$1,5 мільярда щотижня: збитки Росії через зниження напруженості між США та Іраном.

експерт у галузях енергетики, економічного розвитку та реформаторських змін

З ранку всі економічні видання рясніють заголовками про черговий приклад "TACO-ефекту". Після заяв Трампа про паузу у війні проти Ірану акції летять вгору, нафта падає.

Які втрати зазнає Росія від цього ефекту? Орієнтовно $0,9 мільярда внаслідок зменшення доходів від нафти та близько $0,2 мільярда від газу. Крім того, можна очікувати, що дискусії щодо скасування санкцій проти РФ припиняться, і можуть бути введені нові обмеження.

Деескалація конфлікту між США та Іраном вже почала впливати не тільки на короткострокові тренди ринків, а й на загальний баланс сил, пов’язаний із санкційною політикою та енергетичними прибутками Росії.

Відповідь на це оголошення була блискавичною: після того, як Дональд Трамп оголосив про двотижневе перемир'я та відкриття Ормузької протоки, вартість нафти марки Brent знизилася з максимуму понад $110 до приблизно $94-95 за барель. Аналогічно, ціна WTI опустилася до $95, тоді як російська нафта Urals впала з $116 у порту Приморськ до $92-95.

Отже, мова йде не лише про технічне коригування, а й про стрімке "виведення" військової надбавки, яку ринок враховував у цінах через загрози закриття Ормузу, через який до початку війни проходило приблизно 20% світових обсягів нафти.

Виходячи з основного сценарію, згідно якого вартість Urals падає з $116 до $85 за барель, Росія втрачає приблизно $31 з кожного проданого бареля.

При поточному обсязі морського експорту сирої нафти, який становить приблизно 4,0-4,2 млн барелів на добу, це призводить до втрати доходу в розмірі близько $120-130 млн щоденно, що еквівалентно приблизно $0,85-0,9 млрд за тиждень.

Навіть якщо враховувати фактор зниження фізичних обсягів через удари по інфраструктурі та тимчасове просідання до 3,2 млн барелів на добу, масштаб недоотриманої виручки все одно становить близько $0,65-0,7 млрд за тиждень.

Це всього лише наслідок цінової політики, без врахування майбутніх політичних рішень.

Жорсткіший сценарій пов'язаний із можливим рішенням США не продовжувати неформальні винятки для російської нафти на індійському напрямку.

Нагадую, що виняток був наданий 5 березня 2026 року, і його термін становив 30 днів. Однак 19 березня США видали оновлену ліцензію (новий waiver), щоб реагувати на побоювання щодо підвищення цін, продовживши дію до 11 квітня 2026 року. Отже, в цю суботу дізнаємось, чи буде нове продовження винятку.

У період ескалації РФ фактично змогла вийти з традиційного дисконту до Brent у $10-13 і навіть продавала окремі партії з премією.

Якщо відбудеться повернення дисконту і одночасно зниження світової ціни на Urals, то вартість може знизитися до $72-75 за барель при ціні Brent на рівні $85.

У такому випадку втрати відносно пікового рівня $116 перевищують $40 за барель, що дає вже $1,2-1,3 млрд недоотриманої виручки на тиждень, або близько $0,9-1,0 млрд за консервативного сценарію з нижчими обсягами експорту.

Отже, деескалація призводить до двох наслідків: зменшення світової ціни та відновлення структурного дисконту для російської нафти.

Газовий сектор реагує з затримкою, проте також створює значний негативний вплив для Росії.

У період найбільшої ескалації ціни на європейському хабі TTF сягнули позначки $600-750 за тисячу кубометрів, а згодом стабілізувалися в межах $500-650.

Для трубопровідного експорту через TurkStream, який зараз становить близько 55 млн м на добу, або близько 0,38 млрд м на тиждень, зниження ціни на $100 за тис м означає приблизно $35-40 млн недоотриманої виручки щотижня.

Основний удар припадає на сегмент СПГ: за обсягів близько 1 млрд м на тиждень і зниження ціни з -$900 до -$750 за тис м Росія втрачає ще близько $150 млн на тиждень.

Внаслідок цього газ призводить до додаткових втрат у розмірі $150-200 млн щотижня, що в свою чергу підвищує загальний вплив деескалації до приблизно $1,0-1,5 млрд на тиждень, якщо взяти до уваги також нафту.

Проте ключовий ефект не обмежується прямими втратами доходів.

Росія позбавляється так званої воєнної надбавки – додаткового підвищення цін, яке виникає не з-за співвідношення попиту та пропозиції, а внаслідок ризиків.

У період загострення ситуації ринок враховував можливі перебої з постачанням, атаки на інфраструктуру та блокування Ормузу, що призводило до зростання цін. Росія отримувала цю вигоду автоматично, навіть не підвищуючи обсяги видобутку. Швидке падіння цін на 10-15% в один день після оголошення мирних угод свідчить про зникнення цієї надбавки.

Це є структурна втрата: Росія не в змозі компенсувати її, оскільки не має контролю над джерелом цих загроз.

Не менш істотним є політичний аспект.

Протягом останнього місяця в ЄС чітко сформувалася коаліція, яка виступає проти посилення санкцій. Прем'єр-міністр Словаччини Роберт Фіцо відкрито закликав переглянути обмеження на російські енергоносії, аргументуючи це необхідністю гарантувати енергетичну безпеку. Угорщина на чолі з Віктором Орбаном продовжувала блокувати нові санкційні ініціативи та прив'язувала свою позицію до потреби збереження доступу до дешевої енергії.

Саме ця коаліція виявилася вирішальним чинником у затримці 20-го пакету санкцій ЄС, затримуючи також продовження персональних обмежень і підвищуючи ризики для нових фінансових рішень на підтримку України. Основний аргумент цієї позиції полягав у економічних аспектах: високі ціни на енергоносії роблять санкції політично та соціально витратними для Європейських країн.

Зниження вартості нафти та стабілізація ринку газу підривають цю аргументацію. Зменшення інфляційного тиску та зниження витрат для промислових підприємств і домогосподарств знижують політичну ціну санкцій. У таких умовах підвищується ймовірність повернення до обговорення 20-го пакету санкцій, посилення заходів проти тіньового флоту, введення обмежень у сфері страхування та перевалки, а також пришвидшення реалізації політики REPowerEU.

Деескалація не лише зменшує доходи Росії, а й знижує її здатність політично впливати на санкційний процес через фактор високих цін.

У результаті деескалації ситуації в Ірані Росія стикається з багатьма складними негативними наслідками. Вона втрачає прибутки від постачання нафти та газу, втрачає військову перевагу, яка забезпечувала додаткові фінансові вигоди, і водночас ослаблює свої політичні важелі в Європі, які ґрунтувалися на страху перед зростанням цін.

Це означає, що навіть короткострокове перемир'я вже працює проти російської економічної моделі, заснованої на поєднанні енергетичних доходів і геополітичної нестабільності.