Дмитро Хмара, заступник президента в сфері супутникових технологій української компанії Himera.
"Випробування займуть не менш ніж рік"
Якими зусиллями і партнерствами вдалося вивести супутник? Як домовлялися про це і скільки зайняло часу?
Проєкт почали розробляти приблизно півтора року тому. З української сторони в ньому беруть участь кілька компаній, головною з яких є Himera. Європейською партнеркою виступає датська компанія GomSpace. Протягом року ми займалися плануванням та підготовкою до запуску. Влітку цього року ми остаточно ухвалили рішення про старт, знайшли фінансування з українського боку для покриття витрат на супутник та його запуск. І 1 жовтня супутник успішно відправився в космос.
Що конкретно він має перевірити на орбіті і за якими критеріями ви зрозумієте, що технологія працює?
Супутник OBRIA NANO є компактним прототипом тих апаратів, які ми маємо намір розробляти для забезпечення незалежного зв'язку в Україні. Він належить до класу наносупутників, відомих також як CubeSat (тип малих супутників, призначених для космічних досліджень). На борту OBRIA NANO встановлено кілька модулів для радіозв'язку, які ми плануємо протестувати. Головна мета цього супутника — підготувати українські державні установи, що займаються супутниковим зв'язком, а також наш консорціум OBRIA до масштабного проекту, в рамках якого буде запущено понад сто супутників.
Перша ціль -- перевірити технічні параметри зв'язку, який ми плануємо розбудовувати на базі цього наносупутника, щоб на більших наступних супутниках використовувати вже перевірену технологію. Друга мета -- вивчити, хто і за що відповідає в Україні при розробці, запуску, а потім -- реєстрації і управлінні космічними апаратами. Бо це виклик не тільки для нас, але і для всієї держави, для космічного агентства, Міністерства оборони, інших дотичних державних організацій.
Третя за пріоритетом задача, проте наразі вона є головною, полягає у підготовці українських фахівців, які здатні управляти супутниками. Кількість супутників на орбіті постійно зростає, і їм необхідно заздалегідь планувати свої траєкторії, щоб уникнути зіткнень. Швидкості на орбіті настільки високі, що здійснювати такі розрахунки вручну майже неможливо — це тисячі метрів за секунду.
Спутник NANO OBRIA
Нам необхідно підготувати фахівців, які зможуть працювати з цим супутником, а згодом і управляти всім супутниковим формуванням.
В даний момент супутник знаходиться під управлінням компанії GomSpace, яка є його розробником. Протягом наступних кількох місяців наші спеціалісти проходитимуть навчання, після чого управління супутником перейде до українських експертів.
Отже, тестування буде проводитись протягом кількох місяців одночасно з навчальним процесом, і лише тоді можна буде оцінити перші результати?
Я б зауважив, що це відбудеться ще пізніше: спершу ми освоїмо управління ним, а потім перейдемо до тестування різних підсистем. Цей процес може зайняти щонайменше рік.
Яким чином розподілені обов’язки в компанії GomSpace та які аспекти інтелектуальної власності вони охоплюють?
На даний момент це серійний супутник від компанії GomSpace. Ми фактично його придбали, і вони організували запуск для нас. У майбутньому апарати, що будуть створюватися, стануть спільною власністю нашого консорціуму, до якого GomSpace входитиме як одна з учасниць (Himera поки що не розкриває інформацію про інших членів консорціуму - ред.). Наступні супутники перебуватимуть у власності та управлінні української компанії OBRIA, яка нестиме відповідальність за їх розробку, запуск і управління.
Укладання договору з компанією GomSpace.
"Ми не плануємо робити заміну Starlink"
Himera відома тактичним радіозв'язком. Як виникло рішення зайнятися супутниками і наскільки це суміжні компетенції?
Himera спеціалізується на наданні зв'язкових послуг, орієнтуючись переважно на військові структури, забезпечуючи при цьому високий рівень захисту комунікацій. У планах розвитку компанії супутниковий зв'язок був закладений з самого початку. Оскільки Himera не лише реалізує радіостанції, а також створює власну мережу зв'язку та управляє нею, було очевидно, що супутниковий зв'язок стане невід’ємною складовою для Сил спеціальних операцій.
Тести без участі європейських партнерів розпочались два роки тому. Проте виявилось, що умови, які запропонувала компанія GomSpace, виявилися досить вигідними. Тому Himera вирішила не йти самостійно, а об'єднати зусилля з європейськими партнерами та іншими міжнародними компаніями в рамках проєкту OBRIA.
Які ваші плани щодо розвитку цієї системи, і коли вона зможе запрацювати на повну потужність? Яким чином вона виглядатиме на завершальному етапі?
Ми наразі не знаємо, цей ринок дуже динамічний. За останні пів року на одні комплектуючі сильно знизились ціни, вони стали більш доступні для використання. Інші комплектуючі взагалі змінили своє покоління. Наразі ми тільки працюємо над конфігурацією системи, при чому не над фінальною, а над наступним кроком.
Наш наступний крок -- покрити Україну 24/7 зв'язком. Ми не плануємо робити заміну Starlink, він більше призначений для побутових потреб. Ми хочемо дати зв'язок в критичні центри зв'язку Міноборони, для Сил оборони, для критичної інфраструктури.
Наша мета - забезпечити комунікацію в тих сферах, де це є життєво важливим для держави, а не просто надати можливість звичайним користувачам переглядати YouTube, як це, наприклад, відбувається з розвитком мережі Starlink.
Військовий налаштовує Starlink
На початковому етапі ми оцінили, що нам знадобиться близько ста супутників. Це число може коливатися — все буде залежати від результатів випробувань апарату на орбіті в наступні місяці, а також від технологій, які стануть доступними в найближчому майбутньому і які ми зможемо законтрактувати протягом року.
Досить складно передбачити, як саме розвиватиметься цей проєкт у майбутньому, адже наразі ми зосереджені лише на найближчих завданнях. У нас є певне уявлення про те, як він має виглядати в перспективі: ми мріємо не лише про покриття всієї України, а й про забезпечення високоякісного зв'язку. Проте на даний момент наша основна мета полягає в тому, щоб надати зв'язок у найбільш критично важливих місцях.
Чи може це бути заміна саме того Starlink, який використовують військові, чи це теж буде паралельна система?
Ми перш за все хочемо дати зв'язок командним пунктам, це не буде в жодному разі заміна Starlink. Він дуже часто використовується на БпЛА, це потребує потребує мільярдів, а наш проєкт буде значно дешевший на даному етапі.
Цей зв'язок забезпечить надійний та безпечний канал комунікації для військових, який повністю підпорядковуватиметься Україні. У разі потреби Міністерство оборони матиме можливість вивести один із супутників з орбіти та націлити його на певну ділянку території Росії, щоб уникнути будь-яких перешкод.
Це питання стосується не лише компанії Ілона Маска. На початку повномасштабної агресії ми спілкувалися з ще одним американським підрядником, який забезпечує зв'язок для збройних сил США — компанією Viasat. У перші тижні війни зв'язок був відсутній. Представники компанії стверджували, що їх системи були зламані російськими хакерами, але підтвердити цю інформацію вкрай складно. Ми прагнемо уникнути подібних ситуацій у майбутньому.
Проте, в загальному, якщо його вдасться активувати над Росією, це може стати альтернативою для зв'язку на великі відстані по її території?
Це вимагає набагато більше ресурсів. Буде розроблено конфігурацію супутників, яка забезпечуватиме покриття України цілодобово, а також прилеглих територій, щоб забезпечити контроль над кордонами у разі необхідності. Щодо діпстрайків — наразі ми не плануємо пропонувати такі послуги.
Центральний штаб Корпусу "Хартія"
Яким саме підрозділам чи родам військ система знадобиться найбільше?
Важко сказати наразі, ми ведемо перемовини, щоб зрозуміти потреби кожного роду військ, різних департаментів Міністерства оборони та інших військових організацій, які допомагають Силам оборони. В тому числі ведемо перемовини з потенційними клієнтами з боку критичної інфраструктури. Збираємо потреби і аналізуємо, які з них мають пріоритет. На базі цього буде будуватись перша черга супутників.
І про цей зв'язок потрібно було почати думати ще в 2014 році. Але тоді було не на часі. Тепер, коли вже настав час його реалізовувати, наш основний фокус -- це швидкість. Те, що ми зможемо зробити швидко і те, що буде мінімально задовільняти всіх -- це мета першого етапу реалізації цього проєкту.
У нас існує "альтернативний план" — співробітництво з європейськими партнерами.
Які фінансові труднощі можуть завадити розвитку системи?
На сьогоднішній день ми залучили тільки українські інвестиції, яких вистачає для нашого розвитку. Проте, щоб вивести проект на новий рівень, нам потрібні суттєво більші фінансові ресурси. Ми сподіваємося на підтримку з боку європейських інвесторів, адже багато урядів та міжнародних організацій виявляють інтерес до нашого проєкту. Це сприятиме зміцненню України, а відповідно, і Європи в цілому. Також ми будемо активно шукати додаткові приватні інвестиції, переважно з-за кордону.
Щодо технічних викликів — зокрема, для запуску супутників знову необхідно буде звернутися до SpaceX. Яка ситуація з цим?
Ми досліджуємо європейські варіанти, такі як ракети Ariane, які спільно розробляють Німеччина та Франція. Крім того, ми звертаємо увагу на європейські стартапи у сфері ракетобудування, ведемо переговори та узгоджуємо умови співпраці.
SpaceX виступає як альтернатива, проте її послуги коштують значно більше. З точки зору економічної вигоди, SpaceX не має рівних. Також варто зазначити, що компанія забезпечує велику гнучкість, здійснюючи часті запуски на різні орбіти, тоді як стартапи та європейські компанії проводять запуск лише кілька разів на рік. Найбільш оптимальним рішенням є використання ракет SpaceX, але у нас також є "план Б" — співпраця з нашими європейськими партнерами.
Запуск ракети Falcon 9, яка вивела в космос 60 супутників Starlink від компанії SpaceX, має на меті забезпечення доступу до Інтернету на території нашої планети.
Ознайомтеся також з темою: Яка роль Starlink у забезпеченні Сил оборони України та які існують можливі альтернативи?
Які вигоди принесе закритість системи та те, що, умовно кажучи, "керуючий елемент" знаходиться не за межами країни?
Це повна домінація. Усі розуміють цю мету. Проте варто додати, що Україна колись володіла величезним потенціалом у космічній галузі: ми виробляли ракети й створювали сотні космічних апаратів на підприємствах у Дніпрі, Києві та Харкові. На жаль, цей потенціал нині втрачено. Раніше ми управляли супутниками та навіть апаратами, які досліджували Місяць, контроль здійснювався з Криму. Це необхідно відновити. Це буде величезний виклик — як за обсягами робіт, так і за технічними труднощами, не кажучи вже про пошук фінансування для цього проекту.
Якщо нам вдасться оволодіти управлінням супутниками та зоряними системами, це стане величезним кроком вперед для України в технологічному плані. Ми зможемо продовжувати розвиватися в цьому напрямку завдяки підготовці кваліфікованих військових спеціалістів та експертів, відповідальних за ці процеси в космічному агентстві. З’явиться новий клас інженерів, які пройдуть відповідну підготовку та здобудуть практичний досвід.
Які вимоги необхідні для налагодження виробництва супутників та наземних станцій в Україні, і коли можна очікувати на реалізацію цього процесу?
Нашим головним пріоритетом на даний момент є швидка реалізація проєкту. Локалізація виробництва займає другорядне місце. Ми плануємо здійснити це і працюватимемо над цим, але наразі це питання має нижчий пріоритет.
Україна багато чого досягла за останні роки в технологічній сфері. Тому ми багато зусиль докладатимемо, щоб локалізувати виробництво супутників і терміналів.
На сьогоднішній день термінали в усіх супутникових мережах є найзначнішим викликом.
Кількість користувачів стрімко зростає, тоді як у світі існує обмежена кількість заводів, що виробляють термінали. Всі вони вже переповнені замовленнями та мають контракти на кілька років вперед. Тому, щоб забезпечити необхідну кількість терміналів, потрібно завчасно зробити великі замовлення, і ми плануємо це реалізувати. Однак локалізація допоможе вирішити цю значну проблему.
Ці термінали є надзвичайно складними, і налагодження їхнього виробництва стане справжнім викликом. Крім того, існують серйозні питання безпеки. На сьогоднішній день залишається невизначеним, чи безпечно реалізовувати це в Україні, а також чи готові європейські уряди фінансувати такі проекти з огляду на ризики. Чи захочуть інвестори вкладати кошти в ситуацію, коли є загроза ракетних атак? Це технологічно складне виробництво, яке буде важко відновити та розподілити в разі необхідності.
Супутник від компанії Eutelsat
Які європейські супутникові системи можуть бути доповнені нашими?
Ми можемо об'єднатись. Теоретично технологія, яка використовується зараз для зв'язку у більшості систем, схожа -- це фазовані гратки. І думаю, можна домовитись про якісь спільні протоколи, узгодити розробку терміналів і супутників. Для нас це теж одна із задач, яку ми на майбутнє собі заклали. Але вона в низькому пріоритеті.
В Європі стартували активні дії в цій сфері, і вони запустили ініціативу під назвою IRIS² (багатоорбітальна супутникова система Європейського Союзу, що планується до запуску у 2029 році – прим. ред.). Оператори вже домовились про співпрацю. Ми поки що не залучені до цього проєкту, але стежимо за його розвитком.
Чи відомо вже про якісь угоди з Міністерством оборони та Генеральним штабом?
Наразі ніяких конкретних домовленостей немає. Ми спільно працюємо в цьому напрямі, бо для них це так само новий проєкт, як і для нас. Раніше ми купували те, що було на ринку, або брали те, що пропонували західні партнери. Наразі ми маємо подумати, як виглядатиме наша мережа. І на цьому етапі ми рухаємося разом з Міноборони, з іншими організаціями.
Ось чому в даний момент складно передбачити, яким буде наш майбутній супутник та як виглядатиме його конфігурація в сузір'ї.
"Частина економічної діяльності розвинутих держав буде перенесена в космічний простір."
Якщо говорити про космічні спроможності нашого противника - які можливості надаватиме росіянам їхня система "Рассвет" та чи можна їй протидіяти?
Є безліч засобів для боротьби з цією проблемою. Це включає в себе знищення логістичних маршрутів, що забезпечують збирання космічних апаратів, а також застосування глушіння сигналів. Можливо, наші кібербезпекові підрозділи зможуть їх зламати. Однак, не слід недооцінювати росіян, адже вони швидко адаптуються. У них є ресурси та досвід для створення супутників. Протягом усіх цих років, поки ми залишалися бездіяльними, вони займалися виробництвом військових супутників, запустили свою навігаційну систему Глонасс та продавали такі апарати по всьому світу. Після початку повномасштабного вторгнення вони запустили спеціалізовані апарати, які здатні відслідковувати термінали Starlink — супутник пролітає і фіксує на карті, де працює Starlink. Цю технологію вони використовують не лише в Україні, але й, приміром, в Ірані, де надавали інформацію про користувачів Starlink, спостерігаючи за їх місцезнаходженням з космосу.
Центр управління супутниками проекту 'Рассвєт'
"Рассвет" дасть їм можливість передусім динамічно керувати своїми ударами по Україні. Це величезна проблема. Я так розумію, що наші Сили оборони пріоритезувати проєкт протидії "Рассвету", почали уражати підприємства, де виготовляють ці супутники. Нам треба сфокусуватись, щоб цю проблему вирішити. Бо росіяни не можуть особливо отримати здобутки на полі бою, і намагаються такими далекобійники ударами покращити свою ситуацію і в переговорах, і взагалі в інформаційній війні.
Ознайомтеся також з темою: Ретранслятори у Києві та управління з території Білорусі. Як російські війська координують дії дронів.
Які держави можуть теоретично бути зацікавленими у співпраці з Україною для розвитку супутникової системи? І які, навпаки, можуть ставити перешкоди та з яких причин (окрім Росії, адже з нею ситуація зрозуміла)?
Складно дати точну оцінку, але наразі всі мають оптимістичні настрої. Адже ми не єдині, хто залежить від американських умов, європейці також мають свій інтерес. Всі усвідомлюють важливість незалежного зв'язку. Європейські країни намагаються об'єднати свої різнорідні оператори в єдину систему і активно працюють у цьому напрямку. Сподіваємося, що наша ініціатива OBRIA також стане частиною цієї європейської комунікаційної мережі.
На даний момент немає жодних ознак того, що якась країна заважає Україні втілити цей проєкт. Усі поки що залишаються осторонь. Побачимо, як зміняться обставини в майбутньому.
Яке ваше враження від технології ізраїльських супутникових терміналів HiSKY, що забезпечують зв'язок з дальніми безпілотниками?
Я чув про термінал, що використовується в Ізраїлі. Він набагато простіший у порівнянні зі Starlink, проте теоретично його можна адаптувати для безпілотних літальних апаратів. Невідомо, наскільки ефективним буде покриття цієї мережі. За наявною публічною інформацією, є можливість забезпечити зв'язок для БпЛА, які здійснюють польоти над російською територією, але я не можу оцінити, наскільки це реально втілити на практиці.
Smartlite Sirius, це компактний термінал супутникового зв'язку (Satcom), вироблений ізраїльською компанією HiSky.
Як ви оцінюєте сучасний стан космічного ринку та місце України в цій галузі?
Космічний сектор України займає практично нікчемне місце на глобальному ринку. До початку повномасштабної агресії існували лише кілька малих ініціатив, які прагнули співпрацювати з підрядниками SpaceX та європейськими компаніями. Проте на даний момент більшість з цих проєктів зосередилися на оборонних потребах. Є ймовірність, що деякі з них знову повернуться до космічної діяльності.
Проте це все ще виглядає незначно на фоні глобальних подій. У світі спостерігається справжній бум, де всі пророкують, що цей сектор зросте втричі протягом наступних п'яти років. Кожного року він демонструє зростання як у обсягах інвестицій, так і в кількості нових компаній, запусків та супутників. У всіх напрямках має місце вражаюче зростання, що приваблює як держави, так і приватних інвесторів.
На даний момент наша активність практично відсутня. Спостерігатимемо, як ситуація розвиватиметься в найближчі кілька років.
Які країни, на вашу думку, можна вважати лідерами?
Точно можу сказати, що це США. В Європі активні Франція, Люксембург, Німеччина, Велика Британія. Велика Британія збирається до 2030 року зайняти 10% об'єму ринку пусків. Вони, здається, дев'ять космодромів будують на своїй території.
Норвегія реалізувала проект свого космічного порту, який раніше використовувався для суборбітальних запусків. Проте в вересні цього року німецький стартап Isar Aerospace успішно здійснив запуск орбітальної ракети, яка вивела супутники на орбіту з території Норвегії. Японія активно розвиває свою космічну програму. Серед інших країн, Китай, Росія та Індія також демонструють зростання у кількості запусків та виведених супутників. Обидві азіатські країни, Китай і Індія, планують здійснити місії на Місяць і Марс у майбутньому. В Китаї вже функціонує власна космічна станція та розробляються нові космічні кораблі.
Численні розвинені держави зосереджуються на дослідженні космосу, і існують припущення, що певні секторі економіки, зокрема IT та дата-центри, можуть бути перенесені у космічний простір.
#