрд доларів (+5%), що має сприяти утриманню середньорічного обмінного курсу на рівні 43,4 грн за 1 долар США (+8%).

Зростання інфляційного тиску. В кінці 2024 року інфляція досягла 11,2% в річному вимірі, порівняно з 3,3% у травні. Основними причинами зростання цін стали девальвація гривні через підвищений валютний попит, впровадження альтернативних джерел енергії та зростання тарифів на електроенергію. Хоча основна процентна ставка вже більше двох років перевищує рівень інфляції, це не призвело до стабілізації цін. Політика високих ставок Національного банку України виявилася неефективною для макрофінансової стабільності, оскільки основними чинниками інфляції є витратні, а не попитні фактори. Це також свідчить про недоліки політики НБУ, оскільки за період з 2022 по 2024 рік на впровадження "політики високих ставок" було витрачено понад 200 мільярдів гривень державних коштів, але інфляція продовжує зростати.

Залучення внутрішніх заощаджень на цілі відновлення економіки залишається низьким. В банківській системі зосереджено понад 2,5 трлн грн депозитів юридичних та фізичних осіб. Вільні ліквідні кошти банків перевищують 700 млрд грн. Крім того, в позабанківському обігу знаходиться близько 135 млрд дол. готівкової іноземної валюти. Вказані активи значною мірою збільшилися за час війни. Однак перерозподіл цих коштів на цілі підтримки економічного розвитку, військових зусиль держави чи фінансування дефіциту бюджету залишається вкрай слабким. Рівень кредитування економіки постійно зменшується, незважаючи на масштабні державні програми підтримки, а залучення Урядом коштів з внутрішнього боргового ринку залишається незначним. В той же час банки, замість інвестування у вітчизняну економіку, віддають перевагу вкладенням в іноземні боргові облігації чи депозитні сертифікати НБУ. Зокрема, за час війни інвестиції банків у боргові облігації інших країн збільшилися на 3,2 млрд дол. США, тоді як працюючі кредити банків скоротилися на 40 млрд. грн. (1 млрд дол. в еквіваленті).

Ринок внутрішніх державних позик не виконує роль надійного та доступного джерела фінансування для урядових потреб. Підтримка високих значень облікової ставки Національного банку України та пропозиція банкам вигідних депозитних сертифікатів спричиняють аномально великі витрати на обслуговування внутрішнього державного боргу, що обмежує фінансові можливості для покриття пріоритетних державних витрат. Реальна дохідність нових гривневих облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП) у період з січня по жовтень 2024 року становила 10,9% річних, у порівнянні з 5,4% річних у 2023 році. Водночас, бюджетні витрати на виплату відсотків за внутрішнім боргом зросли з 123,5 млрд грн у 2022 році до 205,5 млрд у 2023 році і, за прогнозами, становитимуть близько 252,3 млрд у 2024 році.

Залишаються проблеми з фінансуванням оборонної сфери держави. Державні інвестиції та державні замовлення на закупівлю, розвиток, модернізацію, ремонт озброєння, військової техніки та обладнання не покривають ключових потреб Сил оборони України. Обсяги фінансування відповідних бюджетних програм становили 675 млрд грн у січні-жовтні 2024 р. проти 656 млрд грн у січні-жовтні 2023 р. За різними оцінками закладені у бюджеті кошти забезпечують контрактування від 1/3 до 1/2 продукції, яку потенційно можуть виробляти вітчизняні підприємства оборонно-промислового комплексу. В той же час на фронті не вистачає багатьох матеріально-технічних засобів, призначених для ураження ворога: від боєприпасів, мінометів і бронетехніки до бойової авіації. Недостатність бюджетних ресурсів та їх неоптимальний розподіл між поточним та інвестиційним компонентом у бюджеті Міноборони та інших силових відомств негативно впливають на результативність військово-оборонних дій України.

У результаті дії зазначених проблемних чинників обсяги воєнного виробництва залишаються недостатніми для задоволення потреб ЗСУ. Військове господарство так і не стало ключовою сферою економічного життя країни. Навіть діючі оборонні підприємства України мають значні незавантажені потужності і місяцями очікують державного замовлення. Підприємства стикаються з такими проблемами як: руйнування виробничих ліній внаслідок воєнних ударів, відтік робочої сили внаслідок вимушеної еміграції та мобілізації, недостатнє виробниче оснащення для відновлення пошкодженої техніки, необхідність адаптації обладнання до випуску озброєнь систем НАТО.

Ключові загрози 2025 року

Основна загроза 2025 року полягає в триванні військового конфлікту. Важко з точністю прогнозувати, як війна вплине на економічну ситуацію. Ескалація бойових дій може призвести до подальшого зменшення виробничих потужностей країни та втрати робочої сили. Це завдасть серйозної шкоди продуктивним силам економіки та ускладнить відновлення її функціонування.

Зовнішньополітичні виклики. Зменшення обсягів міжнародної підтримки України та порушення її регулярності, що можуть виникнути внаслідок політичних змін у країнах-партнерах, здатні завдати серйозної шкоди фінансовій стабільності та оборонним можливостям держави.

Закриття транспортних маршрутів для імпорту та експорту. Відновлення обмежень на вантажні перевезення на Західному кордоні та зменшення можливостей морського транспорту можуть негативно позначитися на зовнішньоторговельному балансі, створюючи додаткові ризики для стабільності на валютному ринку.

Техногенні та екологічні катастрофи. Унаслідок атак російських загарбників на критично важливі цивільні об'єкти зростають ризики виникнення аварій, що вимагатиме додаткових бюджетних витрат та негативно вплине на економічну продуктивність.

Завдання на 2025 рік

Основне завдання військової економіки полягає в максимально ефективній мобілізації ресурсів, включаючи матеріальні, фінансові та людські.

Потрібно розв'язати питання стабільного та ритмічного фінансування потреб державного бюджету. На жаль, війна продовжується, що потребує додаткових фінансових ресурсів. Необхідно максимізувати зусилля із залучення коштів із всіх можливих джерел - зовнішня допомога партнерів, податкові платежі, оптимізація міжбюджетних відносин, внутрішній ринок позикових коштів. Слід підняти питання про реструктуризацію внутрішнього боргу Уряду перед НБУ, а також продовжити реструктуризацію зовнішніх зобов'язань (ВВП-варранти, гарантовані державою облігацій Укренерго, зовнішні комерційні позики), які не були охоплені пакетом реструктуризації 2024 року.

Українська держава матиме потребу в збільшенні обсягу бюджетних доходів, аби забезпечити обороноздатність, а також задовольнити соціальні та економічні потреби країни як під час війни, так і після її завершення. У зв'язку з цим, податкові реформи, розпочаті у 2024 році, повинні бути продовжені в майбутньому. Основна мета цих реформ полягає в підвищенні справедливості податкової системи, збільшенні бюджетного потенціалу, адаптації податкових норм до acquis Європейського Союзу, а також у підвищенні ефективності та зменшенні рівня корупції в сфері податкового адміністрування.

Кошти, мобілізовані до державного бюджету, необхідно використовувати ефективно для підтримки виживання країни та підтримки функціонування військової економіки. У рамках видаткової політики важливо дотримуватися принципу суворої економії щодо не пріоритетних напрямків.

Держава повинна представити чітку економічну доктрину для бізнесу, а також сама бути активним гравцем - здійснювати державні інвестиції в критично важливі проекти та фінансувати масштабне оборонне замовлення.

Економічна доктрина для бізнесу має включати три блоки: доступ до ринків збуту, доступ до трудових ресурсів, доступ до фінансування. Доступ до ринків збуту має передбачати безперешкодне функціонування логістичних шляхів та каналів збуту продукції, створення умов безмитної торгівлі на ринках країн-партнерів, прийняття чітких планів державного замовлення (включаючи операції Держрезерву), удосконалення практик державних закупівель. Доступ до трудових ресурсів має спиратися на допомогу Уряду у пошуку кваліфікованих працівників (в т.ч. серед закордонних мігрантів), програми бронювання працівників, залучення незайнятих до трудової діяльності, підготовки та перепідготовки кадрів.

Доступ до фінансових ресурсів повинен включати відновлення функціонування банківської системи як важливого інституту фінансового посередництва.

Потрібно посилювати потенціал воєнного виробництва. Для цього необхідні цільові державні програми та розширення державного оборонного замовлення, реалізація інвестиційних проектів зі створення нових виробничих потужностей військового призначення, державні податкові та кредитні стимули для виробників військової продукції всіх форм власності.

Окремий акцент державних стабілізаційних програм підтримки бізнесу необхідно робити на проектах створення робочих місць у сферах локалізації виробництва та імпортозаміщення. Це дозволить не тільки посилити виробничу продуктивність економіки, а й знизити перспективні валютні ризики. Важливим аспектом підтримки бізнесу є запуск повноцінної системи страхування інвестицій від воєнних ризиків із залученням коштів міжнародних донорів.

Щоб підтримувати суспільний консенсус, необхідно активізувати роль держави в забезпеченні соціальної справедливості. Однією з можливих стратегій є впровадження диференційованої системи оподаткування доходів та збільшення податків на багатство, що можуть зміцнити перерозподільчу функцію фіскальної політики. Більш справедливий розподіл доходів сприяє їх ефективнішому використанню в економічному обороті країни.

Синергія між монетарною та фіскальною політикою набуває особливого значення під час структурних криз, коли традиційні економічні та фінансові зв'язки зазнають руйнування. Діючі законодавчі норми дозволяють Національному банку зосередити свої зусилля на підтримці економіки, за умови, що це не суперечить цілям забезпечення цінової та фінансової стабільності. На мою думку, нині існують умови, які вимагають, щоб центральний банк акцентував свою діяльність на відновленні економічної продуктивності та трансмісійних механізмів, що, в свою чергу, відповідає як цілям самого банку, так і Уряду. Важливо, щоб Україна чітко і послідовно представляла свою узгоджену позицію міжнародним партнерам, особливо під час переговорів з Міжнародним валютним фондом, адже без їхньої підтримки шанси на успішне відновлення національної економіки є обмеженими.