Броньовані автомобілі "втікають" з України: чи слід хвилюватися за оборонну промисловість?

Україна з гордістю відзначає значне зростання виробництва дронів, кількість яких вже досягає мільйонів. Крім того, вітчизняні бронеавтомобілі демонструють вражаючі результати, і незабаром їхнє виробництво почнеться в Іспанії.

Нещодавно стало відомо, що іспанська компанія Tecnove уклала угоду з українською НВО "Практика" для налагодження виробництва броньованих автомобілів "Козак" та "Джура" на потужностях муніципалітету Еренсія в Іспанії. Броньовані автомобілі будуть виготовлятися в трьох різних конфігураціях: санітарно-евакуаційна машина, транспорт для Сил спеціальних операцій та стандартний бронеавтомобіль для перевезення військових.

Іспанські експерти охарактеризували "Джуру" як "універсальну техніку, здатну працювати в складних умовах і адаптуватися до різноманітних конфігурацій відповідно до поставлених задач". "Козак", у свою чергу, описали як "автомобіль з високим рівнем захисту, відмінною мобільністю, міцною структурою, призначений для виконання різноманітних тактичних місій".

Розширення виробництва є позитивним сигналом з точки зору потреб збройних сил. Проте, деякі аналітики справедливо ставлять питання: чи не варто було б зосередитися на збільшенні виробничих потужностей всередині країни, щоб зміцнити власну базу? УНІАН провів бесіди з військовими фахівцями та експертами, щоб з'ясувати, наскільки успішними є українські розробки в сфері бронетехніки, а також які наслідки має перенесення виробництв за кордон для оборонної промисловості України та економіки в цілому.

Вітчизняний військово-промисловий комплекс демонструє вражаючі темпи розвитку. Наприклад, минулого року українські компанії виробили та зібрали понад 1,5 мільйона FPV-дронів, а до 2025 року Міністерство оборони має намір закупити 4,5 мільйона таких безпілотних літальних апаратів. Крім того, спостерігається зростання виробництва інших видів військової техніки та озброєння.

"Протягом останніх двох років обсяги виробництва артилерійського озброєння зросли втричі, бронетранспортерів - у п’ять разів, протитанкової зброї - удвічі, а боєприпасів - на 2,5 рази", - повідомив у березні прем'єр-міністр України Денис Шмигаль.

Найпоширенішим типом бойових броньованих машин (ББМ) у Збройних силах України є бронеавтомобілі. Основна частина українських бронеавтомобілів виготовляється двома приватними компаніями, які активно змагаються на внутрішньому ринку. Це компанії "Українська бронетехніка" та НВО "Практика".

Мова йде про випуск сотень нових автомобілів щороку. Станом на грудень 2019 року компанія "Українська Бронетехніка" вже виготовила понад 200 спеціалізованих бронеавтомобілів "Варта". Сьогодні ця цифра значно зросла.

Формально колісні бронеавтомобілі створені для перевезення піхоти до зони бойових дій. Однак, через нестачу сучасних бойових машин піхоти (які ми не виробляємо, як і танки), ці автомобілі часто використовуються в наступальних операціях.

Інакше кажучи, в умовах російсько-української війни вони стали своєрідними універсальними солдатами, здатними виконувати різноманітні завдання. При цьому їх виготовлення є відносно простим і економічним у порівнянні, наприклад, з повноцінними бойовими машинами піхоти.

Ще одним із переваг колісних бронемашин є їхня швидкість, яка може перевищувати 100 км/год, що іноді забезпечує захист навіть від FPV-дронів.

Вітчизняні броньовані автомобілі користуються високим авторитетом серед основних їхніх споживачів – українських військовослужбовців.

"Козак" відповідає актуальним вимогам - це стосується як броні, так і модуля та двигуна, - зазначив у розмові з агентством УНІАН командир штабу батальйону морської піхоти 38-ї Окремої бригади з позивним "Борзий". - Це сучасний автомобіль, призначений для перевезення особового складу, евакуації, вогневої підтримки, а також доставки провіанту та боєприпасів. Основні переваги цієї машини полягають у потужному двигуні, надійному модулі та броні. Ми неодноразово зазнавали атак FPV-дронів, і модуль витримував, а наші бійці залишалися в безпеці."

За словами офіцера, бронеавтомобіль добре виглядає на тлі закордонних зразків, таких як американський MaxxPro або турецький Kirpi.

"Я б акцентував увагу на "Козаку" як на більш сучасному варіанті. Він створений на основі Ford F-550, що є безсумнівним перевагою. Основні сильні сторони - це двигун та система пожежогасіння. У випадку загоряння двигуна активується спеціальна система, яка його гасить. Крім того, автомобіль обладнаний сучасною вентиляцією всередині", - зазначає начальник штабу батальйону морської піхоти 38-ї ОБрМП.

Серед недоліків "Козака" військовий назвав вразливість коліс до уламків. "Я б посилив ще підвіску, бо амортизатори часто відриває - це дуже поширена проблема", - додає "Борзий".

Щодо "Джури", варто зазначити, що вона створена на базі Toyota Land Cruiser 70. Це легкий броньований автомобіль з багатофункціональними можливостями. Його загальна вага коливається в межах 5000-5700 кілограмів (для порівняння, загальна вага "Козак-5" досягає 10000 кг), а дизельний мотор забезпечує потужність в 200 кінських сил.

Отже, ключовою характеристикою даного автомобіля є його легка вага та компактні розміри, що надає можливість діяти непомітно. Це дозволяє використовувати "Джуру" в ролі транспорту для особового складу, санітарно-евакуаційного засобу, а також як автомобіль для радіоелектронної боротьби.

Варто сказати, що Україна також активно створює нові моделі. Однією з найбільш цікавих новинок минулого року стала машина "Варта-2", яку розробила "Українаська бронетехніка". Машина може перевозити десять членів екіпажу та має бойовий модуль "Січ" з 30-міліметровою автоматичною гарматою, яка дозволяє їй знищувати деякі зразки російської бронетехніки - наприклад, бронетранспортери або БМП.

Вже у цьому році українська компанія UkrArmoTech представила на виставці озброєнь IDEX в Абу-Дабі нову бронемашину GYURZA-O2. Машина відповідає вимогам другого та третього рівнів балістичного захисту по STANAG 4569. Тобто, її броня захищає від бронебійно-запалювальних куль з патроном 7,62х39 мм та 7,62х54 мм.

В Україні розробляють досить "екзотичні" зразки техніки. Наприклад, на міжнародній виставці оборонної промисловості MSPO в Польщі компанія "Українська бронетехніка" продемонструвала дистанційно керовану наземну платформу UGV Protector. Цей пристрій здатний підтримувати зв'язок з оператором на відстані понад 15 кілометрів і інтегрований у систему ситуаційної обізнаності ICoMWare, що відкриває широкі можливості для його використання на полі бою.

Тема європейської підтримки України є надзвичайно різноманітною та багатогранною. Зокрема, Україні надавалася допомога і з боку Іспанії, де, нагадаємо, планують виробництво "Козака" і "Джури". Раніше іспанська сторона також надала нам броньовані автомобілі VAMTAC, які можна порівняти з відомим американським Humvee.

VAMTAC має загальну масу 5,8 тонн, а його корисне навантаження досягає 2,5 тонн. Ці характеристики можна вважати досить вражаючими для автомобілів даного класу.

Компанія UROVESA, що займається виробництвом, на сьогоднішній день виготовила приблизно 4500 автомобілів VAMTAC. Це свідчить про те, що іспанський виробник володіє значними виробничими потужностями та багатим досвідом у створенні броньованої техніки.

Отже, для створення цієї технології в Європейському Союзі існують всі необхідні умови. І в Україні це добре усвідомлюють.

У 2023 році колишній міністр стратегічних галузей промисловості України Олександр Камишін висловив думку, що однією з ключових задач, поставлених президентом Зеленським, є налагодження виробництва власної зброї за кордоном. Звісно, це можливо лише за умови готовності міжнародних партнерів до співпраці у створенні виробничих потужностей поза межами України.

У 2024 році французьке видання Le Figaro повідомило, що більшість українських оборонних підприємств планують вивести свою діяльність за межі України. Як зазначає джерело, приблизно 85% компаній, що займаються виробництвом зброї в Україні, вже розглядають можливість такого перенесення або встигли реалізувати цей крок.

Новий тренд виникає внаслідок викликів, з якими стикаються українські компанії. Основними проблемами є нестабільність короткострокових контрактів, затримки у постачаннях, а також брак довгострокових гарантій, необхідних для інвестицій у наукові дослідження та розробки.

Крім того, за рахунок перенесення виробництва за кордон компанії хочуть обійти фактичну заборону на експорт озброєнь. І хоча, за даними ЗМІ, влада вже готує рішення щодо часткового дозволу на продаж української зброї за кордон, досі це обмеження створювало чимало труднощів для українських виробників, які без зовнішніх замовлень відчувають брак фінансування.

Згідно з висловлюваннями Сергія Висоцького, заступника голови Національної асоціації підприємств оборонної промисловості, українська промисловість зі виробництва зброї має потенціал генерувати продукцію на рівні 20 мільярдів доларів щорічно. Однак, для повного завантаження виробництв існує дефіцит у 12 мільярдів доларів. В цьому контексті "контрольований експорт" зброї сприймається як спосіб підвищення завантаженості підприємств. Експерти вважають, що це може забезпечити Україні до 2 мільярдів євро податкових надходжень щороку.

Міністр оборони Рустем Умеров повідомив, що ряд країн висловили намір придбати українські військові зразки, включаючи ракети, дрони та інші види озброєння.

Цікаво зазначити, що деякі іноземні компанії оголосили про наміри розпочати виробництво безпосередньо в Україні. Наприклад, у минулому році "Українська оборонна промисловість" підписала угоду з канадською компанією Roshel для створення спільного виробництва броньованих автомобілів. Мова йде про автомобілі з бронюванням типу МРАП Roshel Senator.

Варто відзначити, що станом на березень цього року в Україні було імпортовано більше 1700 автомобілів Roshel Senator. Це яскраво демонструє величезні потреби країни в таких транспортних засобах.

Відсутність фінансування в державі - це не єдина причина, чому виробництво озброєнь переноситься. Серед інших факторів варто зазначити бюрократичні перепони та законодавчі труднощі, які виникли ще до початку великомасштабного конфлікту.

Безумовно, всі оборонні підприємства в Україні перебувають під загрозою російських бомб і ракет. Це означає, що будь-яке розширення діяльності завжди супроводжується ризиками для життя і здоров'я працівників.

Отже, переміщення виробництв, зокрема у сфері бронетехніки, є важливим питанням. Проте, чи не стане це причиною подальшої "деіндустріалізації" країни та фактичного знищення національного оборонно-промислового комплексу?

"Невідомо, що може статися. Наприклад, одна компанія, що спеціалізується на виробництві дронів, перенесла своє виробництво до Чехії і повністю закрила всі потужності в Україні. Багато співробітників були змушені переїхати туди. У нас ситуація ускладнена, адже це питання безпеки. Чи повернуться фахівці - це залишається під знаком питання. Наразі держава намагається створити сприятливі умови для їхнього повернення", - ділиться можливими ризиками власник і CEO компанії Luaz Motors Вадим Ігнатов.

Проте, за словами Сергія Згурця, директора інформаційно-консалтингової компанії Defense Express, немає особливих причин для занепокоєння щодо широкомасштабного переміщення виробничих потужностей.

"Наші виробничі потужності здатні виготовляти техніку як для потреб Сил оборони, так і для експорту, - зазначає експерт у коментарі для УНІАН. - Сьогодні розширення експортних можливостей і створення виробничих майданчиків у різних країнах дозволить нашим підприємствам зміцнити свої позиції на ринку. Тому я не вважаю, що існує загроза зникнення виробництв в Україні. Проте є інші загрози, зокрема ризик ударів російських ракет по українських заводах, які можуть негативно вплинути на темпи виробництва. Тому створення дублюючих виробництв є цілком виправданим кроком."

Цю точку зору підтримує учасник Економічного дискусійного клубу Олег Пендзин.

"Сьогодні процес релокації підприємств не набрав масштабів, - зазначає економіст в коментарі УНІАН. - Важливо враховувати, що вітчизняний військово-промисловий комплекс забезпечує Збройні сили України та Міністерство оборони. Якщо в контрактах буде ясно прописано, що переможцем тендеру стане компанія, розташована на території України, це стане значним стимулом для повернення підприємств."

Одночасно, фахівець підкреслює, що організація виробництв за межами країни, особливо в секторі оборонної промисловості, є дуже складним процесом. Тому стверджувати про ризики масового "виходу" українських виробників зброї з України, щонайменше, є передчасним.

"Якщо ви вважаєте, що відкриття виробництва за кордоном – це справа кількох днів, то ви серйозно помиляєтеся. У кожній країні існує безліч чинників, які можуть суттєво ускладнити цей процес. Це особливо стосується сфери військово-промислового комплексу та спеціальної техніки. В кожній державі діє складна система ліцензування для виробництва такої продукції. Примітно, що в Україні ця система на сьогоднішній день значно спрощена. Тому я не вважаю, що це є великою проблемою, яка могла б зашкодити розвитку українського ВПК," - зазначає Олег Пендзин.

На четвертому році конфлікту Росія все ще володіє значними запасами зброї великої дальності, здатної вражати цілі практично на всій території України. Однією з ключових цілей агресора залишаються українські оборонні підприємства. З метою забезпечення безпеки та прагнення розвиватися, деякі українські компанії вирішують перенести свої виробничі потужності за кордон. Це не є "втечею", а, навпаки, стратегічним розширенням в умовах війни.