Чому Європа прагне тривалої війни в Україні: коментар військового аналітика.

Скільки часу знадобиться для того, щоб суттєво ослабити Путіна?

Все частіше представники та лідери європейських держав висловлюються за продовження війни в Україні. Нещодавно Бруно Каль, голова розвідки Німеччини заявив, що якби війна в Україні тривала до 2030 року, то для Європи це було б безпечніше. До цього схожі заяви звучали з вуст політиків у Польщі та Словаччини.

Такі заяви вказують на те, що Європа стурбована можливістю російської агресії і нарешті розуміє, що може зіткнутися з нею у найближчі 2-3 роки, якщо надати Росії можливість відновити свої сили та ресурси.

Не випадково Урсула фон дер Ляєн, президентка Єврокомісії, висловила думку про необхідність перетворення України на "сталевого дикобраза", здатного захищати Європу від агресії Росії. Європейські країни вже активно обговорюють всебічну підтримку України та важливість зміцнення власних оборонних можливостей.

Військовий експерт Ігор Романенко вважає, що подібні висловлювання з боку європейців можуть сприйматися як певний цинізм щодо України. Адже саме на нашій території триває війна, яка приносить українцям численні руйнування, втрати та всі жахіття, що супроводжують конфлікт.

"Україна четвертий рік платить неймовірно високу ціну за спокій Європи, а насправді з 2014 року. Але якщо підійти до цього питання виключно з прагматичного аспекту, то європейці по-своєму праві. Адже у цьому протистоянні вони начебто й допомагають Україні грошима, озброєнням, підготовкою наших військ. З іншого боку - це лише допомога, а не участь у війні. І тут дуже показовим є позиція Польщі. 80% поляків не хочуть воювати на території України за інтереси Польщі. Тому заяви європейських політиків збігаються з тим, що раніше вже декларувала адміністрація США, ще на першому Рамштайні - ціль союзників послабити Росію, щоб вона не змогла вести у найближчий час таку за інтенсивністю війну, яку веде в Україні зараз", - розповідає ТСН.ua Ігор Романенко, військовий експерт, генерал-лейтенант у відставці та ексзаступник начальника Генштабу (2006-2010 рр.).

Він додає, що по суті, попередні заяви американців нічим не відрізняється від того, що зараз декларує керівник розвідки Німеччини або представники інших європейських держав.

"На відміну від Європи, яка останні три роки жила у відносному спокої, Україна веде боротьбу. Війна не охоплює території європейських країн, і жертви не є громадянами цих держав. Все це відбувається тут, в Україні. Тому інтереси нашої країни повинні стати пріоритетом для європейців. Вони повинні усвідомлювати це чітко. Це необхідно донести до народів і лідерів тих країн, які ще сподіваються, що війну можна просто пережити, проявляючи лише співчуття до України. Такий підхід є недопустимим, адже йдеться про загибель нашої нації. Ми зазнаємо величезних втрат", - зазначає Ігор Романенко.

Військовий аналітик підкреслює, що нещодавно Україна користувалася підтримкою майже п’ятдесяти партнерів, які надавали різноманітну допомогу.

Проте жоден з партнерів не підтримує нас так, як Північна Корея підтримує Путіна, постачаючи ракети та військові ресурси, або як Іран, що надає технічну та військову допомогу. Навіть Китай, який формально не бере участі у конфлікті з Україною, насправді надає Путіну військову, політичну та економічну підтримку. Тому важливо чітко визначити пріоритети Європи на майбутнє, щоб уникнути розчарувань у майбутньому, - наголошує Ігор Романенко.

Згідно з оцінками військового аналітика, Росія здатна продовжувати бойові дії в існуючих умовах ще протягом року або півтора. При цьому, на думку експерта, ресурси, які має Путін, дозволять йому підтримувати військові операції на протязі двох років, як в людських резервів, так і в технічному забезпеченні.

Запаси радянських часів у Росії поступово виснажуються. Завдяки зусиллям Збройних сил України спостерігається стратегічне зниження військової потужності агресора. Проте, в той же час, Росія активізує нові ресурси, оскільки її економіка переорієнтована на військові потреби. Щоб суттєво послабити режим Путіна, знадобиться ще рік, два або навіть три. Саме цього чекають представники європейських країн, вважаючи, що конфлікт "докипить" на українській території. Однак такий підхід є недоцільним. Ми вже надали їм достатньо часу — три роки, але дії європейців відбуваються занадто повільно. Лише тиск з боку США на Мюнхенській конференції стимулював активність європейських держав. Але тепер, маючи фінансові ресурси, вони знову вимагають часу. Цей час може обернутися великими втратами для нас, адже поки Європа готується надати допомогу, в Україні продовжують гинути люди, а наші міста й села зазнають руйнувань, - підсумовує Ігор Романенко.