Зовсім недавно з боку Президента було  звернено особливу увагу на питання боротьби з  контрабандою. Відмітимо, що лише легальний зовнішньоторговельний оборот України в 2018 році склав $104,5 млрд, що еквівалентно 80% ВВП України; паралельно ж тіньовий імпорт – традиційно коливається в діапазоні 10% ВВП.

Для розуміння всієї важливості ефективного контролю над митницею, хочемо зазначити, що доходи бюджету від зовнішньої торгівлі формуються не лише з митних зборів (27,1 млрд гривень або 3% доходів державного бюджету в 2018 р), а й імпортного ПДВ , що генерує для України, країни з однією з найбільш відкритих економік у світі, левову частку надходжень до бюджету. Так, в 2018 р з 374 млрд гривень надходжень податку на додану вартість, — 295,4 млрд гривень або 79% було сформовано саме за рахунок імпортного ПДВ. Спільно з митними зборами та імпортним акцизом — це 40,2%, або майже половина доходів держбюджету.

Хоча в широких масах побутує думка, що якщо імпортний ПДВ і митні збори будуть скасовані, рівень життя в Україні покращиться, насправді — це не так. Часто контрабанду асоціюють з можливістю придбати іноземні товари на 30-50% дешевше, ніж у легальних імпортерів. І це може здаватися достатнім виправданням недонадходжень до бюджету. Однак, реальним наслідком нелегального ввезення імпортної продукції — є зниження конкурентоспроможності українських підприємств на внутрішньому ринку і подальший відтік робочої сили за кордон.

Тому, що контрабанда — це фактично звільнення імпортних товарів від будь-яких податків і зборів на території України. Імпортер, отримавши відшкодування ПДВ в середньому на рівні 20% при вивезенні продукції з країни походження та сплативши близько 5%, в якості трансакційних витрат на нелегальну доставку продукції в Україну, автоматично набуває непомірної конкурентної переваги над  вітчизняним виробником. Таким чином, український бізнес, навіть якщо знаходиться в абсолютній тіні, все одно поступається контрабандному імпорту.

Чи втрачають від цього звичайні громадяни? Купуючи контрабандний товар і отримуючи короткострокову вигоду, вітчизняний споживач запускає мультиплікатор зниження внутрішнього попиту і, відповідно, згортання виробництва. Як наслідок, підприємства починають скорочувати персонал та фонди заробітних плат. Відповідно, реальним платником за існування контрабандних схем в підсумку виступають саме звичайні громадяни.

Основні схеми контрабандного імпорту наступні:

1.   «Зеленка». Переміщення товарів поза пунктами пропуску на кордоні: товари без документів ввозяться так званою «зеленкою» (полями, лісами, підземними тунелями, по річках, на літаках і т. п.).

2. «Порожняки». Оформлення транспортних засобів з товарами (в т. ч. мікроавтобусів) як таких, що переміщуються «порожніми».

3. Схеми під час переміщення товарів: «перерваний» транзит (товари під час ввезення в Україну заявляються як «транзитні» з подальшим їх вивантаженням на території України та формальним закриттям «транзиту»); підміна товарів після їх ввезення на митну територію України на шляху слідування у внутрішню митницю призначення; зникнення товарів, які не випущені у вільний обіг та знаходяться під митними контролем, з міст їх зберігання (складів та місць тимчасового зберігання, територій портів та аеропортів).

4. «Піджаки» — зловживання пільгами, які надає законодавство для ввезення товарів громадянами (товари на суму 500 євро — авто, 1000 євро – авіа): подрібнення товарних партій товарів, формування бригад із фізичних осіб (так звані «мурахи»), якими в межах норми «до 500 євро, до 50 кг» здійснюється переміщення товарів без оподаткування.

5. «Поштова контрабанда» — окремий напрямок схем із нормами безоподатковуваного імпорту (товари на суму не більше 150 євро в одному відправленні): надання товарним комерційним партіям вигляду малих поштових відправлень, їх подрібнення під норму до 150 євро з подальшим ввезенням на підставних фізичних осіб.

6. Недостовірне декларування: заниження ваги (враховуючи, що умовною одиницею індикативів по митній вартості є долар США/кг нетто, заниження ваги нетто дозволяє зменшити митні платежі); заниження митної вартості (приховування фактичної вартості товарів та підлаштування митної вартості під граничні індикативи); декларування товарів не своїм товарним кодом (декларування товарів в товарних підкатегоріях з меншою ставкою ввізного мита); декларування товарів не своїм найменуванням, використання товарів групи «прикриття» (високовартісний товар декларується як низьковартісний; повна підміна найменувань, наприклад, замість побутової техніки декларується плитка керамічна; недостовірне декларування кількісних та якісних характеристик товарів, приховування торгових марок та виробника товарів

7.«Майданчики» («модні фірми»): створення фірм-імпортерів, які отримують від митниці «особливі умови» (тарифи, «гра» з вагою та кодами тощо) для масштабного ввезення імпортних високоліквідних товарів, що ставить легальний бізнес у неконкурентне середовище.

Аналіз обсягів контрабанди в Україні: масштаби, прямі / непрямі втрати бюджету та економіки

Автор admin  |  Дайджест, Исследования, Публикации  |  Июль 6, 2019

Зовсім недавно з боку Президента було  звернено особливу увагу на питання боротьби з  контрабандою. Відмітимо, що лише легальний зовнішньоторговельний оборот України в 2018 році склав $104,5 млрд, що еквівалентно 80% ВВП України; паралельно ж тіньовий імпорт – традиційно коливається в діапазоні 10% ВВП.

Для розуміння всієї важливості ефективного контролю над митницею, хочемо зазначити, що доходи бюджету від зовнішньої торгівлі формуються не лише з митних зборів (27,1 млрд гривень або 3% доходів державного бюджету в 2018 р), а й імпортного ПДВ , що генерує для України, країни з однією з найбільш відкритих економік у світі, левову частку надходжень до бюджету. Так, в 2018 р з 374 млрд гривень надходжень податку на додану вартість, — 295,4 млрд гривень або 79% було сформовано саме за рахунок імпортного ПДВ. Спільно з митними зборами та імпортним акцизом — це 40,2%, або майже половина доходів держбюджету.

Хоча в широких масах побутує думка, що якщо імпортний ПДВ і митні збори будуть скасовані, рівень життя в Україні покращиться, насправді — це не так. Часто контрабанду асоціюють з можливістю придбати іноземні товари на 30-50% дешевше, ніж у легальних імпортерів. І це може здаватися достатнім виправданням недонадходжень до бюджету. Однак, реальним наслідком нелегального ввезення імпортної продукції — є зниження конкурентоспроможності українських підприємств на внутрішньому ринку і подальший відтік робочої сили за кордон.

Тому, що контрабанда — це фактично звільнення імпортних товарів від будь-яких податків і зборів на території України. Імпортер, отримавши відшкодування ПДВ в середньому на рівні 20% при вивезенні продукції з країни походження та сплативши близько 5%, в якості трансакційних витрат на нелегальну доставку продукції в Україну, автоматично набуває непомірної конкурентної переваги над  вітчизняним виробником. Таким чином, український бізнес, навіть якщо знаходиться в абсолютній тіні, все одно поступається контрабандному імпорту.

Чи втрачають від цього звичайні громадяни? Купуючи контрабандний товар і отримуючи короткострокову вигоду, вітчизняний споживач запускає мультиплікатор зниження внутрішнього попиту і, відповідно, згортання виробництва. Як наслідок, підприємства починають скорочувати персонал та фонди заробітних плат. Відповідно, реальним платником за існування контрабандних схем в підсумку виступають саме звичайні громадяни.

Основні схеми контрабандного імпорту наступні:

1.   «Зеленка». Переміщення товарів поза пунктами пропуску на кордоні: товари без документів ввозяться так званою «зеленкою» (полями, лісами, підземними тунелями, по річках, на літаках і т. п.).

2. «Порожняки». Оформлення транспортних засобів з товарами (в т. ч. мікроавтобусів) як таких, що переміщуються «порожніми».

3. Схеми під час переміщення товарів: «перерваний» транзит (товари під час ввезення в Україну заявляються як «транзитні» з подальшим їх вивантаженням на території України та формальним закриттям «транзиту»); підміна товарів після їх ввезення на митну територію України на шляху слідування у внутрішню митницю призначення; зникнення товарів, які не випущені у вільний обіг та знаходяться під митними контролем, з міст їх зберігання (складів та місць тимчасового зберігання, територій портів та аеропортів).

4. «Піджаки» — зловживання пільгами, які надає законодавство для ввезення товарів громадянами (товари на суму 500 євро — авто, 1000 євро – авіа): подрібнення товарних партій товарів, формування бригад із фізичних осіб (так звані «мурахи»), якими в межах норми «до 500 євро, до 50 кг» здійснюється переміщення товарів без оподаткування.

5. «Поштова контрабанда» — окремий напрямок схем із нормами безоподатковуваного імпорту (товари на суму не більше 150 євро в одному відправленні): надання товарним комерційним партіям вигляду малих поштових відправлень, їх подрібнення під норму до 150 євро з подальшим ввезенням на підставних фізичних осіб.

6. Недостовірне декларування: заниження ваги (враховуючи, що умовною одиницею індикативів по митній вартості є долар США/кг нетто, заниження ваги нетто дозволяє зменшити митні платежі); заниження митної вартості (приховування фактичної вартості товарів та підлаштування митної вартості під граничні індикативи); декларування товарів не своїм товарним кодом (декларування товарів в товарних підкатегоріях з меншою ставкою ввізного мита); декларування товарів не своїм найменуванням, використання товарів групи «прикриття» (високовартісний товар декларується як низьковартісний; повна підміна найменувань, наприклад, замість побутової техніки декларується плитка керамічна; недостовірне декларування кількісних та якісних характеристик товарів, приховування торгових марок та виробника товарів

7.«Майданчики» («модні фірми»): створення фірм-імпортерів, які отримують від митниці «особливі умови» (тарифи, «гра» з вагою та кодами тощо) для масштабного ввезення імпортних високоліквідних товарів, що ставить легальний бізнес у неконкурентне середовище.

Висновки та рекомендації:

Перш за все, важливо розуміти, що категорія «контрабанда» є надзвичайно широкою. Наприклад, «піджаки» — це поколіннями усталена практика додаткового тіньового заробітку для жителів прикордонних місцевостей. В силу особливостей їх місця проживання і відносної дохідності участі в «піджачних» перевалках товарних партій – контрабанда виступає “живою” альтернативою працевлаштуванню або легальному підприємництву.

Як наслідок ігнорування даної проблеми, наразі цілий ряд роздрібних мереж, користуючись аутсорсинговими послугами компаній, що спеціалізуються на даній схемі, імпортують до 60-80% обсягів свого асортименту. Відповідно, боротьба з подібними роздробленими джерелами контрабанди повинна, виконуючи правоохоронну та економічну функцію, враховувати і соціальний аспект. Оскільки сьогодні контрабандист- «піджак» сприймає будь-які зусилля по наведенню порядку на кордоні – виключно як спробу позбавити його заробітку. І таке невдоволення «піджаків» вміло використовується основними бенефіціарами, які шляхом тонкого маніпулювання рівнем соціальної напруги успішно тиснуть на органи влади для збереження статус-кво.

При цьому, протидія  “піджачній” схемі не вимагає виділення значних ресурсів із бюджету та зводиться до забезпечення повноцінного інформаційного обміну між базами даних митниці та прикордонної служби, а також дотриманні вимог діючого закону про право безмитного ввезення товарів лише при знаходженні за кордоном більше 24 годин і в’їзді не частіше одного разу на 72 години. При виконанні даних вимог — затратіть “піджачних” схем зросте до рівня, який ліквідує їх, або трансформує у виключно кримінальні схеми контрабанди сигарет, алкоголю та інших високоакцизних груп з високою маржинальністю.

В той же час, згадуючи про “поштову” / “піджачну” схеми контрабанди та звинувачуючи населення в їх функціонуванні, важливо згадати і про основне джерело контрабанди, від якого часто намагаються відвернути увагу. А саме, заниженнях при визначенні митної вартості, пересортовуванні товарів та аналогічних грубих порушеннях. Очевидно, всі подібні зловживання можливі лише при відповідній корупції на митниці та прикордонній службі.

В основному така корупція базується на розриві в інформаційних потоках з країнами-торговельними партнерами України. В усьому розвиненому світі митні органи в онлайн-режимі обмінюються даними про вхідні / вихідні партії товару і супроводжуючими митними деклараціями.

Наприклад, при підготовці на експорт контейнера з Польщі в США, лише заповнивши митну декларацію — митник в США вже бачить Вашу компанію як суб’єкта ЗЕД або імпортера в США, який повинен отримати цей вантаж. Тобто, існує подвійний контроль торгових потоків.

Відповідно, в Україні існує дві основні проблеми, що забезпечують життєздатність контрабанди:

1. Існуючі прогалини в законодавстві, які формують  проблему відсутності інструментів боротьби з порушенням митних правил. Наприклад, законодавством не передбачено обов’язкове пломбування транспортних засобів і 80% вантажів, що переміщуються по території України, не гарантуються імпортером. В результаті вантаж можна просто підмінити чи «втопити». Аналогічно, контроль переміщення посилок від кордону до місць сортування (так звана “поштова контрабанда) — не передбачений на нормативно-правовому рівні. Таким чином, на шляху проходження відправлень можливі будь-які махінації з вантажем.
2. Недотримання норм діючого законодавства, інакше кажучи — корупція на митниці та у прикордонній службі.  З одного боку, як показують нам успішні кейси «Нафтогазу» і «Аграрного Фонду» — часткове вирішення проблеми лежить в рівні заробітних плат співробітників цих відомств та імплементації західних корпоративних стандартів. З іншого , важливі і відповідальність держслужбовців в даних відомствах з невідворотністю покарання.

Що стосується макроекономічного ефекту, то реальна проблема контрабанди полягає не у втратах бюджету, а спотворенні внутрішнього ринку та принципів конкуренції від чого страждає, в першу чергу, легальний бізнес. Відповідно, враховуючи значимість проблеми контрабанди, очевидно, що підхід до її вирішення має бути комплексним. Тобто, складатися не лише з посилення / покращення контролю на митниці і кордоні, а й включати в себе закриття прогалин на внутрішньому ринку, що дають життя контрабандним схемам. Одна з таких прогалин — це право суб’єктів спрощеної системи оподаткування реалізовувати товари без будь-якої первинної документації на них. Тобто, без документів, що пояснюють походження товарів. Звичайно, контрабандний товар можна реалізовувати і «купивши» необхідні документи в ГФС, але така схема вже  кримінально карається, є набагато більш ризиковою і дорогою. Паралельно, масовий «продаж» фальшивих первинних документів з боку фіскальної служби неможливий в поточних інституційних рамках; НАБУ, НАЗК, антикорупційна прокуратура та журналісти-розслідувачі істотно знизили можливість такого маневру.

Відсутність у «спрощенців» обов’язку мати прибуткові документи на товар в комплексі з можливістю продавати його без касового апарату породжує можливість збувати будь-яку кількість нелегально ввезеного товару. Відповідно, поки збут контрабанди буде можливий через зловживання спрощеною схемою оподаткування — вся «спрощенка» постійно буде під часто невиправданим тиском фіскальних / контролюючих органів та  зрозумілою критикою зі сторони “білого” бізнесу на загальній системі оподаткування.

Паралельно, важливо відмітити, що на практиці – боротьба із можливістю реалізовувати контрабандні товари на внутрішньому ринку через ССО може мати більшу віддачу ніж нові програми бо боротьбі із корупцією на митниці / прикордонній службі. Оскільки, існуючий масштаб службових зловживань неможливий без підтримки відповідними політичними партіями, що “отримали” митницю в результаті міжфракційних домовленостей. Відповідно, дії Уряду по реальній протидії контрабанді – наштовхнуться на відповідну критику бенефіціарів контрабанди, медіа-атаки та блокування через судову систему будь-яких рішень, як це наразі відбувається із конкурсом на голову митної служби. В той же час, перехід до обов’язкового зберігання первинних документів, пояснюючих походження товару як не зашкодить добропорядним учасникам ССО, так і не буде сприйнята основними бенефіціарами контрабанди, як пряма загроза “бізнесу”.

Основні рекомендації по боротьбі з контрабандними схемами:

«Зеленка»

Проблема незаконного перетину кордону стоїть в Україні на доволі високому рівні у зв’язку з довготривалою бездіяльністю центральных органів влади щодо даної лазівки. Корінь проблеми полягає в тому, що в прикордонних районах роками вибудовувалась ієрархічний розподіл влади за сферами впливу за тими чи іншими ділянками «кордону». Місцеве населення повністю інтегроване в налагоджені контрабандні схеми і для це один з основних «легких» способів заробітку, в результаті чого про співпрацю з державними службами для боротьби з контрабандою мова не йде. Для ілюстрації  загострення ситуації варто згадати лише про скандал із так званим «приватним кордоном» на Закарпатті, коли прикордонна земля продавалась місцевою владою  приватним особам під сільськогосподарське використання. Пізніше ці ділянки просто перетворились на перевалочні пункти контрабандистів, які захищені від прикордонників законодавством про приватну власність. А очікувати ордерів на обшук немає сенсу так, як контрабандного товару там уже не буде. Для боротьби з такою складною і інтегрованою  системою ми пропонуємо  запуск наступних кроків дій:

• Підвищення матеріального забезпечення прикордонників, в першу чергу оплати праці — для зменшення корупційних чинників, так як результативність боротьби з цією схемою контрабанди майже повністю залежить від людського фактору.
• Обладнання «проблемних» зон кордону системою прихованого цілодобового спостереження, що дозволить швидко реагувати у випадках порушення законодавства. Кількість таких ділянок насправді незначна і вони добре відомі. Також необхідно ліквідувати ділянки «приватного кордону», де частина кордону знаходиться в приватній власності.
• Посилення забезпечення силових структур прикордонних органів, як технічного характеру (транспорт, зброя, прилади спостереження і т.д.) так і професійної підготовки кадрів.

Також, важливо виділити інші види «зеленої» контрабанди в Україні, зокрема — морську. До прикладу, коли вантажний корабель заходить в територіальні води України, робить зупинку під час якої розвантажується невеличкими катери на 80-90% — і лише тоді заходить в порт. Така ситуація зумовлена тим, що на даний момент повноваження митних органів обмежуються лише портовою територією і поки судно не зайшло в порт — вони не можуть без особливих підозр взяти на контроль і провести перевірку. Для вирішення цієї проблеми ми пропонуємо наступне:

• Посилений патруль територіальних вод. Розширити зону впливу митних служб на усі територіальні води України, з правом перевірки всіх суден на предмет достовірності документації на транспортуючий товар. 
• Можливість приставляти на підозрілі судна інспектора / спостерігача з митної служби, який контролюватиме подальший рух судна в порт.

«Порожняки»

Дана схема контрабандного ввезення товарів на даний момент зав’язана на людському факторі, оскільки перевірка наявності та характеристики вантажу у транспортному засобі здійснюється працівниками митниці без будь якого зовнішнього контролю .

Для вирішення цієї проблеми необхідно продовжити обладнання усіх митних пунктів спеціальними сканерами, що перевірятимуть завантаженість транспортних засобів та вноситимуть відповідну інформацію в спеціальну єдину інформаційну систему, а також звірятимуть фактичну характеристику товару із тою, що декларується перевізником / імпортером. При прибутті ТЗ на регіональну митницю для розвантаження відбуватиметься повторна процедура сканування і перевірка чи не було зроблено підміни вантажу чи його відвантаження «в дорозі». Така база даних  і принцип її функціонування — не дозволятиме працівникові митниці в односторонньому порядку сфабриковати результати сканування та їх звірення з транспортними документами. А такому випадку митник та особа, що перетинає кордон не мають особистого контакту і той же час митник односторонньому порядку не може ввести зміни в базу даних про результати сканування вантажу. 

Перерваний транзит

• Приєднання України до спільної транзитної процедури ЄС/ЄАВТ, використання загальноєвропейської електронної транзитної системи (NCTS) та інших сучасних технологій контролю за доставкою товарів;

• Впровадження обов’язкового пломбування транспортних засобів та гарантування забезпечення сплати митних платежів під час переміщення товарів митною територією України;

• Впровадження системи спеціальних транзитних спрощень: загальна фінансова гарантія; самостійне накладення пломб спеціального типу; авторизований вантажовідправник; авторизований вантажоодержувач;

• Запровадження обміну митною інформацією на момент митного оформлення товарів та використання її для розширення можливостей системи аналізу ризиків: аналіз операції на предмет їх ризикованості ще до прибуття товарів в Україну, обґрунтоване визначення форм митного контролю.

«Піджаки»

Перш за все, однорідність товару в транспортному засобі є  підставою для визнання товару, що ввозиться – комерційним імпортом.

Наступними кроками для покращення існуючої системи мають бути:

• збереження норм, відповідно до яких, якщо фізична особа була відсутня в Україні менше ніж 24 години або в’їжджає в Україну частіше одного разу протягом 72 годин, то неоподаткований мінімум становить 50 євро;
• вдосконалення організації та забезпечення практичної реалізації обміну інформацією між базами даних Держприкордонслужби та ДФС (Держмитслужби) щодо контролю частоти переміщення громадян, з метою забезпечення ефективного виконання зазначених вище норм.

«Поштова контрабанда»

1. Посилити контроль за переміщенням міжнародних поштових та експрес-відправлень від пункту пропуску на кордоні до сортувальної станції або місця міжнародного поштового обміну шляхом впровадження:

• подання електронного документа контролю доставки;
• запровадження обов’язкового гарантування доставки;
• пломбування транспортних засобів.

2. Запровадити такі додаткові критерії (умови) для отримання статусу експрес-перевізника та поштового оператора як:

• надання митниці попередньої інформації про посилки (найменування, кількість, вартість товарів, інформація про одержувача тощо);
• автоматизація процесів накопичення даних про посилки (реєстри, ідентифікація, онлайн-доступ до інформації), переведення всіх процесів виключно в електронну форму.

3. Закріпити базові положення, якими запроваджуються використання виключно електронних реєстрів міжнародних поштових та експрес-відправлень, ідентифікація отримувачів, спрощення процедур декларування та сплати митних платежів, у тому шляхом використання веб-сервісів, надання експрес-перевізникам та поштовим операторам статусу податкових агентів.

4. Створення на центральному рівні програмно-інформаційного комплексу, з використанням якого здійснюється адміністрування посилок та накопичення відповідної інформації, а також здійснюється автоматизоване нарахування та сплата митних платежів тощо.

Недостовірне декларування

Держава повинна забезпечити умови та заключити договори з, хоча б, основними торговими партнерами та країнами із спільним кордоном на прикладі грузинського досвіду, про 100% обмін інформацією з країнами звідки імпортується, і куди експортуються товари (поки по даних питанню немає жодних успіхів через недовіру до нашої конфіденційності інформації) Це дозволить чітко бачити маску товарів, що мають прибути до нас в Україну та ефективно боротись з неправдивим декларуванням товарів, що переміщуються через митний кордон. Одночасно з цим мають працювати попередньо відмічені сканери для перевірки вантажу. За результатами сканування, якщо митник не може чітко зрозуміти який саме товар транспортується, відбуватиметься огляд вантажу самими митниками, для запобігання незаконного перевезення однотипних товарів.