Экс-владельцы Приватбанка пытаются если не вернуть себе национализированное учреждение, то по крайней мере взыскать с него значительные средства. Одно из последних мероприятий — попытка депутата Игоря Палицы протянуть удобный для Коломойского законопроект. Законодательство называет это конфликтом интересов.
На початку березня 2020 року Приватбанк подав новий позов проти Ігоря Коломойського та Геннадія Боголюбова до суду Кіпру на 5,5 млрд дол.
Інші позови банку проти олігархів розглядаються в Окружному суді Тель-Авіва в Ізраїлі, Канцлерському суді штату Делавер у США, Високому Суді Англії та Уельсу. Схоже, шансів перемогти у цих справах у державного Приватбанку значно більше, ніж в українських судах.
На батьківщині олігарх досі має значний вплив на чиновників, правоохоронців і законотворців, що унеможливлює об'єктивний розгляд справи. Один з останніх прикладів — спроба народного депутата Ігоря Палиці протягнути законопроєкт щодо регулювання банківської діяльності, зручний саме для Коломойського.
Цей проєкт — не просто свідчення лояльності до олігарха, це спроба захистити інтереси своїх найближчих родичів, які фігурують у справі націоналізації Приватбанку та ведуть спільний бізнес з Коломойським.
Готельний бізнес
2019 рік став успішним не тільки для Ігоря Коломойського, який після двох років добровільного вигнання повернувся в Україну, а й для 24-річного сина народного депутата Ігоря Палиці Захара.
Свою бізнес-активність Захар Палиця почав у 2017 році. З того часу він зареєстрував та став співвласником 16 українських компаній. Однак найуспішнішим виявився 2020 рік, коли молодший Палиця став офіційним партнером Коломойського.
Одна з компаній Захара Палиці — ТОВ "Маренго ЛТД" — має спільну адресу та один мобільний телефон з компанією "Лесор Одеса". Ця компанія є власником п'ятизіркового готелю Palace Del Mar на березі моря в Одесі. Право власності на цей об'єкт площею 4 тис кв м "Лесор Одеса" оформила через суд.
Прокуратура намагалася оскаржити це рішення, але прокурор двічі не прийшов на засідання, тому суд залишив позов без розгляду. За даними реєстру нерухомого майна, вартість готелю у 2015 році становила 15 млн дол.
Захар Палиця, не приховуючи емоцій, публікує фото готелю. Президентський номер у ньому влітку коштує 20 тис грн, стандартний — мінімум 5 тис грн.
Формально готель належить компанії "Лесор Одеса", бенефіціарним власником якої є кіпрський юрист Міхалакіс Ціцеккос. Він — довірена особа Коломойського, через договір з якою олігарх володіє телеканалом "1+1".
Також Ціцеккос — один з бенефіціарів ТОВ "Буковель". Воно управляє однойменним гірськолижним курортом, який теж контролює Коломойський.
За адресою готелю Palace Del Mar зареєстровані й компанії Захара Палиці, які займаються нерухомістю. Зокрема, ПП "Санрайз готель", ТОВ "Промінь успіху" і ТОВ "Велс інсайд". Крім спільних адреси, телефону та інтересів, у 2020 році в сина народного депутата та олігарха Коломойського з'явився і спільний бізнес.
Палиця в нафті
У січні 2020 року Захар Палиця став бізнес-партнером олігархів Ігоря Коломойського та Геннадія Боголюбова за двома нафтопереробними комплексами: ПАТ "Нафтохімік Прикарпаття" та ПАТ "НПК-Галичина". Останній має потужності, що дозволяють переробляти до 2,3 млн тонн нафти за рік.
Ігор Палиця протягом 1999-2003 років виконував обов'язки голови правління "Нафтохіміка Прикарпаття", який тоді контролював Ігор Коломойський.
З 2009 року і до кінця 2019 року акції "Нафтохіміка Прикарпаття" та "НПК-Галичина" були розподілені між державою (26%) та чотирма офшорними компаніям з Британських Віргінських островів: Romannor Investments ltd, Domennium Enterprises ltd, Weavernal Holdings ltd та Deneiro Ventures ltd.
"НПК-Галичина" — цінний актив Коломойського. Компанія фігурує у кримінальному провадженні про створення злочинної організації для заволодіння коштами Приватбанку. Мова йде про виведені 126 млрд грн в період, коли банк був визнаний проблемним і потребував оздоровлення.
"НПК-Галичина" — одна з 193 компаній, які Коломойський і Боголюбов врятували, перевівши їх борги на 36 неопераційних, здебільшого новостворених, компаній, які не мали коштів для обслуговування кредитів.
Це було зроблено для того, щоб майно та кошти 193 компаній, які не повертали борги Приватбанку, після націоналізації не були стягнуті на користь держави.
"Серед тих 193 компаній були реальні застави — рухоме і нерухоме майно. Тут (36 неопераційних компаній. — Авт.) тільки майнові права на майбутні поставки товару", — так охарактеризував цю схему глава НАБУ Артем Ситник.
У квітні 2019 року суддя надав слідчим дозвіл на вилучення документів ПАТ "НПК-Галичина".
Разом з Палицею та Коломойським бенефіціарами комплексів стали Геннадій Боголюбов, Мордехай Корф, Юрій Кіперман, Світлана Делі, Євген Кричевський, Дмитро Потішман, Олексій Буйніс, Оксана Палиця та Уріел Лейбер.
Американець Уріел Лейбер — ще одна близька до родини Палиць особа. Разом з батьком народного депутата Петром Палицею він був співвласником двох паливних компаній — ТЗОВ "Мавекс" та ТОВ "Петроліум-інвест".
Лейбер фігурує у справі за позовом Приватбанку проти Коломойського у Канцелярському судді штату Делавер. Банк звинувачує олігарха у відмиванні мільярдів доларів через делаверські shell-компанії, які купували підприємства і комерційну нерухомість у США на користь Коломойського та Боголюбова.
Приватбанк в офіційній заяві щодо позову пояснив: "Звертаючись з цим позовом до американського суду, Приватбанк вимагає відшкодування збитків у розмірі кількасот мільйонів доларів, яких, як вважає банк, він зазнав в результаті різних протиправних дій, вчинених проти нього його колишніми власниками, їхніми наближеними особами Мордехаєм Корфом, Хаїмом Шошетом та Уріелом Лейбером, а також деякими компаніями, зареєстрованими у США, у діяльності яких зазначені фізичні особи беруть та брали участь".
Дядько Палиці судиться з Приватбанком
Дмитро Потішман — трохи більше ніж просто партнер Захара Палиці за "Нафтохіміком Прикарпаття" та "НПК-Галичина". Це близький родич — дядько парламентаря Ігоря Палиці. Як свідчить аналіз судового реєстру, Потішман — один з тисячі фізичних та юридичних осіб, яких спеціальна комісія Національного банку України визнала пов'язаними з Приватбанком.
У процесі націоналізації гроші пов'язаних осіб, які зберігалися на рахунках в Приватбанку, були стягнуті на користь держави (процедура bail-in, застосована в процесі виведення неплатоспроможного ПАТ КБ "Приватбанк" з ринку за участю держави). На рахунках Потішмана тоді зберігалося понад 300 тис дол.
Відразу після націоналізації Потішман намагався оскаржити свою пов'язаність з Приватбанком. Його представники подали до Окружного адміністративного суду міста Києва три аналогічні позови, тому суд навіть не розглядав справу.
Потішман з 2012 року є засновником ТОВ "Гаджибей". У 2014 році ця фірма надала Національному банку в заставу дві земельні ділянки в Одеській області як забезпечення за кредитом рефінансування, що надавався Приватбанку Коломойського. Вартість нерухомості — 21 млн грн.
Тобто компанія Потішмана гарантувала, що банк Коломойського поверне Нацбанку мільйонні кредити, а якщо не поверне, то "Гаджибей" готове покрити борги Коломойського, віддавши НБУ свої земельні ділянки.
Після націоналізації Приватбанк спробував через суд стягнути земельні ділянки "Гаджибея", оскільки компанія не виконала взяті на себе зобов'язання майнового поручителя Приватбанку. Проте суд став на бік компанії Потішмана.
Суд обґрунтував свою позицію тим, що Нацбанк повинен був стягувати заставу з ТОВ "Гаджибей" лише у випадку неможливості списання коштів з банківських рахунків Приватбанку. Таку ж позицію зайняв і Верховний суд.
Тобто суди рекомендували стягувати борги Ігоря Коломойського, які утворилися, коли банк був у його власності, з уже державного Приватбанку.
Начальник управління претензійно-позовної роботи юридичного департаменту НБУ Віктор Григорчук наголосив: "Ми не погоджуємося з рішенням Верховного суду і переконані, що воно суперечить нормам чинного законодавства. Рішення створює ризик, що ексвласники банку зможуть уникнути відповідальності…
Така позиція, коли суд обмежує право кредитора на обрання будь-якого з передбачених законом способу задоволення кредиторських вимог, створює правову невизначеність та порушує права не тільки НБУ, а й інших кредиторів, які намагаються стягнути заборгованість у передбачений законом спосіб".
Паралельно з 2017 року Жовтневий районний суд Дніпра розглядає позов Потішмана, у якому він вимагає стягнення з державного Приватбанку 300 тис дол, стягнутих з нього як з пов'язаної особи в процесі націоналізації.
Тож поки родина Палиці судиться з Приватбанком та реєструє спільний бізнес з Коломойським, сам парламентар створює для них зручні умови із зали парламенту. Ця схема проявилася під час голосування за так званий "антиколомойський закон". 30 березня Ігоря Палиці не було в залі парламенту.
Він проігнорував голосування за важливий для країни проєкт закону. Його ухвалення є однією з вимог МВФ до України в обмін на фінансову допомогу, без якої державі загрожує дефолт. Проєкт покликаний унеможливити повернення Приватбанку попереднім власникам і не дозволити виплату їм компенсацій.
За тиждень до голосування, 24 березня, Палиця ініціював альтернативний законопроєкт — значно лояльніший до Коломойського. У своєму проєкті Палиця дублює норми "антиколомойського проєкту" без окремих ключових положень.
Він прибирає вимогу про те, що шкоду ексвласникам банку повинна визначати міжнародна аудиторська компанія відповідно до міжнародних стандартів. Крім того, у його тексті відсутня важлива теза: "Обов'язок доказування завданої шкоди та її розміру покладається на учасника банку".
Тобто Палиця запропонував прибрати вимогу до Коломойського та Боголюбова доводити в судах, що їм було завдано шкоди. Схоже, такі дії народного депутата, який пише закони на користь своєї родини та її партнерів, у законі "Про запобігання корупції" називаються конфліктом інтересів.
#Органы власти #Игорь Коломойский #Приватбанк #коррупционные схемы #Игорь Палица
