Мономеньшинство. Почему и как разваливается фракция Зеленского

У четвер, 18 червня, кортеж Володимира Зеленського виїхав з урядового кварталу незвично пізно.

Президентський Mercedes із супроводом минув Маріїнський парк далеко за восьму вечора. Президент Зеленський сидів у ньому злий, навіть дуже злий.

У президента було більш ніж досить причин для поганого настрою. Всі вони походили з Верховної Ради.

Вранці 18 червня парламент вчергове провалив голосування за програму дій уряду. Хоча президент Зеленський особисто просив депутатів підтримати Кабмін Шмигаля.

Пізніше Рада завернула кандидата на пост міністра освіти Сергія Шкарлета. Хоч його особисто рекомендував президент.

Обидві події стали неприємним ударом для Зеленського, який марно намагався того дня поговорити з фракцією, "напоумити", переконати її.

Але фактичний вотум недовіри до уряду чи непризначення Шкарлета розлютили Зеленського. Це були, за великим рахунком, дрібниці.

Але за цими тактичними провалами крилась стратегічна втрата, адже президент залишився без свого головного стратегічного ресурсу – непорушного особистого авторитету.

Раніше всередині Зе!команди не раз виникали напружені ситуації, політичні клінчі і конфлікти. Але вони завжди вирішувались особистим проханням Зеленського.

Саме так свою посаду зберіг міністр МВС Арсен Аваков: "під особисту відповідальність Зеленського". Так свою посаду втратив прем’єр Олексій Гончарук: "за проханням Зеленського". Таким чином в Раді знайшлись голоси для "антиколомойського закону": після особистого "прохання президента".

18 червня Зеленський знову попросив – і нічого не сталося.

"За" програму уряду Шмигаля – 176 голосів депутатів "Слуги народу", що складається з 248 членів фракції, а призначення Шкарлета не пройшло узгодження навіть в профільному комітеті.

Розповідаємо вам про те, як Володимир Зеленський втратив зв’язок із власною фракцією, хто зараз править бал у "Слузі" та який стосунок має глава Офісу президента Андрій Єрмак до бунту у фракції "СН".

Останнє слово Зеленського. Чому "слуги" не чують президента

Поступовий розпад фракції "Слуги народу" проглядався вже досить давно.

"Коли під час голосування за "антиколомойський" закон приїхав Зеленський і вмовив усіх проголосувати, у фракції говорили, що так довго не зможе працювати. Він не зможе щоразу приїжджати і вмовляти. Цей інструмент скоро перестане працювати. І от на програмі уряду він і перестав", – розказує не під запис один з депутатів "СН".

Річ не в тому, що президента стали менше поважати у фракції чи його слово раптом стало менш вагомим для депутатів. Ні, у плані довіри особисто до Зеленського, як зізнаються депутати різних груп усередині "Слуги народу", все гаразд.

Але за неповні 10 місяців роботи нової Ради кардинально змінилась і президентська фракція, і політична реальність, в якій вона існує.

Монобільшість у звичному для неї турборежимі канула в Лету.

"Проаналізуйте голосування останніх місяців. Немає більше монобільшості. Ми не можемо зібрати своїх 226 голосів майже на жодне голосування. Провал програми уряду просто зафіксував цю ситуацію", – з сумом констатує один із лідерів партії Зеленського.

"Немає довіри. Ніхто не хоче давати імунітет Кабміну. Звідси і 176 голосів. Хоча насправді, якби Зеленський не попросив, їх було б ще менше", – додає він.

Згадану цифру, умовних 175 депутатів, журналісти неодноразово чули за останні дні, коли мова заходила про ядро, на яке Зеленський може розраховувати у парламенті.

Частково цю цифру складають реальні друзі і союзники Зеленського, частково – мажоритарники, чиє політичне майбутнє на округах напряму залежить від дружби із президентом і Кабміном, частково депутати, чию вірність Офіс президента оплачує посадами/призначеннями/преференціями/кешем.

Але ще не так давно група "вірних солдатів" Зеленського була відчутно більша – близько 200 людей.

Як же так склалось, що фракція на 250 депутатів не може забезпечити навіть простого голосування? Куди поділась підтримка майже третини фракції?

Відповідей на це питання кілька. Всі вони впираються у момент формування списків "Слуги народу" перед минулорічними виборами.

"Ну, наприклад, якщо по програмі уряду Шмигаля дивитись... Група Коломойського не голосувала, бо вони качали Гончарука, качають і цього.

Умовна група "пінчуківців", чи як їх в телеграмах обзивають "соросята", не голосували, бо думають, що через Шмигаля занадто підсилиться Ахметов.

Окремо не голосували ще депутати Павлюка, які після відставки Богдана знову зібрались разом. Цим просто вигідно дестабілізувати президента і уряд, щоб потім "допомагати" їм за окрему плату", – пояснює в розмові один із впливових голів комітетів від "Слуги народу".

Усі згадані групи все ще ніяк не формалізовані у фракції, вони існують на рівні окремих чатів в Telegram тощо.

"Якщо ви хочете порахувати, скільки в яку групу входить людей, то це неможливо. Бо сьогодні одні депутати голосують з однією групою, завтра у них щось змінилось, вони переходять до інших, і так один депутат може одночасно бути у кількох цих "групах", – пояснює в розмові один із топів "СН".

Тому з групою, скажімо, Коломойського чи Павлюка може бути від 15 до 40 людей, залежно від важливості питання.

"Тому варто говорити просто про певних "лідерів", які ситуативно залучають більше чи менше коло депутатів", – пояснює співрозмовник у керівництві "слуг".

Під час розгляду програми уряду була ще одна невелика група "слуг", які відмовились голосувати за будь-що. Їх можна дуже умовно назвати "групою Андрія Богдана".

"У четвер депутати прийшли до Арахамії (глава фракції СН – УП) і сказали, що не будуть за будь-що голосувати, поки ДБР не припинить цей "безпредєл" з Вавришем. Коли суд намагається зупинити роботу у надуманих справах", – розповідає співрозмовник, близький до цієї "групи".

"Хочете розслідувати, ну розслідуйте. Але всі ж розуміють, що всі ці арешти – це просто Єрмак шукає, як помститись Богдану", – додає він.

Ця історія коштувала президенту голосів Вадима Струневича, Івана Юнакова, Миколи Сольського та інших, загалом до десятка інших депутатів, які орієнтуються на колишнього главу Офісу президента.

Сумарно всі згадані групи і склали ту третину голосів фракції, для якої особисте прохання Зеленського перестало бути аргументом.

І це не єдині втрати президента. Того ж дня стався інцидент, який може коштувати президенту підтримки ще близько 30 депутатів, які в Офісі президента називають "групою Разумкова".

"Наглядач" в апараті Ради "на зарплаті" Банкової. Група Разумкова

Скоро майже як рік, відколи у спікера ВРУ Дмитра Разумкова почали виникати проблеми на Банковій.

Спочатку їх створював Андрій Богдан, який сварився з Разумковим через небажання останнього ставити на голосування пачки законопроектів і проводити їх у так званому "турборежимі".

Зі зміною Богдана на Андрія Єрмака життя спікера не полегшало.

"Раніше сидів собі в ОПУ Богдан і ненавидів Разумкова. Разумков сидів на Грушевського і ненавидів Богдана. І вони собі воювали, це було видно. А тепер Єрмак поводиться як друг, а в той же час за спиною створює конфлікти", – скаржиться співрозмовник в оточенні спікера.

Головна проблема Разумкова не в тому, що він щось не так робить чи погано працює. Просто голова ВРУ від самого початку роботи на своїй посаді надто підкреслено демонструє свою самостійність.

За неповний рік роботи в парламенті Разумков вибудував рівні відносини з усіма фракціями, регулярно ходить на ефіри 112 та ТРК "Україна". Більше того, він для чогось їздить з офіційними поїздками в регіони, що уже давно стало прерогативою президента – не голови ВРУ.

"Ми вже навіть підколювали Діму, що він до президентських виборів готується і їздить у турне", – сміючись розповідає один з керівників фракції "СН".

У жартах депутатів "Слуги народу", можливо, і є частка правди. За даними соціологічних досліджень, Разумков став одним із найрейтинговіших політиків. Спікер парламенту займає другу сходинку після Зеленського за рівнем довіри.

У "Слузі народу" на Разумкова орієнтується близько 30 депутатів. Це переформатована так звана "Група 719", яка була названа на честь номера у готелі Rixos у Трускавці, в якій жив під час відомого тренінгу депутат Сергій Бабак.

"Діма цю групу не збирав, не групував, спеціально нічого такого не робив, щоб не викликати ревності на Банковій. Хоча міг. Але так, справді, люди до нього тягнуться. Разумков з нами комунікує, радиться з різних питань", – каже один з членів цієї групи.

Амбіції спікера не дають спокою Офісу президента, який волів би тримати Разумкова під наглядом. І у Зеленського знайшли досить специфічний спосіб.

Аби контролювати дії Разумкова, на Банковій не знайшли нічого кращого, як призначити "наглядача" за головою ВРУ. Ним став керівник апарату Ради В’ячеслав Штучний.

"Діма якось дізнався, що Штучний "сидить на зарплаті" в ОПУ. Викликає його і каже: "Мені кажуть, що платить Банкова". А той йому відповідає: "Так. Ви ж мені нічого не пропонуєте, то я і погодився". Разумков аж присів від такої "відвертості". Каже, що давай заяву, але Штучний якось з’їхав", – розповідає на умовах анонімності один з впливових депутатів "Слуги народу".

"А потім ввечері дзвонить до Діми президент: "Я там чув, ти хочеш звільнити Штучного. Не чіпай його, це член нашої команди". Діма каже: "Так я його ж брав на роботу, це мій підлеглий, я буду розбиратись сам", – додає співрозмовник.

Люди близькі до Штучного пояснюють, що він ніколи не приховував комунікацію з Офісом.

"В апарат Штучний потрапив ще восени, коли конфлікту між Зе і Разумковим не було і близько. Комунікація з офісом у нього є, але це точно не про функцію "смотрящего", – переконує співрозмовник, близький до глави апарату Ради.

Разумков поки що не зміг вирішити питання Штучного. Для цього йому потрібне голосування парламенту, що неможливо зараз без відмашки Банкової.

Як розповідають співрозмовники в оточенні спікера, він вважає, що "покупка" Штучного не обійшлась без глави Офісу Андрія Єрмака. Ці підозри посилюються тим, що, за даними УП, люди Єрмака прощупують можливість зняття Разумкова з посади спікера – поки непублічно.

Ще однією точкою напруги між депутатами і Єрмаком стали події 18 червня, коли кум глави Офісу Микола Тищенко та товариш президента депутат Володимир Воронов почали збір підписів за відставку Сергія Бабака з посади голови комітету з питань освіти.

Річ у тім, що Бабак, який був в числі перших експертів, які підключились до Зе!команди у 2018 році, не зміг чи не захотів провести через свій комітет кандидатуру Шкарлета на посаду міністра освіти й науки. А цей кандидат мав повну підтримку ОПУ і особисто Зеленського.

"Розумієте, коли Дубінський місяцями полоще фракцію і розхитує Раду, то йому віддають осередок партії в Київській області. А коли Бабак голосує за всі закони президента, все проводить, що треба, але один раз у нього була своя позиція – то його на вихід? Це дикість", – обурюється один із членів "групи 719".

"Це ж не якась випадкова людина. Бабак був у команді Зеленського, коли ще самої команди не було. Він з жовтня 18-го року все тягнув, робив, що міг. А тепер Тищенко буде його виганяти? Так з членами команди не вчиняють. Ми Сергія не здамо", – додає інший "старожил" Зе!команди.

Конфлікт навколо можливої відставки Бабака був сприйнятий депутатами так гостро, бо наклався на інший, тривожний для "старої" команди процес.

Після відставки Андрія Богдана, свого часу – найбільш довіреної людини Зеленського, з оточення президента один за одним почали зникати люди, які супроводжували його перші кроки у політиці. Богдан, Рябошапка, Пристайко, Гончарук, поступово погіршуються стосунки президента і Разумкова…

За всіма цими історіями бовваніє постать нового глави Офісу президента.

"Складається враження, що Єрмак зачищає поле", – насторожено ділиться спостереженнями один із чільних депутатів "СН". І додає:

"Наче він хоче зробити так, щоб навколо президента не було нікого, хто може донести альтернативну точку зору. Когось, хто може сказати: "Вов, ми з тобою все це починали, і ти зараз вчиняєш неправильно".