Механізм виглядає досить зрозумілим: немовлята по всьому світу синтезують фермент лактазу, що відповідає за розщеплення молочного цукру (лактози) в грудному молоці.
Проте з роками більшість людей втрачає здатність перетравлювати молоко, що може призводити до проблем із травленням навіть від невеликої кількості цього напою. Лише невелика частина населення зберігає активність ферменту лактази у дорослому віці, що відоме як персистенція лактази. Досить довгий час вважалося, що гени, що відповідають за цю рису, поширилися через еволюційну вигоду від вживання молока, про що повідомляє Science.
Проте археологічні та генетичні дослідження відкрили нові горизонти: з'ясувалося, що споживання молочних продуктів почалося тисячі років раніше, ніж з'явилися гени, що відповідають за толерантність до лактози. Можливо, наші предки використовували процес ферментації, який природно зменшує вміст лактози. Це призвело до виникнення нових теорій: деякі вчені вважають, що "ген молочної толерантності" поширився випадковим чином, "приєднавшись" до іншого корисного гена, наприклад, того, що відповідає за імунітет до місцевих захворювань.
Нове дослідження, яке охоплює геноми як сучасних, так і давніх людей з Індії, Пакистану та Бангладеш, намагається завершити цю дискусію. Виявлені результати підтверджують, що генетичний варіант, який дозволяє споживати молоко протягом усього життя, дійсно забезпечував значну перевагу, проте не для всіх груп населення. Переваги мали лише пастухи, чиє існування повністю залежало від молочних продуктів у раціоні.
Генетична варіація, що відповідає за здатність засвоювати молоко, спостерігається у 80-90% населення Північної Європи та Британії. В Індії, яка є одним з найбільших виробників молока у світі, ситуація виявляється іншою: частота цього гена варіює від понад 65% на півночі до приблизно 30% на півдні країни. Цей градієнт відображає історичний шлях розповсюдження гена. Дослідники встановили, що цей варіант, спільний для європейців і жителів Південної Азії, став популярним серед кочових племен, які існували у бронзовому віці близько 5000 років тому на території сучасної західної Росії.
Експертка Крістіна Варіннер роз'яснює, що в той період у регіоні панували суворі зимові морози. Оскільки вирощування рослин було неможливим, місцеві жителі вимушені були покладатися на м'ясні продукти та молоко для виживання в тривалі зимові місяці. Це призвело до значної залежності від молочних виробів. Згодом ці пастухи степової місцевості вирушили в Європу та Індію, перенісши з собою свої генетичні особливості.
Команда під керівництвом Прії Мурджані з Каліфорнійського університету в Берклі проаналізувала понад 8000 геномів, включаючи ДНК 129 людей, що жили в долині Сват (Пакистан) у період між 3300 та 375 роками тому. Вчені намагалися вирахувати силу природного добору.
Результати дослідження виявилися вкрай несподіваними: для більшості мешканців Південної Азії можливість вживати молоко виявилась просто спадщиною предків-мігрантів, а не наслідком еволюційної боротьби за виживання. Цей ген поширювався разом із людьми, не надаючи їм істотних еволюційних переваг. Це контрастує з ситуацією в Європі, де на цей ген впливав сильний природний відбір.
Проте існують винятки з кожного правила. Дві спільноти — народ тода в Південній Індії та гуджари в Пакистані — порушили загальноприйняті тенденції. У цих групах частота певного гена зросла настільки швидко і вражаюче, що це можна пояснити лише надзвичайним природним відбором. Інакше кажучи, виживання цих людей безпосередньо залежало від молока. Це цілком зрозуміло: обидві спільноти історично займалися скотарством, а їхня економіка досі базується на розведенні буйволів і великої рогатої худоби.
Йоганнес Краузе, генетик з Інституту еволюційної антропології Макса Планка, вважає ці результати переконливими. Вони складають цілісну картину: якщо ген не піддавався добору в більшості регіонів Азії, але є частим на півночі, значить, він був дуже поширеним серед прибульців зі степу. А спільна риса стародавніх мігрантів і сучасних тода й гуджарів -- це саме скотарство.
Схоже, ген дає перевагу лише тим групам, які критично залежать від молока. Але ця перевага зникає в популяціях, які поєднують тваринництво із землеробством, як це робить більшість жителів Південної Азії. "Цей погляд на Південну Азію дав нам захоплююче розуміння загадки персистенції лактази, -- підсумовує Краузе. -- Для мене це останній цвях у труну ідеї про те, що частоту цього гена визначало щось інше, а не молоко".
#молоко #Європа #Молочний продукт #Індія #Міграція населення #Північна Європа #Азія #Тваринництво #Пакистан #Південна Азія #Ферментація #Імунітет (медичний) #Генетика #Археологія #Бангладеш #Населення #Степ #Каліфорнійський університет, Берклі #Джин. #Наука (газета) #Лактаза #Лактоза #Ферменти #Геном #Природний відбір #Бронзовий вік #Травлення
