Минулої п'ятниці голова "Нафтогазу" Андрій Коболєв заявив про відсутність прогресу в переговорах між НАК "Нафтогаз України" і російським "Газпром". "Поки прогресу немає ... але він буде!", - запевнив він.
ВИПРАВДАНИЙ ОПТИМІЗМ
Питання ще й у тому, якого саме прогресу очікують в «Нафтогазі». Мова, швидше за все, не йде про покупку російського газу. Адже рішення Стокгольмського арбітражу передбачає закупівлю "Нафтогазом" у "Газпрому" в 2018 році не менше 4 мільярдів кубометрів цього ресурсу. І в цьому питанні особливих труднощів, схоже, не передбачається. Повернення великого українського ринку дуже важливе для «Газпрому». З іншого боку, трубний російський газ повинен коштувати Україні дешевше, ніж при купівлі (головним чином його ж) на споті. Тобто, інтереси сторін практично збігаються. І якщо очікування Коболєва на прогрес поширюються тільки на переговори з купівлі / продажу, то його оптимізм цілком виправданий.
Однак, нагадаємо, глава «Нафтогазу» в кінці січня заявив, що після рішення Стокгольмського арбітражу буде готовий обговорювати майбутнє транзиту російського газу через Україну. Правда, при цьому він не виключив, що переговори від української сторони візьмуть на себе уряд і міністерство енергетики та вугільної промисловості.
94 МІЛЬЯРДИ - ЦЕ АРГУМЕНТ
Але є ще один учасник цих перемовин. Раніше єврокомісар з енергетики Єврокомісії Марош Шефчович запропонував Києву і Москві своє посередництво в переговорах про майбутнє транзиту російського газу через Україну після рішення Стокгольмського арбітражу. За його словами, стабільне постачання 94 мільярдів кубометрів російського газу через Україну в 2017 році свідчать про важливість збереження цього транзитного напрямку і в майбутньому.
"Це, я думаю, цілком можна вважати досягненням, і величезні обсяги газу означають, що даний транзитний напрямок дуже важливий для "Газпрому" як постачальника, для України як транзитера і для Євросоюзу як споживача, - упевнений Шефшович, - І я буду обговорювати з ними те, як ми будемо працювати після винесення рішення Стокгольмського арбітражу, щоб створити конструктивну атмосферу з тим, щоб переконатися, що цей транзитний маршрут залишиться важливим маршрутом постачань в Європу, якого вистачить до 2019 року ".
ЯК ШУКАТИ ІНВЕСТОРІВ?
Втім, в інтересах України зберегти російський газовий транзит і після 2019 року, коли закінчується термін контрактів, підписаних між двома країнами в 2009 році. У «Нафтогазі» вважають, що для цього важливо підключити до управління українською газотранспортною системою європейських інвесторів, зацікавлених в її надійній роботі. Вклавши в ГТС свої кошти, вони, природно, не допустять, щоб українська труба була порожньою. Питання в тому, хто саме буде управляти ГТС.
"Нафтогаз" пропонує залучити до розробки критеріїв конкурсного відбору міжнародного партнера для участі в управлінні ГТС України Верховну Раду. "Я вважаю, що на даному етапі для парламенту є сенс включитися в процес формування критеріїв відбору переможця, - говорить Коболєв, - Критерії необхідно заслухати в парламенті максимально швидко і затвердити". Він передбачає, що участь парламенту знизить ризики для подальшого затвердження переможця.
НАЙПРОЗОРІШЕ МІСЦЕ
При цьому Коболєв вирішив відійти від теми ГТС і закликав Верховну Раду брати участь також в утвердженні всіх угодах про розподіл продукції (УРП). "На сьогодні це непрозорий процес. З нашими реаліями найпрозоріше місце - це парламент. Тому, можливо, необхідно скористатися досвідом Єгипту, де всі УРП погоджує і змінює парламент", - запропонував голова «Нафтогазу» і піддав критиці процес узгодження УРП на дуже великому родовищі з "невідомою" американською компанією. Яку компанію в дійсності мав на увазі Коболєв незрозуміло. Але кілька днів тому в ЗМІ з'явилася інформація про те, що контроль над великим газовим родовищем отримало оточення Порошенко.
СПЕЦДОЗВІЛ БЕЗ АУКЦІОНУ ОТРИМАЄ НЕ КОЖНИЙ
У розслідуванні програми "Схеми" зазначається, що спеціальний дозвіл на користування надрами, а саме на розробку з подальшим видобуванням газу і газового конденсату на Свістунківсько-Червонолуцькому родовищі отримала ТОВ "Аркона Газ-Енергія". При цьому Державна служба геології та надр продала спеціальний дозвіл цій фірмі без всякого аукціону лише за 3,8 мільйона гривень.
Як стверджують в «Укрнафті», яка раніше тривалий час вивчала і досліджувала це родовище в Полтавській області, воно було продано значно нижче ринкової ціни. У компанії наголошують, що були готові заплатити за нього не менше 45 мільйонів гривень. А на торгах по системі аукціону реальна вартість могла б зрости і до 110 мільйонів гривень, припускають в "Укрнафті".
Зменшити вартість державної ліцензії "Аркона Газ-Енергія" вдалося шляхом заниження запасів газу на Свістунківсько-Червонолуцькому родовищі. Розрахунки "Аркони Газ-Енергії" показували, що там можна видобути лише 320 мільйонів кубометрів газу і 46 тисяч тонн конденсату. Такі обсяги зафіксовані в спеціальному дозволі, виданому фірмі. Але в "Укрнафті" вважають, що запаси родовища 1,6 мільярда кубометрів газу і 130 тисяч тонн конденсату. Сумарна вартість вуглеводнів цих покладів за сьогоднішніми цінами становить понад 12 мільярдів гривень, або $450 мільйонів, що в чотири рази більше суми, сплаченої «Арконой».
ЧИЇ ЛЮДИ?
Але до чого тут Порошенко? У березні 2016 року статутний капітал "Аркона Газ-Енергія" становив всього 4 тисячі гривень. Єдиним власником компанії був Ігор Мичко, який раніше працював в прокуратурі Донецької області, а зараз є засновником кількох компаній, які в основному спеціалізуються на будівництві. У вересні того ж року Мичко збільшив статутний капітал фірми до 5,6 мільйона гривень і поступився 50% своєї частки Олександру Нещотному, який раніше працював в Амвросіївській райдержадміністрації та НАК "Украгролізинг".
Але через два тижні після того, як "Аркона Газ-Енергія" отримала спеціальний дозвіл, у неї з'явилися нові співвласники. 1 червня 2017 року 5% частки "Аркона Газ-Енергія" відійшло юристу і адвокату Олексію Гребенченку. На початку 2000-х років він працював у ВАТ "Укропткульттовари", кінцевим бенефіціарним власником якого був і залишається Петро Порошенко.
В той же день, Мичко і Нещотній відступили ще половину своєї частки в фірмі на користь офшорної компанії Ashburi Universal LTD (Беліз). В єдиному державному реєстрі юридичних осіб її кінцевим бенефіціаром названа громадянка Панами Ріна Ріос Родрігез. На її ім'я також зареєстровані десятки інших іноземних офшорних фірм, що дозволяє вважати її лише номінальним директором.
БІЗНЕС ЮРИСТІВ, ГРОШІ НОТАРІУСА
У копії протоколу загальних зборів учасників і нової редакції статуту "Аркона Газ-Енергія" від 1 червня 2017 року Белізький офшор представляв Олексій Бондар - адвокат "Ековіс Бондар і Бондар юридичне бюро". Цікаво, що там же працював і Олексій Гребенченко - новий власник 5% частки в "Аркона". У цій же юрконторі в 2007-2009 роках працював юрист з команди Петра Порошенка, нині член Вищої ради правосуддя Олексій Маловацький. Його дружина, Наталія Маловацька є нотаріусом Київського нотаріального округу.
Здавалося б, яке це має відношення до дешевого придбання спецдозволу на згадане родовище? Адже саме Маловацька в другому кварталі 2017 року перевела співвласникам "Аркона Газ-Енергія" Ігорю Мичко і Олександру Нещотному по 1,39 мільйона гривень кожному. Саме такою була вартість їхніх часток у статутному капіталі «Аркони», які вони продали белізькій офшорці, «розкопали» дослідники з «Схем». Схоже, це стало оплатою за її входження до складу засновників фірми, яка буде добувати газ на Полтавщині.
І не випадково видання Liga.net назвало Маловацького "людиною Петра Порошенка". Під час позачергових виборів Президента України в 2014 році він був заступником керівника юридичної служби Порошенка і керував юридичною службою "Блоку Петра Порошенка" на дострокових виборах до Верховної Ради восени того ж року.
ПОСТВИБОРНЕ БЕЗКОНФЛІКТНЕ ПРАВОСУДДЯ
Після успішних президентських виборів Порошенко залишив юриста Маловацького в своїй команді. Восени 2014 року той балотувався до Верховної Ради за списками БПП, але отримав лише 84 місце і не пройшов. Пізніше, за пропозицією тієї ж політичної сили його висунули до Вищої ради юстиції (нині Вища рада правосуддя), де він засідає і досі.
Чому Коболєв раптом ополчився на невідому американську компанію, поки неясно. Адже не міг же він не знати, кому насправді дісталося перспективне газоконденсатне родовище? Та навіщо йому сваритися не тільки з урядом, який днями відправив на доопрацювання з висновками, досить цікавими правоохоронним органам, фінплан «Нафтогазу», а й з самим Президентом?
