Андрій Осіпов з Держкіно зазначає, що на ринку раптово з'явиться значний обсяг фінансових ресурсів, що може призвести до виникнення ряду складнощів.

Новопризначений керівник Державного агентства України з питань кіно Андрій Осіпов розповів про ініціативи, спрямовані на просування українського кіно на міжнародній арені, підкресливши, що в Держкіно існують певні внутрішні виклики.

У травні 2025 року Андрій Осіпов, продюсер та письменник, став новим головою Державного агентства України з питань кіно, зайнявши цю посаду після своєї роботи на Одеській кіностудії. Вже на початку осені він представив амбіційні плани щодо трансформації кіногалузі, включаючи запровадження стабільного фінансування українського кінематографа. Серед інших ініціатив — п’ять нових форм державної підтримки для кінематографістів, а також надання агентству особливого статусу. Осіпов також акцентував увагу на необхідності реформування Експертної ради, яка раніше піддавалася критиці за свою непрозорість та домінування одного й того ж кола експертів.

Восени з'явилася інформація про ініціативу Президента, яка передбачає виробництво тисячі годин українського контенту, а також рекордні інвестиції в культурну сферу загалом і кінематографію зокрема, заплановані на 2026 рік.

"Детектор медіа" провів інтерв'ю з головою Держкіно, обговорюючи питання бюджетів, щотижневий вихід українських фільмів у прокат та можливі наслідки значних інвестицій для всієї індустрії.

Державне агентство України з питань кіно виступало ключовим органом у країні, що забезпечував фінансування створення кінематографічних творів. Це реалізовувалося через конкурсні відбори кінопроєктів, де експертна комісія обирала найкращі роботи. Чи маєте ви інформацію про бюджет на 2026 рік для виробництва та дистрибуції фільмів, а також про дату наступного конкурсу кінопроєктів?

У проєкті бюджету на 2026 рік на кіновиробництво передбачено понад 91 мільйон гривень. Це обговорення мало місце до затвердження нового бюджету, деталі якого ви можете знайти за посиланням "ДМ". За таких умов Державне агентство України з питань кіно не зможе організувати конкурсний відбір кінопроєктів у наступному році.

-- Що це означає? І як бути з розмовами про бюджет на виробництво в розмірі 1,5 млрд грн?

-- 1,4 млрд. Про них ішлося в жовтні під час засідання комітету Верховної Ради з питань гуманітарної політики. Зокрема, Павло Сушко послідовно відстоює інтереси кіно. Також багато членів комітету висловили свою підтримку і принципові позиції. Так, парламентський комітет одноголосно підтримав позицію Держкіно. Я щиро вдячний кожному народному депутатові. Проте зусиль гуманітарного комітету виявилися поки недостатньо, щоб ці зміни були внесені до парламентської зали для голосування.

У цій обставині важливо відзначити, що Держкіно отримує підтримку. Проте в даний момент ми повинні розглядати це тільки як елемент української політики, а не як фінансовий показник. Міністерство культури України висунуло альтернативний варіант, який є прийнятним для Держкіно. Яке саме рішення запропоновано — хоч як би мені не хотілося поділитися цим із вами, я наразі можу сказати лише одне: давайте дочекаємося офіційних документів від Уряду.

Першочергову роль у комунікації з цих питань відіграє Міністерство культури України. Я з гордістю долучаюсь до масштабної програми фінансування української культури, ініційованої Президентом України. Це понад 4 мільярди, залучених з міжнародних джерел для підтримки мирних ініціатив.

Які заходи ви вжили для виправлення помилок після роботи попередньої керівниці Держкіно Марини Кудерчук? Які конкретні зміни були внесені в стару систему?

На мою думку, не мені судити про діяльність попередніх керівників. Це питання стосується етичних аспектів. Кожен з них мав свій етап управління, а також власні сильні та слабкі сторони. Я вважав, що моїм головним завданням є відновлення лідерства Держкіно у своїй сфері та в культурному просторі загалом, а також зміцнення авторитету керівника агенції серед представників кіноіндустрії. Важливо було відновити єдність і покласти край конфліктам, а також створити дружню атмосферу в команді та повернути довіру. Наразі офіс голови Держкіно відкритий для всіх. У цьому кабінеті, де ми проводимо інтерв'ю, вже побували, мабуть, усі українські кінематографісти, які прагнули зустрітися зі мною та обговорити важливі питання.

Протягом перших двох місяців ми організували понад 100 онлайн-зустрічей як індивідуально, так і в групах, з командами кінопроєктів, які наразі реалізуються. Я також відвідав знімальні майданчики багатьох кіновиробників, щоб надати їм підтримку. У вільний час намагаюся брати участь у різних кіноподіях — прем'єрах, фестивалях, тематичних заходах тощо.

Прагну активно сприяти розвитку міжнародної співпраці: ми налагодили успішні зв'язки з German Films (національним інформаційно-консультаційним центром Німеччини, який займається популяризацією німецького кіно на міжнародній арені), CNC (Національним центром кінематографії Франції), а також з кінематографічними організаціями Великої Британії, Польщі та Балтійських країн. Крім того, наша команда співпрацює з EFAD, EFARN і Eurimages. У цьому році Держкіно стало партнером Варшавського кінофестивалю, що відкриває нові можливості для фінансової співпраці.

Я сам український продюсер, і проблеми, з якими стикаються українські кінематографісти, мені зрозумілі. Я прийшов на посаду голови Держкіно прямо зі знімального майданчика: 28 травня був завершальний день знімального періоду фільму "Довженко" Одеської кіностудії, а 30 травня було рішення уряду про моє призначення. Раніше я мав вільне продюсерське життя, але зараз я держслужбовець.

Отже, ви усвідомлюєте, що основною проблемою якості українських фільмів сьогодні є не стільки відсутність талантів, скільки недостатнє фінансування. Бюджети, особливо для дебютних проектів, які складають лише 15 мільйонів гривень, є занадто низькими, щоб створити конкурентоспроможний продукт у сучасних умовах зростаючих цін та коливань курсу долара. Як досвідчений керівник Одеської кіностудії, ви добре знаєте потреби індустрії. Чи можете ви вирішити цю проблему на новій посаді голови Держкіно, і які можливі шляхи її подолання?

-- Деякі підходи з практики Держкіно потребують удосконалення. Наведу простий приклад: на мою думку, не може існувати одного типового договору для повнометражного, анімаційного чи документального фільму. Це все різні кінопродукти й, відповідно, в них різні умови виробництва. Тому й договори мають бути різні. Також підлягають коригуванню й осучасненню значна кількість процедур і нормативів.

Ще однією проблемою є строки виробництва. Річ у тім, що склалася практика, коли продюсери самостійно визначали початок і завершення виробництва. Ці терміни час від часу переносили, й така практика Держкіно зазнає критики з боку державних органів. Але. Наступного року на кіновиробництво планується сума у розмірі понад 1 мільярд гривень.

Ви говорите про 1 мільярд з тих 4 мільярдів, що передбачені ініціативою Президента України "1000 годин українського контенту"?

-- Саме так. Кінематограф буде значною і важливою частиною цієї великої програми. Це означає, що одномоментно на ринку з'явиться величезний обсяг фінансів, буде значне пожвавлення в нашому секторі економіки. Це може розігріти ринок, призвести до збільшення цін, зумовити дефіцит кадрів і породити низку інших проблем. Тому задача Держкіно -- а Держкіно є органом, який реалізує політику в сфері кінематографії, -- усунути ці проблеми, спрогнозувати ризики та вжити реальних заходів. Тобто потрібно розподілити проєкти так, щоб вони запускалися не одномоментно, не перевантажували сферу. Має існувати підхід, який розвиває сферу. У нас має бути стабільний процес, який забезпечує діяльність протягом року.

Отже, Держкіно вказуватиме продюсерам, коли розпочинати реалізацію проєктів?

Так, це було б відповідально. Сподіваюся, що у нас будуть необхідні важелі для цього. Я також впевнений, що більшість продюсерів усвідомлюють значення такого регулювання. Якщо проєкт реалізується в літній період, Держкіно не залишиться осторонь, незалежно від того, чи це червень, чи серпень. Це питання стосується економічної безпеки в індустрії. Адже якщо одночасно запуститься 15-20 великих українських проєктів з бюджетами по 30-40 мільйонів, це може призвести до кризи. Наша відповідальність полягає в тому, щоб адекватно реагувати на такі виклики.

-- Такого ще не було в українському кіно за часів Незалежності. Вважаєте це можливим?

Так, адже з кожним роком обсяги фінансування зростають. Наприклад, у наступному році Міністерство культури має намір виділити досить велику суму коштів.

Ще однією значною проблемою є українські релізи. Вже у цьому році на фінішній прямій перебуває близько 50 українських стрічок. Враховуючи, що в році 52 тижні, український кіноринок наразі потребує 26 повнометражних фільмів для кінозалів, щоб кожен з них мав можливість демонструватися по два тижні. До цього слід додати також ситуацію на ринку з іноземними фільмами та стрічками, які були створені без державної підтримки.

Проте у нас існує вільний ринок і конкуренція, що є абсолютно звичним явищем...

-- А ви бачили, щоб продюсер, який за власні кошти виробив два фільми, поставив їх в один тиждень? Ні. Бо він не хоче сам із собою боротися. А чому держава має поборювати сама себе? Ми зобов'язані зробити фільми успішними, правда? Це частина нашої політики. Не просто показати й усе. Ми зобов'язані дбати про їхню успішність.

Адже половина з державної субсидії, виділеної на виробництво фільму, повинна бути повернена на спеціальний рахунок Держкіно. Це можливо лише завдяки успіху самого фільму. Наш спеціальний рахунок виконує дві основні функції: сприяння популяризації українського кінематографу та реінвестування в кіновиробництво. Чим більшим буде успіх конкретного фільму, тим більше коштів повернеться в кіноіндустрію, що дозволить нам надавати ще більше підтримки для нових фільмів і заходів у майбутньому.

У Німеччині, до прикладу, не регулюють, і там зараз украй складно знайти приватні кошти на німецький фільм. Продюсери не хочуть давати гроші, бо з німецького прокату повернути кошти проблематично. Доходить до того, що певна частина фільмів узагалі не може потрапити в прокат.

-- В Україні ситуація ще гірша, бо для кінобізнесу і прибутковості фільмів бракує екранів...

Так, ви абсолютно праві. Проте, коли ми обговорюємо кількість екранів, ми маємо на увазі економічну спроможність ринку. Це складна, багаторічна проблема, яку потрібно вирішувати. Однак зараз я хочу торкнутися іншої теми. Я б не хотів, щоб в один уікенд в кінотеатрах виходило одразу п’ять національних фільмів. Це призводить до конкуренції між ними. У контексті української ситуації це може стати невигідним для всіх, і, в першу чергу, для державних інтересів.

Демократія -- не означає вседозволеність, і демократія -- не означає ухилення від відповідальності. Коли держава бачить, що є проблема, чиновники зобов'язані вживати заходів регулювання, а не просто говорити: хай виживе сильніший.

Кінематограф — це індустрія з високим ступенем ризику. Навіть у найкращих умовах існує ймовірність, що фільм не виправдає очікувань. Успішність або провал кінопроекту має значний вплив на багато аспектів. Навіть стабільна компанія може зазнати серйозних фінансових втрат, якщо кілька її проєктів підряд виявляться невдалими.

Цього року я мав кілька зустрічей із українськими продюсерами, де ми відверто дискутували на цю тему. Деякі з них вважають, що ринок повинен самостійно знайти рішення своїх проблем. Я не поділяю їхньої точки зору. Ця осінь є яскравим прикладом того, чому це не так. Виходячи з результатів, я планую ініціювати проведення спеціального засідання Ради з державної підтримки кінематографії, яке, найімовірніше, відбудеться в січні.

Що саме ви маєте на увазі, коли говорите про "символічну осінь"?

Осінь є знаковим періодом, адже щотижня в нас відбуваються українські релізи. Це, безумовно, вселяє надію. Однак цю ситуацію варто ретельно вивчити, проаналізувати та зробити економічно обґрунтовані висновки. Я щиро радий новим українським фільмам і сподіваюся на більшу кількість таких прем'єр. Проте, я також усвідомлюю, що якщо в українському кінопрокаті буде хаос, це може негативно вплинути на всіх учасників процесу. Зрозуміло, що представники приватного сектору через свої власні інтереси не завжди дивляться на ситуацію з широкої перспективи. Це цілком природно. Саме тому роль Держкіно полягає в тому, щоб задуматися про ці питання та спланувати конкретні дії для покращення ситуації.

Які саме? Чи не могли б ви поділитися більш детальною інформацією про це?

Наша команда має наміри внести зміни в законодавство, що регулює діяльність кінотеатрів. Деякі з цих ініціатив вже отримали схвалення. Проте, наразі ще не час ділитися деталями. Мені потрібно провести низку консультацій із ключовими учасниками, такими як головне профільне міністерство, Комітет Верховної Ради з гуманітарної та інформаційної політики, Міністерство фінансів, дистриб'юторами, продюсерськими компаніями, кінотеатрами та громадськими організаціями. Важливу роль також відіграє позиція Ради з державної підтримки кінематографії та Громадської ради при Держкіно. Цей процес вже розпочався і триватиме ще кілька місяців.

Як ви вважаєте, чи дійсно українським продюсерам потрібно повертати половину державної фінансової підтримки? У нас лише окремі випадки, коли фільми виходять на "нуль", а прибуткових проектів дуже мало.

-- 2024-й і 2025-й роки продемонстрували успішність українських фільмів, які зібрали значний бокс-офіс, і навіть цієї осені вже є фільми з успішними бокс-офісами. Але я хочу сказати й про інше: Держкіно -- це не тільки фонд, який фінансує кіновиробництво. Це ще плюс 20 важливих державних функцій. На зустрічі кінематографістів з міністеркою культури Тетяною Бережною я виступив зі спеціальною презентацією, на якій показував функції Держкіно та взаємодію всередині влади. На мою думку, український ринок розвивається, розвивається міжнародна дохідність компаній, і є гарні результати, які дозволяють стверджувати, що успішність українських фільмів буде зростати.

-- Питання, як формувати діяльність Держкіно, виникли ще 2011 року, коли була запроваджена так звана "продюсерська система". Можна спиратися на французький досвід і роботу СNC, де регулювання кіно йшло під парасолькою французькості з популяризацією та захистом саме французької кінематографічної спадщини, а можна йти шляхом американського кіно з його національними та бізнесовими свободами. В Україні був утворений напрямок "Патріотичного кіно", в межах якого траплялося багато спекуляцій. Як ви думаєте продовжувати цей напрямок?

Це дійсно важливе запитання. Я знаю, що Міністерство культури України наразі проводить глибоке дослідження у співпраці з Міністерством молоді та спорту, залучаючи представників громадськості для визначення ключових напрямків і смислів у культурній сфері, зокрема в кіноіндустрії. Я б вважав за краще дочекатися їхніх висновків. Попередні дані, які мені вдалося переглянути, виявилися цікавими, хоча я не з усім можу погодитися. Проте, мушу відзначити, що це правильний підхід — спільно обдумати, які аспекти має фінансувати держава і в чому повинна бути відповідальність Держкіно.

Звісно, я хотів би, щоб не Держкіно регулювало тематику, а самі продюсери відповідально обирали потрібні суспільству кінопроєкти, і ми би фінансували таланти, а не теми.

Є ще одне важливе зауваження, яке варто обговорити: я хвилююся, що коли ми отримаємо суворі вказівки від влади стосовно тематики, це може призвести до дефіциту сценаріїв для реалізації всіх задумів. Саме тому дослідження тематики слід сприймати як плани на середньострокову та довгострокову перспективу. Необхідно зберігати те, що вже працює, навіть якщо не є ідеальним. Кінематограф — це сфера, де надмірне втручання може завдати більше шкоди, ніж сприяти захисту державних інтересів. Тож кращим шляхом буде співпраця.

Я вірю в українськість і патріотичність наших продюсерів. Я переконаний, що вони більшою мірою самостійно здатні визначати напрями розвитку. Державна роль мусить бути в коригуванні і чіткому визначенні бажаних напрямків. Допускаю, що коли державна підтримка надається за першою формою (де є державне замовлення до 100% фінансування) - там справді можливий прояв більш категоричного державного впливу.

Термін "Патріотичне кіно" на сьогоднішній день настільки розмитий, що якби ми попросили 10 українських продюсерів висловити свою думку з цього приводу, то отримали б 10 абсолютно різних відповідей. А якщо б ми запитали у глядачів, то картина була б ще більш хаотичною. Тому я б не став використовувати цей термін. Чи можна вважати фільм непатріотичним лише тому, що його не фінансувало Держкіно або він не відповідає рекомендаціям Мінкульту? Я вважаю, що будь-яке кіно, створене в Україні, яке не суперечить національним інтересам, не закликає до порушення територіальної цілісності та не пропагує капітуляцію перед ворогом, вже може вважатися патріотичним. Я щиро вдячний продюсерам і знімальним командам, які, незважаючи на надзвичайні труднощі, продовжують працювати над створенням українських фільмів.

-- У Держкіно є ще один з прямих обов'язків -- популяризація українського кіно за межами України, і цьому була присвячена чимала кількість акцій по всьому світу. З останніх була на Талліннському кінофестивалі ініціатива Standing With Ukraine, що проводилася спільно з естонцями. Розкажіть, будь ласка, хто був її ініціатором? І чи є загалом стратегія презентації України на міжнародних кіномайданчиках?

Щодо Талліннського міжнародного кінофестивалю та ініціативи "Standing With Ukraine", варто зазначити, що її ініціаторкою стала директорка фестивалю Тііна Локк, яка є палким прихильником України і активно підтримує нашу країну. Я висловлюю свою вдячність їй за цю важливу ініціативу. З українського боку організацією події займалась компанія Fresh Production, а з естонської сторони - Асоціація українських організацій в Естонії. Важливо відзначити, що в офіційному слогані 29-го Талліннського міжнародного кінофестивалю звучав заклик підтримати Україну. З радістю повідомляю, що ми домовились з Тііною Локк про можливість поглиблення участі України в організації фестивалю, і плануємо в наступному році ввести спеціальний приз від України. Це стане гідною формою визнання для кінематографістів з усього світу, які підтримують нас.

Талліннський кінофестиваль також запропонував освітню програму в сфері кінематографії для українських дітей середнього і старшого шкільного віку. І зараз це питання обговорюється в Міністерстві культури, і якщо буде погоджено, то розпочнеться з того, що декілька українських вчителів пройдуть підготовку і надалі зможуть цю програму впроваджувати в Україні. Впевнений, що лідерську функцію в цьому процесі відіграватиме Міністерство культури, при участі Міністерства освіти і науки України, а рушієм і одним з виконавців стане Держкіно.

Я вже говорив про Варшавський кінофестиваль, де цього року Україна зробила фінансовий внесок — на фестивальному банері красувався логотип Держкіно. Вважаю, що це важлива новина і позитивний крок, який варто підтримувати в майбутньому. Наступною значущою подією для нас, безумовно, є Берлінале. Після цього, звісно, нас чекають і Каннський фестиваль, і Карлові Вари, і багато інших заходів.

-- Це буде відбуватися в межах прописаної стратегії?

На даний момент це більше схоже на добрі наміри, ніж на чітку стратегію. Стратегія передбачає документ, який офіційно затверджений, а я не відчуваю себе достатньо впевненим, щоб свої задумки називати стратегією. Я усвідомлюю, що у влади є наміри, а також існує запит з боку суспільства на створення повноцінної стратегії для кінематографа. У мене є певні думки та підходи, але я лише півроку очолюю Держкіно, тож наразі вивчаю, як функціонують владні механізми. Я вважаю, що наша співпраця з керівництвом Венеційського, Варшавського та Талліннського кінофестивалів є успішною і має потенціал для розширення.

Безсумнівно, обговорюючи культурну дипломатію України на міжнародній арені, існує ризик зіткнення з явищем "військової втоми", особливо на четвертому році після повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Яким чином ви збираєтеся адаптувати свою програму, щоб привернути увагу не лише до наших партнерів, але й до країн, що займають нейтральну позицію?

-- Переважна частина фестивалів класу "А" для України не є теплою ванною. Ми не можемо вимагати особливого ставлення до себе. Лише там, де бере участь Україна, можемо просити виключити продукт, створений за авторства країн, що вчиняють агресію по відношенню до нас -- Росії та Білорусі. І коли наші вимоги задовольняють - це вже не мало. Але не скрізь це вдається досягнути. Інколи доводиться приймати непрості рішення про доцільність участі України у кіноподії там, де беруть участь кінематографісти цих країн. Навряд чи варто лякатися триколірної ганчірки на фасаді певного кінофестивалю і відмовлятись від участі у світових кіноподіях. Кожного разу є вибір: чи ми маємо заявляти свою позицію чи саботувати подію. Відкрита критика організаторів фестивалю - це образа на їх адресу. Тому треба намагатися впливати на них, але при цьому вибирати тональність звернення.

Висловлювання про "втому від війни", які я не раз чув від європейців, постійно повертаються в моїх думках. Особливо це відчувалося під час Венеційського кінофестивалю, де, здається, кожен представник української делегації відчував цю атмосферу. Однак, слід зазначити, що на офіційному рівні жодного разу це слово не було вжито. Це скоріше враження, яке формується під впливом різних факторів: відбору фільмів, розподілу програм, графіків кіноподій та часу проведення українських заходів. З цього можна зробити певні висновки, які поки що залишаються на побутовому рівні. Безумовно, це викликає певну занепокоєність, і я вважаю, що більшість діячів культури вже готуються до зміни своїх підходів.

Відомі українські кінематографісти неодноразово доводили, що здатні працювати навіть у складних умовах тоталітарного режиму радянської епохи, адаптуватися до буремних часів на початку незалежності та створювати кіномистецькі шедеври в сучасній реальності.

На сьогоднішній день я переконана, що українське кіно перебуває на етапі розквіту і демонструє чітку тенденцію до стрімкого прогресу.

Останнє питання стосується ініціативи "1000 годин українського контенту". Ця програма передбачає, що Держкіно отримає фінансування для виробництва фільмів на тему "документування воєнних злочинів". Чи йдеться лише про документальне кіно, чи також можливе створення художніх фільмів? І, будь ласка, розкажіть, як ви бачите співпрацю Держкіно в рамках цього проекту, адже передбачена участь не лише Міністерства культури, а й Українського культурного фонду?

Це дійсно важливе питання. Відповідно до концепції Президента України, міжнародні фінансові ресурси, призначені для підтримки мирних культурних ініціатив, повинні бути спрямовані також на виробництво фільмів. Реалізацію цього проекту буде здійснювати Міністерство культури. Вже підготовлені основні нормативно-правові документи для впровадження ініціативи, і я, як голова Державного агентства України з питань кіно, активно беру участь у розробці необхідних нормативів та планів реалізації програми. Ми готові до дій, за умови підтримки з боку Парламенту та Уряду.

Важливо зазначити, що в рамках кіновиробництва планується фінансування різноманітних кінопроектів. Це охоплює як дитяче та авторське кіно, так і копродукційні роботи, комерційні фільми, телевізійні серіали та анімацію. У проектах нормативних актів передбачена підтримка всіх цих жанрів кінематографії. Крім того, слід підкреслити, що зазначена програма не обмежується лише аудіовізуальним контентом, але також включає значну підтримку театрального мистецтва, музичної індустрії, видавництв та інших культурних сфер.

Це серйозне і вкрай потрібне фінансове вливання, ініціатива щодо всієї української культури. Програма буде велика, надзвичайно цікава, і я хотів би, щоб вона реалізовувалась. Які тут застереження? У будь-якого нового процесу неминуче є дитячі хвороби. Це нові виклики. Таких проектів в Україні ще не було, тому складнощів, безумовно, уникнути буде неможливо. Що можуть зробити українські митці? На мою думку - допомогти і підтримати. Бо, якщо чесно, ми усі дуже добре вміємо бути "проти", але тоді, коли нам треба бути "за", починаються коливання - по типу "буду проти, раптом у них щось не вийде". Тому мені хотілося, щоби українська культура була консолідована і дала кредит довіри цьому проекту. Це, на мою думку, більш розумно і далекоглядно, це більш відповідально. Тож, почекайте з критикою, ще встигнете. Пропонуємо дочекатися представлення проєкту від Віце-прем'єр-міністра з гуманітарної політики - Міністра культури України Тетяни Бережної, аби мати ґрунтовне розуміння його концепції та параметрів і вже після цього предметно говорити про механізми реалізації. Щиро дякуємо кінематографістам, які активно долучаються до фахового обговорення, надають пропозиції та відповідально допомагають у напрацюванні рішень. Мене надихає, що Держкіно має важливу і одну з основних позицій в реалізації цієї програми. З початку цього року Держкіно входить в підпорядкування Мінкульту. Команда Держкіно буде допомагати.

Проте, разом із цим, я щиро сподіваюся, що Держкіно матиме незалежні програми державної підтримки. Я готовий відстоювати цю ідею на всіх рівнях. Хочу підкреслити, що ми не маємо жодних розбіжностей з командами Міністерства культури або Офісу Президента — наші погляди збігаються. Проте ми опинилися в періоді змін, що призвело до обмеженого бюджету Держкіно. Я впевнений, що незабаром ця ситуація зміниться на краще. І, звичайно, я з нетерпінням чекаю на значне фінансування кінематографу в наступному році.