Атака Ізраїлю на Іран і енергетичний тиск: як Іран може вплинути на глобальну економіку.

Іран заблокував Ормузьку протоку, через яку проходить близько 30% світової торгівлі нафтою, передає іранське агентство Fars. Фокус з'ясував, чим небезпечне можливе перекриття Ормузької протоки.

Навіть після знищення ядерних об'єктів, Іран все ще матиме важіль, який може бути використаний для економічного тиску на більшість провідних країн світу. Цей важіль — стратегічне географічне положення Ісламської Республіки.

Ще півроку тому Сполучені Штати не мали намірів завдавати нових ударів по Ірану, про що запевняли як держсекретар Марко Рубіо, так і президент Дональд Трамп. США навіть не заперечували проти цивільної ядерної програми Ірану, що передбачала наявність електростанції. Проте, якщо виникне питання про блокування морського руху в Ормузькій протоці, Штати обіцяють "відповісти". Наразі в ролі посередника виступає Китай, який є однією з найбільш зацікавлених сторін. "Якщо Іран ухвалить рішення закрити Ормузьку протоку, це призведе до серйозної ескалації конфлікту", — попереджав Рубіо в червні 2025 року. Зараз, після нападу Ізраїлю на Іран, ситуація виглядає ще більш напруженою.

Ормузька протока є ключовим транспортним шляхом для експорту нафти з країн ОПЕК, через який проходить близько 20% глобальних нафтових продажів. Тому, якщо відбудеться блокування цього стратегічного коридору, це може серйозно вплинути на світові ринки, викликавши значні коливання.

Минулого літа парламент Ісламської Республіки одностайно ухвалив цей радикальний крок. Так звані "яструби" прагнуть насильства. Головний редактор радикальної іранської газети "Кайхан", представник аятоли Алі Хаменеї Хоссейн Шаріатмадарі підкреслив, що Іран мусить дати відповідь на бомбардування, перекривши Ормузьку протоку.

3 кілометри для нафти: основний транспортний шлях ОПЕК.

Ормузька протока є одним із ключових транспортних маршрутів у світі. Хоча її частка в глобальному товарообігу складає приблизно 4%, важливість вантажів, що проходять через цю вузьку протоку (яка в найвужчій частині має всього 33 кілометри, а ширина прохідної смуги становить лише 3 кілометри), робить її стратегічно цінною для країн, які знаходяться на значній відстані від цього регіону.

Іран не вперше погрожує перекрити Ормузьку протоку, проте повністю він ніколи не закривав рух цією транспортною артерією. Навіть в роки війни з Іраком рух кораблів протокою обмежувався (через мінування та маневри військових кораблів), але не був перекритий повністю.

Проте навіть самі погрози перекриття протоки вже змінюють ситуацію на ринку. Якоб Ларсен, керівник відділу безпеки компанії Bimco, яка представляє світових судновласників, заявив, що багато судновласників виводять свої кораблі з регіону, щоб уникнути ризиків, які не перекривають чинні страхові договори. Старший аналітик ліквідного ринку галузевої фірми Kpler Юї Торіката зазначає, що загострення ситуації в регіоні впливає на логістику портів Джебель-Алі та Хор-Факкан, а також Дубая, які є важливими транспортними вузлами торгових коридорів Південної Азії та Східної Африки.

Через Ормузьку протоку проходить транспортування близько 20 мільйонів барелів нафти та скрапленого природного газу (СПГ) щорічно. Ці ресурси видобуваються в Іраку, Кувейті, Катарі, Об'єднаних Арабських Еміратах, Саудівській Аравії — усіх країнах, які є партнерами Ірану в ОПЕК, а також у самому Ірані.

Востаннє цей торговий шлях припиняв свою діяльність теж у війні за участю Ізраїля. Це була війна Судного дня у 1973 році. Тоді відбулося не перекриття транспортного коридору, а держави Перської затоки, які воювали проти Ізраїлю оголосили бойкот країнам, які підтримували Єврейську державу. Тобто тоді перекрили не саму протоку, а припинили постачання через неї.

Чому вiд перекриття Ормузької протоки постраждає не Захід, а Схід

Відтоді в сфері логістики енергетичних ресурсів відбулися значні зміни, зокрема в їх характеристиках та основних напрямках експорту. Поряд з нафтою, скраплений газ став одним із ключових експортних товарів у цьому регіоні. Зараз обидва види енергетичних сировин орієнтовані не на Європу та США, а на Азію, зокрема Індію, Південну Корею, Китай і Японію. Таким чином, блокування Ормузької протоки позначиться на імпорті нафти в цих країнах.

Не дивно, що Марко Рубіо звернувся саме до КНР із проханням не допустити закриття стратегічно важливого для усього світу транспортного коридору.

Індія вже підтвердила, що її імпорт нафти має достатню різноманітність, тоді як Японія, яка отримує 90% своєї нафти з Перської затоки, тимчасово запроваджує субсидії для своїх автозаправних станцій, щоб уникнути можливого цінового зниження. У свою чергу, Китай, як зазвичай, ухиляється від коментарів щодо цієї ситуації.

Китай імпортує близько 45% своєї нафти з Ближнього Сходу. Піднебесна приховує реальні обсяги імпорту нафти саме з Ірану -- через санкції США накладені на цю сировину. Але вважається, що близько 90% своєї нафти Іран експортує саме до КНР. Загалом обсяги іранського нафтового експорту становлять близько 1,7 млн барелів на добу.

Іран забезпечив собі додаткові заходи безпеки.

Влада Ісламської Республіки Іран заздалегідь підготувала свою логістичну інфраструктуру, щоб зменшити залежність власного експорту (який становить 60% державних доходів) від можливих блокад Ормузької протоки. Іран вперше у XXI столітті розпочав видобуток нафти в Каспійському морі, хоча обсяги поки що невеликі. На сьогодні єдиною альтернативою залишається нафтопровід Горе Джаск, який здатний транспортувати лише 300 тисяч барелів на добу, що складає менше 3% від споживання нафти Китаєм.

Нафтопроводи Саудівської Аравії та Об'єднаних Арабських Еміратів, що також забезпечують можливість оминути Ормуз, мають набагато більшу продуктивність. Важливо зазначити, що всі ці країни є ключовими постачальниками нафти для Китаю. Отже, конкуренція точиться за один і той же ринок збуту. Таким чином, найбільшими жертвами закриття протоки можуть стати основні торгові партнери Ірану?

Хто отримує вигоду від нестачі нафти? Рятівне рішення для Росії.

Ситуація ускладнюється тим, що дефіцит нафти негативно вплине не лише на Китай, а й на одного з його головних супротивників — Індію. Крім того, економіка західних країн також зазнає значних втрат, що може призвести до глобальної дестабілізації. Наразі залишається незрозумілим, які саме стратегічні плани має Пекін. З огляду на потенційну експансію на Тайвань, світова енергетична криза може стати вигідною для комуністичного уряду Китаю, який завжди може закликати населення до економії. У той же час, демократичні держави не мають такої можливості.

Іншим важливим фактором є роль Кремля у цьому процесі. Для Російської Федерації перекриття Ормузької протоки може стати рятівним колом. Економіка країни-агресора стрімко рухається до рецесії, і зростання ціни на нафту удвічі (а саме такі прогнози дають експерти у разі, якщо Іран таки наважиться використати свій останній козир) стане для Москви тим самим фактором зміни правил гри. Паралельно ослабляться їхні опоненти на Заході, які в умовах колапсу економік можуть стати більш зговірливими. Також посилиться вплив РФ на Китай, якому прийдеться нарощувати постачання нафти саме звідти. Питання лише одне -- що саме Кремль може запропонувати Ірану за таку радикальну дію.

Куди направляються нафтові танкери?

Старший аналітик китайського ринку Vortexa Емма Лі вказує, що Іран останніми тижнями спішно переміщував свій флот з Перської затоки поближче до Китаю. Повністю завантажені нафтою танкери тіньового флоту рухалися у бік Сінгапуру. Проте навіть якщо усі ці танкери справді були забиті під зав'язку "чорним золотом" (це може бути до 40 мільйонів барелів нафти), то цього вистачить КНР при чинному рівні споживання нафти всього на кілька днів.

Важливий фактор, який Іран теж повинен враховувати: від перекриття Ормузької протоки постраждають не лише споживачі, а й експортери нафти - інші держави регіону. Чи готові в Тегерані пересваритися з усіма іншими державами Перської затоки, своїми ж партнерами по нафтовому картелю?

Проте аятоли здатні максимально використовувати релігійний аспект, оскільки вони ведуть "священну війну" проти Ізраїлю. Ця обставина може створити політичну напругу для монархій у регіоні, які ризикують піти проти громадської думки через такі нагальні питання, як втрачені мільярди нафтодоларів.

Від часткового перекриття до повного блокування

Якщо в Пекіні, Москві та Тегерані не дійдуть згоди щодо початку нового суттєвого ривка конфронтації із Заходом, то перекриття протоки скоріш за все не буде. Принаймні надовго. Інформаційна агенція Mehr підготувала аналітичний звіт, у якому йдеться про те, що Іран може перекрити Ормузьку протоку вибірково лише для суден своїх ворогів, таким чином не зачепивши інтереси ОПЕК, КНР та, зрештою, свої власні. Або ж Іран може перекрити її на ті ж кілька днів, на які вистачить вже вивезених в Індійський океан запасів нафти, щоб продемонструвати свою рішучість та у кращому для режиму аятол випадку використати фактор впливу на протоку як козир на мирних переговорах.

Найбільш песимістичний розвиток подій для світу та три можливі сценарії для України.

У разі катастрофічного розвитку подій, тривале закриття протоки, що може статися, зокрема, внаслідок її замінування, стане лише передмовою до ще гірших наслідків. Без подальшої ескалації, такий радикальний захід виявиться автопідривом для країн сучасної авторитарної осі.

У будь-якому випадку, єдиним безсумнівним вигодонабувачем такого рішення в найближчій та середньостроковій перспективі стане Кремль, який знову матиме можливість уникнути економічного занепаду, якого західні аналітики передбачають вже більше десяти років.

Для України будь-які дії, що сприяють нашому супротивнику, заздалегідь є невигідними. Отже, блокування Ормузької протоки завдасть серйозного удару і по нашим інтересам.