»Ми вимагаємо справедливості»

Увечері 4 листопада по всій Україні — в 40 містах, а також у світі, відбудуться (номер готувався вдень) акції під назвою «Рік без Каті» з вимогою справедливого розслідування вбивства херсонської активістки Катерини Гандзюк. В цей день виповнюється рівно рік як Катерина померла від отриманих ран після скоєного на неї нападу (облили концентрованою сірчаною кислотою) 31 липня 2018 року. Акція має відбутися зокрема і в столиці — біля Офіса Президента. «4 листопада ми знову вийдемо на вулиці наших міст для того, щоб нагадати всім — і вбивцям, і владі, і всім громадянам нашої країни: ми вимагаємо справедливості», — йдеться в повідомленні на сторінці ініціативи у ФБ.

Ця резонансна справа — спадок, який отримала нова влада, зокрема керівник Генпрокуратури Руслан Рябошапка та голова Служби безпеки України Іван Баканов. У відомстві останнього днями прозвітували, що слідство у справі про вбивство Катерини Гандзюк триває у межах п’яти кримінальних проваджень під процесуальним керівництвом Генпрокуратури. «Отримані слідством докази дають усі підстави стверджувати, що найближчим часом СБУ та Генпрокуратура поінформують суспільство про нові вагомі результати у справі Катерини Гандзюк. Слідству відомо реальне коло осіб, які можуть бути причетні до замовлення. Голові Херсонської облради (Владислав Мангер. — Ред.) вже здійснено повідомлення про підозру. Ми крок за кроком наближаємося до притягнення до кримінальної відповідальності всіх організаторів та замовників нападу на Катерину Гандзюк», — повідомив керівник Головного слідчого управління Служби Богдан Тиводар.

У спецслужбі нагадали, що винесено вирок п’ятьом особам: безпосередньому організатору злочину Сергію Торбіну та його співучасникам Микиті Грабчуку, Володимиру Васяновичу, В’ячеславу Вишневському та Віктору Горбунову. Їм призначено покарання від трьох до шести з половиною років. Розшук одного з ключових фігурантів справи, основного організатора нападу Олексія Лєвіна, який 19 серпня 2018 року виїхав за кордон, триває, залучені Інтерпол і спецслужби деяких країн.

ПРОЩАННЯ З КАТЕРИНОЮ ГАНДЗЮК / ФОТО ІВАНА АНТИПЕНКА

Також варто нагадати, що екс-помічник колишнього народного депутата від «БПП» Миколи Паламарчука Ігор Павловський пішов на угоду зі слідством, однак уникає візиту до суду (детальніше у матеріалі «Справа Гандзюк: що відбувається?»: «День», №193 за 22 жовтня 2019 р.). Щодо ж замовників, прозвітувати слідству поки нічого, офіційно їх не встановили.

Хоча Генпрокурор Руслан Рябошапка, в свою чергу, пообіцяв найближчими днями оприлюднити важливу інформацію з розслідування вбивства. «У нас будуть дуже хороші зрушення в цій справі. І, можливо, навіть на наступному тижні ми дещо зможемо повідомити суспільству», — заявив він кілька днів тому.

У роковини загибелі херсонської активістки представники низки західних посольств закликали розслідувати цей злочин.

«Рік тому правозахисниця Катерина Гандзюк померла після того, як її облили кислотою. Щиро співчуваю її родині та сподіваюся, що злочинці будуть притягнуті до відповідальності якомога швидше. Ще одна страшна історія насильства проти жінки, яка боролася з корупцією», — написала посол Великої Британії в Україні Мелінда Сіммонс на своїй сторінці у Twitter.

«Рік тому громадська активістка Катерина Гандзюк стала жертвою нападу — її навмисне облили кислотою, і вона загинула внаслідок отриманих травм. Ми шануємо її пам’ять. Як і її близькі, і сім’я, ми очікуємо суду та вироку замовникам цього огидного злочину», — йдеться в повідомленні посольства Франції на сторінці у Twitter.

У свою чергу в посольстві Німеччини в Україні також наголосили, що чекають на суд і вирок замовникам нападу.

Неможливість або небажання знайти замовників в резонансних справах — це, на жаль, погана традиція української правоохоронної і політичної системи. Іноді вона «не бачить» навіть виконавців і організаторів певного злочину, проте коли виникають обурення в суспільстві, то цю категорію злочинців можуть віддати «на заклання», аби втихомирити невдоволення. Тільки не змовників... Звичайно, кожна трагічна історія має свою специфіку, але в загальному переліку можна згадати, наприклад, «справу Шеремета» — тут взагалі поки ніхто не покараний. Або вже класичний негативний приклад — «справа Ґонґадзе-Подольського». Відома на весь світ трагічна історія, яка триває двадцятий рік, але досі не має свого завершення. Рядові виконавці в тюрмі, щодо їхнього керівника Олексія Пукача тривають суди (наразі у Верховному Суді), а замовники — на волі.

Чинна влада має шанс зламати погану традицію правоохоронної системи (виборці надали їй повну підтримку). Принаймні у «справі Гонгадзе—Подольського» для цього є всі докази (автор тривалий час відвідує суди і висвітлює цю справу в газеті «День»). Потрібне бажання і професійна робота «нових». Так само, як і у «справі Гандзюк».