Велику увагу приділяють ЗМІ обговоренню моделей і концепції ринку землі. Залишаючи за рамками цього повідомлення юридичну компоненту (власне якість судової системи — чи здатна, чи ні чинна судова гілка влади захистити законні права в царині земельних відносин), частково, як буде показано нижче, — економічні аспекти і привернути увагу хочу до практично необговорюваного положення земель (ґрунтів) як компоненту біосфери. Землі сільськогосподарського призначення стають такими в процесі їхнього використання. А основою земель сільськогосподарського призначення є ґрунти (глобально — ґрунтовий покрив). В аналізі біосферного значення земель розуміється природне тіло — ґрунт з усіма його особливостями, які сформувалися в процесі генезису в конкретних умовах (рельєф, клімат, ґрунтоутворююча порода, біота). Водночас ці особливості дають підстави виокремити ґрунт в окреме четверте царство природи.
Ґрунт — унікальний об’єкт: біобезживний (за висловом В. Вернадського), результат постійної взаємодії чотирьох фаз (твердої, рідкої, газоподібної та живої), які врешті-решт і генерували можливості ґрунту в підтриманні життя на планеті. Ґрунти — невідновлювальний ресурс. Ми не були свідками генезису ґрунтів. До початку антропоцену не брали участі в їхньому формуванні. Цей процес — еволюція (розвиток) ґрунтів тривав тисячоліття (у більшості випадків — від початку голоцену). А людина створила і застосовує технології, які загрожують існуванню цього природного тіла протягом останніх століть, особливо інтенсивно — десятиліть. Отже, ми стали свідками того, як діяльність людини супроводжується руйнацією і зникненням ґрунтів в окремих ареалах світу.
Крім окремих спеціалістів у сфері ґрунтознавства, людство має сформовану думку, що ґрунт — це щось вічне, незмінне та призначене власне для задоволення потреб homo sapiens. Імовірно, що з такими переконаннями людство продовжувало би жити й далі. Проте в багатьох ареалах агровиробництва виникли і поширюються небезпечні процеси, узагальнена назва яких — деградація ґрунтів. Виявилося, що немає нічого вічного, а ерозія, дефляція, забруднення, ущільнення, екранування, кардинальні зміни показників та інші чинники зменшують родючість ґрунтів або взагалі унеможливлюють їх використання. Це призвело, найперше, до економічних проблем і в низці держав світу поставало як криза, яка в окремих випадках завершувалася розпадом самої держави.
На сьогодні важливість і роль ґрунтів у світі однозначно визнана, а розуміння і поширення інформації про ґрунт підтримується на різних рівнях різними організаціями, найперше — ФАО ООН (щорічний День ґрунту — 5 грудня; Рік ґрунту — 2015; десятиліття ґрунту — з 2015-го до 2024 рр.).
Наприкінці ХХ ст. розвиток науки, особливо її матеріально-технічної бази, дав змогу розширити розуміння та сприйняття ґрунту, вивчення якого далеко не завершене. Так, скажімо, досліджено і встановлено роль для функціонування ґрунту тільки близько 1% мікроорганізмів, які живуть у ґрунті. Тема особливостей ґрунтового покриву надто об’ємна і є темою окремого обговорення. Зазначимо як приклад, що ґрунти вирізняються буферністю, тобто здатністю зменшувати і розсіювати наслідки імпактів. Ця чудова властивість містить рівночасно небезпеку запізнього виявлення результатів антропогенних впливів. Якщо вирубки лісів чи, скажімо, скиди відходів у водойми зразу ж візуалізуються, то, наприклад, забруднення ґрунтів неможливо одномоментно виявити. По-перше, ґрунти до певного часу нівелюють такі впливи («розтягують» у часі, «приймаючи удар» на себе), а по-друге, для оцінки цього ж забруднення необхідні певні аналізи у спеціальних лабораторіях. Такого характеру аналізування і складне, і потребує часу, і досить вартісне. А проблема, яка виявляється запізно, часом уже або не розв’язується, або потребує занадто багато коштів для ревіталізації порушених ґрунтів.
Антропоцентричний підхід до оцінки ґрунтів не змінить того факту, що функціональність ґрунтів — це природне явище, яке забезпечує життя не лише людини, а й інших неодмінних складових біосфери (рослин і тварин). Функції ґрунтів стали предметом вивчення наприкінці 1980-х років, а загальновизнаними і вживаними на різних рівнях — із 2005 року, з публікацією В. Блюма «Функції ґрунтів для соціуму і довкілля (Functions of Soil for Society and the Environment). На той час автор деталізував шість ключових для довкілля, соціуму та економіки функцій, як і охарактеризував основні загрози для ґрунтів у процесі їх використання. Функції ґрунтів — це дефініція, яка широко використовується, наприклад, в офіційних документах ЄС.
Виявилося, що ґрунти не тільки забезпечують людину продовольством (тобто мають родючість), а й виконують чимало (всіх, згідно з трактуванням ФАО — 15) незамінних функцій (бо інші природні об’єкти не виконують і апріорі не здатні їх забезпечувати). Унеможливлення чи скорочення функціональності ґрунтів загрожує людству не лише голодом, а й глобальними екологічними кризами, аж до зникнення людини як виду.
Функціональність ґрунтів неоцінена в контексті вартості земель. Скажемо відверто, на сьогодні це завдання до кінця не вирішено і у світі. Розробляються окремі підходи, при цьому зрозуміло, що визначити вартість продуктивності ґрунту простіше через отримані безпосередні вигоди (урожай). Встановити вартість прісної, чистої, безпечної для здоров’я людини води або чистого «здорового» повітря істотно складніше. А як розрахувати вартість ґрунту (земель) щодо його ролі в регулюванні клімату? А як розробити методику обчислення вартості земель (ґрунту) щодо їхньої участі в циклах елементів живлення (азот, фосфор, калій та ін., у тому числі мікроелементи). А чи можлива оцінка земель (ґрунту) в контексті їхньої ролі для збереження біорізноманіття? Так, можна прицінитися до всіх 15 глобальних функцій ґрунтів, проте це радше широка тема для дискусій між фахівцями. Дещо узагальнюючи, зауважимо, що у світі є розробки, які стосуються поняття «екосистемі послуги ґрунтів». Останні, ймовірно, дозволять на певному рівні перейти і до оцінювання функцій ґрунтів.
Та навіщо тоді це все описано, якщо виходу немає — реальної оцінки земель з урахуванням того, про що щойно йшлося? Тобто в цей час оцінити незамінність такого тривіального, звичного всім нам ґрунту (землі) нереально. Але, і це головне, необхідно зберігати й охороняти ґрунтовий покрив — основу земель сільськогосподарського призначення, площа яких в Україні становить орієнтовно 42 млн га (2/3 території). А при чому тут ринок земель? Відповідь проста: у державі на сьогодні не сформована політика охорони і збереження ґрунтів (законодавчо, інституціонально, соціально, економічно, ментально) та контролю за їхнім станом. У такому разі ринок земель може істотно погіршити далеку від ідеальної ситуацію, ба більше: зробити незворотними окремі процеси деградації, чим буде лімітовано і, ймовірно, унеможливлено природну функціональність ґрунтів.
Перш ніж ринок землі запрацює, життєво необхідно:
• 1. Знати реальний (наголошую — РЕАЛЬНИЙ) стан ґрунтів на землях сільськогосподарського призначення.
На сьогодні є фрагментарні дані про якість ґрунтів, їхні параметри, а це не тільки вміст гумусу чи елементів живлення. Це принаймні хоча б 25 — 30 показників, за якими потрібно постійно (регулярно) спостерігати. Так, заплановано до 1 серпня 2020 року внести в Земельний кадастр усі землі сільськогосподарського призначення. А що є в кадастрі? Певна юридична інформація, просторова приуроченість, оглядові карти. А щодо ґрунтів — лише карта ґрунтів, яка базується на єдиних в Україні масштабних обстеженнях, здійснених наприкінці 1950-х — на початку 1960-х років, та дообстеженнях в окремі часові періоди. Приблизно, в кожному третьому випадку зображені на карті ґрунти можуть і не відповідати наявним на місцевості. Жодних, навіть загальних, відомостей про якісний стан ґрунтів чи окремі їхні параметри в доступній для пересічного громадянина формі не існує. До того ж, на агровиробничому групуванні ґрунтів, яке проводилося на основі карти ґрунтів, базується нормативна грошова оцінка (див. сайт НГО).
• 2. Держава мусить організувати спостереження за станом ґрунтів і для цього створити систему їхнього моніторингу, яка на сьогодні реально не функціонує. Як і немає жодної (реальної) служби за контролем якості ґрунтів і дотриманням хоча б тих існуючих нормативних актів, які вже мали б працювати. У будь-якому разі, безумовно, що без такого контролю оцінити сьогоднішній стан ґрунтів та його динаміку, прогнозувати і, найперше, унеможливити деградацію ґрунтів не вдасться.
• 3. Ухвалення (до відкриття ринку землі) законів (підзаконних актів), які сформують цілісне законодавче поле в контексті збереження функцій ґрунтів і забезпечать їх стійке використання.
Разом із наведеними вище пунктами є нагальна необхідність у поширенні інформації про ґрунти для «неспеціалістів». Лише за цієї умови можливо сформувати культуру поводження з ґрунтами (соціосфера — ґрунтосфера). Відсутність інформації про ґрунти як у шкільній навчальній програмі, так і програмах вищої освіти (крім вузькоспеціальних) призвело до масового нерозуміння навіть самого поняття ґрунт. Ґрунти називають то землею, то глиною, то болотом. Щодо функцій ґрунтів, то ситуація істотно гірша. Ймовірно, що хтось назве родючість, хтось щось чув про ґрунтові води і, мабуть, все ? А ґрунти, на відміну від повітря, вод чи лісів, які належать всім, можуть і перебувають у приватній власності конкретної особи. Чи володіють ці власники мінімальними необхідними знаннями для збереження ґрунтів? Очевидно, питання риторичне.
P.S.
Єдине на сьогодні джерело інформації про якість ґрунтів та її часові зміни — це агрохімічна паспортизація (проводиться раз на п’ять років), що власне і має становити державний контроль за станом ґрунтів на землях сільськогосподарського призначення. Забезпечувати агрохімічну паспортизацію повинні Інститут охорони ґрунтів з філіями в обласних центрах. Проте обов’язковість паспортизації насправді реально не забезпечена, хоча є чинні закони України «Про охорону земель» (від 2003 р.) та окремі підзаконні акти (наказ Мінагрополітики «Про затвердження порядку ведення агрохімічного паспорта поля, земельної ділянки» (2011 р.); постанова Кабміну № 413 від 7 червня 2017 р.). Виконавців агрохімічних обстежень можуть просто не пустити і таки не пускають на «свою» землю (яка на сьогодні перебуває в оренді чи в інших відносинах). Детальніше про ці питання можуть інформувати фахівці ДУ «Інститут охорони ґрунтів». А хто зможе зайти на таку вже приватну територію в разі купівлі-продажу земель? І що чекає на нас у майбутньому, якщо держава не матиме змоги контролювати використання земель?
P.P.S.
Невизначеність у питаннях, які описані вище, наростає. Так, у першому читанні ухвалено законопроект № 2194, в якому одним із пунктів є надання місцевим органам права самим змінювати цільове призначення земельних ділянок приватної власності. Що це означає? Зрозуміло, що землі сільськогосподарського призначення будуть переводитися в землі під, насамперед, будівництво. Особливо динамічним цей процес буде в ОТГ, які межують з містами. Можна було б порадіти за малозабезпечених наших громадян, яким нададуть таку можливість у першу чергу, потім — іншим громадянам, наприкінці — депутатам місцевих рад і вже останньому — голові ОТГ. Але незалежно від цього сарказму, ґрунти під забудовою — екрановані, а тому припиняють функціонувати як природні тіла й підтримувати життя на планеті в процесі здійснення своїх біосферних функцій.
#Агрорынок #рынок земли #сельхозземля #земельная реформа
