Ті, хто з тривогою спостерігає за стилем правління Дональда Трампа, часто тішать себе ілюзіями: на найближчих виборах до Конгресу переможуть демократи й усе нормалізується.
Демпартія справді має непогані шанси повернути під свій контроль Палату представників. Та це не означає, що після листопада 2026 року політика США стане передбачуванішою й позбудеться надмірної турбулентності. В американському суспільстві спостерігається рекордна криза довіри до обох політичних сил. Дедалі більше громадян схильні вважати: провідні партії відірвалися від реальності й не репрезентують інтересів звичайних американців.
Недавні опитування громадської думки серед американців вказують на небувало низькі рівні підтримки як Демократичної, так і Республіканської партій. Особливо вражає те, що, незважаючи на шанси на успіх на виборах до Конгресу, Демократична партія має одні з найнижчих показників довіри в історії. За даними опитування NBC News, проведеного з 27 лютого по 3 березня, лише 30% зареєстрованих виборців позитивно оцінили Демпартію, тоді як 52% висловили негативні думки про неї. Ситуація у Республіканської партії не набагато краща: 37% респондентів виявили до неї симпатію, тоді як 51% висловилися негативно. Серед демократів лише 62% опитаних позитивно оцінюють свою партію, у той час як 77% республіканців дали свою підтримку Республіканській партії.
Опитування, проведене компанією Gallup, виявило, що в США спостерігається безпрецедентне зростання числа виборців, які не асоціюють себе ані з демократами, ані з республіканцями. Наразі таких незареєстрованих осіб налічується 45%. З моменту, коли Gallup розпочала регулярні телефонні опитування у 1988 році, незалежні виборці щороку виявлялися найбільшою політичною групою. Проте, їхня частка значно зросла в останні 15 років, перевищивши 40%.
Три чверті дорослих американців кажуть, що Демократична партія їх розчарувала. 64% такої ж думки про Республіканську партію. Приблизно половина американців також стверджують, що Демократична (50%) та Республіканська партія (49%) викликають у них гнів. Значно менша частка каже про почуття надії чи гордості щодо будь-якої з партій: 36% дорослих стверджують, що відчувають надію стосовно Республіканської партії, 28% кажуть те саме про Демократичну.
Згідно з результатами опитувань, американці зазначають, що основні політичні сили часто займають радикальні позиції, приділяючи більше уваги лояльності своїх прихильників, ніж загальним досягненням. Лише 39% громадян вважають, що Республіканська партія діє етично та чесно, а приблизно така ж кількість (42%) висловлює аналогічну думку щодо Демократичної партії. Більшість населення вважає обидві партії занадто радикальними у своїх поглядах: 61% респондентів висловлює таку думку про Республіканців, тоді як 57% - про Демократів.
Опитування, проведене Центром досліджень громадських справ AP-NORC, показало, що кожен четвертий американець має негативну думку про обидві основні політичні партії напередодні проміжних виборів. І лише кожен десятий позитивно ставиться до обох партій.
В середовищі прихильників Республіканської партії відбуваються цікаві зміни. Незважаючи на те, що Дональд Трамп залишається популярним, його унікальний стиль керівництва, що поєднує волюнтаризм і особисте самозвеличення, починає викликати все більше роздратування. Серед республіканців зросла кількість тих, хто висловлює незадоволення через надмірну лояльність конгресменів і сенаторів до Трампа, його абсолютну владу в партії та культ особистості, який його оточує. Довіра до етичності президента знизилася з 55 до 42%. Крім того, підтримка руху MAGA також зменшилася. Лише 38% республіканців вважають, що члени Конгресу від Республіканської партії повинні слідувати політиці Трампа виключно через його статус республіканського президента.
У демократів існують свої специфічні труднощі. Чимало американців вважають, що демократи надто уваги приділяють темам woke та соціальним питанням, таким як гендер, раса або зміна клімату, замість того, щоб займатися нагальними проблемами, такими як економічна ситуація, інфляція, контроль за кордонами чи злочинність. Крім того, їх критикують за недостатню рішучість і часто сприймають як політичну силу, що представляє інтереси заможних верств населення. Якщо Демократична партія здобуде перемогу на виборах у листопаді 2026 року, це, скоріше за все, буде зумовлено не стільки захопленням виборців, скільки їхніми протестами проти політики Трампа.
Довіра до федерального уряду зазнала критичного падіння. На поточний момент рівень довіри є одним із найнижчих за останні сім десятиліть, з моменту, коли це питання вперше було включене до національного опитування. У грудні 2025 року лише 17% американців висловили свою довіру до уряду у Вашингтоні. Серед республіканців та незалежних виборців, які підтримують їх, цей показник становить 26%. Водночас лише 9% демократів заявили про свою довіру до федерального уряду.
Високий рівень недовіри до обох головних партій США чинить дестабілізувальний вплив на політичну систему. Суспільна зневіра поєднується з поляризацією й високим рівнем ворожості між прихильниками демократів і республіканців. За таких умов часто виникає спокуса проігнорувати правила гри, щоб розправитися з опонентами. Відбувається поступова ерозія демократичних інституцій. Обидві сторони дедалі частіше вдаються до спроб заблокувати роботу уряду й не знаходять спільної мови щодо низки важливих питань -- бюджетної й тарифної політики, економіки, міграції, охорони здоров'я та освіти. На цьому тлі зростає роль популізму та радикальних рухів, які обіцяють швидке вирішення складних проблем. А подекуди виправдовують насильство як метод політичної боротьби. Недовіра до партій автоматично трансформується в недовіру до інституцій, медіа, судів, освіти, виборчої системи. Така ситуація є токсичною для суспільства, послаблює його соціальну згуртованість і підвищує ризик дестабілізації. Американська зовнішня політика не може бути відірваною від внутрішньої. Тож негаразди всередині США безпосередньо впливатимуть на Україну, Європу та весь світ.
Цілком імовірно, що американська зовнішня політика найближчим часом зберігатиме високий рівень волатильності. Непередбачуваність і надмірна залежність від внутрішньополітичної боротьби та зміни влади ускладнюватиме позиціонування США як прогнозованого надійного партнера та гравця, який претендує на статус одного з глобальних лідерів. Фактор Трампа у зовнішній політиці нікуди не зникне й після виборів до Конгресу в листопаді 2026 року. І додатково дестабілізуватиме відносини між Америкою та Європою. Криза довіри між союзниками у НАТО зберігатиметься. А дискусії про місце та роль Америки у світі, як і тези про невдячних партнерів, будуть одними з елементів виборчої кампанії.
Проте це не означає, що теоретична перемога демократів автоматично відновить колишню стабільність, прогнозованість і силу американської зовнішньої політики. По-перше, наразі залишається невизначеним, які фракції візьмуть верх у внутрішньопартійних суперечках всередині Демократичної партії. По-друге, надмірна передбачуваність, нерішучість і обережний підхід — це риси, що вже давно не є конкурентними перевагами у сучасному світі, який зазнав значних змін. Крім того, не всі представники демократів вважають, що місія США полягає в тому, щоб стати лідером вільного світу, який повинен очолити боротьбу з авторитарними режимами і, за необхідності, використовувати силу замість простого висловлення занепокоєння.
Американська політична система вступила в період значних коливань на фоні безпрецедентного зниження довіри до основних політичних партій. Наразі не видно ознак виходу з цієї стадії невизначеності. Це свідчить про те, що Вашингтон, в тій чи іншій мірі, залишиться зосередженим на своїх внутрішніх викликах. Політичні еліти США можуть розглядати зовнішню політику, в першу чергу, як спосіб отримання переваги в міжпартійній боротьбі, а не як серйозну місію або зобов'язання перед союзниками. У таких умовах Україні та Європі варто спиратися на власні можливості та активніше працювати над зміцненням своєї мілітарної і політичної самостійності, замість того, щоб покладатися на те, що Америка вирішить усі їх проблеми і покарає порушників міжнародного права.
#НАТО #Дональд Трамп #Європа #Економіка #Республіканська партія (США) #Демократична партія (США) #Вашингтон, округ Колумбія #Політика #Суспільство #Зовнішня політика #Міжнародне право #Американці #Громадська думка #Еліта #Політична партія #Сенат #Політична система #Америка #Конгрес Сполучених Штатів #Міграція людей #Кабінет міністрів Сполучених Штатів #Президент (державна посада) #Національна телерадіокомпанія #Gallup, Inc. #Сполучені Штати #Волюнтаризм (філософія) #Культ особистості #Палата представників США #Зовнішня політика Сполучених Штатів
