Чи не відчуває Ангела Меркель почуття сорому?

Засновник Krytyka Polityczna та старший дослідник у Mercator.

Досліджуйте катастрофічні помилки, які вчинила колишня канцлерка Німеччини Ангела Меркель за 16 років на посаді, їхній негативний вплив на Німеччину, Україну та всю Європу, а також те, як це сприяло зміцненню Росії. Про це ви дізнаєтеся з колонки засновника руху "Політична критика" та старшого наукового співробітника фонду Mercator Славоміра Сєраковського.

Коли в грудні 2021 року, після 16-річного керівництва, Ангела Меркель залишила посаду канцлера Німеччини, вона могла з упевненістю вважатися однією з найзначніших політичних фігур XXI століття. Однак після трьох років вражаючого мовчання, протягом яких її спадок почав розвалюватися, вона несподівано почала анонсувати свої політичні мемуари, які незабаром побачать світ. Її відсутність голосу справляла ще більш сильне враження.

У першому ж інтерв'ю - німецькому тижневику "Der Spiegel" - вона почала захищати ключові рішення, які зробили Німеччину та Європу такими, якими ми їх знаємо сьогодні. Серед цих рішень: її політика умиротворення Росії, що відповідала принципу Холодної війни "зміни через торгівлю" (" Wandel durch Handel "); її згоду прийняти понад мільйон біженців (переважно із Сирії та країн Близького Сходу) у 2015 році; поступове закриття атомних електростанцій у Німеччині.

Четверте питання стосується не ухваленого рішення, а його відсутності. Меркель не зробила нічого помітного, щоб адаптувати німецьку економіку до технічних реалій нового століття, тому Німеччина досі відстає у цифровізації. У неї ганебно поганий доступ до інтернету і абсурдно велика бюрократія, її держоргани досі користуються факсами, а компанії, що колись домінували, більше не можуть змагатися з американськими та азіатськими конкурентами. Німецькі шосе та мости руйнуються, поїзди регулярно спізнюються, а реалізація великих інфраструктурних проектів (наприклад, будівництво залізничного вокзалу та аеропорту в Берліні) триває вдвічі-втричі довше, ніж у Польщі або навіть у Румунії.

Колись німці висміювали поляків, називаючи їх неосвіченими та недосвідченими, але тепер ситуація кардинально змінилася. Під час подорожі до Німеччини ви можете зіткнутися з тим, що оплата сніданку кредитною карткою виявиться неможливою. Вам доведеться квапитися до банкомату, який може бути не працюючим або не приймати картки Visa чи Mastercard (таке трапляється в двох з трьох випадків). І навіть не сподівайтеся на стабільний Wi-Fi; кращий доступ до інтернету та більш розвинений сектор інформаційних технологій ви знайдете в Білорусі — країні, що знаходиться під впливом Росії.

За 16 років правління Меркель не зробила нічого, щоб змусити галузі, якими пишається Німеччина (хімічна, фармацевтична, випуск двигунів внутрішнього згоряння) адаптуватися до XXI століття. Сьогодні це дається взнаки. Тим часом німецька армія перетворилася на постійний об'єкт глузувань у європейській пресі.

Якщо німці обирають використовувати факси замість інтернету, це їхнє особисте рішення. Проте, на жаль, політичні рішення їхнього уряду мають вплив на всю Європу. Аргументи Меркель, яка у 2015 році надала притулок біженцям, безсумнівно, мають моральну основу. Однак, вона, безумовно, повинна була усвідомлювати, що така масова імміграція викличе популістичну реакцію не лише в Німеччині, але і в інших країнах Європи. Меркель активно відстоювала ліберально-демократичні цінності, але наслідком її політики стало зростання атак на ці самі цінності.

Наполегливо відстоюючи реалізацію проектів газопроводів "Північний потік" і "Північний потік II", Ангела Меркель та інші німецькі керівники зміцнили позиції небезпечного диктатора, який має ревізіоністські амбіції щодо Східної Європи. Заблокувавши на саміті НАТО в Бухаресті у 2008 році ініціативу щодо надання Україні та Грузії "Плану дій з підготовки до членства", Німеччина фактично сприяла відкриттю Росії шляхів для агресії. Кожен, хто хоча б трохи розумів зовнішню політику Кремля, усвідомлював, що Москва обов'язково скористується цією невизначеністю.

В інтерв'ю "Spiegel" Меркель покладає на інших вину за цей нескінченний перелік провалів. За її словами, вона не на самоті виступала проти початку процесу вступу України та Грузії до НАТО; але хіба це її виправдовує? Європейці тоді орієнтувалися на Німеччину, і голос Меркель був важливішим за голос інших - і їй це чудово відомо.

Меркель продовжує повторювати казки, що "Північний потік" був виключно економічним проектом, хоча це, звісно, не так. Захищаючи політику умиротворення Росії, вона стверджує, що Польща та Україна зовсім не заперечували проти транзиту російського газу своєю територією, оскільки це приносило їм прибуток. Але суть суперечок навколо "Північного потоку" якраз у тому, що цей газопровід в обхід Польщі та України зменшував їхній вплив на Москву. Меркель вирішила, що дешевший газ важливіший за безпеку Польщі чи України. В результаті її підходи призвели до енергетичної кризи і стали однією з причин нової сухопутної війни на континенті. Результат: немає дешевих енергоносіїв та немає безпеки.

Рішення, ухвалене Ангелою Меркель після аварії на атомній станції "Фукусіма" у 2011 році, про поетапне закриття ядерних електростанцій у Німеччині, призвело до посилення позицій Росії, адже німецька економіка стала більш залежною від російських енергоресурсів. Таке рішення могло б мати виправдання, якби ми жили в умовах невідання щодо справжньої сутності Володимира Путіна. Проте після 2008 року, і особливо після 2014-го, вже не залишалося жодних сумнівів стосовно його намірів і справжньої природи.

Меркель отримувала численні попередження з цього приводу. Ще у 2006 році Радек Сікорський, який на той час обіймав посаду міністра оборони Польщі, порівнював проект "Північний потік" із пактом Молотова-Ріббентропа — таємною угодою, укладеною в 1939 році між Гітлером і Сталіним про ненапад. Через п'ять років він продовжував піднімати тривогу, зазначаючи, що Польщі та Європі слід більше остерігатися бездіяльності Німеччини, аніж її потужності.

Меркель ігнорувала ці аргументи. Під час її тривалого правління Німеччина намагалася обміняти безпеку Східної Європи на дешеві енергоносії, відмовилася від джерела відновлюваної енергії, яка вже була, подарувала популістам націоналістичного штибу тему для передвиборних кампаній. Вона зменшила безпеку у Європі на тлі загроз - і зовнішніх, і внутрішніх. Сьогодні Німеччина поринула в урядову кризу, по ній б'ють глобальні проблеми, а Меркель продовжує переконувати себе, що все зробила правильно.